Дидактична гра, як засіб активізації пізнавальної діяльності

 

Темпи зростання та приросту кредитних вкладень підтвердили, що банк проводив активну кредитну політику.

Визначимо питому вагу нових кредитів відносно залишку позикової заборгованості на кінець звітного періоду (коефіцієнт надання), коефіцієнт погашення кредитів за звітний період, співвідношення дебетових та кредитових оборотів, достатність резерву на можливі втрати за позиками, розмір прострочених відсотків.

Коефіцієнт надання розраховується за формулою:

 

 

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік
Коефіцієнт надання кредитів	0,25	0,43	0,44

 

Якщо в 2012 році залишалось непогашеними 25% виданих в 2011 році кредитів, то в 2013 – 2014 роках, сума залишків позикової заборгованості банку яка не має руху та переходить з кварталу в квартал вже дорівнювала 43 – 44%.

Коефіцієнт погашення кредитів розраховується за формулою:

 

 

 

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік
Коефіцієнт погашення кредитів	0,20	0,30	0,33

 

Коефіцієнти свідчать про низьку питому вагу погашення раніше виданих кредитів в кожному році.

Загальна оцінка дебетових та кредитових оборотів за позиковими рахунками характеризується даними:

 

 

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік
Співвідношення	1,02	1,09	1,1

 

Отже, дебетовий оборот незначно перевищував кредитовий, що свідчить про виважену політику банку з нарощування видачі позик за, в основному, своєчасного їх повернення. Про що також відмічалося в аудиторських висновках за результатами діяльності.

Відповідно до загальної методики оборотність позик аналізуємо за допомогою таких показників:

1. Швидкість обертання позик, або кількість оборотів кредитних коштів:

 

 

При цьому кредитний оборот являє собою суму погашених позик або дохід від реалізації кредитів.

 

 

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік
Кількість оборотів кредитних коштів	1,8	1,9	2,1

 

Отже, в досліджуваний період кредити щорічно здійснювали два обороти.

2. Тривалість одного обороту в днях:

 або  ,

де t — тривалість одного обороту в днях;

D — кількість днів в аналізованому  періоді;

N — кількість оборотів позики  за період (швидкість обертання  позики);

 — середній залишок позики;

Ок — кредитний оборот (дохід від кредитної операції).

 

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік
Тривалість одного обороту в днях	200	189	171

 

Отже, в досліджуваний період оборотність кредитів збільшилась на 17% і відповідно зменшилась тривалість одного обороту на 14%.

 

 

3. Оцінка кредитування  підприємств аграрної сфери

 

Кредитування аграрного сектора має свої особливості, які визначаються залежністю  відтворювального процесу в галузі  від природних умов. А це обумовлює, по-перше, чітку періодизацію процесу виробництва та унеможливлює перерви в ньому, що викликає потребу в забезпеченні надання кредитів для товаровиробників галузі в чітко визначений час і в повному обсязі; по-друге, уповільнений оборот капіталу потребує збільшення термінів залучення кредитних ресурсів та зниження плати за кредит; по-третє, нееквівалентність обміну та низький рівень прибутковості сільськогосподарського виробництва потребують  зниження плати за кредит; по-четверте, низький рівень технічної оснащеності виробництва при високому рівні зносу техніки та використанні застарілої технології вимагає значного обсягу кредитного забезпечення інвестиційного характеру; по-п’яте, підвищений рівень ризикованості галузі потребує застосування адекватного рівня страхового захисту. Саме специфіка сільськогосподарського виробництва робить аграріїв неконкурентоспроможними на кредитному ринку й обумовлює необхідність їх державної підтримки.

Починаючи з 2000 року,  одним із напрямів державної політики був механізм часткової компенсації відсоткової ставки за кредитами комерційних банків для підприємств АПК, спрямований на підтримку короткострокового кредитування. Його недоліком була відсутність пільгового довгострокового кредитування. Слід зазначити, що 64 % сільськогосподарських підприємств потребують саме довгострокових кредитів, а 16 % – середньострокових, і лише 10 % – короткострокових. При цьому короткостроковими кредитами підприємства агропромислового комплексу нині забезпечені лише на 40 % від потреби, а довгостроковими ще гірше – на 15 %..

А тому у 2014 році необхідність аграрних підприємств у довгострокових кредитних ресурсах була врахована в Постанові Кабінету Міністрів України[41]. Умовою надання пільгових кредитів на конкурсній основі підприємствам-позичальникам було обмеження ціни кредитних ресурсів, яка не перевищувала 20 % – по довгострокових, 21 % – по короткострокових, 27% – по кредитах кредитних спілок. Це обмеження було викликане необхідністю не допустити подорожчання пільгових кредитів.

У 2013 році було змінено механізм надання компенсацій кредитних ставок по кредитах банків для сільськогосподарських підприємств. З цього моменту відсоткова ставка відшкодовується не комерційним банкам, а на конкурсній основі – підприємствам АПК за обсяги використаних ними протягом року кредитних ресурсів.

Цей механізм поширюється лише на кредитні ресурси, ціна яких не перевищує 18% річних у національній валюті, 23 % річних – для кредитів, наданих кредитними союзами в національній валюті, та 12 % річних – в іноземній валюті. По середньострокових кредитах ця межа не повинна перевищувати 17 % річних у національній валюті та 11 % річних – в іноземній валюті. При цьому знімалося  обмеження на закупівлю сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва. У 2008 році механізмом здешевлення кредитів передбачалися різні компенсації по коротко-, середньо- та довгострокових кредитах.

За даними Міністерства аграрної політики, з кожним роком, починаючи з 2000-го, збільшувалися обсяги отриманих пільгових кредитів, сума часткової компенсації ставки за кредитами та кількість позичальників. Якщо за період з 2000  по 2004  рік пільгове кредитування підприємств АПК виросло відповідно з 818 млн. грн. до 3644 млн., а сільськогосподарських підприємств – з 455 млн. до 3207 млн. грн..,  то вже у 2013 році ці показники збільшилися майже у 2 рази і склали відповідно 7647 млн. і 6279 млн. грн. У 2013 році підприємства АПК одержали пільгових кредитів на загальну суму 10 млрд. грн.., а сільськогосподарські підприємства – 7,8 млрд. грн.., сума компенсації з бюджету дорівнювала 607 млн. грн.. .

З цієї статистики можна  констатувати, що програма фінансування здешевлення кредитів сприяла суттєвому поліпшенню динаміки кредитних надходжень в аграрний сектор. Але, поряд з цим, питома вага кредитних ресурсів, спрямованих комерційними банками в сільське господарство, становить 3,1 % від ВВП країни, в той час як частка продукції сільського господарства в структурі ВВП перевищує 20,9 %.

У структурі кредитного портфеля кредити сільськогосподарським товаровиробникам складають лише 10,7 % .

Так у 2014 р. відповідно до Закону України «Про національну програму розвитку малого підприємництва в Україні» від 21.12.2000 р. і розпорядження КМ України «Про затвердження плану заходів з виконання у 2014 р. Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва від 22.02.2008 р. було виділено на програму часткової компенсації ставок за кредитами для всіх областей тільки 29,3 млн. грн., в середньому трохи більше 1 млн. грн. на область. У 2012-2013  рр. програми компенсації процентних ставок реалізувалися тільки регіональними органами влади за рахунок місцевих бюджетів.

Як відомо, можливості місцевих бюджетів є дуже скромними, тож ефективність державної підтримки невисока. Через що орієнтація суб’єктів малого підприємництва на велику роботу – нарощування обсягів виробництва, укладання додаткових контрактів, розширення ринків збуту вітчизняної продукції без допомоги в цьому напрямку, перш за все держави і регіональних органів влади, є на наш погляд, справою малоуспішною, особливо для малого підприємництва у аграрному секторі, де і природні ризики вищі, ніж у інших галузях, і власних фінансових ресурсів менше, і рівень економічної підготовленості підприємців часом нижче, ніж у місті.

Реальна дійсність теж  свідчить про негативні тенденції у сфері державної підтримки сільгоспвиробництва. Процентні ставки на кредити комерційних банків для аграріїв помітно зросли, а бюджетні засоби для компенсації цих ставок просто не виділялися. Через це сільгоспвиробник не зміг навіть провести необхідні агротехнічні заходи.

Без такої політики в кризові періоди значна кількість малих підприємств розорюється або різко скорочує свої масштаби діяльності.

Види  фінансування,  які в різній мірі можуть бути доступними малому бізнесу – це кредити банків (вітчизняних, міжнародних) на загальних чи пільгових умовах, цільове фінансування і субсидування із фондів та за рахунок бюджетного фінансування, цільове надання гарантій, страхування, лізинг, франчайзинг. Найбільш реальними і відчутними за обсягами джерелами фінансування малих підприємств в Україні є все ж кредити вітчизняних і міжнародних банків у  рамках підтримки розвитку малого бізнесу, кошти державного та місцевих бюджетів, а також кошти  українських  фондів  підтримки  підприємництва областях. 

Кредити комерційних банків для малого підприємництва також не завжди доступні через високі відсоткові ставки, через вимогу відповідної застави. Розраховувати на пільговий кредит для сільського господарства у докризовий період могли хіба що великі агроформування, які його потребували менше всього. Це при тому, що надавали такі кредити лише поодинокі комерційні банки. Малі ж підприємства не могли претендувати на такі умови з багатьох причин. Серед них незацікавленість комерційних банків у видачі невеликих за розмірами кредитів — мікрокредитів. До того ж складною є сама процедура прийняття банками відповідних рішень – від проведення аналізу кредитоспроможності позичальника – малого підприємства за умови відсутності фінансової звітності, до оцінки вартості застави і до прийняття остаточного рішення щодо можливості кредитування . Та й відсутність у суб'єктів малого підприємництва майна, що може бути заставою при отриманні мікрокредиту, також є вагомою причиною відмов. При тому існує думка, що зважаючи на економічну кон'юнктуру, зокрема, на ринку банківських кредитів, сподіватися на поліпшення цієї ситуації найближчим часом не варто.

Проте існує й інша думка, її дотримується Могильницький Р., за умови, що банкам вдасться знизити вартість трудомісткої процедури на визначення платоспроможності малих позичальників, зменшити ступінь ризику неповернення кредитів через взаємне розв’язання проблемних кредитів, і досягти поступового збалансування попиту та пропозиції на ринку банківських кредитів, що призведе до зниження кредитних ставок, у найближчі 3-4 роки можна все ж розраховувати на покращення ситуації на ринку кредитів для суб’єктів малого підприємництва. Вважаємо останню позицію достатньо реалістичною.

Аналізуючи результати досліджень Міністерства економіки України щодо виявлення причин, які заважають розвитку малого підприємництва в Україні, слід зазначити, що проблеми фінансової підтримки малого підприємництва до першочергових чинників, які гальмують його розвиток, підприємці і не відносяться. На перше місце вони виносять недосконалість системи оподаткування, на друге - незадовільне законодавство, на третє – складну систему кредитування, на четверте – незнання кон’юнктури ринку.

Аграрний сектор потребує значної кількості інвестицій і, на думку деяких вітчизняних вчених, потреба в інвестиціях може зрости. У подоланні проблем фінансування малого бізнесу аграрної сфери, Україні доцільно орієнтуватися на практичний  досвід західних сусідів, які мають багаторічних досвід і схожі умови функціонування малого підприємництва. В Польщі, наприклад, банки, що співпрацюють з Агенцією Реструктуризації і Модернізації сільського господарства в ІІ кварталі 2014 року надали аграріям і переробним підприємствам інвестиційних кредитів з преференційними відсотковими ставками на суму близько 1,07 млрд. злотих (близько 250 млн. євро).