Праця жінок

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………...3

1. Особливості праці  жінок…………………………..4-10

2. Обмеження щодо застосування праці жінок……10-18

3. Особливості праці  неповнолітніх……………….19-25

4. Відповідальність за  порушення законодавства, щодо  охорони праці жінок та неповнолітніх…………….26-30

Висновок………………………………………………...31

Список використаної літератури………………………32

ВСТУП

Людство ніколи не жило в світі, який був би байдужим до статі, і боротьба за соціальну рівність полягала в тому, щоб можливості людини якомога менше визначалися статтю. Був період, коли здавалося, що цього можна досягнути на законодавчому рівні, закріпивши за жінками і чоловіками рівні права на освіту, участь у політичному житті, на рівну оплату за рівну працю і таке інше. Але незважаючи на це, нерівність все ж таки проявляється до цих пір. 
          Протягом багатовікової історії українського народу жінки відчували себе нерівноправними порівняно із чоловіками. Вони були практично обмежені у використанні більшості прав та свобод зокрема, громадянських, політичних, соціально-економічних та культурних.

Найбільшими проблемами молодих людей є працевлаштування та житлове кредитування.

Охорона праці жінок  і неповнолітніх є важливим рушієм розвитку не тільки економіки держави, а й гарантією демократичної держави.

Жінки мають рівні з чоловіками права на працю, але вимоги до умов і видів праці жінок повинні  коригуватися з урахуванням анатомо-фізіологічних  особливостей їх організму.

 Необхідно запобігти негативним  наслідків застосування праці  жінок в умовах виробництва,  створити гігієнічно безпечні  умови праці з урахуванням  особливостей їх організму, зберегти  здоров'я працюючих жінок на  основі комплексної гігієнічної  оцінки шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу.  
      Жінки – це така категорія населення, яка потребує особливого захисту і підтримки з боку держави. Перш за все – це є охорона праці жінок, заробітна плата, адже це є той мінімум, яким повинна бути забезпечена кожна особа жіночої статі. Тому одним із головних обов’язків держави є забезпечення належних умов праці для таких верств населення, як жінки. Адже на сьогоднішній день дуже важко жінкам поєднувати працю з материнством, роботою по дому. Хоча і законодавчо закріплені основні аспекти охорони праці жінок (особливий порядок надання відпусток, гарантії при прийнятті на роботу, обмеження праці жінок у нічний час, перелік робіт на яких забороняється праця жінок та інші), але в дійсності, вони не реалізовуються. Жінки, не маючи коштів забезпечити себе,своїх дітей.

Українські жінки адаптуються до ринкових змін дуже важко. Зниження попиту на робочу силу загострило проблему участі жінок у суспільному виробництві. Жінка стала найбільш уразливим прошарком населення у сфері діяльності через необхідність поєднання сімейних та професійних функцій. Не можна сказати, що держава не реагує на ці обставини. Законодавство передбачає суттєві гарантії працевлаштування жінок, які мають малолітніх дітей, гарантії при звільненні з роботи за ініціативою власника, але на сьогодні таких заходів недостатньо.        Найважливішими законодавчими актами, прийнятими у даній галузі Верховною Радою України є Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, Закон України “Про охорону праці”, Закон України “Про пенсійне забезпечення”, Закон України “Про внесення змін і доповнень в КЗпП України при переході республіки до ринкової економіки” і ін.

Збільшилася тривалість відпусток через вагітність та пологи. Якщо раніше додаткові відпустки надавалися лише у випадках пологів, які визначалися як патологічні, то тепер така пільга надається при ускладнених видах пологів. Введено й інші пільги, спрямовані на створення сприятливих умов для поєднання професійної і материнської функцій. Трудове законодавство України закріплює основний принцип, діючий в галузі охорони прав жінок, - принцип рівноправ’я.

У відповідності до ст. 21 КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав всіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового становища, расової і національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Враховуючи фізіологічні особливості  жіночого організму законодавство  про працю передбачає певні обмеження  у виконанні певних робіт, а при  деяких роботах встановлює жінкам пільги і переваги, зокрема у Кодексі  законів про працю введена  глава 12 «Праця жінок».

 Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню). 

При вивільненні з важких робіт та робіт з шкідливими умовами праці жінкам надаються такі пільги:        

 а) збереження безперервного трудового стажу, якщо перерв, і між днем вивільнення від цих робіт і днем вступу на іншу роботу або навчання не перевищила шести місяців (ця пільга втратила практичне значення, оскільки безперервний стаж перестав бути критерієм диференціації розміру допомоги при тимчасовій не працездатності. Вона може мати значення тільки за умови, що колективним договором на підприємстві умови оплати праці (зазвичай це — умови виплати винагороди за підсумками роботи підприємства за рік) передбачають диференціацію оплати праці залежно від тривалості безперервного стажу, а порядок обчислення безперервного стажу передбачає посилання на діючі правила, які передбачають збереження безперервного стажу);        

 б) збереження середнього  заробітку за місцем попередньої  роботи на час перенавчання  або перекваліфікації, але не  більше шести місяців;        

 в) збереження права  користування відомчою житловою  площею, а також дитячими дошкільними установами за місцем попередньої роботи.

Заборонено  також використовувати працю  жінок на підземних роботах. Проте на деяких видах підземних робіт згідно з частиною першою ст. 174 КЗпП застосування праці жінок можливе. При цьому називаються нефізичні роботи та роботи з санітарного та побутового обслуговування. В Україні перелік підземних робіт, на яких допускається застосування праці жінок, не затверджувався. Тому зберігає чинність Перелік посад, пов'язаних з підземними роботами, на яких дозволяється, як виняток, застосування праці жінок. Цей Перелік затверджений постановою Держкомпраці СРСР від 30 серпня 1957 року № 292. Він включає такі посади та роботи:        

 а)  керівні і не пов'язані з застосуванням фізичної праці;        

б)  пов'язані з санітарним та побутовим обслуговуванням;        

 в) пов'язані з необхідністю  час від часу спускатися у  підземні частини підприємства для виконання нефізичних робіт.        

 Крім того, припускається проходження навчання і стажування у підземних умовах, якщо потім жінка буде виконувати роботи, де дозволяється застосування праці жінок.

При переміщенні  вантажу на візках або в контейнерах докладене жінкою зусилля не повинне перевищувати 10 кг.

Щодо  ствердження рівності статей велике значення має ст. 23 Конституція, де наголошується, що «кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей». Ліквідація дискримінації жінок, яка ще зустрічається у буденній практиці українського суспільства, саме і передбачає створення рівних умов для розвитку особистості, для самореалізації індивіда без огляду на його статеву належність. Історично склалося так, що жінки мають значно менше можливостей виявити власні здібності. Це становище зумовлено двома чинниками – подвійним навантаженням на роботі та вдома і впевненістю, яка панує в соціальному довкіллі поміж роботодавців й навіть серед членів їх власних сімей, що для жінки найважливішою є самореалізація лише у сфері материнства, сімейного життя, а все інше – професійне зростання, розвиток здібностей та творчих схильностей – має бути вторинним та підпорядкованим її соціальним ролям.

Сучасне становище жінок на ринку  праці характеризується їх дискримінацією у сфері зайнятості, за якої вони не мають вільного доступу до конкретних та високооплачуваних професій. Жінок перших звільняють і останніх приймають на роботу. 
Торгівля жінками – складне явище з багатьма факторами впливу на рішення жінок працювати за кордоном. Мабуть, найсильнішим з них є безвихідне економічне становище. У деяких випадках жінки, котрих рятують після порушення їхніх прав (включаючи фізичне і сексуальне насильство), добровільно повертаються до країн, куди їх продано. Часто вони це роблять тому, що не можуть знайти роботу у своїй країні або жінках надто складно повернутися до минулого життя. Мотиви виїзду жінок за кордон різні: бажання матеріально забезпечити сім’ю, здобути освіту тощо. Але за цією різноманітністю причини потрібно бачити головне – те, що торгівля жінками є наслідком як нерівноправності останніх, так і складні умови працевлаштування в своїй країні, низькі заробітні плати. 
 

 

Рівні права і можливості в одержанні  освіти, загально і спеціальної підготовки призвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась з чоловічою. Але крім роботи на виробництві  жінки багато сил і часу приділяють домашньому господарству і вихованню  дітей, навіть за умови, що це повноцінна сім’я в якій є чоловік.  
Тому об’єктивно жінка не може нарівні з чоловіком брати участь у суспільному виробництві. 
           Склались галузі народного господарства, де жінки займають чільні місця. Це торгівля і громадське харчування, охорона здоров’я і соціальний захист населення, народна освіта. Для держави обидві соціальні функції жінки – робота в суспільному виробництві і материнство – є важливим. Яку з цих функцій виконувати, має вирішити сама жінка.

Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.

Обмеження на застосування праці жінок  у нічний час не поширюються на селянські (фермерські) господарства і  на сімейні підприємства, якщо такі збереглися. Формулювання частини третьої ст. 175 КЗпП дозволяє поширити право на необмежене використання праці жінок у нічний час на підприємство будь-якої організаційно-правової форми, в якому в силу фактичних обставин, що склалися, засновниками і працівниками являються лише члени однієї сім'ї, оскільки такої організаційно-правової форми підприємств як сімейні не існує.                                      

Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Жінки, що мають дітей  у віці від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження за відсутності їх згоди. Період від 3 до 14 років починається в день, коли дитині виповнилось 3 роки і закінчується в день, коли дитині виповнилось 14 років (включаючи цей день). Під дітьми-інвалідами розуміються діти, стосовно яких жінка являється юридично оформленою матір'ю. Вжиття в ст. 177 КЗпП слів "діти", "діти-інваліди" зовсім не означає, що у конкретної жінки має бути декілька дітей-інвалідів. Жінка має такі пільги, хоч би вона мала одну дитину у зазначеному віці або дитину-інваліда. Слова "діти", "діти-інваліди" вживаються у статті, що коментується, в множині лише остільки, оскільки і слово "жінка" вживається у тому ж числі.

Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

Якщо власник своєчасно не вирішує  або не може вирішити питання про  переведення жінки на більш легку  роботу, на роботу, що виключає вплив  несприятливих виробничих факторів, вагітна жінка, до переведення на таку роботу, підлягає звільненню від  роботи зі збереженням середнього заробітку.

Жінка, що мас дитину у віці до трьох  років, підлягає переведенню на іншу роботу у разі неможливості виконання попередньої роботи. Підставою для переведення можуть бути не лише медичний висновок, а й інші об'єктивні дані, що свідчать про неможливість виконання попередньої роботи.        

 За час переведення за жінками, вагітними та такими, що мають дітей у віці до трьох років, зберігається середня заробітна плата з попередньої роботи. Якщо в результаті переведення заробітна плата жінки зростає, вона має право на одержання такого більш високого заробітку.

У статті 5 Закону України «Про зайнятість населення» - передбачаються гарантії зайнятості для жінок, які мають дітей віком до 6 років, що підлягають у бронюванні робочих місць для тієї категорії жінок . При обранні трудової діяльності робота жінки повинна бути гідною, добре оплачуваною, а не будь-якою, що дає якусь оплату та пільговий стаж. Пільги та переваги, передбачені законодавством про працю, підірвали конкурентну здатність жіночої робочої сили на ринку праці. Утримувати працівників, які мають багато пільг, власнику або уповноваженому ним органу невигідно, а змусити підприємців брати жінок на роботу в сучасних умовах практично неможливо.

Забороняється відмовляти жінкам у  прийнятті на роботу і знижувати  їх заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю  дітей віком до трьох років, а  одиноким матерям – за наявності  дитини віком до чотирнадцяти років  або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноваженим ним орган зобов’язаний повідомляти їм причини відмови у письмовій формі.

Відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною

Відпустка по вагітності та пологах надається  жінкам тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 днів після пологів. У разі ненормальних пологів, а також при народженні двох і більше дітей післяпологова відпустка надається тривалістю сімдесят календарних днів. Тривалість відпустки обчислюється сумарно. Відповідно вона становить 126 і 140 днів. Це означає, що післяпологова частина відпустки коригується у разі, якщо відпустка до пологів виходить більшою чи меншою установленої тривалості. Якщо допологова частина відпустки становила 72 дні, то післяпологова частина буде становити лише 54 дні. Якщо ж допологова частина відпустки становила 68 днів, то післяпологова становитиме 58 днів.