Поняття законності і дисципліни та їх аналіз у службовій діяльності працівників міліції

Основними чинниками суїцидальної поведінки є: 1) психологічна вразливість  працівників, неготовність до ефективного  вирішення конфліктних ситуацій на службі і в побуті; 2) негативний соціально-психологічний клімат та конфліктні взаємини у сім'ях працівників.

На жаль, у сучасних сімейно-шлюбних  відносинах з різних, як об'єктивних, так і суб'єктивних причин, виникають конфлікти, які часто закінчуються розлученням, або навіть суїцидом. Відомий фахівець з проблем суїциду Д.А. Іванов вказує, що «часто детонатором суїциду є алкоголь» [7, с.16]. Серйозною проблемою всього суспільства, в тому числі і працівників ОВС, є пияцтво і алкоголізм, що значною мірою детерміновано існуючими економічними і соціальними проблемами нашого суспільства, існуванням в ньому негативного, патологічного стану, пов'язаного з втратою соціальної солідарності, яку Е. Дюркгейм характеризував як аномію. Це стан кризи і хвороби суспільства, характерний для його перехідного періоду, коли старі цінності і норми перестають діяти, а нові ще не утвердились. З аномією він пов'язував і таке аномальне соціальне явище, як самогубство [5]. Сумна статистика самогубств свідчить про те, що кожного року в органах і підрозділах внутрішніх справ України у середньому 52 працівники гинуть у такий трагічний спосіб. Отже, проблема суїцидів у середовищі правоохоронців вимагає чіткого наукового, теоретичного, організаційно-методичного і практичного втілення в службово-професійну діяльність наукових рекомендацій і досвіду інших країн.

Важливу роль у службовій  діяльності працівників міліції, спрямованої  на зміцнення законності i дисципліни, відіграє правова свідомість, правова культура та поведінка.

Правова свідомість, як форма суспільної свідомості, нерозривно пов'язана із законністю та процесами, що відбуваються в суспільстві i міліції. Науковці пропонують різні підходи до визначення сутності правової свідомості. На нашу думку, це поняття заслуговує такої дефініції: «Правова свідомість - це відображення в свідомості індивіда характеру специфіки icymнocmi права в регулюванні суспільно-правових відносин».

Необхідною передумовою  виникнення правосвідомості є знання про право.Якщо ці знання відсутні, то у свідомості індивіда не може виникнути ніяких понять,поглядів, уявлень про право. Отже, правова свідомість без знань про існуюче правонеможлива. Це теоретичне положення має важливе значення в аспекті формуванняправової свідомості i правової культури у правоохоронців.

Правова свідомість включає діалектичну єдність двох взаємопов'язаних між собою факторів - зовнішнього i внутрішнього. Зовнішні - це примус до виконання норм права, а внутрішній - це потреба i переконання чинити згідно з правовими вимогами.

Правова свідомість - складне структурне утворення, що об'єднує правосвідомість суспільства, соціальних груп i індивідів. У ньому тісно пов'язані i переплітаються правова ідеологія i соціальна психологія; воно має гносеологічні, регулюючі, моделюючі i прогностичні якості. Аналізуючи правову свідомість, слід підкреслити, що вона є багаторівневим системним утворенням, що містить велику кількість елементів, які утворюють складну структуру.

Правова ідеологія - це сукупність політико-правових ідей, концепцій, які відображають характер і політику держави щодо встановлення і формування у суспільстві готовності до виконання існуючих або пропонуючих  нормативних актів і приписів.

Правова психологія - це сукупність правових почуттів, настроїв, переживань, які охоплюють емоційно-вольову  сферу як індивіда, так і суспільства в цілому.

На основі пізнання об'єктивних процесів, що відбуваються в політико-правовій сфері, правова свідомість створює ціннісно-нормативну орієнтацію, яка спрямовує поведінку працівників міліції у правове русло, привчає їх поважати суспільну мораль і закон, формує глибоке переконання важливості дотримання правових приписів, законності і дисципліни у службовій діяльності. Сприйняття правових актів, реакція на процеси і явища, що відбуваються в правовій сфері, поняття справедливого і несправедливого формуються у працівника міліції не тільки під впливом його індивідуальної свідомості і умов життя, а й в результаті взаємодії з представниками соціальних класів, груп і прошарків.

Правова свідомість працівника міліції має певну специфіку, тісно пов'язану з його особистісними характеристиками. Чим вищий рівень правової свідомості, тим більша готовність правоохоронця захищати закон. Правова свідомість працівника міліції формується під впливом на нього ряду об'єктивних i суб'єктивних факторів, у першу чергу, умов матеріального та духовного життя, соціального оточення, рівня соціалізації, загального стану соціально-економічного й політичного розвитку суспільства, чинних нормативно-правових актів. Із суб'єктивних факторів слід виділити соціальне оточення, що може відігравати як позитивну, так i негативну роль у правовій поведінці.

Службова діяльність працівників  міліції повинна, насамперед, спрямовуватися на забезпечення соціальної цінності права та законності, попередження правопорушень i надання допомоги населенню на основі принципів соціального партнерства, гуманізму, гласності, поваги до особи, що ґрунтується на високій правовій свідомості i культурі. «Правова культура, - підкреслює Н.М. Ахтирська, - це досягнутий суспільством рівень правового регулювання суспільних відносин, правової захищеності людини, забезпечення правопорядку» [1, с.24]. Висока правова культура суспільства i особи - одна з важливих рис правової держави. «Для того, щоб жити в праві, - писав відомий російський юрист О.С. Алексєєв, - необхідно, насамперед, щоб це право жило в нас». Зміст правової культури охоплює знання юридичних, а також соціально-культурологічних i психолого-педагогічних основ правових відносин. Правова культура як духовно-практична властивість особистості працівника міліції охоплює у своїй структурі ряд компонентів, а саме: знання норм чинного права, вміння i навички їx застосування у практичній діяльності.

Аналіз наукової літератури дозволив встановити, що залежно від  носія правової культури виділяють  три її види: правову культуру суспільства, правову культуру особистості, правову  культуру професійної групи (правоохоронців).

Правову культуру особистості  можна визначити як відносно стійке структурне поєднання розумово-вольових i морально-психологічних інтегрованих міжcобою складників, які, злагоджено й гармонійно взаємодіючи, проявляються у світоглядно-освітній i професійній діяльності та особистому житті [21, с.6].

Зміст професійної правової культури працівників міліції включає: знання чинного законодавства, а також відомчих i міжвідомчих нормативних документів, які регулюють належне виконання своїхслужбових обов'язків; переконання необхідності точного i неухильного виконання правових норм; усвідомлення того, що боротьба зi злочинністю, охорона громадського порядку i безпеки є найважливішими функціями в умовах формування правової держави. Суворе дотримання законності та дисципліни є проявом високої правової свідомості i культури.

Для того, щоб правильно  судити про правову культуру працівників  міліції, необхідно враховувати  їх освіту, юридичний досвід і професійну кваліфікацію, що є однією з найважливіших  критеріїв правової культури особистості  працівників міліції. Правова культура працівників міліції передбачає, по-перше, досконале знання чинного законодавства як необхідної умови дотримання законності, правильного використання прав і обов'язків у службовій діяльності; по-друге, повагу до чинного законодавства, внутрішнє усвідомлення, впевненість у правильності і необхідності його забезпечення у службовій діяльності; по-третє, морально-психологічну готовність до дотримання закону, при якому працівник міліції не замислюється щоразу над тим, потрібно чи не потрібно виконувати вимоги закону; він сприймає ці вимоги як належне, оскільки формальна необхідність виконувати закон перейшла в його внутрішню потребу.

Отже, правова свідомість і правова культура відіграють у службовій діяльності працівників міліції важливу роль. Їх правова підготовленість повинна бути значно вищою, ніж у пересічних законослухняних громадян. Вона повинна відрізнятися за обсягом, глибиною і формалізованим характером знань принципів і норм права, а головне - за вмінням їх застосовувати.

Сформованість професійної  культури працівника міліції залежить від правової освіченості, інтелектуально-правової розвиненості i правової вихованості, що зумовлюють його правову соціалізацію. Правова вихованість працівників міліції передбачає, по-перше, повагу до закону i законності, ставлення до них як до соціальних цінностей; по-друге, готовність i вміння цивілізовано вирішувати проблеми, фахово орієнтуватися у різних ситуаціях під час службової діяльності; по-третє, потребу i морально-психологічну готовність захисту прав i свободи людини; по-четверте, прагнення вибору правомірних способів i засобів задоволення своїхпотреб та вирішення проблем; по-п'яте, стримати пересічних громадян від правопорушень i девіантної поведінки. Реалізація забезпечення законності i правопорядку в суспільстві залежить не тільки від службової діяльності особового складу органів i підрозділів внутрішніх справ, але й від правової свідомості та правової культури громадян України, ставлення до права, законності i правопорядку. Слід відзначити, що рівень правової культури у багатьох пересічних громадян ще надто низький, про що свідчать доволі часті прояви правового нігілізму. Отже, порушена проблема надзвичайно актуальна для нашого суспільства.

Правова свідомість і правова культура мають важливе значення у профілактиці правопорушень з боку працівників міліції. По-перше, суттєву роль тут відіграє рівень і якість законодавчих актів, що характеризує правову і логічну культуру законодавця і значно звужує можливість порушень законності працівниками правоохоронних органів. По-друге, дотримання вимог законності правоохоронцями, залежить і від правової свідомості та культури керівного складу, щодо всієї організації адміністративно-управлінської і виховної діяльності. По-третє, на профілактику правопорушень значною мірою впливає світоглядно-аксіологічний чинник мотивації працівника міліції. По-четверте, стан і рівень правової свідомості і культури міліцейського колективу та його вплив на особистість працівника. По-п'яте, рівень правової свідомості, культури і моралі соціального оточення (сім'я, родичі, друзі) та їх вплив на працівника міліції.

Аналіз стану законності і дисципліни в органах і підрозділах міліції засвідчує, що на даному етапі вони не відповідають сучасним вимогам. Соціальна небезпека правопорушень працівниками міліції має підвищену ступінь загрози нормальному функціонуванню суспільних відносин, порушується реалізація принципу рівності усіх громадян перед законом, підривається авторитет державної влади, чим завдається величезна шкода авторитету та іміджу міліції, істотно знижується зацікавленість населення у підтриманні правопорядку, не забезпечується належна повага громадян до закону, підривається основа співпраці та партнерства населення з міліцією, відбувається процес моральних деформацій у суспільстві, що вкрай негативно позначається на ефективності боротьби зі злочинністю, на встановленні стабільного правопорядку в суспільстві.

службовий діяльність міліція  дисципліна

 

Список літератури

1. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Автореф. дис... канд.юрид. наук. - Харків, 1994. - 16 с.

2. Бандурка О.М. Професійна етика працівників органів внутрішніх справ: Навч. посібник. - Харків: Вид-во НУВС, 2001. - 220 с.

3. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. - Харків, 1998. - 480 с.

4. Безопасность: люди, город, власть // Вестник Московского университета. - 2001. - №2. сер.18. Социология и политология. - С.135-150.

5. Берегиням роду українського // Міліція України. - 2004. - №03. - С.1.

6. Білий П.М. Правова культура в адміністративній діяльності працівника міліції громадської безпеки: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - К., 1998. - 16 с.

7. Блинська С. Обставини, що виключають злочинність діяння в зарубіжному та українському законодавствах // Міліція України. - 2003. - №9. - С.20-21.

8. Божович Л.И.Личность и ее развитие в детском возрасте. - М., 1968. - 159 с.

9. Большая Советская Энциклопедия. (В 30 томах). - М., 1972. - Т.28. - 592 с.

10. Бюджетні видатки МВС у 2004 році // Іменем закону. - 2005. - №12. - 25-31 березня. - С.3.

11. Васянович Г.П. Морально-правова відповідальність педагога (теоретико-методологічний аспект): Монографія. - Львів, 1997. - 163 с.

12. Ващенко І.В. Конфлікти у діяльності працівників органів внутрішніх справ і шляхи їх подолання (соціально-психологічний аспект): Автореф. дис... д-ра психолог. наук. - К., 2003. - 36с.

13. Введение в философию: Учебник для вузов. В 2ч.Ч.2 / Фролов И.Т., Араб-Оглы Э.А., Арефьева Г.С. и др. - М.: Политиздат, 1989. - 639 с.

14. Венедиктов  В.С., Іншин М.І. Організаційно-правові засади проходження служби в органах внутрішніх справ України: Наук.-практ. посібник. - Харків: Вид-во НУВС, 2002. - 164 с.

15. Венедиктов  В.С. Стан соціально-правового захисту працівників органів внутрішніх справ в сучасних умовах розвитку держави та суспільства // Право і безпека. - 2004. - №3'2. - С.37-40.

16. Венедиктов  В.С. Юридична відповідальність працівників ОВС України: Монографія. - Харків: Вид-во НУВС, 2003. - 269 с.

17. Вопленко Н.М. Теоретические проблемы режима законности в применении норм социалистического права: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. - М., 1984. - 33 с.

18. Воробей П.А.,Коржанський М.Й., Щупаковський В.М. Завдання і дія кримінального закону. - К., 1997. - 158 с.

19. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: Монографія. - К: Видавництво Національної академії внутрішніх справ України, 1997. - 184 с.

20. Ворушило В.П. Управлінські рішення щодо зміцнення законності та діяльності органів внутрішніх справ (організаційно-правові питання): Автореф. дис... канд. юрид. наук. - Ірпінь, 2003. - 16 с.

21. Гегель Г.В.Философия права / Пер. с нем.: Ред. сост. Д.А.Керимов и В.С. Нерсесянц; авт. вступит. ст. и примеч. В.С. Нерсесянц. - М.: Мысль, 1990. - 524 с.