Контрольная работа по дисциплине "Административное право"

 

 

 

ЗМІСТ

 

1. Підстави для адміністративної відповідальності. Види адміністративних     стягнень.
2. Право інтелектуальної власності.
3. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Підстави для адміністративної відповідальності. Види адміністративних стягнень.

 

1. Поняття і підстави адміністративної  відповідальності.

Адміністративна відповідальність — це специфічне реагування держави на

адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим

органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта

правопорушення.

Як явище правової дійсності вона характеризується двома видами ознак.

По-перше, це ознаки, властиві юридичній відповідальності в цілому

(основні); по-друге, ознаки, що відмежовують  адміністративну

відповідальність від інших видів юридичної відповідальності (похідні).

Основні ознаки адміністративної відповідальності полягають у тому, що

вона:

1) є засобом охорони встановленого  державою правопорядку;

2) нормативно визначена і полягає  в застосуванні (реалізації) санкцій

правових норм;

3) є наслідком винного антигромадського  діяння;

4) супроводжується державним і  громадським осудом правопорушника  і

вчиненого ним діяння;

5) пов'язана з примусом, з негативними  для правопорушника наслідками

(морального або матеріального  характеру), яких він має зазнати;

6) реалізується у відповідних  процесуальних формах. Похідні ознаки

адміністративної відповідальності визначаються її юридичною природою.

Тривалий час у правовій науці підставою адміністративної

відповідальності вважалася протиправна винна дія або бездіяльність, що

порушує встановлене адміністративно-правовою нормою правило, але за

своїм характером і наслідками не тягне за собою кримінального покарання.

Отже, першим вихідним моментом була теза про те, що порушення правил

поведінки, встановлених будь-якою адміністративно-правовою нормою, тягне

за собою адміністративну відповідальність. Друге вихідне положення

полягало в тезі про те, що притягнення до адміністративної

відповідальності можливе тільки при порушенні норми адміністративного

права. Проте сучасна юридична практика довела, що ці відправні позиції

не завжди вірні. Дослідження Інституту адміністративної відповідальності

свідчать про те, що вона настає, по-перше, при порушенні не всіх, а

тільки певної групи адміністративно-правових норм, і, по-друге, при

порушенні норм не тільки адміністративного права.

Це пояснюється специфікою адміністративного права, що, як відомо,

регулює суспільні відносини, які виникають у сфері виконавчо-розпорядчої

діяльності держави. Внаслідок багатоманітності суспільних відносин, які

виникають у даній галузі, всі норми адміністративного права утворюють

кілька груп. Це такі, що:

закріплюють порядок утворення і правове положення суб'єктів;

визначають форми і методи управлінської діяльності;

встановлюють порядок проходження державної служби, права й обов'язки

державних службовців;

визначають способи і порядок забезпечення законності в державному

управлінні;

регулюють управління окремими галузями (соціально-культурною,

адміністративно-політичною тощо), державними функціями і територіями;

встановлюють права і обов'язки різних категорій фізичних осіб у сфері

виконавчої і розпорядницької діяльності держави.

Як правило, адміністративна відповідальність настає за порушення

найменшої частини адміністративно-правових норм, а саме за порушення

фізичними особами деяких обов'язків у сфері державного управління, тобто

за вчинення адміністративних правопорушень (проступків).

Щодо основної маси норм адміністративного права, то порушення

встановлених ними правил тягне дисциплінарну відповідальність. Більш

того, у ряді випадків окремі категорії фізичних осіб (наприклад,

військовослужбовці) при вчиненні адміністративних правопорушень

підлягають дисциплінарній відповідальності, тоді як за загальним

правилом встановлена  відповідальність адміністративна (ст. 15 КпАП).

Таким чином, не всяке порушення правил, встановлених

адміністративно-правовою нормою, спричиняє адміністративну

відповідальність. Адміністративну відповідальність тягне порушення

тільки тієї норми адміністративного права, що охороняється

адміністративними санкціями.

 

До того ж, адміністративна відповідальність може наставати не тільки за

порушення правил, встановлених адміністративно-правовою нормою, а й за

порушення норм інших галузей права. Зокрема, ст.51 Кримінального кодексу

передбачає можливість притягнення до адміністративної відповідальності

особи, що здійснила злочин, який не має великої суспільної небезпеки.

Викладене дозволяє визначити, що похідними ознаками адміністративної

відповідальності будуть такі:

1. її підставою є не тільки адміністративне правопорушення (проступок),

а й порушення норм інших галузей права, у випадках, прямо передбачених

чинним законодавством.

2. Вона полягає в застосуванні  до винних адміністративних стягнень. У

ст. 23 КпАП зазначено, що адміністративне стягнення є мірою

відповідальності.

3. Право притягнення до адміністративної  відповідальності надано

багатьом державним органам та їх посадовим особам. Серед них — органи

державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суди (ст. 213

КпАП). Повний їх перелік міститься в розділі 111 (статті 218—244) КпАП.

4. Законодавством встановлено особливий  порядок притягнення до

адміністративної відповідальності (складання протоколу, збір і оцінка

доказів, винесення постанови тощо).

5. Адміністративна відповідальність урегульована нормами

адміністративного права, що містить переліки адміністративних стягнень

та органів, уповноважених їх застосовувати.

6. Право встановлення адміністративної  відповідальності має досить

широке коло суб'єктів: Верховна Рада;

Президент; Кабінет Міністрів; міністерства, що наділені правом

затвердження загальнообов'язкових правил (наприклад, Міністерство

охорони здоров'я затверджує санітарні правила, Міністерство транспорту —

правила користування транспортними засобами і т. д.); обласні. Київська

і Севастопольська міські державні адміністрації, що приймають рішення,

які передбачають адміністративну відповідальність за їх порушення (з

ну відповідальність за їх порушення (з

питань боротьби зі стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями) і

затверджують правила, за порушення яких передбачена відповідальність ст.

152 (порушення правил благоустрою), ст. 159 (порушення правил торгівлі

на колгоспних ринках), ст. 182 (порушення тиші в громадських місцях)

КпАП; районні, районні в містах Києві і Севастополі державні

адміністрації, які приймають рішення, що передбачають адміністративну

відповідальність за їх порушення (з питань боротьби зі стихійними

лихами, епідеміями, епізоотіями).

Реальна юридична відповідальність настає за наявності трьох підстав:

нормативної, складовою частиною якої є норма, що закріплює склад;

фактичної (правопорушення);

процесуальної (правозастосовчий, юрисдикційний акт).

Система правових норм, які регулюють застосування адміністративних

стягнень, є нормативною основою адміністративної відповідальності.

За змістом їх можна поділити на три види:

а) матеріально-правові, що закріплюють загальні питання адміністративної

відповідальності (завдання і система законодавства про адміністративні

правопорушення, підстави і суб'єкти відповідальності, система

адміністративних стягнень та ін.); склади адміністративних проступків;

б) адміністративно-процесуальні, що закріплюють провадження у справах

про адміністративні правопорушення;

в) організаційні, що закріплюють порядок створення, правове становище,

підвідомчість суб'єктів адміністративної юрисдикції.

Норми, що встановлюють адміністративну відповідальність, розосереджені в

різних кодексах і нормативних актах. Основним їхнім джерелом є Кодекс

України про адміністративні правопорушення. Паралельно з ним діють

Митний, Лісовий, Повітряний кодекси; закони "Про надзвичайний стан",

"Про охорону державного кордону", "Про боротьбу з корупцією" та ін., що

містять норми, якими встановлюється адміністративна відповідальність.

Так, законом "Про надзвичайий стан" встановлена адміністративна

відповідальність за порушення особою режиму надзвичайного стану (ст. ЗО)

і злісне багаторазове порушення цього режиму (ст. 31). Законом "Про

державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" встановлена

відповідальність за адміністративні правопорушення, пов'язані з

діяльністю на ринку цінних паперів (ст. 13).

Усі разом вони становлять законодавство про адміністративні

правопорушення.

У 60-х і 70-х роках учені-адміністративісти провели велику роботу по

розробці основних положень про адміністративну відповідальність і

підготували проекти кодифікованих актів, її результатом стало прийняття

7 грудня 1984 p. Кодексу про адміністративні правопорушення (введено в

дію з 1 червня 1985 p.), що діє і сьогодні, правда, зі значними змінами

і доповненнями. Він містить понад 330 статей, об'єднаних у 33 глави і 5

розділів.

У І розділі КпАП викладені загальні положення і завдання законодавства

про адміністративні правопорушення.

Розділ II "Адміністративне правопорушення і адміністративна

відповідальність" складається із загальної й особливої частин. У

Загальній частині вміщено загальні положення про поняття

Загальній частині вміщено загальні положення про поняття

адміністративного правопорушення, суб'єктів відповідальності і форми їх

провини, адміністративні стягнення і правила їх накладення. В Особливій

частині, що складається з 11 глав, описано діяння, що визнаються

адміністративними правопорушеннями, або, іншими словами, закріплені

склади проступків. Кожна стаття Особливої частини закріплює не тільки

конкретний склад, а й санкцію за його вчинення.

У III розділі КпАП перелічуються органи і посадові особи, уповноважені

розглядати справи про адміністративні правопорушення. Спеціальна глава

цього розділу встановлює, які види справ може розглядати кожний орган

(посадова особа), тобто регулює  підвідомчість справ.

Цілі, принципи, повноваження учасників провадження у справах про

адміністративні правопорушення закріплені в IV розділі КпАП. Тут же

містяться положення про порядок здійснення адміністративного

розслідування і розгляду справ, оскарження прийнятих постанов.

Останній, V розділ КпАП називається "Виконання постанов про накладення