Адміністративна відповідальність, підзвітність, контроль діяльності органів державного і регіонального управління

Кабінету Міністрів  підзвітні та підконтрольні місцеві  державні адміністрації, голови яких при здійсненні своїх повноважень також й відповідальні перед ним. Підзвітність і підконтрольність Кабінету Міністрів України обласних і районних державних адміністрацій не поширюється на ту частину повноважень, що делегована їм відповідними обласними чи районними радами.

Центральні органи у  межах своєї компетенції сприяють органам місцевого самоврядування — радам та їх виконавчим комітетам  у здійсненні ними повноважень місцевого  самоврядування. Виконавчі органи рад  з питань здійснення делегованих  радам повноважень органів виконавчої влади підконтрольні та підзвітні відповідним центральним органам.

Кабінет Міністрів України  як вищий орган у системі органів  виконавчої влади, котрий відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і 

підзвітний Верховній Раді, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, НБ України; громадського порядку і боротьби зі злочинністю. Цілями контролю в системі виконавчої влади є забезпечення законності функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, бюджетних установ і організацій, суб'єктів господарювання всіх форм власності в різних галузях, сферах і видах діяльності.

Об'єктами контролю органів  виконавчої влади є матеріальні, трудові, фінансові ресурси, господарська діяльність, творча діяльність, управлінські рішення. Центральне місце у здійсненні позавідомчого контролю належить державним комітетам та центральним органам виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Для них характерний  контроль з окремих функцій і щодо непідпорядкованих в адміністративному порядку органів і організацій. Вони мають право приймати у межах своєї компетенції обов'язкові для міністерств, відомств, підприємств і організацій акти, давати обов'язкові для виконання вказівки.

Здійснення парламентського контролю забезпечує Верховна Рада України. Цілями парламентського контролю є вирішення різноманітних проблем у різних сферах суспільного життя. Об'єктом парламентського контролю виступає діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій різних форм власності.

Конституція України  закріпила такий класичний інструмент парламентського контролю, як депутатський запит. Народний депутат України  за статтею 86 має право на сесії  Верховної Ради звернутися із запитом до органів Верховної Ради, Кабінету Міністрів, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України незалежно від їх підпорядкування та форм власності. Депутатському запитові кореспондує обов'язок відповідних керівників повідомляти народному депутатові результати розгляду його запитів.

У складі парламенту — Уповноважений Верховної Ради з прав людини, котрий здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина України. Уповноваженого з прав людини призначає на посаду та звільняє з посади Верховна Рада.

Важливим органом парламентського  контролю є Рахункова палата, яка  здійснює контроль використання коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради.

Згідно з Конституцією до відання Верховної Ради належить здійснення контролю виконання державного бюджету та контролю діяльності Кабінету Міністрів.

Конституційний  контроль здійснює Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, завданням якого є гарантування верховенства Конституції України як основного Закону держави на всій території України.

Конституційний Суд  України забезпечує контроль за:

— конституційністю законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

— відповідністю Конституції України до чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

— додержанням конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

— відповідністю законопроектів про внесення змін до Конституції України відповідним статтям Конституції;

— додержанням Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції і законів України у разі розгляду Верховною Радою України питання про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Судовий контроль в Україні здійснює система судів загальної і спеціальної юрисдикції.

Мета судового контролю полягає в забезпеченні захисту  передбачених Конституцією прав та свобод людини і громадянина, а об'єктом судового контролю є всі правовідносини, що виникають у нашій державі.

Суди загальної  юрисдикції забезпечують контроль за дотриманням прав і свобод громадян шляхом розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних та інших справ, їх система будується за принципами територіальності та спеціалізації.

Принцип територіальності означає, що до системи цих судів  входять районні (міські), міжрайонні (окружні), обласні та прирівняні до них суди і Верховний Суд України.

Контроль у сфері державного управління тією чи іншою мірою здійснюють усі органи виконавчої влади. Проте зміст контрольної діяльності, обсяг, форми та методи й власне призначення мають у різних суб'єктів істотні відмінності. Для одних органів контроль є основною діяльністю, для інших — елементом при виконанні основної функції. Тому контроль у сфері управління здійснюють як спеціальні органи контролю, так і органи загальної компетенції.

Важливе місце в контрольній  діяльності органів виконавчої влади посідає фінансовий контроль, який поширюється на всі галузі та сфери державного управління. Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів здійснюють загальний контроль за фінансово - кредитними відносинами.

В основу фінансового  контролю покладено дотримання принципів своєчасних надходжень у державний бюджет, цільове використання і повернення у встановлені терміни кредитів, раціональне витрачання коштів і матеріальних цінностей та їх зберігання. Органи, які здійснюють державний контроль у сфері фінансової діяльності, мають спільну мету, але в законодавчих актах кожному з них визначені завдання, що стоять перед ними для досягнення цієї мети.

Найважливіші функції  основних суб'єктів державного фінансового  контролю наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Найважливіші функції основних суб'єктів державного фінансового контролю ^[5].

Назва суб'єкта контролю	Підпорядкованість	Найважливіші функції
Національний банк України	Президент Украаїни, Верховна Рада України	1. Контроль за додержанням банками банківського законодавства, економічних нормативів та власних нормативних актів 2. Контроль щодо ліквідності комерційних, страхових та інвестиційних компаній з метою запобігання їх банкрутству 3. Валютний контроль
Рахункова палата	Верховна Рада України	Контроль за використанням коштів державного бюджету
Державна податкова адміністрація України	Президент України	1. Облік платників податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів і держфондів 2. Контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків та інших обов'язкових платежів 3. Контроль за достовірністю податкового обліку і звітності
Державна контрольно-ревізійна  служба	Міністерство фінансів України	1. Контроль за витрачанням бюджетних коштів усіх рівнів і коштів позабюджетних фондів 2. Контроль за збереженням держмайна у бюджетних установах 3. Контроль за достовірністю бухгалтерського обліку і звітності у бюджетних установах
Антимонопольний комітет України	Підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній  Раді України	1. Здійснення контролю за дотриманням антимонопольного законодавства 2. Захист законних інтересів підприємств і споживачів шляхом застосування заходів щодо припинення порушень антимонопольного законодавства
Пенсійний Фонд України	Кабінет Міністрів України	1. Стягнення і акумуляція внесків для пенсійного забезпечення і допомог 2. Забезпечення фінансування витрат Пенсійного фонду 3. Контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків до Пенсійного фонду

 

Головним завданням  Державної контрольно-ревізійної служби є державний контроль витрачання коштів і матеріальних цінностей, їх збереження, стану і достовірності бухгалтерського обліку й звітності у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів,

розроблення пропозицій щодо усунення виявлених помилок  і порушень та запобігання їх у  подальшому.

Свою діяльність структурні підрозділи контрольно-ревізійної служби

 

____________________________________________________________________________________________________________________

5. Стефанюк I.І. Контрольно-ревізійна служба як складова системи фінансової безпеки держави // Фінанси України. — 1998. — № 11.

здійснюють шляхом перевірок  та ревізій грошових і бухгалтерських документів, звітів, кошторису та інших документів, які підтверджують надходження і витрачання коштів і матеріальних цінностей, проводять перевірки фактичної наявності цінностей. Вони мають право безпосереднього обстеження та з'ясування питань на підприємствах, установах та організаціях, де проводиться перевірка чи ревізія.

Контроль за справлянням  податків, зборів та інших обов'язкових  платежів здійснює податкова служба. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 5 лютого 1998 р. закріплено три рівні державної податкової служби. До них віднесено:

— Державну податкову  адміністрацію України;

—державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

— державні податкові інспекції в районах, у містах, а також міжрайонні об'єднані податкові інспекції.

Головним завданням  Державної податкової адміністрації є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

Державна податкова  адміністрація веде велику роз'яснювальну роботу через засоби масової інформації, що є попереджувальною стадією контролю. Проведення контролю у попереджувальній формі дає змогу уникнути порушень податкового законодавства тими суб'єктами, для яких це порушення є не умисним, а результатом недостатнього знання законів. Попереджувальний характер має контроль за своєчасним поданням платниками відповідних документів, платежів у бюджет, а також перевірка документації щодо правильності визначення прибутку, доходу, інших об'єктів оподаткування й обчислення податків. Державна податкова адміністрація України також здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, які проводяться резидентами і нерезидентами на території нашої держави.

Контрольна  функція Національного банку полягає у здійсненні контролю за додержанням банками банківського законодавства, економічних нормативів та власних нормативних актів. Важливу функцію контролю виконує Національний банк щодо ліквідності комерційних, страхових та інвестиційних компаній з метою запобігання їх банкрутству. Національному банку України відведена роль головного органу валютного контролю. Він здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, що не віднесені до компетенції інших державних органів, а також забезпечує виконання уповноваженими банками всіх процесів щодо здійснення валютного контролю. Поряд з банками функцію валютного контролю виконують органи податкової служби, Державний комітет зв'язку та інформатизації України, а також Державна митна служба України.

Серед органів фінансового контролю окреме місце належить Державній митній службі України. Органи митної служби здійснюють контроль за ввезенням та вивезенням за межі України товарів та інших предметів. Проте такий контроль має свої складнощі, характерні для інших видів контролю, та ознаки, притаманні лише йому: це протяжність кордонів, кадрове і технічне забезпечення; багато проблем, пов'язаних із недосконалістю законодавства, необхідністю регулювати велику кількість питань.

Одним із видів контролю за діяльністю органів державного управління і місцевого самоврядування є громадський контроль.

Громадський контроль — один з видів соціального контролю, який здійснюється об'єднаннями громадян та самими громадянами. Він є важливою формою реалізації демократії і способом залучення населення до управління суспільством та державою.

Згідно зі статтею 38 Конституції України «громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування». Така конституційна норма передбачає як у теоретичному, так і в практичному контексті громадський контроль за органами державного управління і місцевого самоврядування.

Суб'єктами громадського контролю є громадські об'єднання і політичні партії, професійні спілки, молодіжні та інші громадські організації, органи самоорганізації населення, трудові колективи, збори громадян за місцем проживання, а також окремі громадяни.

Громадський контроль як засіб забезпечення законності в діяльності органів  державної влади та органів місцевого самоврядування суттєво відрізняється від інших видів контролю. Ця відмінність полягає насамперед у тому, що всі суб'єкти громадського контролю виступають від імені громадськості, а не держави, їх контрольні повноваження зазвичай не мають юридично владного змісту, а рішення за результатами перевірок мають, як правило, рекомендаційний характер.