Кримінальна відповідальність за згвалтування

У сусiднiй з Аргентиною державi Чiлi закон не дае визначення згвалтування, але описуе ознаки цього складу злочину. Як вказуе ч.2 ст.361 КК Чiлi, згвалтування здiйснюеться шляхом статевих зносин з жiнкою, якщо:

• дiяння виконане iз застосуванням сили або залякування;
• жiнка була позбавлена розуму або була знепритомлена;
• потерпiла молодша 12 рокiв, хоча при цьому вiдсутнi обставини,

вказанi у двох попереднiх пунктах (тобто закон не надае нiякого значення тiй згодi, яку могла б дати малолiтня). [6]

Кримiнальнi кодекси краiн колишнього соцлагерю мало чим вiдрiзняються вiд нашого законодавства, але стосовно злочину згвалтування все ж таки мають деякi особливостi, вiдмiнностi один вiд одного. Майже в усiх цих краiнах пiд згвалтуванням розумiеться насильницький статевий акт мiж чоловiком та жiнкою. Тобто потерпiлою особою може бути представник i жiночоi, i чоловiчоi статi. Наприклад, ст.168 КК Польщi вказуе, що в якостi потерпiлого вiд згвалтування може бути  чоловiк. В болгарському та югославському законодавствi насильницький статевий акт отримав спецiальне найменування - сукуплення («съвъкупни», «облуба»). В Югославii суворо розрiзняються такi двi фоорми згвалтування, як приведення потерпiлоi в безпорадний стан, яке розглядаеться в якостi однiеi з форм згвалтування, та використання такого стану для здiйснення статевого акту. Ст.105 КК Сербii передбачае бiльш жорстоке покарання - позбавлення волi на строк до 10 рокiв замicть 6 рокiв - за «сукуплення з хворою особою, яка через душевну хворобу, тимчасовий розлад душевноi дiяльностi або якогось iншого стану була неспроможна чинити опiр».

КК Словенii як одну з форм згвалтування розглядае шантаж в сферi статевих вiдносин  та  включае його окремим абзацем до статтi про згвалтування (ст.100,абз.3)    [7]

Найбiльш прогресивнi змiни в кримiнальному законодавствi щодо злочину згвалтування вiдбуваються, як нам здаеться, у Великобританii. Взагалi кримiнально-правове регулювання злочинiв проти моральностi на Туманному Альбiонi здiйснюе Закон про статевi злочини (Sexual Offences Act) 1956 р. Злочинний характер делiктiв мiститься не в фактi дошлюбних статевих зносин, а в насильницькому або в зневажливому ставленнi до права жiнки на статеве самовизначення. Укладення шлюбу е виразом бажання жити у сiмейнiй спiльностi, але якщо жiнка домоглася судового рiшення про роздiльне проживання, то не дивлячись на те, що шлюб продовжуе iснувати, це не виключае можливостi здiйснення чоловiком по вiдношенню до жiнки  статевого делiкту. Основним делiктом i в той же час найбiльш тяжким його видом е згвалтування (rape), що складае felony, з максимальною мiрою покарання у виглядi довiчного ув’язнення. Сам склад цього злочину законом не визначений, а базуеться на загальному правi. Вiн охоплюе всiляке насильницьке статеве зношення з жiнкою, незалежно вiд того, здiйснюе його виконавець шляхом насильства або погрози або шляхом введення в оману вiдносно характеру вчиненноi дii. У вiдповiдностi з прямою постановою закону згвалтування буде i в тому випадку, якщо виконавець створить у жiнки iлюзiю, нiбито вiн е ii чоловiком. З метою захисту осiб молодого вiку англiйський закон встановлюе двi вiковi межi. Всiляке статеве зношення з дiвчинкою молодшою за 13 рокiв складае felony з максимальною мiрою покаарання у виглядi довiчного ув’язнення. Статевi зносини з дiвчиною вiд 13 до 16 рокiв караються тюремним ув’язненням на строк до 2 рокiв. 16 рокiв - це в той же час нижня межа шлюбного вiку. Згода дiвчини на статевi зносини не виключае караностi виконавця, а виключае лише склад злочину згвалтування. У 1994 роцi у Великобританii був прийнятий новий Закон про кримiнальне судочинство i громадський порядок, який, по-перше, по-новому визначив згвалтування, замiнивши визначення, дане ст.1 закону 1956 року про сексуальнi злочини й пiдправлене законом 1976 року про сексуальнi злочини, а по-друге, внiс деякi корiннi  демократичнi змiни в iншi статтi закону. Серед iстотних поправок е наступнi:

1) Злочин полягае в тому, що  чоловiк згвалтуе жiнку або iншого  чоловiка.

2) Чоловiк здiйснюе згвалтування, якщо:

• мае сексуальнi взаемини (байдуже вагiнальнi чи анальнi) з особою, що пiд час цих взаемин на згоджуеться здiйснювати iх;
• i водночас знае, що та особа не згодна на сексуальнi взаемини, або не зважае на те, згодан та особа чи нi.

3) Чоловiк здiйснюе згвалтування  й тодi, коли спонукае замiжню жiнку

до сексуальних взаемин, прикинувшись ii чоловiком.

Новий англiйський закон засвiдчив двi важливi змiни. По-перше, згвалтування тепер злочин, що його можна скоiти як проти потерпiлоi жiнки, так i проти потерпiлого чоловiка. По-друге, шлюбний виняток при згвалтуваннi, що, хай там як,був скасований унаслiдок так званоi «судовоi законотворчостi» постановою палати лордiв у справi R. (1992р.), А.С.599. тепер скасований  i законом, що дав нове визначення згвалтування.    [8] Нема сумнiву, що згвалтування треба квалiфiкувати як у шлюбних, так i позашлюбних взаеминах, де немае згоди партнера. Саме в цьому питаннi та в iнших, стосовно яких наш кримiнальний закон мае прогалини, украiнському законодавцю, перш за все, як нам здаеться, треба звернутися до досвiду своiх захiдних колег. Необхiдно завжди пам’ятати, яку надзвичайну небезпеку для людини та суспiльства в цiлому являють статевi злочини, та використовувати вже iснуючий мiжнародний досвiд в напрямку розвитку нашого законодавства. Далi ми розглянемо найнебезпечнiший зi статевих злочинiв - згвалтування.

2. Згвалтування як найбiльш тяжке  посягання на статеву недоторканнicть

Згвалтування е найбiльш тяжким та небезпечним статевим злочином. Громадська небезпека згвалтування мiститься у виключнiй  аморальностi та цинiчностi дiй злочинця. Воно може спричинити серйозну шкоду здоров’ю жiнки, завдае iй моральну травму, грубо принижуе ii гiднiсть, посягае на ii статеву свободу, а якщо потерпiла е малолiтньою або не досягла статевоi зрiлостi - на ii стаеву недоторканнiсть. Не дивлячись на суворi мiри покарання, якими караються згвалтування, кiлькiсть цих злочинiв проти особи, що вiдносяться законодавством до розряду найбiльш тяжких, не тiльки не йде на спад, але й росте. Наприклад, в 1996 роцi статистика фiксувала цифру 9675 згвалтувань, в 1997 - 11138, а в 1998 роцi вже - 12052. До того ж на кожний обчислювальний статистикою випадок припадае вiд 2.6 до 4 необчислювальних. Приховування жертвою факта насильства (i навiть замаху) - явище вельми часте, особливо в тих регiонах, де традицii суворо приписують жiнкам тримати в таемницi посягання на iх статеву недоторканнiсть. Викликае тривогу помiтне «помолодшення» контингенту злочинцiв, останнiм часом побiльшало неповнолiтнiх гвалтiвникiв, якi спецiалiзуються як на однолiтках, так i на дорослих жертвах. Також iснуе ще один тривожний факт - як i ранiше, дуже висока частка групових згвалтувань i також серед неповнолiтнiх злочинцiв. Гостро постала проблема необхiдностi вести рiшучу боротьбу з цими небезпечними злочинами проти особи -  згвалтуваннями, не допускаючи необгрунтованого послаблення вiдповiдальностi стосовно осiб, що здiйснюють цi злочини, призначення iм м’яких мiр покарань.    [9]

Кримiнальний Кодекс Украiни дае визначення згвалтування в ч.1 ст.117: «Згвалтування, тобто статевi зносини з застосуванням фiзичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпiлоi…» та покарання, яке застосовуеться до злочинця: «позбавлення волi на строк вiд 3 до 8 рокiв». Треба сказати, що мiра покарання бiльш нiж в два рази легша, нiж передбачена за той же злочин п’ять десятилiть  тому - в Указi Президiуму Верховноi Ради СРСР вiд 4 сiчня 1949 року « Про посилення кримiнальноi вiдповiдальностi за згвалтування» передбачалося позбавлення волi на строк вiд 10 до 15 рокiв, а при обтяжуючих обставинах - вiд 15 до 20 рокiв. В нинi дiючому Кримiнальному Кодексi Украiни здiйснення злочину при обтяжуючих обставинах (вчинення особою, що ранiше вчинила такий злочин; групою осiб або згвалтування неповнолiтньоi; особливо небезпечним рецидiвiстом або таке, що спричинило особливо тяжкi наслiдки, а так само згвалтування малолiтньоi), тобто квалiфiкованi види згвалтування передбаченi в ч.2, 3, 4 ст.117, де мiра покарання тримаеться в рамках позбавлення волi вiд п’яти до п’ятнадцяти рокiв. Тож iснуе ще одна проблема - справедливого покарання злочинцiв, вчинивших згвалтування. Бо трапляються випадки, коли особливо тяжким наслiдком може стати смерть потерпiлоi вiд згвалтування, а винна особа отримуе покарання в десять рокiв позбавлення волi i, вийшовши з колонii у вiцi тридцяти-сорока рокiв ще бiльш закоренiлою злодюгою, мае попереду цiле життя. В таких випадках постае питання невiдповiдностi мiри покарання вчиненному дiянню. Але це проблема взагалi рiвня теорiй призначення покарання та його функцiй (превентивноi та виховноi), тому розглянемо краще, яким чином наш законодавець уявляе собi регулювання злочину згвалтування в недалекому майбутньому.

В проектi Кримiнального Кодексу Украiни, пiдготовленому за завданням Комiтету ВРУ з питань правопорядку i законностi, згвалтування передбачаеться ст.184 i входить до роздiлу 8 «Каранi дiяння проти особи, ii прав, свобод i моралi» та глави 23 «Каранi дiяння проти сiм’i, моралi та статевоi недоторканностi». Поняття згвалтування в цьому проектi виступае таким чином: «…статевi зносини iз застосуванням фiзичного або психiчного насильства або з використанням безпорадного стану потерпiлоi…», а строк покарання у виглядi позбавлення волi хитаеться мiж 3 та 8 роками. Тобто, на перший погляд, нiяких iстотних змiн в КК законодавець вносити намiру не мае. Але це не зовсiм так. Ч.2 цiеi статтi говорить: «Те саме дiяння, вчинене: а) щодо неповнолiтньоi;  б) повторно;  в) за змовою групою осiб; г) шляхом проведення потерпiлоi у безпорадний стан за допомогою наркотикiв або iнших засобiв, що паралiзують опiр, - караеться позбавленням волi на строк вiд 5 до 10 рокiв.»  Ч.3 також передбачае квалiфiкованi види злочину згвалтування, але, на погляд законодавця, ще тяжкiшi: «...д) вчиненi близьким родичем потерпiлоi; е) вчиненi особливо небезпечним злочинцем; е) вчиненi щодо малолiтньоi; ж) що спричинили смерть потерпiлоi,- караються позбавленням волi на строк вiд 8 до 15 рокiв.» Серйозною змiною е  те, що в ч.4 малолiтнiми називаються дiти вiком до 12 рокiв, а не до 14, як iснуе зараз.

Проект КК Украiни, розроблений Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни, зокрема, стосовно злочину згвалтування, практично не  вiдрiзняється від ст.117 нині діючого ККУ. Злочин згвалтування в цьому проекті передбачений ст.153, яка також складається з трьох частин. В ч.1 формулюється поняття згвалтування як "статевих зносин з застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного сиану потерпілої". В ч.2 в якості кваліфікованого виду згвалтування передбачається вчинення його повторно або групою осіб, а так само згвалтування неповнолітньої. В ч.3 передбачається згвалтування, вчинене особливо небезпечним рецидівістом, або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також згвалтування малолітньої.

Тому повернемося до визначення «згвалтування», представленого в ч.1 ст.117 КК Украiни. Таке визначення з урахуванням виробленого судовою практикою тлумачення окремих його термiнiв та формулювань дозволяе представити основний склад злочину згвалтування наступним чином.

2.1 Об’ект злочину згвалтування

Об’ект злочину як теоретичне поняття Загальноi частини кримiнального права являе собою суспiльнi вiдносини, якi охороняються кримiнальним законом, та на якi спрямовуеться конкретне посягання i яким злочином спричинюеться чи може спричинитися шкода. Вiдповiдно безпосереднiм об’ектом злочину е конкретнi суспiльнi вiдносини, на якi спрямоване посягання i яким спричинюеться шкода або створюеться загроза ii спричинення.   [10]

Безпосереднiм об’ектом згвалтування е статева свобода i (чи) статева недоторканнiсть ососби жiночоi статi в частинi, що стосуеться природних статевих зносин. В пiдручнику професора В.Д.Меньшагiна об’ектом злочину згвалтування називаеться «свобода женщины как равноправного члена … общества самой, без какого-либо принуждения, решать вопрос о вступлении в близкие отношения с мужчиной; женская честь». [11]

При цьому тлумачення формулювання «женская честь» чомусь не наводиться, залишаючись невизначеною загадкою та приводом для роздумiв.

Статева свобода означае право жiнки самостiйно i вiльно обирати час, мiсце та партнера (партнерiв) для природних статевих зносин. Статева недоторканнiсть передбачае абсолютну заборону для кожного чоловiка вступати в природнi статевi зносини з особою жiночоi статi всупереч ii дiйсноi волi або не беручи до уваги таку волю. [12]

В ст.117 ККУ не мiститься безпосередньоi вказiвки на стать потерпiлоi особи, однак, як це випливае з вжитих у статтi термiнiв («потерпiлоi», «неповнолiтньоi», «малолiтньоi»), потерпiлою вiд згвалтування може бути лише особа жiночоi статi. До того ж, за загальним правилом, потерпiлою вiд згвалтування, передбаченого ч.1 ст.117, е особа жiночоi статi, яка досягла 18 рокiв. I лише в окремих випадках з урахуванням суб’ективного сприйняття винним певних обставин, пов’язаних з вiком потерпiлоi, такою потерпiлою може бути неповнолiтня. Так, наприклад, поетрпiла Н. Працювала танцюристкою в шоу-балетi нiчного ресторану. Три вечори пiдряд до ресторану приходив С., намагаючись познайомитися з дiвчиною, посилав iй квiти та пробирався до гримерноi кiмнати, але Н. Його залицяння вiдхилила. На четвертий день, будучи на пiдпитку, С. зустрiв Н. Бiля ресторану пiсля ii роботи та, затягнувши до перевулку, згвалтував. На першому ж допитi С. пояснив, що вважав Н. Повнолiтньою через ii нiчну роботу, а ii вiдмовлення вважав кокетством «дiвчини легкоi поведiнки». Його дii були квалiфiкованi за ч.1 ст.117, та С. отримав 5 рокiв позбавлення волi.

Моральнi якостi потерпiлоi, ii поведiнка до вчинення злочину, образ життя, характер ii вiдносин з винною особою, в тому числi наявнiсть статевих зносин iз винним у минулому, перебування з ним у фактичному чи юридичному шлюбi самi по собi не е обставинами, якi виключають вiдповiдальнiсть за згвалтування. Так, наявнiсть юридично оформленого шлюбу не позбавляе жiнку ii статевоi свободи, тому чоловiк може бути притягнений за згвалтування.

Особа чоловiчоi статi нi при яких умовах потерпiлим вiд згвалтування виступати не може. Посягання на статеву свободу чоловiка може розглядатися як iнший злочин, наприклад, мужолозтво (ст.122), хулiганство (ст.206), злочин проти особи (ст.101, 102, 107, 1231 та iншi).

При аналiзi згвалтувань необхiдно враховувати особу та поведiнку потерпiлоi, що дуже важливо i для оцiнки обставин, що призвели до злочину, i для розробки конкретних, профiлактичних, запобiгаючих заходiв. Об’ектами (жертвами) подiбних злочинiв, i згвалтування зокрема, звичайно стають тi, хто за тими чи iншими причинами не здатен подати опiр злочинцям (малолiтнi, фiзично слабкi, занадто слухнянi, безвiльнi), а також тi, хто провокуе посягання з боку чоловiка своею легковажною, необачною поведiнкою. Статистичнi данi стверджують, що дуже важливу роль вiдiграють елементи сексуальноi «гри» дiвчат та жiнок в спiлкуваннi з представником протилежноi статi: 28% засуджених за згвалтування розцiнюють поведiнку потерпiлоi як провокуючу до статевоi близькостi, а 45% вважають, що все сталося «за взаемною згодою». Дуже часто потерпiлi ведуть себе зовсiм необачно: розпивають алкогольнi напоi з незнайомими чоловiками, слухняно слiдують за ними у безлюдне мiсце, не виявляють розумноi обережностi. Так, потерпuла К. погодилася послухати музику в компанii молодих чоловiкiв, з якими вона випадково познайомилася на вулицi.   Потерпiла В. погодилася на поiздку в автомобiлi з групою малознайомих для неi чоловiкiв, хоча, мабуть, знала, що майже в 25% випадкiв згвалтування використовуеться автомобiль, який може служити i мiсцем злочину. [12]

Iснуе спецiальна лiтература, в  якiй дослiджуеться вiктимна поведiнка  жертви згвалтування. Матерiали дослiдження  дозволяють видiлити кiлька груп потерпiлих залежно вiд ступеню активностi iх вiктимноi поведiнки. До першоi групи вiдносяться тi, хто на момент вчинення над ними насильства знаходився у станi алкогольного сп’янiння. Багато хто з числа майбутнiх жертв були запрошенi до ресторану, кафе i т.п., де в загальнiй компанii пили спиртне. До того ж, майже половина потерпiлих не були знайомi з насильником, у останнiх ступiнь знайомства рiзний: вiд «бачилися ранiше, але не знали особисто» до «вчилися разом». Згода жiнки пiти до кафе (а тим паче, коли вона дозволяла заплатити за себе) розглядаеться як безсумнiвне свiдоцтво того, що вона розумiе, чим все скiнчиться i не заперечуе проти такого пiдсумку. Другу групу складають потерпiлi, для яких характернi нерозбiрливiсть в знайомствах, легковажнiсть, а нерiдко i розв’язнiсть у спiлкуваннi з чоловiком. Вони легко вступають в контакт, не заперечують проти того, щоб пiти в незнайоме мiсце, тобто, також з деякого боку своею поведiнкою провокують насильство. Особливу (третю) групу утворюють дiвчини, якi через неправильне статеве виховання (або його вiдсутнiсть) стають на шлях промiскуiтету. Вони не знають, як вести себе при сексуальних домаганнях, не можуть захиститися вiд посягань постiйно змiнюючихся партнерiв i часто стають жертвами асоцiальних груп пiдлiткiв або дорослих. Нарештi, до четвертоi групи входять тi, хто неправильно тлумачить увагу з боку чоловiка, не знайомий  з певним типом чоловiчоi сексуальноi поведiнки, не усвiдомлюе, що складаеться кримiногенна ситуацiя, яка може привести до насильства.  Але не треба, звичайно, вважати,що насильства зазанають лише тi, чию поведiнку можна квалiфiкувати як вiктимну. Раптовия напад, погроза фiзичноi розправи, безпорадний стан потерпiлоi i подiбнi ситуацii без провокуючоi поведiнки жертви вельми розповсюдженi. Iнтенсивнiсть протидiяння жертви залежить вiд ситуацii злочину, особистих особливостей, емоцiйного стану, життевого досвiду, фiзичного розвитку потерпiлоi. До того ж, в багатьох випадках, коли жертви виявляли найрiшучий опiр посяганню, це не тiльки не вiдвернуло злочин, але й посилило його наслiдки. Тому треба б було розвiнчати ряд мiфiв буденноi свiдомостi, пов’язаних з проблемою згвалтування. Один з цих мiфiв - «можна перепинити насильство, якщо правильно захищатися». При цьому втрачаеться з виду, що чоловiк сильнiший за жiнку, що вiн застосовуе методи фiзичного та психiчного впливу. Iнший мiф  - «поряднiй жiнцi згвалтування не загрожуе», «витримана,вихована жiнка не мае справ з негiдними чоловiками i тому не наражаеться на небезпеку». Хоча iснуе ж в народi приказка: «Вiд тюрми та вiд суми не зарiкайся», то чому ж не припустити, що всi жiнки незалежно вiд вiку, краси, кольору шкiри та поведiнки можуть пiдлягти сексуальному нападу? Третiй мiф, на наш погляд, найбiльш жорстокий, каже про те, що жiнка мовби може вiдчувати задоволення пiд час згвалтування. Це здаеться зовсiм цинiчним, бо наврядчи жiнка може отримати задоволення вiд статевого акту, який здiйснюеться всупереч ii бажанню, супроводжуеться погрозами та насильством. [13]