Судові витрати та порядок їх відшкодування

 

 

Національна  академія  внутрішніх  справ  України

 

Інститут  заочного  та  дистанційного  навчання

 

Черкаське  відділення

 

 

 

 

Курсова  робота

з  кримінально-процесуального  права  України

на тему :

 

 

“Судові витрати та порядок їх відшкодування”

 

 

 

 

 

 

     Виконав

       Іванов Іван Іванович

       ІV  курс,  група  ОВС-41,

       залікова  книжка  № ______

 

 

 

 

 

 

 

 

Черкаси - 2005

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З М І С Т

 

 

 

 

 

Вступ ………………………………………………………………  3

 

 

 

 

1. Поняття і склад  судових витрат……………..……………... 5

 

2. Процесуальний порядок  відшкодування судових

    витрат…………………………………………………………... 8

 

2.1. Відшкодування витрат  свідкам, потерпілим, законним 

       представникам  потерпілих, експертам, спеціалістам,

       перекладачам і понятим …………………………………… 8

2.2. Відшкодування судових витрат та оплата праці

       адвокатів …………………………………………………… 12

2.3. Відшкодування витрат  на стаціонарне лікування

       особи, яка потерпіла від злочину……………………….. 16

 

 

 

Висновок ………………………………………………………… 19

 

 

Список  використаної  літератури …………………………… 21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В С Т У П

 

Розбудова України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки вищою соціальною цінністю вимагає від держави запровадження у життя задекларованих принципів.

Однак виконання цих завдань неможливе без боротьби з таким негативним явищем суспільного життя, притаманним усім, без винятку, країнам, як злочинність. У всіх своїх проявах вона відчутно перешкоджає суб’єктам правовідносин реалізовувати свої права та обов’язки захищати демократичні цінності, інтереси кожної окремої особистості і суспільства в цілому. Відтак, особливої ваги набуває потреба вдосконалення чинного законодавства, приведення його у відповідність до світових стандартів, а також його належна реалізація.

Останнім часом в Україні створено або реорганізовано ряд правоохоронних органів: податкову міліцію, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, економічними злочинами; реформується судова система. Держава вживає чимало ефективних заходів, спрямованих на якісну і кількісну зміну кадрів правоохоронних органів, які на передовій ведуть боротьбу зі злочинністю.

Все це потребує величезних фінансових та інших витрат на створення й утримання правоохоронних органів і судів, підготовку їхніх кадрів; оснащення установ і органів правоохоронної системи сучасними технічними засобами виявлення, попередження і припинення злочинів.

Значні кошти держава виділяє і на кримінальне судочинство. До них належать: витрати на оплату праці посадових осіб, які ведуть процес; витрати на утримання приміщень і експлуатацію техніки; відшкодування витрат, пов’язаних з явкою і виплатою винагороди особам, які залучаються у кримінальний процес; витрати на проведення судових експертиз та ін. Матеріальних затрат на кримінальне судочинство зазнає не тільки держава, а й зацікавлені в результатах провадження учасники процесу. З особистих коштів таких осіб оплачується, наприклад, праця адвокатів, котрі беруть участь у процесі за угодою з клієнтом.

Частина цих та деякі інші витрати на кримінальне судочинство іменуються судовими витратами, які можуть бути стягнуті із засудженого, на розслідування справи якого були затрачені. У зв’язку з реформами, що відбуваються в Україні, переходом її на ринкову економіку в суспільстві відбувається складний і болісний процес переоцінки економічних, моральних, політичних, правових поглядів і цінностей. В умовах фінансово-економічної кризи, яка триває в Україні, особливого значення набуває раціональне витрачання коштів на боротьбу зі злочинністю. У зв’язку з цим постає досить важлива проблема судових витрат у кримінальному судочинстві – як частини витрат держави на боротьбу зі злочинністю, що можуть бути їй відшкодовані.

Інститут кримінально-процесуальних витрат України має досить довгу й цікаву історію, зумовлену тим, що Україна за своє багатовікове існування перебувала у складі різних держав з відмінними правовими системами. Її відлік можна починати з ХІ століття, оскільки перша письмова згадка про витрати процесу, у широкому розумінні, міститься у Руській правді і завершувати сьогоднішнім днем.

У Кримінально-процесуальному кодексі України є група норм (хоча й невелика), яка регулює кримінально-процесуальні відносини, пов’язані з судовими витратами (статті 91, 92, 93, 931 КПК України).

Усе наведене й обумовлює актуальність даного дослідження та його науково-прикладне значення. Під час написання курсової роботи використані норми чинного кримінально-процесуального законодавства України, які регламентують інститут судових витрат у кримінальному процесі; теоретичні положення, висловлені науковцями щодо цього інституту.

Мета курсової роботи – вивчити питання судових витрат, їх склад, дослідити порядок їх відшкодування та з’ясувати проблеми практики забезпечення відшкодування судових витрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття і склад судових витрат

 

Судові витрати – це витрати на кримінально-процесуальне провадження, відшкодування яких покладається на певних учасників процесу.

Зустрічаємо в юридичній літературі ще й таке визначення:

Судові (кримінально-процесуальні) витрати – це передбачені кримінально-процесуальним законом затрати, пов’язані із здійсненням провадження у кримінальній справі, які відшкодовуються державою певним суб’єктам кримінального процесу і підлягають стягненню з осіб, визнаних винними у вчиненні злочину чи, в окремих випадках, відносяться на рахунок держави.

Законодавець передбачив у КПК України перелік витрат, що належать до судових, та порядок їх відшкодування і стягнення. У ст.91 КПК України зазначається, з чого складаються судові витрати.

Судові витрати складаються:

1) із сум, що видані  і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим;

2) із сум, витрачених  на зберігання, пересилання і  дослідження речових доказів;

3) з інших витрат, що  їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд при провадженні у даній справі.

Під судовими витратами слід розуміти всі витрати, що були використані у зв’язку з провадженням  по кримінальній справі. Левову частину з них держава бере на себе (утримання органів розслідування, прокуратури, суду, провадження слідства, дізнання, тримання під вартою та ін.

Згідно зі ст. 92, 93 КПК України свідки, потерпілі, перекладачі, експерти, спеціалісти мають право на відшкодування їм витрат, пов’язаних зі з’явленням за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури та до суду.

За переліченими вище особами зберігається середня заробітна плата за місцем роботи за час, витрачений у зв’язку зі з’явленням за викликом. Особам, що не є робітниками або службовцями, виплачується винагорода за відрив їх від занять.

Експерти, спеціалісти та перекладачі, крім того, мають право на винагороду за виконання своїх обов’язків, якщо виконання дорученої їм роботи не входить до їх обов’язків по службі.

Розміри виплат визначаються підзаконними нормативними актами: Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їхніми працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710; Про порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 року № 821.

Під “іншими витратами” слід розуміти витрати слідчих органів і суду, безпосередньо пов’язані зі збиранням і дослідженням доказів винуватості підсудного, зокрема відшкодування вартості речей, зіпсованих чи знищених при відтворенні обстановки і обставин події, проведенні експертизи, відшкодування витрат особам (крім обвинуваченого), які пред’являлись для впізнання.

До судових витрат не включаються: середній заробіток за місцем роботи, який зберігається за свідком, потерпілим, перекладачем, експертом, спеціалістом і понятим за весь час, витрачений ними у зв’язку з явкою за викликом слідчих органів, прокуратури і суду; суми, які виплачуються експерту, спеціалісту і перекладачеві за виконання ними обов’язків у слідчих органах і суді в порядку службового завдання.

Судові витрати підлягають відшкодуванню в доход держави і стягуються з осіб, щодо яких винесений обвинувальний вирок, у тому числі із звільненням від покарання.

При виправданні підсудних за однією із статей пред’явленого обвинувачення або при виключенні одного або декількох епізодів (пунктів)   обвинувачення   судові   витрати,   пов’язані   із  збиранням, дослідженням доказів за цим обвинуваченням або епізодами (пунктами), приймаються на рахунок держави.

При засудженні у справі декількох осіб судові витрати підлягають стягненню в долевому порядку з урахуванням вини, ступеня відповідальності і майнового стану кожного.

При закритті справи у зв’язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим у справах про злочини, зазначені в частині 1 статті 27 КПК України, суд може покласти судові витрати на одного з них або на обох.

Судові витрати в разі неспроможності особи, з якої вони мають бути стягнуті, а також судові витрати, пов’язані з виплатою сум перекладачеві, беруться на рахунок держави.

Судді повинні вимагати від органів досудового слідства додавати до обвинувального висновку довідки про вид і розміри понесених судових витрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Процесуальний порядок відшкодування судових витрат

 

2.1. Відшкодування  витрат свідкам, потерпілим, законним  представникам потерпілих, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим

 

Потерпілі та їх законні представники (як і свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі та поняті) мають право на відшкодування понесених ними витрат по явці за викликом до органів дізнання, слідчого, прокуратури, суду (вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати по найму житлового приміщення, добові), а також на збереження за ними середнього заробітку за місцем роботи або на виплату винагороди за відрив їх від роботи чи звичайних занять, якщо вони не є працівниками підприємств, установ, організацій, за весь час, затрачений у зв’язку з явкою за викликом.

Експерти, спеціалісти і перекладачі, крім того, мають право на винагороду за виконання своїх обов’язків, якщо виконання дорученої їм роботи не входить в їх обов’язок по службі.

Зазначені виплати провадяться з коштів органів дізнання, досудового слідства і суду. Порядок виплати і розмір сум, що підлягають виплаті, визначаються відповідною інструкцією.

 

Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду, або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 710 від 1 липня 1996 р. зі змінами від 26 липня 2001р., встановлені такі правила.

За свідками, потерпілими, законними представниками потерпілих, понятими, а також експертами, спеціалістами і перекладачами зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв’язку з викликом до правоохоронних органів. Особам, що не працюють, виплачується винагорода за відрив від звичайних занять у межах від 20 до 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за день.

Крім зазначених виплат (середня заробітна плата і винагорода за відрив  від  занять)   вказаним   особам,   відшкодовуються   вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов’язані з найманням жилого приміщення, добові в розмірах, передбачених законодавством для відряджених працівників, якщо виконання їх процесуальних функцій пов’язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання.

Витрати, пов’язані з явкою, відшкодовуються у розмірах, передбачених законодавством для відряджених працівників (див. Постанову КМУ “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” № 663 від 23 квітня 1999р.)

За наявності підтверджуючих документів відшкодовуються витрати:

- на харчування, вартість якого  включена до рахунку вартості  проживання у готелях, або до  проїзних документів, оплачуються  за рахунок добових;

- на проїзд (включаючи перевезення  багажу) до місця виклику і назад, а також за місцем знаходження органу розслідування, прокуратури та суду;

- на побутові послуги, що надаються  у готелях (на прання, чистку, лагодження  та прасування одягу, взуття чи  білизни), але не більше як 10 відсотків  норм добових витрат для країни, куди відряджається працівник, визначених у додатку до цієї постанови, за всі дні проживання;

- на бронювання місць у готелях  у розмірах не більше як 50 відсотків  вартості місця за добу;