Облік кількості і якості земель у складі державного земельного кадастру

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Одеський державний  аграрний університет

Кафедра землевпорядного  кадастру та ЗІД

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: «Земельного  кадастру»

НА  ТЕМУ:

 

„Облік кількості і якості земель у складі державного земельного кадастру”

 

 

 

Виконала:

Ст. ЗЕМ ІV/

Перевірила:

   ст. викладач

.

 

 

 

Одеса - 2007

  

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Формування землеволодінь  різних форм власності.

Розділ 2. Аналіз змін за обліковий період.

Розділ 3. Ведення державної статистичної звітності.

Розділ 4. Державний реєстр земель.

Висновки та пропозиції.

Список використаної літератури.

Графічні матеріали  включають план формування землеволодінь  різних форм власності, кадастровий  план окремої земельної ділянки.

Додатки:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Земельний кадастр  як наука вивчає загальні властивості, принципи і закономірності формування і функціонування земельних ділянок  як об`єктів земельно-правових відносин, просторового базису, головного засобу виробництва у сільському і лісовому господарствах та природного ресурсу.

Державний земельний кадастр  призначений для забезпечення рад народних депутатів, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метою організації раціонального використання та охорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обгрунтування розмірів плати за землю.

Державний земельний кадастр  включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів  на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій населених  пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Державний земельний  кадастр в Україні – це єдина  державна багаторівнева система  земельно-кадастрових робіт та процедура  визнання факту виникнення або припинення існування земельних ділянок  як об`єктів права власності та права користування і їх оцінки, що містить сукупність необхідних даних і документів про правовий режим земельних ділянок, їх вартість і розподіл серед власників землі, землекористувачів, за категоріями земель, а також кількісні, якісні і оціночні характеристики земельних ділянок.

Державний земельний кадастр  ведеться за єдиною для України системою на базі нормативних документів, затверджуваних Держкомземом.

Державний земельний кадастр  ведеться Держагенством, Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Республіки Крим, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Держземагенство забезпечує постійне вивчення потреби в земельно- кадастровій інформації.

Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням  топографо-геодезичних, картографічних робіт, грунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією права власності на землю, права користування землею і договорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням грунтів, зонуванням територій населених пунктів та економічною оцінкою земель. Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів дистанційного зондування земної поверхні.

Документація державного земельного кадастру ведеться по територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областей, Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно-сільськогосподарського і лісогосподарського районувань та функціонального зонування територій населених пунктів.

До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно- територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.

Земельно-кадастрова документація ведеться згідно з інструкцією ведення  державного земельного кадастру, затверджуваною Держкомземом нині Державне агенство з питань земельних ресурсів.

Об’єкт земельного кадастру – це увесь земельний фонд країни, включаючи ділянки, покриті водою, лісом, болотом

Завданням даної  курсової роботи є вивчення принципів  ведення державної реєстрації, земельного балансу та обліку земель.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Формування землеволодінь різних форм власності

Формування  землеволодінь різних форм власності  здійснюється із застосуванням цифрового  плану курсової роботи на тему „Облік кількості та якості земель у складі державного земельного кадастру”.

Формування  землеволодінь різних форм власності  відбувалося на основі закону України  про землеустрій (№ 36)

Поняття земля  включає всю економічну систему, в якій знаходиться земельна ділянка, тобто весь комплекс чинників навколишнього  середовища, природних умов виробництва, які визначають ріст і розвиток рослин, умови сільськогосподарського використання земель і, значить, впливають на кінцевий результат господарської діяльності людини.

Власність на землю в  Україні має такі форми: державну, комунальну, приватну.  Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Повноваження  щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Розглянемо  більш детально:

Право державної власності на землю.

У державній  власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Суб'єктами права  державної власності на землю  виступають:

• Верховна Рада України — на землі загальнодержавної власності України;
• Верховна Рада Республіки Крим — на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;
• Обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів — на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Але є землі які не можуть передаватись у колективну та приватну власність, а саме це землі:

- загального  користування населених пунктів  (майдани, вулиці, проїзди, шляхи,  пасовища, сінокоси, набережні, парки,  міські ліси, сквери, бульвари, кладовища,  місця знешкодження та утилізації  відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади;

- гірничодобувної  промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони;

- природоохоронного,  оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- лісового  фонду, за винятком невеликих  (до 5 гектарів) ділянок лісів, що  входять до складу угідь сільськогосподарських  підприємств, селянських (фермерських)  господарств;

- водного фонду,  за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств;

- сільськогосподарських  науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і коне заводів, господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.

 

Право колективної власності на землю.

Земля може належати громадянам на праві колективної  власності.

Суб'єктами права  колективної власності на землю  є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають  у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

У колективну власність можуть бути передані землі  колективних сільськогосподарських  підприємств, сільськогосподарських  кооперативів, сільськогосподарських  акціонерних товариств, в тому числі  створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

До прийняття  такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у  межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною  площею земель, що знаходиться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд, тощо) і у власності громадян.

Землі у колективну власність передаються безплатно.

Земельні ділянки  загального користування садівницьких товариств поділу не підлягають.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутністю спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

У разі продажу  власником своєї земельної частки переважне право на її купівлю  мають співвласники.

Землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні  лісосмуги та інші ґрунтозахисні  насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутили, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Сільські і  селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місце розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів.

Комунальна власність

Поширюється на землі, які  використовуються громадою. Це вулиці, парки, площі, громадські пасовища, сіножатті.

Право приватної  власності

Громадяни України  мають право на одержання у  власність земельних ділянок  для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Громадяни набувають  право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у. спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.

Передача земельних  ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції  за плату або безплатно.

Безплатно земельні ділянки передаються у  власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу;  садівництва; дачного і гаражного будівництва.