Злочинні наслідки

Отже, поділ злочинів на злочини з матеріальним і злочини з формальним складом відбиває об'єктивно існуюче положення, коли в законі:

а) по-різному описується об'єктивна сторона складу злочину;

б) по-різному відбиваються суспільно небезпечні наслідки. У злочинах з матеріальним складом необхідно встановити не тільки діяння, а й суспільно небезпечні наслідки, а також причинний зв'язок між ними. У злочинах же з формальним складом для кримінальної відповідальності досить встановити лише факт вчинення суспільно небезпечного діяння;

в) на підставі цього поділу по-різному вирішується питання про момент закінчення злочину: злочин з матеріальним складом вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків; злочин же з формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння, незалежно від настання наслідків.

Кримінально-правове значення поділу юридичних складів злочинів на формальні, матеріальні та формально-матеріальні полягає в тому, що зазначений поділ, здебільшого, відображає підхід законодавця до оптимальних меж криміналізації окремих різновидів поведінки особи з точки зору їх здатності спричиняти шкоду соціальним цінностям, які підлягають охороні. Для криміналізації одних різновидів необхідне обов'язкове включення до відповідних юридичних складів певних наслідків, для криміналізації інших достатньо включити до юридичного складу лише діяння. Є й такі різновиди, криміналізація яких пов'язується як з наслідками, так і з іншими обставинами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Причинний зв’язок між суспільно небезпечними наслідками та суспільно небезпечними діяннями.

 

Причинним зв’язком в кримінальному праві слід розуміти об’єктивно існуючий зв’язок між діянням - дією або бездіяльністю (причиною) - і суспільно небезпечними наслідками (наслідком), коли дія або бездіяльність викликає (породжує) настання суспільно небезпечного наслідку. / 1 ст. 108/

При аналізі та встановленні причинного зв’язку між суспільно небезпечною дією або бездіяльністю і суспільно небезпечними наслідками слід виходити з таких положень.

1)Причинний зв’язок як ознака об’єктивної сторони злочину підлягає встановленню у разі, коли шкідливі наслідки є обов’язковою ознакою складу злочину, тобто в злочинах з матеріальним складом. Звідси випливає, що коли відсутнє небезпечне діяння, то немає необхідності встановлювати причинний зв"язок, бо немає першої (обов"язкової) ознаки об"єктивної сторони - діяння. У разі відсутності наслідку (за наявності відсутнності суспільно небеспечного діяння) має місце або замах на злочин, або склад формального злочину, або взагалі немає складу злочину. Якщо ж причинний зв"язок між діяннями і наслідком не встановлений, об"єктивна сторона злочину з матеріальним складом відсутня внаслідок відсутності такої обов"язкової її ознаки, як причинний зв"язок.

2).Причинний зв"язок - це  об"єктивно існуючий зв"язок  між причиною (суспільно небезпечним  діянням) і наслідком (суспільно  небезпечними наслідками). Причинний  зв"язок між злочинною поведінкою  і суспільно небезпечними наслідками існує об"єктивно як факт реальної дійсності поза свідомістю і волею людини - слідчого, прокурора, суду. Даний зв"язок як зв"язок між явищами об"єктивної дійсності є пізнавальним. Тому за кожною кримінальною справою для наявності об"єктивної сторони злочину з матеріальним складом необхідно встановити не тільки діяння, а й суспільно небезпечний наслідок, а також причинний зв"язок між діянням і наслідками як явищами реальної дійсності.

3).При аналізі причинного  зв"язку слід ураховувати, що  в природі і суспільстві усі явища взаємопов"язані, перебувають у тісній взаємодії. В об"єктивному світі існує загальний і універсальний каузальний зв"язок. Тому якщо розглядати усю сукупність причинно наслідкових зв"язків і ланцюжків, що призвели до злочинного наслідку, то досить важко встановити, яке ж явище є причиною, а яке - наслідком, бо наслідок як результат дії - причини в той же час за певних умов сам трансформується в причину і викликає новий наслідок. Тому для того, щоб чітко встановити зв"язок між причиною і наслідком, необхідно штучно (уявно) ізолювати два явища - причину і наслідок, тобто суспільно небезпечну дію (бездіяльність) і суспільно небезпечний наслідок - від інших причинно -наслідкових ланцюжків і опосередкувань, що так чи інакше перебувають у взаємодії з наслідками. Тільки при такому підході можна встановити, чи є діяння причиною даного наслідку.

4).Причинний зв"язок  має місце лише тоді, коли діяння  виступає необхідною умовою, без  якої неможливо настання наслідку. З цього випливають такі найважливіші  вимоги:

а) причина (діяння) в часі повинна була передувати наслідку. Однак зовнішньої (часової) залежності в послідовному розвитку подій недостатньо, адже відомо, що після цього не завжди означає внаслідок цього;

б) причина (діяння) не тільки повинна передувати наслідку в часі, а й викликати його. Відомо, що причинний зв"язок за своєю суттю є зв"язком генетичним (зв"язок породження). Тут діяння завжди повинно викликати (породжувати) настання суспільно небезпечних наслідків. При цьому суспільно небезпечна дія як активна форма поведінки людини безпосередньо заподіює шкоду, тобто безпосередньо здійснює (причина) негативний, руйнівний вплив на об"єкт кримінально правової охорони і викликає тим самим настання суспільно небезпечного наслідку. На відміну від цього бездіяльність завдає шкоди опосередковано. Це пояснюється тим, що особа при бездіяльності не втручається в розвиток причинного зв"язку, не виконує покладеного на неї обов"язку по виконанню активних дій, якими вона мала відвернути шкоду, що загрожує об"єкту. Внаслідок пасивної поведінки особи і дії інших сил та засобів (дій третіх осіб, сил природи, механізмів, різних процесів - хімічних, біологічних, паталогічних та ін.) суспільно небезпечні наслідки настають як факт реальної дійсності. Однак це зовсім не означає, що в останньому випадку немає причинного зв"язку між бездіяльністю і наслідками, що сталися. Такий зв"язок існує. Але він лежить в площині не виконання особою своїх обов"язків (активних дій) по відверненню шкоди (за наявнності реальної можливості виконати такі дії) і фактичним заподіянням цією пасивною поведінкою шкоди (суспільно небезпечних наслідків);

в) причинний зв"язок має місце лише у разі, коли діяння є головною (визначальною) умовою настання суспільно небезпечного наслідку. Це правило вельми важливо ураховувати в ситуаціях, коли в причинний рядок втручаються різні додаткові сили, умови та чинники - дії інших осіб, різні процеси (паталогічні, біологічні та ін.), тобто має місце кілька (множинність) чинників, що тією чи іншою мірою сприяють настанню суспільно небезпечних наслідків. Діяння слід розглядати як головну умову (причину) настання наслідків, якщо без неї (при теоретичному, штучному виключенні діяння з цього ланцюгу чинників) суспільно небезпечні наслідки не сталися б. В даній конкретній обстановці діяння завжди створює конкретну можливість настання наслідків і є в такому разі їх причиною;

г) діяння перебуває в причинному зв"язку з наслідком, коли воно з неминучістю породжує цей наслідок. Йдеться про те, що діяння з урахуванням його характеру та інтенсивності (стрімкості), а також місця, часу, обстановки, засобів вчинення злочину, особливостей його об"єкта і предмета створює реальну можливість настання наслідків. Діяння тут з необхідністю, з неминучістю (закономірно) викликає настання наслідку. Наслідок тут органічно притаманний (реальна можливість) цьому діянню. Має місце необхідний причинний зв"язок між суспільно небезпечним діянням та його наслідками.

Необхідний причинний зв"язок слід відрізняти від випадкового причинного зв"язку. Необхідний причинний зв"язок відображує закономірності розвитку об"єктивного світу, коли причина сама в собі містить реальну можливість настання наслідку. При необхідних причинних зв"язках людина, пізнаючи об"єктивний світ, здатна передбачити розвиток природного ходу явищ. Вчиняючи ті чи інші дії, що із закономірністю викликають настання наслідків, вона здатна передбачити настання цих наслідків. Ось чому необхідний причинний зв"язок має кримінально -правове значення, і наслідки, що сталися від дії (бездіяльності) особи за наявності її умислу або необережності, ставляться їй за вину.

На відміну від цього випадкові причинні зв"язки не відображують закономірності розвитку подій. Вони є наслідком випадкового пересічення причинно-наслідкових ланцюжків (іноді багатьох). Тут діяння з урахуванням об"єктивно-предметних умов містить лише абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків.

Урахування наведених вище положень має важливе значення для вирішення питання про наявність (або, навпаки, відсутність) в кожному конкретному випадку причинного зв"язку між суспільно небезпечним діянням і наслідком. Встановлення необхідного причинного зв"язку означає констатацію об"єктивної сторони злочину з матеріальним складом.

В теорії кримінального права запропоновані такі "види" необхідних причинних зв"язків, що мають кримінально-правове значення і зустрічаються найчастіше.

а) причинний зв"язок при так званому безпосередньому спричиненні. Такий зв"язок іноді називають безпосереднім або прямим причинним зв"язком (наприклад, постріл з пістолета, що привів до смерті потерпілого);

б) опосередкований необхідний причинний зв"язок, коли суб"єкт для спричинення суспільно небезпечних наслідків застосовує різні механізми, пристосування, інші засоби вчинення злочину або використовує поведінку інших осіб, наприклад, неосудних або осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності (таких, що виступають як "знаряддя" вчинення злочину), або поведінку тварин, наприклад, спеціально дресированих собак тощо;

в) необхідний причинний зв"язок при співучасті, коли дій співучасників (організатора, підмовника, пособника) знаходяться у причинному зв"язку із злочином, вчиненим виконавцем;

г) необхідний причинний зв"язок за наявності особливих умов на боці потерпілого. Ці умови виступають як каталізатори (прискорювачі) настання наслідків (наприклад, стан сп"яніння, хвороба потерпілого та ін.).

Отже, необхідний причинний зв"язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками завжди означає наявність об"єктивної сторони злочину з матеріальним складом. Але це лише необхідна передумова вирішення питання про наявність складу злочину як підстави кримінальної відповідальності. Потрібно ще встановити суб"єктивну сторону злочину - вину особи у формі умислу або необережності щодо наслідку, який настав.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4. Кримінально-правове значення суспільно небезпечних наслідків.

Суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для конструювання об'єктивної сторони складу злочину. В одних випадках наслідки включаються в диспозицію статті Особливої частини КК як обов'язкова ознака складу злочину, в інших - не включаються. Залежно від цього всі злочини поділяються на дві групи: злочини з матеріальним складом (матеріальні злочини) і злочини з формальним складом (формальні злочини).

 Злочини з матеріальним  складом - це такі злочини, для об'єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає встановлення не тільки діяння (дії або бездіяльності), але й настання суспільна небезпечних наслідків.

 Злочини з формальним  складом - це такі злочини, для  наявності об'єктивної сторони яких закон вимагає встановлення лише діяння (дії або бездіяльності). Наслідки цих злочинів хоча і можуть іноді наставати, але перебувають за межами складу злочину. Вони не включаються до об'єктивної сторони складу як обов'язкова ознака і їх встановлення на кваліфікацію злочину не впливає.

 Визнання або, навпаки, невизнання суспільно небезпечних  наслідків як ознаки складу  злочину не є довільним. Наслідки  злочину в одних випадках мають  досить конкретний характер. Ці  наслідки можна обчислити, точно визначити обсяг і характер шкоди. В інших же випадках такий вимір, конкретизацію наслідків здійснити важко, а в деяких випадках і неможливо. У зв'язку з цим законодавець по-різному вирішує питання про визнання чи невизнанні наслідків як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Наслідками в злочинах з матеріальним складом, як правило, є шкода матеріального, майнового, особистого або фізичного характеру. До таких злочинів належать, наприклад, крадіжка, грабіж, шахрайство, вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень тощо. Ці злочини вважаються закінченими з моменту настання зазначених у законі суспільно небезпечних наслідків. Так, вбивство вважається закінченим злочином, коли настала смерть потерпілого; крадіжка - коли злочинець протиправне вилучив чуже майно і мав реальну можливість розпорядитися ним за своїм розсудом; тілесні ушкодження - коли здоров'ю людини нанесена шкода певного ступеня тяжкості.

 У злочинах з формальним  складом сам факт вчинення  суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, утворює закінчений злочин. До таких складів належать, наприклад, шпигунство, одержання хабара, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, втеча з місць позбавлення волі чи з-під варти, дезертирство й ін. Злочини з формальним складом також заподіюють шкоду суспільним відносинам. Однак вони мають, як правило, нематеріальний характер. Ця шкода політична, організаційна, соціальна, моральна. Якщо при вчиненні злочину з формальним складом фактично настали які-небудь наслідки, що перебувають за межами складу, вони не впливають на вирішення питання про встановлення підстави кримінальної відповідальності (складу злочину й об'єктивної сторони як його необхідного елемента), і враховуються лише при призначенні покарання.

 Поділ злочинів на злочини з матеріальним і злочини з формальним складом відбиває об'єктивно існуюче положення, коли в законі:

 а) по-різному описується  об'єктивна сторона складу злочину;

 б) по-різному відбиваються  суспільно небезпечні наслідки. У злочинах з матеріальним складом необхідно встановити не тільки діяння, а й суспільно небезпечні наслідки, а також причинний зв'язок між ними. У злочинах же з формальним складом для кримінальної відповідальності досить встановити лише факт вчинення суспільно небезпечного діяння;

 в) на підставі цього  поділу по-різному вирішується  питання про момент закінчення  злочину: злочин з матеріальним  складом вважається закінченим  з моменту настання суспільно  небезпечних наслідків; злочин же  з формальним складом вважається  закінченим з моменту вчинення самого діяння, незалежно від настання наслідків.