Види та характеристика форм державного управління

Указ Президента України від 22 липня 1998 р. "Про  заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні", постановляє покласти в основу здійснення реформування системи державного управління основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні, розробленої Державною комісією з проведення в Україні адміністративної реформи.

"Положення  про робочу групу з проведення  реформи місцевих органів виконавчої  влади, органів місцевого самоврядування і державної служби", затверджене Указом Президента України від 10 вересня 1998 p., визначає, що група створена для організації реалізації положень Концепції адміністративної реформи в Україні в частині проведення реформи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та державної служби.

Отже, важливим інструментом подолання трансформаційної кризи в Україні є створення сучасної, ефективної системи державного управління. В свою чергу нова система державного управління має бути створена шляхом проведення адміністративної реформи.

Зміст адміністративної реформи полягає, з одного боку, в  комплексній перебудові існуючої в  Україні системи державного управління всіма сферами суспільного життя. З другого, у розбудові деяких інститутів державного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава.

Метою адміністративної реформи є поетапне створення  такої системи державного управління, що забезпечить становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дозволить їй стати впливовим чинником у світі та Європі, її метою є також формування системи державного управління, яка стане близькою до потреб і запитів людей. Головним же пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересам. Ця система державного управління буде підконтрольною народові, прозорою, побудованою на наукових принципах, ефективною. Витрати на утримання управлінського персоналу будуть адекватними фінансово-економічному становищу держави.

Для досягнення мети адміністративної реформи в  ході її проведення має бути розв'язано  ряд завдань:

формування  ефективної організації виконавчої влади як на центральному, так і  на місцевому рівнях управління;

формування  сучасної системи місцевого самоврядування;

запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян, надання державних та громадських послуг;

організація на нових засадах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;

створення сучасної системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів;

запровадження раціонального адміністративно-територіального устрою.

Концепція адміністративної реформи передбачає, що вона має  здійснюватись у п'яти напрямах за три етапи. Ці напрями мають включати:

створення нової  правової бази, що регламентуватиме державне управління в Україні;

формування  нових інститутів, організаційних структур та інструментів здійснення державного управління;

кадрове забезпечення нової системи державного управління;

зміцнення та формування нових фінансово-економічних основ функціонування державного управління;

наукове та інформаційне забезпечення системи  державного управління, формування механізмів наукового та інформаційного моніторингу її функціонування.

Етапи:

розробка  та офіційне схвалення Концепції  адміністративної реформи та Програми здійснення адміністративної реформи. На цьому етапі розв'язуються першочергові питання, пов'язані з поточним удосконаленням елементів існуючої системи державного управління;

запроваджуються організаційно-правові засади реформування ключових елементів системи державного управління;

поглиблюються трансформаційні процеси, формуються нові інститути, організаційні структури  та інструменти державного управління.

На всіх етапах реформи вживаються заходи щодо її законодавчого, кадрового, наукового та інформаційного забезпечення, зміцнення та оновлення нових фінансово-економічних основ державного управління.

У створенні  нової правової бази державного управління важливе місце посідає законодавче  регулювання управлінських відносин. Насамперед, це стосується встановлення і регламентації таких взаємовідносин у суспільстві, за яких кожній людині буде гарантовано реальне додержання і охорона належних їй прав і свобод у сфері виконавчої влади, а також ефективний захист у випадках їхнього порушення.

Реформування  організаційних структур виконавчої влади є найбільш складною проблемою адміністративної реформи в Україні. Визначені у Концепції заходи щодо цього напряму грунтуються на вироблених світовою практикою принципових засадах функціонування виконавчої влади у демократичній, соціальній, правовій державі:

пріоритетність  законодавчої регламентації функцій, повноважень та порядку діяльності органів виконавчої влади;

незалежність  здійснення функцій та повноважень  виконавчої влади від органів законодавчої та судової влади у межах, визначених Конституцією і законами України;

здійснення  внутрішнього та судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади, їх посадових осіб, насамперед, з позиції забезпечення поваги до особи та справедливості, а також постійного підвищення ефективності державного управління;

відповідальність  органів виконавчої влади, їх посадових  осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність  перед громадянами, права яких були порушені;

запровадження механізму контролю за функціонуванням виконавчої влади з боку суспільства через інститути парламентської і прямої демократії, передбачаючи, що вищі посади в ключових органах виконавчої влади є політичними посадами;

принципи  ефективності, відкритості та доброчесності  в роботі уряду, інших органів  виконавчої влади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Сприйняття  загальновизнаного в цивілізованому світі поняття державної влади  як єдності трьох її гілок (законодавчої, виконавчої, судової) передбачає не тільки чітку визначеність і детермінованість їх функцій і компетенції, а й  оснащення кожної з цих гілок  дієвим механізмом, призначеним реалізовувати  ці функції і компетенції у  конкретній практичній діяльності.

Саме  через форми державного управління відбувається реалізація компетенції  органів. Форми управлінської діяльності відіграють в управлінському процесі  важливу роль. Зокрема, з їх допомогою  забезпечуються: додержання встановленого  порядку; гласність і прозорість діяльності; зміцнення законності й  дисципліни.

По формах можна судити про те, що і як робиться в державних органах відповідно до їхньої компетенції. Правильне розуміння  форм управлінської діяльності сприяє глибшому усвідомленню змісту цієї діяльності. Більше того, ефективність реалізації влади багато в чому залежить від  правильного використання арсеналу форм діяльності. Вміле поєднання  різних форм сприяє вдосконаленню організації  управління, його впливу на суспільні  процеси.

Конкретними прикладами форм управлінської діяльності можуть бути такі дії, як видання правового  акту управління, прийняття будь –  якого іншого рішення, розгляд скарги, проведення наради, ревізії, видача ліцензії, реєстрація підприємства, здійснення заходів контролю тощо.

Форми державного управління – відмінні за своїм  характером та наслідками способи зовнішнього  вираження діяльності органів виконавчої влади.

Виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управління виступає як регулятор суспільних відносин. Це дає можливість органам державного управління активно впливати на суспільне життя, ефективно вирішувати питання господарського, адміністративно – політичного, соціально – культурного будівництва.

Під формою державного управління слід розуміти зовнішньо виражену дію – волевиявлення виконавчо-розпорядчого органу (посадової особи), здійснене у решках режиму законності та його компетенції для досягнення управлінської мети.

 

Список використаної джерел

1. Авер'янов В. Б., Крупчан О. Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. — Харків, 1998.
2. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи: [кол. моногр.] / В.М. Алексєєв [та ін.] ; заг. ред. Н.Р. Нижник, Н.Т. Гончарук; Секретаріат Кабінету Міністрів України. – Д.: Вид-во «Монолит», 2009. – 384 с
3. Административное право Украины: Учебник /Под общей редакцией С.В.Кивалова. – Харьков: "Одиссей"; 2004. – 880 с.
4. Адміністративне право Україн: Підручник. – Київ: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
5. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина /Редакційна колегія: В.Б.Авер‘янов. – Київ: Видавництво "Юридична думка", 2004. – 584 с.
6. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М., 1997.
7. Баштанник В. В. Трансформація державного управління в контексті європейських інтеграційних процесів : монографія / В. В. Баштанник ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2010. – 389 с
8. Бойко-Бойчук О. Тези до виступу «Проблеми впровадження, ризики та управління змінами»: [Електронний ресурс] / О. Бойко-Бойчук. – Режим доступу:http://www.municipal.gov.ua/data/loads/boyko-boychuk_2005.doc
9. Ватуля Ю. Сучасні теорії та моделі державного управління у західній науці і практиці та Україна [Електронний ресурс] / Ю. Ватуля. – Режим доступу:www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdup/2010_1/2_90-99.pdf
10. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – Київ: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
11. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 736 с.
12. Коментар до Конституцій України. — К., 1996.
13. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 p. // Відомості Верховної Ради України (далі - ВВР). - 1996. - № 30. - Ст. 141.
14. Кравченко С. О. Державно-управлінські реформи: теоретико-методологічне обґрунтування та напрями впровадження : [монографія] / С. О. Кравченко. – К.: НАДУ, 2008. – 296 с
15. Марчук Е., Селиванов А. Какой быть административной реформе // Голос Украины. — 2003. — 18 ноября.
16. Пастухов В. Б. К вопросу о соотношении власти и управления. // В кн.: Проблемы правоведения. — К., 2001.
17. Пикулькин А. В. Система государственного управления. - М., 1997.
18. Правознавство: Навчальний посібник. /Р.І.Кондратьєв, В.М.Олуйко, В.М.Бондарчук та ін..; За загальною редакцією доцента юридичних наук, професора Р.І.Кондратьєва. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2002 – 376 с.
19. “Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій”: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 р. // http./www. zakon1. rada.gov.ua
20. Разделение властей: история и современность. — М., 2003.
21. Рут Доминик, Сульє Даниель. Управління.— К., 2000.
22. Ткач Г. Й., Мартьянов І. В. Державна виконавча влада в Україні. // Вісник Львівського університету. — 2003. — Вип. 19.
23. Цветков В. В. Державне управління: Основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). — Харків, 2002.

Додатки

Додаток №1: наукова стаття: проблеми та перспективи організації реформування системи державного управління в Україні

Додаток№2: Витяги з нормативно-правових актів Конституції України.

Додаток №3: Вирішення поставленої задачі.