Явка з повинною як привід та підстава для порушення кримінальної справи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

 

 

 

 

На тему: «Явка з повинною як привід та підстава для порушення кримінальної справи».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ.

 

1. Поняття і значення стадії порушення кримінальної справи.

 

2. Порядок порушення кримінальної справи.

 

2.1 Органи і посадові особи, що мають право порушувати кримінальні справи.

 

2.2 Приводи і підстави  порушення кримінальної справи.

 

3. Явка з повинною  як привід та підстава для порушення кримінальної справи.

 

4. Кримінально-процесуальні  відносини між слідчим, органом дізнання, прокурором, судом (суддею) й особою, яка з'явилася з повинною.

 

Висновки

 

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасні якісні зміни судочинства визначають необхідність не тільки удосконалення законодавства, але і значне підвищення якості й ефективності кримінально-процесуальної діяльності. Це вимагає від кожного співробітника правоохоронних органів усебічного знання тих теоретичних питань, від яких безпосередньо залежить підвищення рівня судової та слідчої роботи. До зазначеного числа, крім інших, відносяться й питання, пов'язані зі стадіями кримінального процесу, провідне місце, у якому, з нашої точки зору, займають питання порушення кримінальної справи, як початкової стадії кримінального процесу.

Своєчасне, основане на законі порушення кримінальної справи і провадження розслідування сприяє ефективній боротьбі зі злочинністю, зміцненню правопорядку, вихованню громадян у дусі неухильного виконання законів.

Водночас порушення кримінальної справи без достатніх на це підстав також як і необґрунтована відмова в порушенні кримінальної справи, є грубим порушенням законності, що приносять велику шкоду суспільству, державі, правам і законним інтересам громадян.

Нерідко порушення і прийняття до свого провадження кримінальної справи при відсутності на те підстав спричиняє й інші більш серйозні наслідки порушення законності - необґрунтована затримка, притягнення особи в якості обвинувачуваного, проведення обшуку, застосування інших мір державного примусу (привід, звільнення з посади і т.д.). Дані порушення законів приносять людям великі моральні та фізичні страждання.

При вивченні питань, що стосуються порушення кримінальної справи важливо дослідити питання порушення кримінальної справи за матеріалами явки з повинною. Адже, явка з повинною, як привід та підстава до порушення кримінальної справи, з’явилась відносно недавно (Закон України від 9 квітня 2002 р. „Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України ”), що породжує певні складності при застосуванні норм закону. Крім того, явку з повинною використовують злочинці за для пом’якшення покарання чи звільнення від покарання за окремими епізодами злочину. Важливого значення набувають питання порушення кримінальної справи за матеріалами явки з повинною одного з учасників злочинної групи, адже основною ціллю такої явки є звільнення від кримінальної відповідальності інших учасників злочинної групи.

Таким чином, задля повного та всебічного розкриття злочину, а також для того, щоб усі винні у його вчинення були притягнені до відповідальності, необхідно висвітлити основні правові та процедурні аспекти порушення кримінальної справи за матеріалами явки з повинною, з’ясувавши проблемні питання, які можуть виникнути при цьому та можливі шляхи до їх вирішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття і значення стадії порушення кримінальної справи.

 

Порушення кримінальної справи - це початкова й обов'язкова стадія кримінального процесу по кожній конкретній справі.

Порушення кримінальної справи як стадія кримінального процесу виражається в тому, що повноважні органи держави і посадові особи при одержанні відомостей про вчинений злочин або злочин, що готується, встановлюють наявність необхідних умов для провадження по кримінальній справі і приймає рішення почати це провадження.

Порушення кримінальної справи - самостійна стадія кримінального процесу, якій властиві всі ознаки, що характеризують стадію кримінального процесу (конкретні завдання, своєрідне вираження основних принципів кримінального процесу, специфічне коло кримінально-процесуальних дій і правовідносин та ін.).

Незалежність стадії порушення кримінальної справи від інших етапів провадження справи обумовлена характером дозволених питань. Зокрема тут не тільки приймаються повідомлення про вчинений злочин, але і перевіряються отримані відомості, а також приймається обґрунтоване рішення про порушення кримінальної справи або відмові в ній. При цьому здійснюється двоєдина задача. З одного боку, реагування на кожен факт вчинення злочину, з іншого боку - відмежування наступних етапів кримінального процесу, зокрема стадії попереднього розслідування, від розгляду фактів: а) яких насправді не було; б) які не є злочинними, тобто в котрих немає хоча б одного з обов'язкових ознак об'єктивної сторони складу злочину, у тому числі малозначних (адміністративних, дисциплінарних і інших проступків).

На цьому етапі діють специфічні кримінально-процесуальні відносини, що відрізняються від існуючих у стадії попереднього розслідування. Самостійний характер стадії порушення кримінальної справи виявляється й у тому, що вона являє собою етап кримінально-процесуальної діяльності, причому жодна кримінальна справа не може виникнути поза ним.

Стадію порушення кримінальної справи складає комплекс кримінально-процесуальних дій і правовідносин, що не може бути зведено тільки до того, що пов'язано із самим актом порушення кримінальної справи. Якщо в результаті перевірки відомостей про вчинений злочин або злочин, що готується, компетентний орган держави (посадова особа) виносить рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, це не означає, що стадії порушення кримінальної справи не було. Вона була. Результатом її стала постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

Своєчасне порушення кримінальної справи сприяє найбільш повному виявленню і закріпленню необхідних доказів. Спізніле рішення значно ускладнює подальшу діяльність по розкриттю злочину і викриттю винних (змінюється обстановка вчинення злочину, знищуються його сліди, наслідки вчиненого, свідки забувають подію і т.п.). Тому порушення кримінальної справи багато в чому забезпечує подальше розслідування. Нерідко акт порушення кримінальної справи припиняє злочинну діяльність, що почалася, або запобігає настання суспільно небезпечних наслідків.

Таким чином, стадія порушення кримінальної справи - це перша самостійна стадія кримінального процесу, що виражається у встановленні компетентним органом держави (органом дізнання, слідства, прокуратури, судом) умов, необхідних для порушення кримінальної справи, і в прийнятті рішення про порушення кримінальної справи, або, при відсутності таких умов, про відмову в цьому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Порядок порушення  кримінальної справи.

 

2.1 Органи і  посадові особи, що мають право  порушувати

 кримінальні  справи.

 

При порушенні кримінальної справи вирішуються багато важливих питань, що торкаються прав та законних інтересів громадян. Тому відповідно до ст. 4, 97, 98 КПК України це право надане тільки суду, прокурору, слідчому й органу дізнання.

У кожному випадку виявлення ознак злочину ці органи “зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочини і до їх покарання (ст. 4 КПК).

Ніякі інші органи держави таким правом не володіють, а їхнє звернення про притягнення особи до кримінальної відповідальності може розглядатися тільки як привід до порушення кримінальної справи.

До числа осіб, зобов'язаних порушувати кримінальні справи, насамперед відноситься прокурор.

Прокурор має право порушити кримінальну справу на будь-який злочин, незалежно від підслідності справи. Це випливає з покладеної на прокурора функції нагляду за виконанням законів, виконуючи який, він, виходячи з характеру порушення закону посадовою особою, виносить мотивовану постанову про порушення кримінальної справи.

Прокурор, при наявності законного приводу і достатньої підстави, виносить постанову про порушення кримінальної справи і передає його з усіма матеріалами для розслідування слідчому або органу дізнання . А слідчий, що одержав цю постанову, справу не порушує тому що вона вже порушена прокурором, а виносить постанову про прийняття справи до свого провадження і приступає до попереднього слідства.

Слідчий порушує кримінальні справи в межах своєї компетенції, виходячи з правил про підслідність (ст.112 КПК). Слідчий порушує кримінальну справу, якщо дані про злочин отримані безпосередньо ним. В даному випадку він виносить постанову про порушення кримінальної справи і приймає його до свого провадження для розслідування. У даному випадку слідчий виносить одну постанову, але в ньому юридично містяться дві постанови, що відносяться до різноманітних стадій кримінального процесу: 1) постанова про порушення кримінальної справи, що відноситься до стадії порушення кримінальної справи, 2) постанова про прийняття справи до свого провадження, що складає початковий момент попереднього слідства (ст.113 КПК) . Про порушення кримінальної справи слідчий повинен повідомити прокурора.

Суддя порушує кримінальну справу одноособово своєю постановою, якщо відповідна заява або повідомлення про злочин подано безпосередньо в суд і в ньому вбачається підстава до порушення кримінальної справи.

Перелік органів і посадових осіб, уповноважених порушувати кримінальні справи, є вичерпним.

Поряд із загальним порядком порушення кримінальних справ законодавством встановлений особливий порядок порушення справ у відношенні визначених категорій осіб. У першу чергу це стосується судів, присяжних і народних засідателів, слідчих, прокурорів. Це обумовлено необхідністю забезпечення незалежності судів, прокурорів і слідчих і належного виконання ними своїх обов'язків.

Заява або повідомлення про злочин повинні бути розглянуті не пізніше трьох діб з дня її надходження. Протягом цього строку прокурор, слідчий, орган дізнання чи суддя зобов’язані прийняти рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи чи про направлення заяви або повідомлення за належністю, тобто за підслідністю чи підсудністю (ч.2 ст. 97 КПК).

Якщо питання про порушення кримінальної справи не може бути вирішено на підставі даних, що є в заяві чи повідомленні, провадиться перевірка цих документів у строк 10 днів. Така перевірка здійснюється, в основному, здійснюється шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів (ч. 4 ст. 97 КПК). В окремих випадках виникає потреба звернутись до відповідних організацій чи установ з вимогою провести ревізію (ч. 1 ст. 66 КПК) чи відомчу перевірку. Органи дізнання можуть здійснювати перевірку оперативним шляхом.

Рішення про порушення кримінальної справи оформляється постановою прокурора, слідчого, органа дізнання, судді або визначенням суду.

У постанові, що складається з вступної, описової і резолютивної частин, повинно бути відзначено час і місце винесення рішення, ким воно складено, тобто ким збуджена дана справа, привід і підстава до порушення кримінальної справи, стаття Кримінального кодексу України, по ознаках якої справа порушується, а також подальше направлення справи, тобто кому воно передано для розслідування або судового розгляду. Стаття особливої частини кримінального кодексу може бути зазначена тільки приблизно, тому що деякі обставини, від яких залежить точна кваліфікація діяння, у момент порушення кримінальної справи бувають ще невідомі або відомі не цілком. Тобто мається на увазі та стаття КК , під ознаки якої найбільше підходять фактичні обставини справи в тому вигляді, у якому вони відомі в момент порушення справи. Але при всій умовності і приблизності кримінальної кваліфікації діяння у момент порушення справи така кваліфікація повинна бути зроблена обов'язково, тому що тільки таким способом можна забезпечити порушення кримінальної справи по злочину (кримінально карного діяння), а не по відношенню фактів, які не являються злочином.

 

 

 

2.2 Приводи і  підстави порушення кримінальної справи.

 

Для порушення кримінальної справи необхідні привід і підстава.

Приводом до порушення кримінальної справи є встановлені законом джерела інформації про вчинений злочин або злочин, що готується, яким закон надає значення юридичних фактів, що зобов'язують орган дізнання, слідчого, прокурора і суд (суддю) прийняти рішення про те, чи варто приступати до провадження по кримінальній справі.

Відповідно до ст.94 КПК України ними можуть бути:

1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу  на місті вчинення злочину  або з поличним;