Судові витрати та порядок їх відшкодування

- на користування постільними  речами в поїздах;

- на користування у готелях холодильником і телевізором;

- на комісійні у разі обміну  валюти;

- витрати на проїзд у м’якому вагоні, в каютах, що оплачуються за 1-4 групою тарифних ставок, на суднах річкового флоту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу.

Витрати на службові телефонні переговори відшкодовуються в розмірах, погоджених з керівниками.

Граничні норми добових виплат по Україні становлять 6 гривень. Працівники, що направляються у відрядження за кордон, забезпечуються коштами у національній валюті країни, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті як аванс на поточні витрати у розмірах, обумовлених реальними потребами в країні перебування згідно із встановленими нормами.

При цьому встановлюються такі норми виплат відповідно добових та за оренду житла (в гривнях):

Азербайджан    40  до 274

Бельгія      160  до 684

Білорусь     40  до 274

Болгарія     105  до 358

Боснія і Герцеговина   120  до 400

Велика Британія    160  до 653

Вірменія     40  до 274

Греція      160  до 568

Грузія      40  до 274

Данія      160  до 442

Естонія     80  до 295

Ізраїль      152  до 484

Іспанія      141  до 421

Італія      116  до 632

Казахстан     40  до 274

Канада      120  до 463

Киргизстан     40  до 274

Китай      112  до 484

Латвія      80  до 421

Литва      80  до 421

Македонія     120  до 379

Мексика     116  до 253

Молдова     40  до 274

Нідерланди     147  до 421

Німеччина     160  до 484

Норвегія     139  до 442

Об’єднані Арабські Емірати  128  до 505

Польща     105  до 400

Португалія     145  до 358

Росія      61  до 274

Словаччина     97  до 295

Словенія     120  до 358

США      141  до 600

Таджикистан    40  до 274

Туркменія     40  до 274

Угорщина     109  до 379

Узбекистан     40  до 274

Україна     6  до 50

Франція     160  до 526

Хорватія     120  до 400

Чехія      97  до 400

Чилі      120  до 484

Швейцарія     160  до 421

Швеція      160  до 505

Югославія     120  до 400

Японія      160  до 884

Виходячи із вказаних нормативів, мають відшкодовуватись і кошти, затрачені учасниками в разі виклику  до правоохоронних органів у межах України та із-за кордону.

Розмір винагороди експерта або спеціаліста, які виконують свої функції не в порядку службового завдання, визначається залежно від їх кваліфікації та складності завдання – у межах від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи.

У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25 відсотків.

Перекладачам залежно від їх кваліфікації та складності роботи встановлюються такі розміри винагороди:

- за письмові переклади  – від 10 до 15 відсотків неоподатковуваного  мінімуму доходів громадян за  один авторський аркуш (40 тис. друкованих (рукописних) знаків);

- за усні переклади  – від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного  мінімуму доходів громадян за  годину роботи.

Переклад з рідкісних мов, з письмовою в’яззю, своєю графікою, ієрогліфами, клинописом, а також із стародавніх мов, так само як і переклади на іноземні мови, що віднесені до рідкісних мов, які мають писемність в’яззю, свою графіку, написані ієрогліфами, клинописом, оплачуються із збільшенням ставок на 25 відсотків. 

У кримінальних справах зазначені виплати провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені потреби.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про судову експертизу” науково-дослідні установи судової експертизи (далі – установи) проводять судову експертизу за рахунок замовника.

Вартість проведення експертизи, а також досліджень, що призначаються за кримінальною справою, визначається за домовленістю між установою та замовником і складається із собівартості проведеної роботи (заробітна плата, оплата відрядження, вартість матеріалів, накладні витрати), а також рентабельності у межах 25 відсотків собівартості).

У разі виклику працівника установи до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду для виконання функцій, передбачених ст. 1281 і 2701 КПК, установі відшкодовується сума заробітної плати працівника за час виконання зазначених функцій і сума оплати відрядження.

Суми на оплату робіт обчислюються в порядку, визначеному договором між сторонами та на підставі встановлених науково-дослідними установами рахунків.

Виплата винагороди особі за відрив від звичайних занять і за проведену роботу проводиться за постановою (ухвалою) органу, який зробив виклик. У постанові (ухвалі) зазначаються вихідні дані для правильного визначення суми винагороди (конкретного розміру винагороди у межах визначених норм та часу, затраченого особою у зв’язку з явкою за викликом і виконанням завдання).

 

 

 

 

 

2.2 Відшкодування  судових витрат та оплата   праці адвокатів

 

Судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави.

При визнанні підсудного винним суд постановляє стягти з нього судові витрати. В тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

Якщо підсудний буде визнаний винним, але звільнений від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати.

При закритті справи у зв’язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим у справах про злочини, зазначені в частині 1 статті 27 КПК України, суд може покласти судові витрати на одного з них або на обох.

Судові витрати в разі неспроможності особи, з якої вони мають бути стягнуті, а також судові витрати, пов’язані з виплатою сум перекладачеві, приймаються на рахунок держави.

Оплата праці захисника у разі його участі в справі за призначенням провадиться за рахунок держави в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відшкодування державі витрат у цьому випадку за згодою засудженого або осіб, які несуть майнову відповідальність за його дії, може бути покладено на них.

 

Матеріальною підставою стягнення кримінально-процесуальних витрат виступає факт понесення органами розслідування та судом у зв’язку з провадженням конкретної кримінальної справи матеріальних затрат, віднесених законом до кримінально-процесуальних.

Процесуальною ж підставою за чинним законодавством є обвинувальний вирок суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину. У справах приватного обвинувачення такою може бути також постанова про закриття справи у випадку примирення.

Пропонується, крім того, стягувати кримінально-процесуальні витрати у випадку закриття справи за нереабілітуючими обставинами з особи, справу стосовно якої закрито, а у справах приватного обвинувачення з потерпілого, якщо його обвинувачення визнано безпідставним.

Як загальне правило, судові витрати покладаються на засуджених, про що прямо зазначається в резолютивній частині обвинувального вироку. Стягнення судових витрат в доход держави можливе лише за вироком, що набрав законної сили, із засуджених осіб та в розмірах, прямо зазначених у вироку, і в порядку, передбаченому ст. 404 КПК. При визнанні підсудного винним суд постановляє стягти з нього судові витрати.

З цього правила є винятки, а саме:

- суми, що вже видані  і ще мають бути видані перекладачам, приймаються на рахунок держави;

- при закритті справи  приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК) за примиренням суд може  покласти судові витрати на  обвинуваченого або на потерпілого, або на обох;

- у разі матеріальної  неспроможності засудженого судові  витрати приймаються на рахунок  держави;

- у справах щодо неповнолітніх  судові витрати можуть бути  покладені на батьків (усиновителів), опікунів або піклувальників.

Слід підкреслити, що у справах з кількома підсудними, щодо яких постановлено обвинувальний вирок, судові витрати стягуються персонально (з кожного) з урахуванням ступеня вини та майнового стану, а не солідарно.

На засудженого, звільненого від покарання, суд може покласти сплату судових витрат.

У разі постановлення виправдувального вироку судові витрати приймаються на рахунок держави.

Якщо підсудного виправдано за однією статтею чи кількома статтями пред’явленого обвинувачення, судові витрати в частині, що охоплюється виправданням, приймаються так само на рахунок держави.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові “Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат” № 11 від 7 липня 1995 р. застерігає, що стягнення з засудженого безпосередньо на користь свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, понятого, перекладача витрат, пов’язаних з їх явкою за викликом, є неприпустимим.

Оплата праці захисника у разі його участі в справі за призначенням у випадках, передбачених ч.4 ст. 47 КПК, та оплата за надання правової допомоги в кримінальних справах громадянам, звільненим в належному порядку від оплати цієї допомоги у зв’язку з їхньою малозабезпеченістю, проводяться за рахунок держави за правилами, передбаченими Порядком оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 14 травня 1999р.

Держава оплачує працю захисника з розрахунку 15 гривень за повний робочий день (станом на 1 січня 2001 року).

Кошти за надання правової допомоги перераховуються адвокатському об’єднанню (адвокату) Головним управлінням юстиції Мін’юсту в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції. Ці кошти мають бути перераховані адвокатському об’єднанню чи безпосередньо адвокату протягом 10 днів з моменту подачі відповідних документів.

За цим Порядком, підставою для оплати праці адвокатів з надання правової допомоги громадянам у випадках, передбачених ч.6 ст. 93 КПК, є постанова особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді, ухвала суду та оформлена  ними довідка про участь адвоката у справі.

Копія постанови, ухвали про звільнення громадянина від оплати правової допомоги або про призначення адвоката та довідка про участь адвоката у справі подаються керівнику адвокатського об’єднання (адвокату, якщо він працює індивідуально), який складає довідку-розрахунок у трьох примірниках.

Один примірник довідки-розрахунку керівник адвокатського об’єднання (адвокат) надсилає особі, яка провадила дізнання, слідчому, прокурору чи суду для приєднання до кримінальної справи, другий використовується для проведення оплати, третій зберігається у справах адвокатського об’єднання (адвоката).

Відшкодування державі витрат на оплату праці адвоката за призначенням (у разі визнання громадянина винним і за відсутності підстав для звільнення його від оплати за правову допомогу) за згодою засудженого або осіб, які несуть майнову відповідальність за його дії, може бути покладено на цих осіб або на засудженого.

У разі відмови обвинуваченого (підсудного) від адвоката і призначення останнього в порядку ст. 45 КПК (обов’язкова участь захисника) кошти для відшкодування витрат на оплату праці такого адвоката із засудженого не стягуються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Відшкодування  витрат на стаціонарне лікування  особи, яка потерпіла від злочину

 

Кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров’я, органу Міністерства фінансів України або прокурора з особи, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

У разі, коли при постановленні вироку рішення про  відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 4, 6 частини першої статті 6, статтями 7, 72, 8, 9 і 10 цього Кодексу.

Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та порядок зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 р. Роз’яснення з цього приводу також надаються в постанові Пленуму Верховного Суду України “Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат” № 11 від 7 липня 1995 р. (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 3 грудня 1997р.).