Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Января 2014 в 13:28, научная работа
Іфекційні хвороби на сьогоднішній день залишаються надзвичайнно актуальними. В останні десятиліття набули поширення раніше невідомі інфекції – ВІЛ-інфекція, хвороба Лайма, кампілобактеріоз, SARS та ін. Не вдалося зберегти досягнуте зниження захворюваності на дифтерію, кір. Також, слід відмітити зростання захворюваності на вірусні гепатити, гострі кишкові інфекційні хвороби, туберкульоз серед населення України та інших країн. Клінічні прояви інфекційних хвороб можуть бути різноманітними, нерідко – атиповими, що може призвести до госпіталізації хворого у лікувальний заклад будь-якого профілю.
Науково-пошукова робота
на тему: « Специфічна імунопрофілактика інфекційних
хворіб та імунотерапія. Алергія та анафілаксія.»
Студенток 2-АК
Скоропад Ірини, Пінцури Тетяни
Відділення «Акушерська справа»
Бориславського медичного коледжу
Актуальність теми
Іфекційні хвороби на сьогоднішній день залишаються надзвичайнно актуальними. В останні десятиліття набули поширення раніше невідомі інфекції – ВІЛ-інфекція, хвороба Лайма, кампілобактеріоз, SARS та ін. Не вдалося зберегти досягнуте зниження захворюваності на дифтерію, кір. Також, слід відмітити зростання захворюваності на вірусні гепатити, гострі кишкові інфекційні хвороби, туберкульоз серед населення України та інших країн. Клінічні прояви інфекційних хвороб можуть бути різноманітними, нерідко – атиповими, що може призвести до госпіталізації хворого у лікувальний заклад будь-якого профілю. Вміння розпізнати інфекційну патологію, грамотно провести диференціальну діагностику, призначити доцільне лікування, забезпечити проведення необхідних профілактичних заходів необхідні лікарю будь-якої спеціальності.
В останні роки спостерігається ріст алергічних захворювань. Це найбільш ймовірно обумовлено декількома причинами. По-перше, ліквідація одних і зниження інших епідемічних захворювань зменшило контакт людини з сильними алергенами їх збудників, які конкурентно гальмували реакцію на переважно слабі алергени оточуючого середовища. По-друге, введення вакцин, сироваток та інших речовин антигенної природи викликає сенсибілізацію організму. По-третє, різко зросла кількість нових хімічних речовин, які викликають алергічні реакції. До них відносяться і лікарські препарати, вживання яких стає не тільки безконтрольним, але викликає зміни реактивності організму.
План роботи:
10.Поняття про алергію. Її основні форми.
11.Анафілаксія. Анафілактичний шок. Явище анафілактичного стану в людини та його запобігання.
12.Сироваткова хвороба. Її профілактика.
13.Діагностичні алергічні реакції та їх значення.
14.Робота акушерки щодо попередження анафілактичного шоку.
Препарати для створення активного й пасивного імунітету
Організм людини або тварин може не сприймати дію патогенних мікробів. Такий етап називається імунітетом. Інакше кажучи, організм здатний протистояти розмноженню
мікроорганізмів і знезаражувати токсини імунітету. Імунітет (лат. immunitas — звільнення) — прояв спрямованих на збереження сталості внутрішнього середовища захисних реакцій організму проти генетичне чужорідних речовин (антигенів).
Інфекційні хвороби можна
попередити шляхом активної або пасивної
імунізації. Активна імунізація проводиться
з допомогою вакцинних
Пасивна імунізація досягається, якщо в організм людини ввести імунну сироватку іншої людини або тварини, то цим самим ми введемо в нього антитіла, чим досягнемо несприйнятливості до інфекції. Ось чому імунні сироватки використовують не тільки для лікування, а й для профілактики інфекційних хвороб. Пасивний імунітет звичайно зберігається короткий час не більше 2—3 тижнів. Тому метод пасивної імунізації застосовують лише тоді, коли є реальна загроза заразитися. Останнім часом з цією метою почали широко використовувати не суцільну імунну сироватку, а одну з фракцій (частин) її білка. Справа в тому, що величезна більшість антитіл міститься у так званій гамма-глобуліновій фракції сироваткового білка. Тому для імунізації доцільно брати не всю сироватку, а виділений з неї гамма-глобулін. Створення засобів для штучної імунізації людей проти інфекційних хвороб є одним з важливих досягнень медичної науки.
Класифікація вакцин
Вакцини (Vaccines) - препарати, призначені для створення активного імунітету в організмі щеплених людей чи тварин. Основним діючим початком кожної вакцини є іммуноген, тобто корпускулярна чи розчинена субстанція, що несе на собі хімічні структури, аналогічні компонентам збудника захворювання, відповідальним за вироблення імунітету. Сучасні вакцини поділяють на чотири групи:
а) вакцини, які виготовляють із живих збудників з ослабленою вірулентністю (проти віспи, туберкульозу, чуми, сибірки, сказу, грипу, полімієліту та ін.);
б) вакцини з убитих патогенних мікробів (холерна, черевноти¬фозна, коклюшна, лептоспірозна, поліомієлітна тощо);
в) анатоксини (виготовляються з екзотоксинів відповідних збуд¬ників обробкою їх 0,3-0,4 %-м розчином формаліну і витриму¬ванням при температурі 38-40 °С протягом 3—4 тижнів). Добуті у такий спосіб дифтерійний, правцевий, стафілококовий, холер¬ний та інші анатоксини знайшли широке застосування в практи¬ці;
г) хімічні вакцини (їх виготовляють не з цілих бактеріальних клітин, а із хімічних комплексів, добутих шляхом обробки сус¬пензії клітин спеціальними методами; наприклад, для профілак¬тики черевного тифу і правця застосовують хімічну сорбовану вакцину з О- і Vi- антигенів черевнотифозних бактерій і очище¬ного концентрованого правцевого анатоксину).
Інактивовані (убиті) вакцини
Інактивовані вакцини одержують шляхом впливу на мікроорганізми хімічним шляхом чи нагріванням. Такі вакцини є досить стабільними і безпечними, тому що не можуть викликати реверсію вірулентності. Вони часто не вимагають збереження на холоді, що зручно в практичному використанні. Однак у цих вакцин мається і ряд недоліків, зокрема, вони стимулюють більш слабку імунну відповідь і вимагають застосування декількох доз (бустерні імунізації).
Інактивовані вакцини також є корпускулярними. Аналізуючи властивості корпускулярних вакцин також варто виділити, як позитивні так і їхні негативні якості. Позитивні сторони: Корпускулярні убиті вакцини легше дозувати, краще очищати, вони довгостроково зберігаються і менш чуттєві до температурних коливань. Негативні сторони: вакцина корпускулярна - містить 99 % баласту і тому реактогена, крім того, містить агент, використовуваний для умертвіння мікробних кліток (фенол). Ще одним недоліком інактивованої вакцини є те, що мікробний штам не приживляється, тому вакцина слабка і вакцинація проводиться в 2 чи 3 прийоми, вимагає частих ревакцинацій (АКДС), що сутужніше в плані організації в порівнянні з живими вакцинами. Інактивовані вакцини випускають як у сухому, так і в рідкому виді. Багато мікроорганізмів, що викликають захворювання в людини, небезпечні тим, що виділяють екзотоксини, що є основними патогенетичними факторами захворювання (наприклад, дифтерія, стовбняк). Анатоксини, використовувані як вакцини, індукують специфічна імунна відповідь. Для одержання вакцин токсини найчастіше знешкоджують за допомогою формаліну.
Живі вакцини
Вони містять ослаблений живий мікроорганізм. Прикладом можуть служити вакцини проти поліомієліту, кору, паротиту, чи краснухи туберкульозу. Можуть бути отримані шляхом селекції (БЦЖ, грипозна). Вони здатні розмножуватися в організмі і викликати вакцинальний процес, формуючи несприйнятливість. Утрата вірулентності в таких штамів закріплена генетично, однак в облич з імунодефіцитами можуть виникнути серйозні проблеми. Як правило, живі вакцини є корпускулярними.
Живі вакцини одержують шляхом штучного аттенуювання (ослаблення штаму (BCG - 200-300 пасажів на жовчному бульйоні, ЖВС - пасаж на тканині бруньок зелених мавп) або відбираючи природні авірулентні штами. В даний час можливий шлях створення живих вакцин шляхом генної інженерії на рівні хромосом. Отримані штами будуть мати властивості обох збудників, хромосоми яких були узяті для синтезу. Аналізуючи властивості живих вакцин варто виділити, як позитивні так і їхні негативні якості.
Позитивні сторони: по механізму
дії на організм нагадують "дикий"
штам, може приживлятися в організмі
і довгостроково зберігати
Негативні сторони: живаючи вакцина корпускулярна - містить 99% баласту і тому звичайно досить реактогенна, крім того, вона здатна викликати мутації кліток організму (хромосомні аберації), що особливо небезпечно у відношенні полових кліток.. На жаль, живі вакцини важко дозуються і піддаються біоконтролю, легко чуттєві до дії високих температур і вимагають неухильного дотримання холодового ланцюга.
Хоча живі вакцини вимагають спеціальних умов збереження, вони продукують досить ефективний клітинний і гуморальний імунітет.Більшість живих вакцин уводиться парентерально (за винятком полиомиелитной вакцини).
На тлі переваг живих вакцин мається й одне застереження, а саме: можливість реверсії вірулентних форм, що може стати причиною захворюванн. З цієї причини живі вакцини повинні бути ретельно протестовані. Пацієнти з імунодефіцитами не повинні одержувати такі вакцини. Прикладом живих вакцин можуть служити вакцини для профілактики краснухи (Рудивакс), кору (Рувакс), поліомієліту (Поліпро Себин Веро), туберкульозу, паротиту (Имовакс Орейон).
Асоційовані вакцини
Вакцини різних типів, що містять кілька компонентів (АКДС).
Корпускулярні вакцини
- являють собою чи бактерії віруси, інактивовані хімічним (формалін, спирт, фенол) чи фізичним (тепло, ультрафіолетове опромінення) впливом. Прикладами корпускулярних вакцин є: коклюшна (як компонент АКДС і Тетракок), антирабическая, лептоспирозная, грипозні цельновирионні, вакцини проти енцефаліту, проти гепатиту А (Аваксим), інактивирована полиовакцина (Имовакс Поліпро, чи як компонент вакцини Тетракок).
Хімічні вакцини
Містять компоненти клітинної чи стінки інших частин збудника. Хімічні вакцини- створюються з антигенних компонентів, витягнутих з мікробної клітки. Виділяють ті антигени, що визначають імуногенні характеристики мікроорганізму. До таких вакцин відносяться: полісахаридні вакцини.
Біосинтетичні вакцини
У 80-і роки зародився новий напрямок, що сьогодні успішно розвивається. Біосинтетичні вакцини - це вакцини, отримані методами генної інженерії і являють собою штучно створені антигенні детермінанти мікроорганізмів. Прикладом може служити рекомбінантна вакцина проти вірусного гепатиту B. Для їхнього одержання використовують дріжджові клітки в культурі, у яких вбудовують вирізаний ген, що кодує вироблення необхідного для одержання вакцини протеїн, що потім виділяється в чистому виді. Важливою перевагою синтетичних вакцин у порівнянні з традиційними є те, що вони не містять бактерій і вірусів, продуктів їхньої життєдіяльності і викликають імунну відповідь вузької специфічності. Крім того, виключаються труднощі вирощування вірусів, збереження і можливості реплікації в організмі вакцинуйованого у випадку використання живих вакцин. При створенні даного типу вакцин можна приєднувати до носія кілька різних пептидів, вибирати найбільш імуногенні з них для коплексування з носієм. Разом з тим, синтетичні вакцини менш ефективні, у порівнянні з традиційними. Однак, використання одного чи двох імуногенних білків замість цілого збудника забезпечує формування імунітету при значному зниженні реактогенності вакцини і її побічної дії.
Векторні (рекомбинантні) вакцини
Вакцини, отримані методами генної інженерії. Прикладом може служити рекомбінантна вакцина проти вірусного гепатиту B. Нарешті, маються позитивні результати використання т.зв. векторних вакцин, коли на носій - живий рекомбінантний вірус осповакцини (вектор) наносяться поверхневі білки двох вірусів: глікопротеїн D вірусу простого герпеса і гемагглютинин вірусу грипу А. Відбувається необмежена реплікація вектора і розвивається адекватна імунна відповідь проти вірусної інфекції обох типів.
Дія окремих компонентів мікробних, вірусних і паразитарних антигенів виявляється на різних рівнях і в різних ланках імунної системи. Їх результуюча може бути лише одна: клінічні ознаки захворювання - видужання - ремісія - рецидив - чи загострення інші стани організму.