Цивільне та сімейне право

Особливості має зберігання на товарному складі. Студенти повинні  звернути увагу на ці особливості.

Товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуга, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

За договором складського  зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Цей договір є публічним, форма договору письмова, доказом укладення договору є складські документи (складська квитанція, просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво).

Предмет зберігання - речі індивідуально визначені та речі з родовими ознаками. Якщо склад має право розпоряджатися речами з визначеними родовими ознаками, то відносини сторін регулюються положеннями про договір позики.

Обов'язки товарного  складу:

1. Оглянути за свій рахунок товар для визначення його кількості та зовнішнього стану.
2. Надавати поклажодавцеві можливості оглянути товар або його зразки протягом строку зберігання.
3. При негайній зміні умов зберігання самостійно вжити відповідні заходи та повідомити про це поклажодавця.
4. У разі виявлення пошкоджень товару негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця.

Складські документи:

1.Складська квитанція.

2. Подвійне складське свідоцтво. Складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта). Товар, прийнятий за такими документами, може бути предметом застави протягом строку зберігання. Стаття 962 ЦК України встановлює вимоги щодо змісту цього документа. Якщо документ не відповідає вимогам цієї статті, то він не є складським свідоцтвом. Володілець такого свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на складі, але товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом. Володілець лише заставного свідоцтва має право заставити товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави на свідоцтві робиться відмітка.
3. Просте складське свідоцтво видається на пред'явника. Вимоги до змісту цього документа встановлені ст. 965 ЦК України.

Визначення договору страхування, його форма, докази укладення договору, сторони договору, предмет договору, істотні умови, право та обов'язки сторін за договором,  підстави припинення договору студенти мають опрацювати самостійно.

Необхідно звернути увагу  на співстрахування, яке передбачене ст. 986 ЦК України. В цьому випадку предмет страхування страхується кількома страховиками з визначенням прав і обов'язків кожного із страховиків. Законом також дозволяється перестрахування. За таким договором страховик, який уклав договір страхування, страхує у іншого страховика ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником (ст. 987 ЦК).

Студенти повинні знати визначення таких понять, як «страховий випадок», «страхова сума», «страхова виплата», «страховий платіж».

Студенти повинні опрацювати таки законодавчі акти: закони України «Про страхування», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та витратами, обумовленими народженням та похованням», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності», Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України.

 

Тема. «Договір доручення, договір комісії, договір управління майном»

Визначення договору доручення, форма, сторони, предмет договору, обов'язки сторін та підстави припинення договору студенти мають опрацювати самостійно.

Це договір про надання  послуг. Договір відрізняється від  договору підряду тим, що за договором  підряду здійснюються фактичні дії, наслідком яких є певний майновий результат, за договором доручення - юридичні дії. Договір доручення належить до одного з видів представництва, тому на нього поширюються відповідні норми про представництво.

Строк договору визначається характером доручення.

Визначення договору комісії, форма, предмет договору, його істотні умови, права та обов'язки сторін, підстави припинення договору студенти мають опрацювати самостійно. Цей договір належить до груші договорів, що опосередковують платне надання послуг, і має широку сферу застосування: при здійсненні експортно-імпортних операцій, торгівлі, у біржової торгівлі тощо.

Студенти повинні звернути увагу на відмінність цього договору від договору доручення:

• у договорі комісії, як і в договорі доручення, виконавець діє в інтересах і за рахунок довірителя, але від свого імені;
• в договорі доручення повірений діє на підставі договору доручення, тому він не стає стороною в правовідношенні між довірителем і третьою особою, в договорі комісії - особа сама стає учасником правовідношень.

Закон не встановлює спеціально форму договору, тому до форми договору комісії застосовуються загальні правила про форму договору.

Строк дії договору вказується сторонами в договорі.

В цьому договорі може бути встановлена субкомісія, тобто  комісіонер може укласти з третьої  особою (субкомісіонером) договір, залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. Майно, що перебуває у комісіонера, залишається власністю комітента.

Змістом договору комісії  є права та обов'язки сторін, які  показані у схемах.

Комісіонер відповідає перед комітентом за дійсність укладених правочинів з третіми особами. Комісіонер може відступити від вказівок комітента без попереднього запиту про це, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумній строк відповіді на свій запит. Комісіонер-підприємець має право відступити від вказівок без попереднього запиту комітента, але він повинен обов'язково повідомити його про допущені відступи (п. 2 ст. 1017 ЦК). При продажу майна за нижчою ціною, комісіонер повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Комісіонер має право  на відшкодування понесених ним  витрат і право на утримання належних йому за договором комісії сум з усіх сум, що надійшли до нього для комітента.

Визначення договору управління майном, форма, предмет, сторони  договору, істотні умови, строк дії  договору, права та обов'язки сторін, відповідальність управителя майном, припинення договору показані у схемах до договору. Студентам необхідно уважно проглянути їх.

Предметом договору є  майно, що можливо відокремити та використовувати для здобуття будь-якої користі. Це може бути єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути самостійним об'єктом управління грошові кошти, крім випадків, коли це передбачено законом (так, ст. 32 ЦК встановлює, що за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків, піклувальника може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком).

Майно, передане в управління, має бути відокремлено від іншого майна, має обліковуватися в управителя на окремому балансі. Передача нерухомого майна та підприємства, як майнового комплексу, здійснюється за катом, який підписується обома сторонами.

Сторонами є установник управління і управитель.

Установник управління є власником майна, виключенням  з цього є випадки, передбачені  ч. 2-5 ст. 1032 ЦК. Установником управління можуть бути одна особа і декілька осіб, якщо вони є власниками майна на праві спільної власності чи загальної. У разі переходу права власності на майно від установника управління до іншої особи договір управління майном не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.

Управитель діє без  довіреності. Договір управління майном може засвічувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя (ч. 2 ст. 1029 ЦК).

Повноваження  управителя:

- самостійно визначати і здійснювати необхідні дії по використанню майна з метою отримання найбільшої вигоди;

- самостійно розподіляти доходи, якщо інше не передбачено договором.

Управитель не вправі використовувати майно для оплати боргів, які не мають відношення до управління цим майном. Управитель вправі вимагати усунення будь-якого  порушення прав, він може пред'явити  позов про визнання свого права  на це майно, витребувати його з чужого незаконного володіння тощо.

Управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених ст. 1041 ЦК (тобто передачі цього права іншій особі), при вчиненні правочинів він зобов'язаний повідомляти особу, з якою вчиняє правочин, що він є управителем, а не власник майна. Управитель вправі управляти майном, яке передано в заставу, про це установник управління повинен обов'язково попередити управителя, якщо він не попередить управителя, а останній не знав і не міг знати про це, він має право вимагати розірвання договору і виплати належної йому плати відповідно до строку управління.

Управитель може доручити управління майном іншій особі, але  від імені управителя, якщо це передбачено  договором або цього вимагають  інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Управитель в цьому разі відповідає за дії особи, якій він передав управління майном.

Звернення стягнення  на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління не допускається, крім випадку визнання установника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом застави.

 

Тема.  «Договір позики, кредиту, факторингу»

Визначення вказаних договорів, предмет, форма договорів студенти мають опрацювати самостійно. Необхідно звернути увагу на те, що розписка також є письмовим посвідченням укладення договору.

Строк дії договору визначається у договорі, якщо строк повернення грошей не встановлений або цей строк визначений моментом пред'явлення вимога, позика може бути повернена протягом 30 днів від дня пред'явлення вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Наслідки порушення  умов договору також вказані у  схемі.

Необхідно звернути увагу на відмінності договору позики від договору позички, вони не є однаковими договорами. Договір позички - це договір, за яким одна сторона (позикодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Ціллю цього договору є набуття користувачем речі позикодавця у строкове безоплатне користування. Договір позички відрізняється від договору позики такими ознаками:

1. право власності на річ у випадку надання речі у позичку зберігається за її власником (позичкодавцем), а річ передається у тимчасове користування; за договором позики річ переходить у власність позичальника;
2. предметом договору позички може бути річ, визначена індивідуальними ознаками, а предметом договору позики - річ, яка може бути визначена родовими ознаками, та грошові кошти;
3. за договором позички має бути повернута сама річ, за договором позики - річ того самого роду;
4. договір позички може бути реальним і консенсуальним, а договір позики може бути лише реальним;
5. до договору позички застосовуються норми, що регулюють майновий найм (оренду), а за договором позики - ні;
6. договір позички завжди є безвідплатним, а договір позики може бути відплатним і безоплатним.

До кредитних правовідносин  застосовуються правові норми інституту позики (ст.ст.1048, 1049,1050, 1052 ЦК). Крім того відносини, що виникають з цього договору, регулюються законами України "Про банки та банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

За законодавством України  не може бути стороною такого договору благодійна організація (ст. 19 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації).

Від договору позики він  відрізняється тим, що цей договір, як правило, відплатний, предметом є тільки грошові кошти.

Зміст договору:

- назва договору; адрес та реквізити сторін; їх місцезнаходження, найменування фінансової операції; розмір кредиту, ціль; відсоткова ставка за кредит; умови надання кредиту; строк дії договору; порядок зміни та припинення договору; права та обов'язки сторін; відповідальність за порушення умов договору; інші умови; підписи сторін.

Предмет договору факторингу:

• право грошової вимога, строк платежу за якою настав;
• право вимога, яке виникне у майбутньому (ця вимога вважається переданою з дня виникнення права вимоги до боржника, а якщо право грошової вимоги обумовлено певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події). Права фактора (ст. 1084 ЦК):
• фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимог, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (предмет - право грошової вимога, яке здійснено шляхом купівлі-продажу);
• якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимога, якщо інше не встановлено договором факторингу.