Поняття законності і дисципліни та їх аналіз у службовій діяльності працівників міліції

Законність виступає підсумковим інтегративним критерієм оцінки службової діяльності працівників міліції, а дисципліна - органічною складовою нормального режиму функціонування органів внутрішніх справ. Законність у правовій системі охоплює і впливає на більше коло її елементів, ніж дисципліна. Законність без дисципліни в службовій діяльності працівників міліції просто не може себе реалізувати, остання - необхідний атрибут її існування і функціонування. Законність виявляє і оцінює зміст, стан і рівень дисципліни, отже, володіє більшим обсягом. Разом з тим слід констатувати, що дисципліна за змістом і обсягом охоплює ширший спектр соціальних відносин і виступає в різних формах (наприклад, «трудова дисципліна», «технологічна» тощо). Слід мати на увазі, що без дисципліни і організованості законність може існувати лише чисто формально, на папері. Законність і дисципліна одночасно володіють змістом i обсягом. Постійне збільшення обсягу (нормативно-правових приписів,відомчих документів), негативно впливає на стан виконавчої дисципліни працівників, звужує зміст законності.

Отже, чим нищій рівень дисципліни i організованості в органах i підрозділах міліції, тим більш негативно впливає вона на законність, «розхитує» i підриває її з середини, i навпаки. Законність, по-перше, впливає на дисципліну, що позначається, у першу чергу, на чіткій службово-організаційній діяльності міліції; по-друге, законність спонукає точно визначати права i обов'язки, їx суворе дотримання в дисциплінарному аспекті; по-третє, вона закріплює i охороняє службово-професійний статус працівника міліції; по-четверте, забезпечує правопорядок, організацію i дисципліну у всій правоохоронній структурі; по-п'яте, закріплює традиції, порядок, форму i атрибутику дисципліни в органах i підрозділах внутрішніх справ, а також регламентує статутно-дисциплінарні відносини серед особового складу міліції.

Залежно від форми соціально-політичного устрою держави дисципліна може звужувати або розширювати правовий пpocтip законності. Так, жорстка дисципліна в авторитарно-тоталітарних режимах значно звужувала рамки «як всезагальної i необхідної форми свободи в суспільних відносинах» [13, с.35], що призводило до беззаконня i свавілля, в якому право i законність підпорядковувалися авторитарно-тиранічному диктату [5, с.189]. Слід мати на увазі, що вся дисципліна в авторитарно-політичній системі будувалася на принципі «партапарат + карально-репресивні органи». Основна функція цього тандему полягала в oxopонi соціально-політичного устрою держави. «Якщо філософія правозаконності, - пише С.С. Алєксєєв, - означає вимоги неухильного проведення в життя нормi принципів, заснованих на гуманістичному пpaвi, невід'ємних правах i свободах людини, то філософія соціалістичної законності виражає зовсім інше - «порядок» i «дисципліну», яка базується на всесильній партійно-ідеологізованій владі” [5, с.191]. Дисципліна відіграє важливу роль в організаційно-адміністративному упорядкуванні діяльності вcix елементів i їx функціонування в державному механізмі. Її слід розрізняти через призму структурно-функціонального аналізу в зовнішньому і внутрішньому аспектах. Зовнішня сфера функціонування дисципліни як елементасоціальної системи означає її підпорядкування загальним закономірностям, від яких залежить позитивний вплив на існуючий стан суспільних відносин.

Внутрішня сфера дисципліни включає внутрішній механізм її функціонування, в якому суттєву роль відіграють її функції, принципи, методи i гарантії дотримання в службовій діяльності працівниками міліції. Слід підкреслити, що службова дисципліна - один з елементів, що входить у загальне поняття дисципліна.

Для дисципліни характерні такі функції: 1) організаційно-управлінська, вона об'єктивно притаманна всім системам, елементи якої взаємодіють між собою i між ними icнyє чітка ієрархія i субординація; 2) дисциплінарно-стройова, вона виражається в чіткому i суворому виконанні вимог присяги, статутів, нормативно-правових актів, дотримання Стройового статуту ЗСУ, субординації i військового етикету; 3) виконавчо-розпорядча, полягає в своєчасному i оперативному виконанні наказів i розпоряджень керівництва, реагуванні працівниками міліції на заяви i скарги громадян, добросовісному виконанні своїх службових обов'язків; 4) виховна, вона формує позитивне ставлення до соціальної ролі i статусу в суспільстві, справляє відчутний вплив на особовий склад, на корекцію його поведінки i культури, на свідомо відповідальне ставлення до виконання покладених на нього обов'язків. Суттєву роль відіграє вона в функціонуванні інституту заохочення i покарання працівників міліції.

Етико-психологічна функція  вказує на те, що на дотриманні законності i дисципліни серед особового складу міліції істотно позначається морально-психологічний  стан колективів, тобто т.зв. «внутрішня дисципліна». На нашу думку, це внутрішня моралъно-психологічна готовність, яка ґрунтується на високому усвідомленні великої відповідальності за неухильне виконання службового i громадянського обов'язку, необхідності підпорядкування свого «Я» волі керівника. Внутрішня дисципліна тісно пов'язана з категорією «законослухняність». Законослухняність- високий рівень правової свідомості, культури i поведінки індивіда у дотриманні вимог правових приписів.

За дотримання дисципліни особлива відповідальність покладається на керівника - начальника органу чи підрозділу міліції. «Дисципліна може існувати тільки тоді, - наголошував єпископЗбройних сил Франції монсеньйор Мішель Дюбост, - коли командир є щирою людиною, вірить в те, що робить, i живе цим: дисципліна не можлива без особистого прикладу начальника» [5, с.74]. «Начальник, - підкреслюється у Дисциплінарному статуті ОВС, - повинен постійно бути прикладом у додержанні законності, дисципліни, бездоганному виконанні вимог присяги, статутів, наказів i норм моралі». Слід мати на увазі, що перед органами внутрішніх справ стоїть найближча мета добитись різкого перелому в організаційно-управлінській, кадровій i виховній сферах. У зв'язку з цим досить швидко ускладнюються управлінські завдання, зростає їх масштабність, підвищується значення на вcix рівнях вирішення нагальних проблем. У цьому аспекті суттєвий вплив мають науково-технічні i соціально-психологічні фактори, особисті якості i стиль управління керівного складу органів і підрозділів міліції.

Проблема зміцнення законності i дисципліни тісно пов'язана з  управлінською діяльністю, з сучасним станом розвитку i функціонування, як суспільства, так правоохоронних структур, вимагає  від керівників усіх рівнів бути не тільки тактиками, а й вмілими стратегами управління, мислити масштабно, вчасно готувати базу для виконання перспективних завдань.Управлінські відносини тісно пов'язані i переплітаються з моральними відносинами, оскільки визначальним в соціальному управлінні виступає людський фактор - особовий склад з їx інтересами, потребами, моральними настановами, емоціями. Для керівника необхідні такі високі моральні якості, як особиста дисциплінованість та законослухняність, культура, чесність, людяність, відвертість, вміння визнати свої помилки.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ базується на принципі єдиноначальності, суть якого в тому, що в одній особі повновладного керівника сконцентровані майже усі функції управління. Він виступає повновладним організатором підбору, розстановки і виховання кадрів, несе персональну відповідальність за стан законності і дисципліни своїх підлеглих. «Справжньому керівнику, - підкреслював Я.Ю. Кондратьєв, - властиві такі моральні риси, як дисциплінованість, порядність, чесність. Здатність сприймати нове, прислухатися до критики, любити людей» [11, с.19]. Вимогливість начальника-керівника буде найбільш ефективною, якщо вона систематична і поширюється на всіх без винятку підлеглих. При цьому керівник повинен бути обов'язково тактовним, не допускати грубості, приниження гідності підлеглих, поєднувати вимогливість з піклуванням про них. Проблема вимогливості та піклування виступає як єдність двох протилежностей, що відграє важливу роль у профілактиці правопорушень з боку особового складу.

Керівник повинен постійно займатися правовим, ідейно-політичним, моральним вихованням підлеглих, спрямовувати на виконання ними присяги, свого  службового обов'язку.Забезпечення законності та правопорядку в підрозділах залежить i від того, наскільки вміло використає начальник професійний потенціал своїх підлеглих.

Дисципліна як соціально-правове явище має свою структуру, зміст, форму іпринципи. Основними принципами дотримання службової дисципліни працівниками міліції є принципи: відповідальності, системності, послідовності та обов'язковості. Працівник міліції виступає не тільки як державний службовець, a й як представник виконавчої влади, повноваження якого дають йому можливість, у paзі потреби, використовувати засоби попередження, припинення i протистояння правопорушенням iз метою захисту чинних законів та правових норм. Саме тому дисципліна в органах внутрішніх справ потребує, у першу чергу, системних, послідовних i чітких дій. Отже, дисциплінарна поведінка працівника міліції детермінована змінами у вcix сферах життя. Слід підкреслити, що терміни «обов'язковість» i «відповідальність» не є тотожними. Обов'язок за змістом - ширше поняття, включає, крім відповідальності, ряд категорій правового, професійного i етичного характеру.

Стан дисципліни та законності в органах і підрозділах міліції детермінується в основному трьома видами факторів, які слід розглядати в контексті філософських категорій загального, особливого й одиничного. До першого загального виду слід віднести детермінанти, що характеризують соціальні зв'язки i взаємодії в системі суспільних відносин на макрорівні (у контексті глобальних економічних та соціальних умов, демократизації i політизації суспільства, зміни в ціннісних орієнтаціях); на специфічно особливому рівні (процеси, що відбуваються в даний час безпосередньо у системі правоохоронних органів), на мікрорівні (процеси, що відбуваються у малих соціальних групах i в індивідуальній поведінці працівників міліції).

Служба в міліції, за своєю  формою, воєнізована, будується на авторитарному  варіанті стосунків i підпорядкувань. Тут превалює авторитарний стиль управління підлеглими. Підтримання дисципліни як складової частини режиму законності в правоохоронних органах містить у coбi, насамперед, розробку методології і методики аналізу стану дисципліни та законності особового складу органів й підрозділів. Слід погодитися з тими фахівцями, які вказують на відсутність єдиних критеріїв об'єктивної оцінки стану дисципліни, системи її показників у діяльності, з урахуванням специфіки окремих підрозділів i служб.

Стан дисципліни та законності вимагає такої методології i методики та наукового інструментарію, які  здатні виявити i пояснити детермінаційну природу порушення дисципліни i законності, як на індивідуальному, так i груповому  рівні. З метою поглибленого аналізу дисципліни та законності у правоохоронних органах, на наш погляд, необхідно проаналізувати існуючі суперечності, що впливають на їх стан i функціонування. Це, зокрема, суперечності між постійно зростаючим службовим навантаженням, небезпекою, стресами, відсутністю повноцінного відпочинку, великим тягарем сімейно-побутових проблем i системою управління, організацією служби, стимулюванням діяльності.

Суперечність між зміною ціннісно-мотиваваційної сфери, яка тяжіє до економічно зорієнтованого забезпечення правоохоронців, i відставанням економічно-матеріальних важелів її забезпечення.

Суперечність між екстенсивними  адміністративними засобами підтримання дисципліни та законності в органах i підрозділах міліції iз змінами, що відбуваються у суспільних відносинах, у тому числі у внутрішньо світоглядно-орієнтаційній та мотиваційно-ціннісній сферах особистості працівника міліції.

Суперечність між соціальним статусом i роллю працівника міліції та існуючими реаліями (соціально-економічними, політичними, правовими, службово-професійними та іншими), що призводить до рольових конфліктів i правопорушень, підґрунтям яких є емоційно-вольовий протест проти несправедливості, грубості, зверхності, відкритого приниження, честі i гідності працівників міліції з боку прямих начальників.

Суперечність між постійно зростаючими вимогами з боку вищих  управлінських керівних ланок i структур МВС та реальними можливостями реалізації їх у службовій діяльності. Службово-адміністративний прес керівних ланок, спрямований на виконання їx рішень нижчими структурами будь-якою ціною, як правило, призводить до бюрократизму, окозамилюванню, обману i правопорушенням.

Подолання вище перелічених  суперечностей можливе шляхом здійснення адміністративної реформи в органах  і підрозділах міліції, формування у керівників усіх рівнів високих професіональних, морально-психологічних якостей.

Службова діяльність працівників  міліції має свою специфіку діяльності для якої характерна величезна кількість конфліктних ситуацій, серед яких найбільша частка припадає на конфлікти між міліцією і громадянами. Специфічна ознака таких конфліктів полягає у тому, що працівники міліції як їх учасники мають статус представника влади, діють від імені закону, захищають інтереси суспільства і тому наділені рядом переваг порівняно з правопорушниками, які переслідують особисті, часто протиправні, корисні цілі та інтереси. Але ж трапляється і таке, що особа відстоює законні права і гідність, а працівник міліції свідомо чи несвідомо їх порушує. Тоді між ними виникає конфлікт вже іншого характеру [7, с.67]. Аналізуючи причини конфронтаційних проявів між населенням і представниками міліції, котрі за службовим обов'язком повинні стояти на сторожі закону, відзначимо, що в основі таких випадків досить часто є порушення чинного законодавства і законності як з боку правоохоронців, так і з боку громадян.

Конфліктні ситуації нерідко  виникають між керівником і підлеглим. Їх причинами можуть бути нетерпимість керівника до об'єктивної критики, неповага до потреб і турбот підлеглих, різкість та грубість у відносинах з підлеглими. З іншого боку, конфлікт може провокувати і підлеглий, порушуючи дисципліну, недостатньо професійно виконуючи службові обов'язки тощо.

Найбільш складним, на нашу думку, є внутрішньоособистісні  конфлікти. Характерна ознака їх - наявність  у працівника міліції внутрішньоособистісної суперечності між соціальною роллю, яку він змушений виконувати, і його готовністю, мотивом її належно реалізовувати. Невирішеність цього конфлікту іноді може стати причиною напружених стосунків у колективі, сім'ї, соціальному оточенні [1, с.41-43].

Як засвідчують наукові  дослідження і практика, існування ряду невирішених соціально-економічних проблем, а також наявність конфліктів можуть призводити до суїцидів. Керівництво МВС цілком обґрунтовано висловлює стурбованість рівнем суїцидальної активності серед працівників міліції та військовослужбовцями ВВ МВС України. Свідченням чого є лист МВС України від 03.07.2001 р. «Про принципове ставлення керівництва МВС до випадків самогубства», а також вказівка МВС від 27.04.2005р. №344 «Про випадки загибелі персоналу внаслідок самогубства у 2005 році та заходи щодо організації профілактики».