Кримінальна відповідальність за згвалтування

http://zakon.at.ua/

Мiнiстерство Освiти та Науки Украiни

Запорiзький Державний Унiверситет

юридичний факультет

кафедра кримiнального права та правосуддя

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему:

 

Кримiнально-правова вiдповiдальнiсть

за згвалтування

 

 

 

 

                                                                                       студентки 3 курсу

                                                                         Гр. 6117-1

                                                                           Скиби О.М.

                                                                                        Науковий керiвник:

                                                                                             викладач Козенко Т.Е.

 

 

м.Запорiжжя

2000

 

Завдання

 

Вересень: вибiр учбовоi дисциплiни, за якою я маю бажання написати курсову роботу

Жовтень: вибiр теми, пiдготовка плану роботи, пiдшук лiтератури

Листопад: обробка лiтератури, перегляд монографiй, перiодичноi лiтератури -  газет, журналiв - з обраноi теми

Грудень: написання вступу, першоi глави та обробка лiтератури до другоi глави

Сiчень: написання другоi  глави, обробка лiтератури до останньоi  глави

Лютий: написання останньоi глави, висновкiв перелiку посилань

Березень: 1 березня - здача чернетки, робота над помилками

Квiтень: 20 квiтня - здача роботи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Реферат

 

1) Актуальнiсть роботи: підвищення проценту вчинення злочинів згвалтування, забезпеченність Конституцією захисту особи та її прав

2) Об’ект дослiдження: злочини проти життя, здоров’я, волi та гiдностi особи та злочини проти статевоi свободи та статевоi недоторканностi людини як рiзновид перших

3) Предмет дослiдження: згвалтування як особливо небезпечний злочин проти статевоi свободи та недоторканностi

4) Мета дослiдження: проаналiзувати кримiнальне законодавство Украiни стосовно злочину згвалтування, виявити  недолiки законодавчого регулювання цього питання

5) Методи дослiдження: філософський (діалектичний), метод пізнання, юридичний (догматичний), соціологічний, порівняльного правознавства, історичний (генетичний)

6) Результати роботи: виявлення недоліків та пробілів в українському кримінальному законодавстві стосовно злочину згвалтування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Змiст

 

1. Загальна характеристика статевих  злочинiв та iх законодавче регулювання  в зарубiжних краiнах

2  Згвалтування  як найбiльш  тяжке посягання на статеву                                                                                               недоторканнiсть особи:

2.1 Об’ект

2.2 Об’ективна сторона

2.3 Суб’ективна сторона

2.4 Суб’ект

2.5 Наслiдки пережитого посягання для потерпiлоi особи

3. Квалiфiкованi види згвалтування

Висновки

Перелiк посилань

Використана лiтература

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелiк умовних позначень, символiв, скорочень i термiнiв

 

§ - параграф

% - процент

абз. - абзац

ВРУ - Верховна Рада Украiни

Д. - Донецьк

Днепроп. - Днiпропетровськ

К. - Киiв

КК - Кримiнальний Кодекс

КПК - Кримiнально-процесуальний кодекс

Л. - Ленiнград

М. - Москва

р. - рiк

Ростов н/Д - Ростов-на-Дону

РФ - Росiйська Федерацiя

С.-П. - Санкт-Петербург

СРСР - Союз Радянських Соцiалiстичних Республiк

ст. - стаття

т.(Т.) - том

т.п. - тому подiбне

У - Украiна(и)

Х. - Харкiв

ч. - частина

 

 

 

 

Вступ

 

Вибравши для дослiдження тему згвалтування, ми, як нам здаеться, хочемо довести самим собi, що в нашiй краiнi найвища цiннiсть жiнки iснуе не лише в яскравих промовах та художнiх лiтературних творах. Знаючи наперед, що iснуе кiлька суперечливих питань стосовно законодавчого регулювання захисту жiнки вiд статевих посягань та взагалi стосовно об’екту згвалтування, ми смiливо беремося за цю роботу, бо в нас досi ще горить вогонь боротьби за справедливий закон i щире виконання його вимог. Ми ще вiримо в те, що кримiнальний закон стереже громадян вiд актiв насильства i морального тиску, вiд зловживання беззахиснiстю i недосвiдченiстю малолiтнiх та неповнолiтнiх, осiб, що страждають вiд тяжких недугiв, та взагалi представниць слабкоi статтi. До того ж, законодавчого захисту потребують i чоловiки, iх честь та гiднiсть. Бо якщо з ними раптом трапляеться жахливий випадок посягання на статеву свободу та недоторканнiсть, нiхто i нiде  не чекае цих людей з допомогою. В багатьох подiбних випадках спрацьовуе принцип суспiльноi недовiри в те, що в життi може бути якось не так, як всi звикли. Тому «скривдженим» чоловiкам не вiрять, над ними насмiхаються та залишають справу iхнього захисту напризволяще. Але ми вiримо в те, що в нашому суспiльствi ще може бути i навпаки, що iснують люди, спроможнi пiдкрiпити лiтеру закону дiею, спрямованою на захист тих, хто в цьому потребуе. I з цiею вiрою ми беремося до роботи, щоб утвердити свое прагнення стати i бути добрим юристом.

 

 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика статевих злочинiв та iх законодавче регулювання в зарубiжних краiнах

 

Для бiльшостi людей статеве життя е невiд’емною частиною iх буття. При цьому завдоволення статевих (сексуальних) потреб людини  мае  бiологiчний  i соцiальний аспекти. Саме соцiальний аспект статевого життя людини повинен охоронятися, пер за все, кримiнальним правом. Водночас об’ектом правовоi охорони та регулювання можуть бути i деякi бiологiчнi елементи статевого життя, наприклад, статева зрiлiсть. Статевi злочини як протиправнi посягання на свободу та недоторканнiсть людини спричинюють шкоду правам, свободам та iнтересам людини, суспiльства та держави. У чинному Кримiнальному Кодексi Украiни протиправнi статевi (сексуальнi) посягання передбаченi статтями 117-122. Взагалi ж статевими злочинами прийнято називати злочини, що вiдносяться до областi статевих вiдносин. Рiзнi автори дотримуються протилежних точек зору стосовно того, як називати цi протиправнi посягання: «посягання на статеву недоторканнiсть» чи «посягання на статеву свободу». Рiч у тому, що термiн «статева недоторканнiсть» частiше застосовуеться у визначеннi об’екта посягання на неповнолiтнiх, а термiн «статева свобода» взагалi дуже неточний i може мати два або три рiзних, частиною неприйнятних, значень. Тому, мабуть, буде справедливим використання в цiй роботi узагальненного поняття «посягання  на статеву свободу та статеву недоторканнiсть людини».

Найбiльш розповсюдженою та вiдповiдаючого колу статевих злочинiв е iх тричленна класифiкацiя, що була накреслена в загальних рисах ще П.I.Люблинським. В цьому планi статевi злочини подiляються на:

1) статевi злочини, що посягають на  статеву свободу жiнки (до них  треба вiднести згвалтування, задоволення статевоi пристрастi неприродним способом, примушування жiнки до статевого зв’язку);

2) статевi злочини, що посягають на  нормальний статевий розвиток  неповнолiтнiх (статевi зносини з  особою, яка не досягла статевоi зрiлостi, розбещення неповнолiтнiх);

3) iншi статевi злочини (мужолозтво).    [1]

Уявляеться обгрунтованною точка зору тих юристiв, якi до третьоi групи статевих злочинiв вiдносять також злочини, що знаходяться в Особливiй частинi Кримiнального Кодексу Украiни - такi, як утримання домiв розпусти i звiдництво (ст. 210 КК), ввезення, виготовлення, збут i розповсюдження порнографiчних предметiв (ст.211 КК), а до другоi групи - втягнення неповнолiтнiх до заняття проституцiею (ст.208 КК).

Об’ектом статевих посягань, як вже згадувалося, е права, свободи та iнтереси людини в сферi статевого життя. З урахуванням правового змiсту цих соцiальних цiнностей вони можуть бути представленi формулюванням «статева свобода та статвеа недоторканнiсть особи». Юридичнi склади всiх статевих злочинiв передбачають як обов’язковий елемент потерпiлого, видiляючи його за певними властивостями (ознаками) - статтю, недосягненням певного вiку чи стану, залежнiстю вiд суб’екта злочину та iншими.

Об’ективна сторона юридичних складiв статевих злочинiв характеризуеться дiянням у формi дii. Основнi склади статевих злочинiв, передбачених статтями 117 (згвалтування), 118 (завдоволення статевоi пристрастi неприродним способом), 122 (мужолозтво), а також склади статевих злочинiв, передбачених статтями 119 (примушення жiнки до вступу в статевий зв’язок), 120 (статевi зносини з особою, яка не досягла статевоi зрiлостi), 121 (розбещення неповнолiтнiх), сконструйованi законодавцем як формальнi. Тобто злочин вважаеться закiнченим з моменту вчинення дiяння, а наслiдки не е обов’язковим елементом. Квалiфiкованi склади згвалтування (ч.4 ст.117) та задоволення статевоi пристрастi неприродним способом (ч.2 ст.118) е так званими формально-матерiальними -  у них  передбаченi особливо тяжкi наслiдки як одна з альтерантивних квалiфiкуючих ознак.

Суб’ективна сторона юридичних складiв статевих злочинiв передбачае вину у формi умислу, до того ж умисел повинен бути прямим. Змiст умислу за загальним правилом включае усвiдомлення суб’ектом злочину тих ознак, що характеризують потерпiлого i вiдповiдну дiю щодо нього, та бажання таку дiю вчинити. У рядi випадкiв, зокрема при згвалтуваннi неповнолiтньоi чи малолiтньоi, згвалтуваннi, що спричинило особливо тяжкi наслiдки, при статевих зносинах з особою, яка не досягла статевоi зрiлостi, психiчне ставлення суб’екта злочину до зазначених обставин може мати елементи необережноi вини, але в цiлому цi злочини залишаються умисними.

Суб’ект статевих злочинiв - як правило, спецiальний. Його ознаки (властивостi) кореспондують з вiдповiдними ознаками потерпiлих (ст.117, 118, 119, 122 КК). I лише в злочинах,   передбачених ст.120,121,суб’ект загальний.     [2]

Ось така загальна характеристика статевих злочинiв, передбачених ст.117 - 122 Кримiнального Кодексу Украiни. Та пicля такоi загальноi характеристики ми б  хотiли ще звернути увагу на те, як регулюеться кримiнальна вiдповiдальнiсть за статевi злочини в iнших краiнах, проаналiзувати та, можливо, обрати якийсь приклад.

Кримiнальне законодавство зарубiжних краiн досить по-рiзному описуе та оцiнюе статевi злочини та, зокрема, злочин згвалтування. Здебiльшого це залежить вiд iсторичних та нацiональних особливостей розвитку самоi краiни, а в деяких випадках вiд соцiально-побутових умов та звичаiв, якi склалися в тiй чи iншiй державi впродовж вiкiв.

В сусiднiй i найбiльш близькiй нам державi - Росiйськiй Федерацii, де в 1996 роцi було прийнято новий Кримiнальний кодекс, згвалтування займае мiсце в главi 8 згаданого кодексу. Ця глава мае назву «Преступления против половой неприкосновенности и половой свободы личности», в чому вбачаеться крок уперед в процесi вдосконалення кримiнального законодавства в порiвняннi з украiнським. В КК Украiни ст.117, як вже згадувалося, досi входить до глави, що мае узагальнюючу назву «Злочини проти життя, здоров’я, волi та гiдностi особи». Ще одним вдосконаленням в КК РФ можно назвати розширення квалiфiкуючих видiв згвалтування, встановлення у зв’язку з цим рiзних термiнiв позбавлення волi та формулювання поняття згвалтування у ч.1 ст.131. Згвалтуванням у вiдповiдностi з КК РФ визнаються статевi зносини iз застосуванням насильства або з погрозою його застосування до потерпiлоi або до iнших осiб або з використанням безпорадного стану потерпiлоi. Серед квалiфiкованих видiв згвалтування, що були б новими для украiнського кримiнального законодавства, треба видiлити:

• згвалтування, поеднане з погрозою вбивством або спричиненням

тяжкоi шкоди здоров’ю, а також здiйснене з особливою жорстокiстю по вiдношенню до потерпiлоi або до iнших осiб;

• згвалтування, що спричинило зараження потерпiлоi венеричною

хворобою, - караеться позбавленням волi на строк вiд 4 до 10 рокiв;

а також:

• згвалтування, яке спричинило з необережностi смерть потерпiлоi;
• з необережностi спричинення тяжкоi шкоди здоров’ю потерпiлоi,

зараження ii ВIЛ - iнфекцiею або iншi тяжкi наслiдки, - караеться позбавленням волi на строк вiд 8 до 15 рокiв.   [3]

Европейськi краiни, в яких дiють норми давно iснуючих кримiнальних кодексiв, до злочину згвалтування ставляться не менш жорстко, але й не зовсiм однаково, а у деяких випадках i трохи упереджено, чого у тих же випадках не скажеш про краiни Сходу. Виключенням е Грецiя, за кримiнальним законодавством якоi чоловiк, що примушуе свою дружину до статевих зносин, не несе вини у згвалтуваннi. Така ж картина iснуе в Iндii, де статевi зносини з дружиною, навiть при iснуваннi обставин, що передбачаються, як ознаки згвалтування, не призводять до кримiнальноi вiдповiдальностi, якщо дружина вже досягла 15-рiчного вiку.   [4]  А ось в Данii при згвалтуваннi у шлюбi чоловiку можуть лише пом’якшити покарання з 16 до 8 рокiв тюремного ув’язнення, як i в тих випадках, коли жiнка (поза шлюбом) перебувае у тривалих статевих стосунках iз винним.

До речi, кримiнальний закон Данii встановлюе найширшi рамки покарання за вчинення згвалтування - вiд одного до 16 рокiв, та при особливо обтяжливих обставинах - довiчне ув’язнення, що робить всiляке визначення квалiфiкованих видiв злочину (§ 216, 217 КК Данii). До того ж у § 218 передбачена вiдповiдальнiсть за примушення до статевих зносин шляхом погрози насильством, - позбавленням волi або звинувачення в кримiнально-карнiй поведiнцi - якщо при цьому вiдсутнi ознаки згвалтування або статевого зношення з душевнохворою.   [5]

В Японii караеться не лише згвалтування, але й розпуснi дii, подiбнi до згвалтування, i примушення до розпусних дiй (каторга вiд 6 мiсяцiв до 7 рокiв). Саме ж згвалтування подiляеться на два види, у залежностi вiд досягнення потерпiлою 13 рокiв.

В Аргентинi згвалтуванням визнають статеве зношення з особою iншоi статтi (звернiть увагу не лише жiночоi), яка не досягла 12-рiчного вiку, або позбавлена розуму i здiбностi судження, або нездiбна чинити опiр, а також статеве зношення, досягнене шляхом насильства. Просте статеве зношення з незамiжньою жiнкою у вiцi вiд 12 до 15 рокiв або з замiжньою жiнкою, якiй шляхом обману видають себе за ii чоловiка, становить iнший злочин - обезчещення (estupro). Одним з квалiфiкованих видiв згвалтування стае при iснуваннi вiдносин по спорiдненностi, вихованню або нагляду мiж винною особою та жертвою (ст.120 - 123 КК Аргентини).