Дидактична гра, як засіб активізації пізнавальної діяльності

Польські аграрії, що вкладають інвестиції в розвиток родинного господарства можуть отримати кредит на покриття 90% витрат, а ті, що засновують нове господарство - навіть 95%. Максимальний строк сплати такого кредиту становить, в залежності від кредитної лінії, від 8 до 20 років. Також уряд Польщі надає сільськогосподарським підприємствам преференційні кредити. За січень-лютий 2014 року останні сягнули суми близько 81 млн. злотих, що дорівнює 20 млн. євро. Така масивна і комплексна підтримка малих сільськогосподарських підприємств дає відчутні економічні результати.

Отже, підсумовуючи вище наведене, можна сказати, що обмеженість ресурсів малого та середнього підприємництва аграрної сфери примушує шукати якісно нові підходи, фінансові схеми  та механізми їх фінансової підтримки. Першочерговими заходами на шляху до поліпшення ситуації у даному питанні повинні стати:

• здешевлення банківських кредитів, за рахунок компенсації частини їх вартості державою;
• стимулювання банків і страхових компаній до кредитування і страхування малих підприємств аграрного сектора;
• надання додаткових субвенцій і дотацій регіонам і муніципальним утворенням, як заохочення за високий рівень розвитку малого підприємництва взагалі, і в аграрній сфері зокрема;
• надання пільг лізинговим компаніям, які працюють з малими підприємствами аграрного сектора;
• підвищення поінформованості суб’єктів малого підприємництва щодо програм і пропозицій Міжнародних фінансових та нефінансових організацій, щодо майбутньої кон’юнктури на ринку кредитів суб’єктам малого підприємництва;
• забезпечення державних гарантій по кредитах;
• стабільна система оподаткування;
• лобіювання інтересів суб’єктів малого підприємництва на всіх рівнях законодавчої і виконавчої влади.

Вирішення проблем, пов’язаних із поліпшенням фінансування малих підприємств аграрної сфери, буде сприяти розвитку цього сектору економіки.

Проте органи державної влади і комерційні структури не завжди чітко уявляють собі можливості й об'єктивні границі таких схем і механізмів. Тому, на нашу думку, необхідно зробити короткий їхній огляд.

Для того, щоб прості і більш складні механізми були задіяні повною мірою, необхідно:

• враховувати інтереси і самих підприємці, і тих, хто зацікавлений в їх підтримці;
• реально оцінювати об'єктивні границі, що надає використання кожного механізму.

Розглядаючи детальніше кожен з механізмів підтримки малого та середнього бізнесу зі сторони комерційних банків, варто відзначити, що однією з найбільш актуальних для українського бізнесу проблем є гарантійне забезпечення первинних вкладень для відкриття своєї справи.

Припустимо, що для старту підприємцю необхідний мінімальний капітал у розмірі 100 тис. грн., а усі, хто готовий позичити йому гроші, розраховують одержати середню прибутковість на рівні ставки Національного банку України — 7 – 8 % річних. При цьому кредитор припускає, що імовірність «неповернення» кредиту й очікуваних доходів від кредитування складає 10 %. Підрахунок середньої прибутковості з урахуванням ризику «неповернення» дозволяє знайти ставку, по якій варто видавати кредит підприємцю, щоб забезпечити очікувану середню прибутковість на рівні 7 – 8 % річних. Розрахунок показує, що ставку по такому кредиті при відсутності гарантій найкраще установити на рівні 28 % річних.

Якщо ж кредитор має гарантію третьої особи, згідного погасити 20 % від суми кредиту й очікуваних процентних виплат, то він може видати кредит уже по ставці 25 % річних. Тільки 100 %- на гарантія дозволяє видавати кредити по ставці Національного банку (без обліку витрат по реалізації заставленого майна).

Гарантійні зобов'язання, що перевищують вартість кредиту, переводять механізм кредитування в «пільговий режим», коли вартість предмету застави стає більшою, порівняно з сумою кредиту. Цим механізмом часто користаються кримінальні лихварі, що пропонують низькі ставки кредитування, а потім переводять «на лічильник» своїх позичальників.

Наступним механізмом підтримки малого та середнього бізнесу є пільгове кредитування.

Характерним є те, що недавнє соціалістичне минуле постійно нагадує чиновникам і підприємцям про можливість одержати хоч що-небудь на пільгових умовах: наприклад дати кредит малому бізнесу на пільгових умовах. Однак наше ринкове сьогодення для видачі пільгових кредитів вимагає пільгових ресурсів. Якщо, наприклад, суми видаваних кредитів та депозитів рівні, то зменшення ставки по депозитах дозволяє скоротити ставку по кредитах на таку ж величин (без обліку резервування й операційних витрат). Якщо використовуються мультиплікативні схеми, наприклад, суми видаваних кредитів повинна перевищувати суму депозиту в 5 рази, то при рівні тарифної депозитної ставки 15 % річних при повній відмові від нарахування відсотків по депозитах пільгові ставки по кредитах не можуть бути зменшені більш ніж на 3 % .

Загальновідомо, що кредитування пов'язане з ризиком, і за інших рівних умов бажано ці ризики розділити з іншими учасниками проекту. Якщо при цьому хто-небудь з учасників може запропонувати більш дешеві ресурси, хоча б в обмеженому обсязі, то відсутні ресурси можна буде залучити з інших, більш дорогих джерел. В цьому і полягає суть співфінансування.

Візьмемо стандартну схему інвестиційних конкурсів, визнану в усьому світі: 20 % необхідних для реалізації проекту ресурсів повинний надати сам учасник конкурсу, держава виділяє 20 % — на пільгових умовах (під 1/2 ставки Національного банку), 60 % — необхідно одержати в комерційних структурах. Якщо припустити, що ефективність проекту дорівнює ставці рефінансування, то для його реалізації можна сміло брати комерційний кредит по ставці, рівної приблизно 1,5 ставки рефінансування Національного банку України.

Можна поставити зворотну задачу, а саме: розрахувати, якою буде середня ставка по всім приваблюваним для реалізації проекту ресурсам у залежності від співвідношення власних (безкоштовних) і позикових засобів, одержуваних на пільгових умовах.

З вище викладеного можна зробити висновок, що аграрії не завжди можуть скористатися існуючим механізмом часткової компенсації ставки за кредитами. Причиною може бути:  відмова в наданні кредитів збитковим підприємствам, навіть за наявності застави; відсутність кредитної історії в позичальників новостворених підприємств; високі заставні вимоги для забезпечення кредитів.

О. О. Непочатенко зауважує, що ускладнюють отримання кредитних ресурсів і умови конкурсу, який визначає допуск сільськогосподарських підприємств до пільгового кредитування через  недостатню конкретизованість та  значну кількість оціночних показників, які  не мають прямого відношення до кредитування. Тому об’єктивність визначення переможця конкурсу часто підлягає.

На думку М. Я. Дем’яненка, для кредитування   конкурси недоцільні взагалі. Основною умовою одержання кредиту суб’єктом господарювання має бути один критерій – можливість його своєчасного.

В умовах економічної нестабільності, коли кредитоспроможність аграрних підприємств значно знизилась, а ціна кредиту виросла, можливості отримання кредитних ресурсів, особливо довгострокових, дуже обмежені. З іншого боку, необхідність оновлення основних фондів, гостра нестача сільськогосподарської техніки вимагають значних довгострокових фінансових ресурсів із застосуванням нетрадиційних форм і схем кредитування підприємств агропромислового комплексу.

Обмеженість засобів державної підтримки малого та середнього підприємництва змушує шукати якісно нові підходи, фінансові схеми і механізми підтримки суб'єктів підприємницької діяльності.