Цивільне та сімейне право

Зміст договору - це ті умови, з приводу яких сторони дійшли угоди.

Договір двосторонній, оплатний, реальний і консенсуальний. Якщо за умовами договору набувач повинен  виконати певні дії після смерті відчужувача, договір є реальним, оскільки буде вважатися укладеним  з моменту передачі майна набувачеві. Якщо ж договором передбачається, що набувач повинен виконати дії (наприклад, щомісячно виділяти відчужувачеві певне грошове відшкодування) за життя відчужувача, права і обов'язки сторін виникають у момент досягнення згоди, договір є консенсуальним.

Сторонами договору є  відчужувач і набувач. Відчужувачем може бути повністю дієздатна фізична  особа. Набувачем може бути повністю дієздатна фізична особа, а також  юридична особа.

Форма договору - письмова, засвідчена нотаріально.

Набувач за договором може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Спадковий договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання  набувачем його розпоряджень або за вимогою набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

 

Тема. Поняття сімейного права. Сімейне  законодавство. Сімейні правовідносини

Студенти передусім  повинні проаналізувати питання  місця сімейного права в системі  права. Ця проблема вирішується не одним поколінням цивілістів. Потрібно звернути увагу на сучасні концепції щодо цього питання: чи є воно самостійною галуззю права або окремим інститутом цивільного права. Слід з'ясувати позиції вчених щодо цієї проблеми.

Вивчаючи питання предмета сімейного права, слід звернути увагу на відносини, які становлять його предмет:

• відносини, які виникають у зв'язку зі шлюбом;
• особисті та майнові відносини між членами сім'ї;
• особисті та майнові відносини між іншими родичами;
• відносини, що виникають у зв'язку із влаштуванням дітей, які позбавлені батьківського піклування.

Необхідно розкрити сутність кожної групи вказаних відносин.

Слід знати визначення методу сімейного права, вміти розкрити сутність диспозитивного та імперативного  методів сімейного права.

Принципи сімейного  права такі:

1. Принцип державної дхорони сім"і, материнства та батьківства (держава охороняє сім'ю, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї — ст. 51 Конституції України).
2. Принцип рівності учасників сімейних відносин (базується на положеннях ст. 21 Конституції України та ч. 5, 6 ст. 7 Сімейного кодексу (СК) України).
3. Принцип недопустимості державного або будь-якого втручання в сімейне шиття (закріплено у ст. 32 Конституції, ст. 301 ЦК, ч. 5 ст. 5, ч. 4 ст. 7 СК України).
4. Принцип пріоритету сімейного виховання (ч. З ст. 5СК).
5. Принцип регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) міжїх учасниками (подружжя може укладати договори щодо умов та порядку надання утримання один одному, про здійснення батьківських прав, щодо поділу майна тощо).
6. Принцип матеріальної та моральної підтримки нужденних членів сім*ї (аліментні зобов'язання).

Під час вивчення питання  сімейного законодавства студент повинен розглянути правові норми, які регулюють сімейні правовідносини за їх важливістю: Конституцію України як джерело сімейного права (ст. 51, 52), основне джерело сімейного права — Сімейний кодекс України (звернути увагу на розділи кодексу), закони України та постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, важливі для регулювання сімейних відносин. Особливо слід з'ясувати роль договору як джерела сімейно-правових норм та звичаїв, а також роль і значення міжнародних договорів у системі сімейного законодавства, норм сімейного права іноземних держав у системі сімейного законодавства.

Норми сімейного права  мають свої особливості, тому студенти мають уважно розглянути класифікацію сімейних правовідносин, підстави виникнення, змін та припинення сімейних правовідносин.

Важливим є питання  про роль і значення строків у сімейному праві. Необхідно вміти дати класифікацію строків залежно від:

• підстав виникнення (законні, договірні та які визначають інші органи);
• можливості бути зміненими за угодою сторін (імперативні та диспозитивні);
• точності визначення (абсолютно визначені, відносно визначені, невизначені);
• призначення (строки здійснення прав, строки захисту).

У сімейному праві  за загальним правилом позовна давність не застосовується, тому що значна частина правовідносин має немайновий характер, але на деякі відносини строк позовної давності поширюється. Студент повинен знати, на які вимоги позовна давність не застосовується, а на які вимоги застосовується строк позовної давності в один рік, у три роки.

 

 

Тема. Шлюб

Під час вивчення цієї теми необхідно звернути увагу на поняття шлюбу та його ознаки:

• це союз жінки та чоловіка;
• союз, зареєстрований у державному органі РАЦСу;
• сімейний союз.

Треба знати позитивні  та негативні умови укладання  шлюбу. До позитивних належать:

• досягнення шлюбного віку;
• добровільність шлюбу.

До негативних ознак  належать:

• перебування хоча б однієї зі сторін в іншому зареєстрованому шлюбі;
• перебування жінки та чоловіка між собою у родинних зв'язках прямої та в деяких випадках побічної лінії споріднення.

Студенти повинні знати, які особи не можуть перебувати у шлюбі між собою. Для цього необхідно уважно вивчити ст. 26 СК України. Важливим є питання про порядок реєстрації шлюбу, який визначений ст. 27—35 СК України.

Закон покладає певні  обов'язки на органи РАЦСу при прийнятті  заяви (ст. 29 СК), а також визначає права та обов'язки наречених при поданні заяви (ст. ЗО СК України). Місце реєстрації шлюбу наречені обирають самі.

Вивчаючи цю тему, необхідно  звернути також увагу на перелік  обставин, які є підставами для  визнання шлюбу недійсним. Причому залежно від того, які вимоги закону були порушені при укладанні шлюбу, останні поділяються на:

• абсолютно недійсні;
• шлюби, визнані недійсними за рішенням суду;
• шлюби, які можуть бути визнані недійсними судом.

Студенти повинні вміти  розкрити кожну з вказаних підстав та знати правові наслідки недійсності шлюбу. Шлюб може бути і неукладеним, що потрібно відрізняти від недійсного шлюбу.

Необхідно уважно вивчити  питання припинення шлюбу, знати підстави припинення (ст. 104 СК), припинення шлюбу внаслідок розірвання державним органом РАЦСу та за рішенням суду, правові наслідки розірвання шлюбу, право на подання позову про розірвання шлюбу. Слід звернути увагу на питання визнання розірвання шлюбу фіктивним (ст. 108 СК).

Важливе значення має  момент припинення шлюбу в разі його розірвання:

— якщо шлюб розривається державним органом РАЦСу, то шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови;

— у разі розірвання шлюбу судом, він припиняється у день набрання чинності рішенням суду про його розірвання.

Уперше в СК вирішено питання про встановлення режиму окремого проживання. Суд за заявою одного з подружжя може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання другого з подружжя проживати спільно. Ст. 120 СК визначає правові наслідки встановлення режиму окремого проживання:

• майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
• дитина, народжена дружиною після спливу 10 місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка;
• дружина, чоловік можуть усиновлювати дитину без згоди другого з подружжя.

 

Тема. Особисті немайнові та майнові відносини  подружжя

У новому Сімейному кодексі  збільшено кількість норм, які  регулюють особисті немайнові відносини  подружжя, проте велика кількість особистих відносин між подружжям перебувають поза сферою правового регулювання.

Студенти повинні знати  зміст особистих немайнових прав подружжя:

• право на материнство;
• право на батьківство;
• право на повагу до своєї індивідуальності;
• право на духовний розвиток;
• право на зміну прізвища;
• право на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї;
• право на особисту свободу.

Особисті немайнові  права подружжя мають певні особливості:

• виникають не від народження, а у зв'язку із взяттям шлюбу, зареєстрованого у встановленому порядку;
• не є абсолютними;
• є визначальними в сімейних правовідносинах;
• особисті немайнові права одним з подружжя можуть здійснюватися не тільки за умови погодження своїх дій з іншим з подружжя, а й з урахуванням інтересів сім'ї в цілому;
• можуть припинятися з волі учасників шлюбних відносин — шляхом розірвання шлюбу, оскільки їх припинення відбувається разом із припиненням шлюбу.

Майнові відносини подружжя — це складний комплекс взаємопов'язаних дій щодо володіння, користування й розпорядження майном, тому студенти повинні уважно вивчити розділи навчальної літератури щодо речових правовідносин подружжя.

Сімейний кодекс визначає певні види майна подружжя, що є роздільним і належить кожному з подружжя (ст. 578 СК України), а також майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності (ст. 60 СК). Вивчаючи це питання, необхідно звернути увагу на речі професійних занять кожного з подружжя, які є спільною власністю подружжя, якщо вони придбані у шлюбі.

Важливе значення має  питання про поділ спільного  майна подружжя, який може бути здійснено в добровільному та судовому порядках. Студенти повинні знати випадки порядку поділу майна, для цього потрібно уважно вивчити ст. 69, 70, 71 та 72 Сімейного кодексу України.

Уперше в сімейному  законодавстві врегульовано питання про поділ майна подружжя шляхом укладання договору (ст. 64 СК). Законодавством встановлено форму договору, порядок укладання, предмет договору. Договір може укладатися до реєстрації шлюбу (у такому разі він набирає сили від дня реєстрації), під час реєстрації шлюбу і в період спільного проживання подружжя.

Ст. 75—84 СК України регулюють  питання взаємного утримання  подружжя. Загальними підставами для  утримання є:

• непрацездатність одного з подружжя;
• потреба у матеріальній допомозі;
• здатність другого з подружжя надати матеріальну допомогу.

Законодавство містить  також спеціальні правила щодо визначення права на утримання колишнього подружжя:

— загальні правила:

а) непрацездатність одного з подружжя;

б) потреба у матеріальній допомозі;

в) здатність другого з подружжя надати матеріальну допомогу;

— спеціальні правила:

а) право на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини;

б) право чоловіка на утримання у разі проживання з ним дитини;

— спеціальні умови надання утримання одному з подружжя, пов'язані з фактом  проживання з ним дитини -інваліда.

Права та обов'язки подружжя з утримання можуть виникати на підставі закону і договору.

 

Тема. Особисті немайнові та майнові  правовідносини батьків і дітей

Студентам необхідно  звернути увагу на такі нормативно-правові акти: Конституцію України, Конвенцію ООН про права дитини, Закон України "Про охорону прав дитинства", які закріплюють права дитини.

Слід знати особисті немайнові права дитини та вміти розкрити їх, зокрема такі:

• право жити та виховуватися у сім'ї;
• право на ім'я, по батькові та прізвище;
• право висловлювати свою думку;
• право на спілкування з батьками та іншими родичами;
• право на свободу переміщення та вибору місця проживання;
• право на свій захист.

Треба знати права  та обов'язки батьків щодо дітей, які  регулюються ст. 141,150,151,152,157,160,163 Сімейного кодексу України.

Важливе місце має питання позбавлення  батьківських прав. Позбавлення батьківських прав — не просто спосіб їхньої втрати, а й міра сімейно-правової відповідальності за порушення одним із батьків прав своєї дитини. Студенти повинні знати підстави позбавлення батьківських прав, вичерпний перелік яких визначений ст. 164 СК України.

Окрему групу сімейних правовідносин становлять майнові правовідносини, які поділяються на дві групи:

• правовідносини з приводу майна;
• аліментні правовідносини.

Майнові відносини регулюються  ст. 173,174, 175, 176, 177, 178,179 СК, аліментні  — ст. 180—197 СК.

При вирішенні спору між батьками та малолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків. Студенти повинні з'ясувати питання стосовно управління майном дитини (ст. 177 СК України), права власності на аліменти, одержані на дитину.