Особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві

 

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут права та психології

кафедра адміністративно-правових дисциплін та меджменту

юридичний факультет

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з адміністративного права України

на тему: «Особливості здійснення виконавчої влади в місті  Києві»

 

 

                       Виконала:

                                                      студентка 2 курсу 205 групи

                                                   Горкуша Дарина Сергіївна

                                                                         Житомирська обл., Брусилівський  р-н.,

                                                             с. Лазарівка, вул. Межиліська 42

                                     тел. 063-314-23-43

                                                               номер залікової книжки: Д08 – 047

 

                           Перевірила:

                                                  кандидат юридичних наук

                                                   старший викладач кафедри

                                                                    адміністративно-правових дисциплін

                                 та менеджменту

                                                           Стрельченко Оксана Григорівна     

   

Київ 2010

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………….3

Загальна характеристика органів виконавчої влади…………………………………….5

1. Визначення органу виконавчої влади та особливості рис, що його характеризують…………………………………………………………………….5
2. Класифікація органів виконавчої влади:…………………………………………6
1. вищі та центральні органи виконавчої влади (загальна характеристика);
2. місцеві органи державного управління (загальна характеристика).
2. Особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві…………………………..12
1. Органи, що здійснюють виконавчу владу в місті Києві:………………………12
1. Київська міська державна адміністрація;
2. районні в місті Києві державні адміністрації.
2. Особливості делегування повноважень органами виконавчої влади…………18
3. Особливості взаємодії органів виконавчої влади у місті Києві з іншими органами влади, підприємствами,установами, організаціями………………...22

Висновки………………………………………………………………………………….25

Список використаної літератури………………………………………………………..29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

На цей час навколо проблем організації виконавчої влади в Україні точиться чимало політичних і правових дискусій. Багато хто безпідставно вважає, що стан функціонування цієї гілки влади зумовлює і рівень реалізації державної влади в цілому, ефективність дії всього державного механізму.

Дійсно у процесі реалізації виконавчої влади відбувається практичне втілення в життя законів та інших нормативних актів держави, практичне застосування всіх важелів державного регулювання й управління важливими процесами суспільного розвитку.

У системі органів виконавчої влади  Конституція України розмежовує структурні ланки трьох організаційно-правових рівнів:

1. рівень вищого органу в системі органів виконавчої влади – Кабінет Міністрів (уряд);
2. рівень центральних органів виконавчої влади – міністерства та інші органи виконавчої влади (ЦОВВ);
3. рівень місцевих органів виконавчої влади – місцеві державні адміністрації(обласні, районні, Київська та Севастопольська міські),а також Рада Міністрів АР Крим та деякі інші місцеві органи, безпосередньо підпорядковані відповідним ЦОВВ.

 Особливий статус має місто Київ, зокрема, статті 118 і 140 Конституції України встановлюють, що особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в м. Києві визначаються окремим законом.

Актуальність теми дослідження насамперед полягає в тому, що особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, передбачені Законом України «Про столицю України – місто-герой Київ», побудовані на концентрації державної влади і місцевого самоврядування (його виконавчих функцій) в одному органі – Київській міській державній адміністрації, і в руках однієї посадової особи – Київського міського голови. Така ситуація спричиняє розмитість меж повноважень і сфер відповідальності місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування. Наслідком цього є гальмування процесу розвитку Києва як столиці України. Виникло порушення балансу законодавчої і виконавчої влади. 

Основною метою курсової роботи є дослідження конституційних засад діяльності органів виконавчої влади в місті Києві та їх взаємодія з іншими органами державної влади.

Для досягнення поставленої мети наукової роботи потрібно виконати такі завдання:

• визначити суть та дати загальну характеристику органів виконавчої влади;
• дослідити особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Об’єктом виступають Конституція України, Закони України «Про Кабінет Міністрів України», «Про органи місцевого самоврядування в Україні», «Про столицю України – місто-герой Київ», «Про місцеві державні адміністрації» та інші нормативно-правові акти, що так чи інакше регулюють діяльність органів виконавчої влади, загалом, та їх функціонування в місті Києві, зокрема.

Предметом дослідження в даній курсовій роботі виступають відносини, що виникли між органами виконавчої влади та іншими органами державної влади; відносини органів виконавчої влади міста Києва з іншими органами, підприємствами, представництвами.

Для ефективного розкриття  теми роботи потрібно використати такі методи дослідження: історичний – для детального вивчення історії розвитку органів виконавчої влади в Україні та місті Києві; порівняльний – для порівняння завдань та цілей, що стоять перед різними органами виконавчої влади, відповідно до їх ієрархічної структури, спів ставити схожі та відмінні риси їх діяльності; системний – для визначення місця і ролі кожного елементу в структурі органів виконавчої влади; структурно-функціональний – для глибшого вивчення структури органів виконавчої влади, визначення на скільки зміст нормативно-правових актів, які регулюють функціонування та діяльність органів виконавчої влади в Україні відповідає практиці.

 

1. Загальна характеристика органів виконавчої влади
1. Визначення органу виконавчої влади та особливості рис, що його характеризують

 

Органи виконавчої влади є ключовими суб’єктами адміністративного права, оскільки їм належить провідне місце і роль у виникненні і функціонуванні суспільних відносин, що є предметом адміністративно-правового регулювання. Поняття «орган виконавчої влади» є похідним від ширшого поняття «державний орган». У цьому розумінні орган виконавчої влади є окремим видом державних органів. На них поширюються всі загальні риси поняття державних органів. Це означає, що кожний окремий орган виконавчої влади:

• створюється з метою безпосереднього здійснення конкретного виду державної діяльності;
• виконує діяльність, що характеризується чітко визначеною державою спрямованістю, цілями, завданнями та функціями, певним обсягом компетенції (прав і обов’язків);
• реалізовує свою діяльність з допомогою визначених державою методів і форм;
• має певну організаційно-правову форму, внутрішню структуру і зовнішні зв’язки.

Крім цього органи виконавчої влади мають і певні  особливі ознаки, зумовлені їх належністю до відносно самостійної частини  державного механізму (апарату) – системи органів виконавчої влади. Ця система має досить поширену назву – «апарат державного управління» [3, с. 200].

До особливих ознак  органів виконавчої влади слід віднести:

1. органи виконавчої влади є організаційно оформленими колективами;
2. вони є основними носіями виконавчої влади в державі;
3. статус цих органів, їх структура і діяльність регламентовані нормативно-правовим шляхом;
4. наділені державно-владними повноваженнями;
5. здійснюють державні функції та реалізують публічний інтерес;
6. вони об’єднані єдиним керівництвом та підпорядкуванням, внаслідок чого діють узгоджено і цілеспрямовано;
7. ними здійснюється специфічний вид державної діяльності, яка за своїм юридичним змістом є виконавчо-розпорядчою [1, c. 7].

До особового складу органів виконавчої влади входять державні службовці, тобто працівники, які перебувають на державній службі та обіймають певні посади в органах виконавчої влади. Ці працівники в кожному органі становлять певне організаційне утворення, яке прийнято називати апаратом органу. Головним призначенням такого апарату є створення всіх необхідних умов для ефективної реалізації органом наданих йому основних функцій та повноважень.

Отже, орган виконавчої влади – це організаційно самостійний  елемент державного апарату, який наділений чітко окресленим обсягом повноважень (компетенцією) відповідно до покладений на нього завдань і функцій, складається із структурних підрозділів і посад, що обіймають державні службовці і віднесений Конституцією і законами України до системи органів виконавчої влади[3, c. 202].

Для кожного органу виконавчої влади характерна насамперед організаційна  відокремленість від інших елементів  апарату державного управління. Водночас другою найважливішою характеристикою є функціональна відокремленість, яка характеризує різні аспекти компетенції та фактичної діяльності цих органів. Саме ці ознаки є ключовими при виділенні окремих видів органів виконавчої влади.  

 

2. Класифікація органів виконавчої влади

 

Класифікація видів  органів виконавчої влади можлива  за різними критеріями. Зокрема ці органи поділяються на види залежно від:

• характеру компетенції (або змісту функцій) – на органи загальної, галузевої, функціональної або змішаної компетенції;
• сфери дії – на органи управління економікою, соціально-культурним розвитком, в адміністративно-політичній сфері;
• способів прийняття владних рішень – на колегіальні та єдиноначальні і т.п.

Найважливіше значення має класифікація видів органів виконавчої влади в Конституції України. Вона виділяє за критерієм організаційно-правового рівня такі види:

1. вищий орган у системі органів виконавчої влади – Кабінет Міністрів України;
2. центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ) – міністерства, комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;
3. місцеві органи виконавчої влади.

Для адекватного бачення проблем організації виконавчої влади істотне значення має чітке визначення її найвищої структурної ланки, яка має виконувати в системі відповідних органів роль керуючого центру.

Встановлена Конституцією України республіканська форма  державного правління змішаного,напівпрезидентського, типу закономірно пов’язана з так званим дуалізмом виконавчої влади. Він означає, що повноваження вищого суб’єкта виконавчої влади певним чином поділені між Президентом України і Кабінетом Міністрів.

Згідно ч.1 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади [8, c. 112]. Це положення означає, що Кабінет Міністрів – як уряд – очолює систему органів виконавчої влади. Відтак усі інші органи виконавчої влади підпорядковані й підзвітні Кабінету Міністрів України.

Статус Кабінету Міністрів  України як вищого серед органів  виконавчої влади підтверджується  також п.9 ч.1 ст.116 Конституції, згідно з яким Кабінет Міністрів України  спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

До складу Кабінету Міністрів  входять: Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри та міністри.

Кабінет Міністрів України  є колегіальним органом, здійснює виконавчу  владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади. Його правовий статус визначений Конституцією України, Законом України «Про Кабінет Міністрів України» від 21 грудня 2006 року [16].

Щодо повноважень Кабінету Міністрів України, то вони охоплюють  різні сфери державного управління, а діяльність цього органу пов’язана, насамперед, з оперативним управлінням, яке здійснюється не лише в правовій формі, а й, наприклад, в організаційній.