Злочинні наслідки

 Наслідки, тобто шкода (збитки), заподіяні злочинним діянням, їх характер і розмір багато  в чому визначають матеріальну  ознаку злочину - суспільну небезпечність. Тому наслідок виступає:

 а) однією з найважливіших підстав криміналізації (декриміналізації) діяння;

 б) ознакою, на підставі  якої проводиться відмежування  злочину від інших правопорушень;

 в) обставиною, що враховується  судом при призначенні покарання  в межах санкції відповідної  статті КК (наприклад, у п. 5 ст. 67 тяжкі наслідки названі як обставина, що обтяжує покарання).

 Якщо ті чи інші  наслідки зазначені в диспозиції  статті КК (злочини з матеріальним  складом), їх встановлення в такому  разі обов'язково для:

 а) констатації складу  злочину як підстави кримінальної відповідальності;

 б) правильної кваліфікації  злочину і його відмежування  від суміжних злочинів.

 У разі, коли наслідки (у злочинах з матеріальним  складом) відсутні, питання про кримінальну  відповідальність може вирішуватися  таким чином: а) якщо діяння вчинене з прямим умислом, то воно кваліфікується як замах на злочин; б) якщо ж у законі не передбачена відповідальність за злочин з іншими формами вини, то відсутність наслідків виключає склад злочину і кримінальну відповідальність. Як обов'язкова ознака складу злочину суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для диференціації кримінальної відповідальності, що виявляється, зокрема, у конструюванні в КК кваліфікуючих чи особливо кваліфікуючих складів або спеціальних норм.

 Вони є обов'язковою  ознакою будь-якого злочину, тобто  всіх злочинів. Злочину без суспільно  небезпечних наслідків немає. Дію  чи бездіяльність, які не заподіюють  суспільно небезпечних наслідків, немає ні підстав, ні потреби  вважати, визнавати злочином. Злочинні наслідки є матеріальним виявом суспільної небезпечності діяння. Саме тому певне діяння і передбачене законом як злочин, що його вчинення тягне за собою неминуче суспільно небезпечні наслідки.

Для багатьох складів злочинів злочинні наслідки є обов'язковою ознакою. Це так звані «матеріальні» склади злочинів. Без настання вказаних в законі певних наслідків немає закінченого складу цього злочину або немає зовсім складу злочину. Наприклад, вбивство може бути закінченим складом злочину лише при настанні смерті потерпілого. Але при порушенні правил дорожнього руху без настання зазначених в законі (ст. 286 КК) наслідків складу злочину в діях водія немає. Злочинні наслідки «матеріального» складу злочину завжди повинні бути конкретно і повно визначеними – їх кількість, тяжкість, розміри, вага, вартість, ціна, колір тощо.

 Для великої групи  злочинів настання будь-яких наслідків  є достатнім для складу злочину, тобто такі склади злочину  є повними при наявності певних  наслідків будь-яких розмірів, тяжкості. Це так звані «формальні» склади злочину, в яких злочинні наслідки винесені законодавцем за межі складу злочину. Встановлювати, вимірювати, конкретизувати злочинні наслідки тих злочинів, які містять «формальний» склад, не потрібно. «Формальні» склади злочинів теж певною мірою є «укороченими», оскільки в них момент закінчення складу злочину передує настанню злочинних наслідків і які знаходяться за його межами.

 Настання наслідків  визначає момент закінчення злочину. Злочин, який має «матеріальний»  склад вважається закінченим лише тоді, коли настали наслідки, передбачені законом. Злочин, який має «формальний» склад, визнається закінченим з моменту вчинення діяння, тобто з моменту вчинення дії чи бездіяльності.

 Заподіяння злочином  тяжких наслідків (п.5 ст.67 КК) враховується судом при призначенні покарання як обставина, що обтяжує відповідальність.

Суспільна небезпечність злочину — це об'єктивно існуюча антисоціальна властивість, обумовлена всією сукупністю його негативних ознак, що свідчать про реальну можливість заподіяти шкоду охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам. Причому слід відрізняти суспільну небезпечність як закріплену в законі певну нормативну абстракцію від небезпечності конкретно вчиненого злочину. В кримінальному законі вона закріплюється лише як можливість (здатність) заподіяння шкоди, а при вчиненні конкретного злочину ця можливість перетворюється на дійсність і характеризує суспільну небезпечність саме цього злочину.

Отже, як обов'язкова ознака складу злочину суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для диференціації кримінальної відповідальності, що виявляється, зокрема, у конструюванні в КК кваліфікуючих чи особливо кваліфікуючих складів або спеціальних норм.

Виділення окремих видів складів злочинів (їх класифікація) має важливе значення для пізнання окремих складів злочинів і встановлення їх істотних ознак, а в кінцевому підсумку — для точної кваліфікації злочину. Склади можна класифікувати за різними критеріями: за ступенем суспільної небезпечності; за структурою, тобто за способом описування ознак складу в законі; за особливістю законодавчого конструювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Дослідження суспільно небезпечних наслідків є необхідним для правильного розуміння матеріальних складів злочинів, у яких наслідок є обов’язковим елементом такої структурної частини складу злочину, як об’єктивна сторона.

       Будь-яке явищ е тією чи іншою мірою змінює навколишній світ, оскільки спричиняє в ньому настання певних наслідків. Такі наслідки можуть мати як негативний, так і позитивний характер, виходячи, як правило,  із характеру самого явища. Злочин являє собою негативне явище для суспільства, він є певним порушенням встановлених кримінальним законом норм, тому спричинені ним наслідки мають лише негативний характер.

 «Будь-який злочин тягне за собою суспільно небезпечні наслідки,  які виражаються у спричиненні шкоди об’єкту кримінально-правової охорони» .

У науці кримінального права існують різні точки зору на розуміння суспільно небезпечного наслідку. Зазвичай наслідком прийнято вважати передбачену кримінально-правовою нормою матеріальну чи іншу шкоду, заподіяну злочинним діянням об’єкту посягання. Суспільно небезпечні наслідки визначають як шкоду (збитки), що завдаються злочинним діянням суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом, так і небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

Розуміння суспільно небезпечного наслідку напряму пов’язане із розумінням злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кримінального кодексу України злочином є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність),  вчинене суб’єктом злочину.

Отже,  однією з ознак злочину є суспільна небезпечність, яка розкривається через розуміння шкідливості злочинного діяння. І слід погодитись із точкою зору тих авторів, які стверджують, що шкода повинна бути істотною.

Дійсно, шкода від вчиненого кримінально – караного діяння має бути істотною, бо інакше таке діяння перетворюється на малозначне в розумінні ч. 2 ст. 11 КК України.

 Наслідки від вчиненого злочину можуть мати як матеріальний,  так і нематеріальний (моральний) характер. Матеріальні суспільно – небезпечні наслідки можна поділити на два види: фізичні й майнові.

       До фізичних наслідків слід зарахувати різні тілесні ушкодження (ст.   121-125 КК)  або смерть (ст. 115-119 КК). До моральних наслідків можна віднести ті, які безпосередньо завдають шкоди конкретній особі: індивідуальні моральні страждання та ті, які заподіюють шкоду групі осіб або суспільству в цілому – групові (суспільні) моральні страждання. На перший погляд, така назва може не задовольнити своєю спрощеністю. Але якщо говорити про будівництво правової держави, якій притаманна ознака наявності громадянського суспільства, то в такому суспільстві різного виду посягання на основи національної безпеки сприймаються суспільством як моральношкідливі. І таке сприйняття просякає свідомість кожного.

Унауцікримінальногоправадошкодиврозуміннісуспільнонебезпечногонаслідкузараховують: а) фізичну; б) майнову; в) моральну; г) політичну. Доморальноївідносятьшкоду внаслідок, наприклад, незаконногопозбавленняволіабовикраденнілюдини (ст. 146 КК). До політичноїшкодиналежитьшкодавнаслідокпосяганнянатериторіальнуцілісністьінедоторканністьУкраїни (ст. 110 КК) абошкодаприпосяганнінадержавногочигромадськогодіяча. (112 КК) [3, с. 93].

       Доматеріальнихнаслідківслідвідносити: матеріальнушкоду, яказаподіюєтьсявчиненимикорисливимизлочинами, наприклад, крадіжкою (ст. 185 ККУкраїни); ушкодженняздоров’ярізногоступенятяжкості, щонастаютьякнаслідоквідвчиненогограбежу (віднасильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я в момент заподіяння)  або розбою  (від насильства, щоєнебезпечнимдляжиттячиздоров’явмоментзаподіяння).

У науці кримінального права  виділяють не лише види, але й типи суспільно небезпечних наслідків. До першого продуктивного активного типу відносять утворення суспільно небезпечного продукту (речі, предмета), явища, стану. Цим типом  дії може бути виготовлення зброї, наркотиків, підроблених грошей тощо.

          Другий тип передбачає руйнівні дії і полягає в повній (знищенні, вилученні тощо) або частковій (пошкодженні, порушенні, знищенні тощо) втраті якого-небудь матеріального або нематеріального блага.

          Третій тип указує на зберігаючі  дії і полягає у збереженні  певного шкідливого стану.  Винний вчиняє суспільно небезпечні дії,    унаслідок яких зберігається шкідливий (небезпечний) наслідок для даних суспільних відносин. Способом вчинення тут може бути незаконне зберігання, носіння, пересилання заборонених в обігу предметів.

          Четвертий тип пов'язаний із  гнітючою дією і полягає в  недосягненні якого-небудь суспільно  корисного наслідку. Цей результат  заподіюється шляхом припинення, перешкоджання настанню суспільно  корисних подій, явищ або вчиненню  суспільно корисних дій [4, с. 149].

       Уюридичнійлітературііснують  різні критерії длякласифікаціїсуспільнонебезпечних  наслідківзалежновідїхньогозмісту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вироком суду Ніколаєнко засуджений до трьох років позбавлення волі за свідоме поставлення Івакіної та Малихіної в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини (ч. 1 ст. 130 КК України). Зараження не сталося внаслідок випадкового щасливого збігу обставин.

 Ознайомившись  зі змістом ст. 130 КК України, визначте, який вид складу злочину містить  діяння, вчинене Ніколаєнком? Чи мають суспільно небезпечні наслідки в даному випадку кримінально-правове значення?

 

     Вчинене Ніколаєнком  діяння підлягає кваліфікації  за ч.1 ст.130 КК України (свідоме  поставлення іншої особи в  небезпеку зараження вірусом імунодефіциту чи іншої невиліковної хвороби, що є небезпечною для життя людини) Розділу ІІ КК України «Злочини проти життя і здоров’я особи».

     Синдром набутого  імунодефіциту людини (СНІД) – це  особливо небезпечна інфекційна  хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і через відсутність у даний час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті.

    Особі, в якої, за даними медичного огляду, виявлено  ВІЛ-інфекцію, повідомляється про  це працівником закладу охорони здоров'я, в якому проведено огляд, з урахуванням вимог законодавства щодо конфіденційності зазначеної інформації. Одночасно ВІЛ-інфікованому повідомляється про необхідність дотримання певних профілактичних заходів, про гарантії дотримання прав і свобод ВІЛ-інфікованих, а також про кримінальну відповідальність за свідоме поставлення у небезпеку зараження та зараження інших осіб вірусом імунодефіциту людини.

      В даному  випадку об’єктом злочину виступають  життя і здоров’я Івакіної  та Малихіної.

      Обєктивна  сторона даного злочину виражається  у  свідомому поставленні Ніколаєнко у небезпеку зараження ВІЛ, що е небезпечним для життя Івакіної та Малихіної.

      Суб'єкт  злочину - Ніколаєнко, осудна особа, якій виповнилось 16 років та  є  ВІЛ-інфікований,  і знав про це.

      Суб'єктивна  сторона злочину свідомого поставлення в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини, вчинене Ніколаєнком, характеризується виною у формі умислу.

    Інтелектуальний  момент прямого умислу, який був  у Ніколаєнко стосовно свідомого поставлення в небезпеку зараження Івакіної та Малихіної, полягає в усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння (свідоме поставлення в небезпеку зараження ВІЛ хворобою) та передбачення суспільно небезпечних наслідків (зараження вірусом імунодефіциту людини Івакіну та Малихіну).

      Діяння  вчинене Ніколаєнком має формальний  склад злочину і визнається закінченим з моменту вчинення дій, які створюють реальну небезпеку зараження інших осіб вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для їх життя. Для притягнення Ніколаєнко до відповідальності за ч. 1 ст. 130 не має значення те, чи знали потерпілі про його хворобу, чи погоджувалися вони на вчинення щодо них дій, які ставлять у небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини