Цивільне та сімейне право

Звільнення опікуна  та піклувальника від виконання  обов'язків можливе:

• за їх заявою (заява розглядається протягом одного місяця);
• за заявою особи, над якою встановлено піклування;

- за заявою органів опіки і піклування на підставі рішення суду, в разі не виконання обов'язків, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу спеціального захисту (ст. 75 ЦК).

Опіка припиняється :

- у разі передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам);

- у разі досягнення  підопічним 14 років (опікун стає  піклувальником без спеціального  рішення щодо цього);

- у разі поновлення цивільної дієздатності фізичної особи .

Піклування припиняється:

• у разі досягнення фізичною особою повноліття;
• реєстрації шлюбу неповнолітньої особи;
• надання неповнолітній особі повної дієздатності;
• поновлення цивільної дієздатності особи, дієздатність якої була обмежена.

Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може здійснювати  свої права та виконувати обов'язки, має право обрати собі помічника (ст. 78 ЦК).Помічник може бути повністю дієздатною особою, яка реєструється органом опіки та піклування як помічник (видається відповідний документ). Помічник може:

- одержувати пенсію, аліменти, заробітну плату, поштову кореспонденцію;

- вчинити дрібні побутові  угоди в інтересах особи, яку  представляє; 

- представляти особу  в органах державної влади,  місцевого самоврядування в суді (на підставі окремої довіреності)

Дії опікуна та піклувальника  можуть бути оскаржені до органу опіки та піклування, а рішення останнього - до суду.

 

Тема. «Поняття права власності. Право приватної, державної, комунальної власності»

Право власності є найважливішим речовим правом, воно є абсолютним і ніхто не має права його порушувати. Власність характеризується наявністю такої влади особи над річчю, яка визнана суспільством і регламентована соціальними нормами. Власник розпоряджається річчю своєю владою й у своїх інтересах.

Студенти повинні знати  ознаки відносин власності, якими є:

• відносини власності виникають з приводу речей (майна);
• мають вольовий характер.

Необхідно звернути увагу  на те, що розрізняють право власності в об'єктивному і суб'єктивному розумінні. Право власності в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, що регулюють відносини власності І є юридичною підставою існування і реалізації права власності, що належить певному суб'єкту. Право власності в суб'єктивному значенні - це право особи володіти, користуватися і розпоряджатися річчю своєю владою у власному інтересі, тому і зміст права власності складають три правомочності:

• право володіння;
• право користування;
• право розпорядження, що закріплено ст. 317 ЦК України.

Суб'єктами права власності  є Український народ та інші учасники цивільних правовідносин, визначені  ст. 2 ЦК України, всі вони є рівними перед законом.

Відповідно до ЦК України  існують:

• право власності Українського народу;
• право приватної власності;
• право державної власності;
• право комунальної власності.

Студенти повинні знати  способи виникнення та припинення права власності. Способи виникнення права власності можна поділити на первісні і похідні.

Первісні - це такі, при яких право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на річ. До них належать: виготовлення, створення нової речі, перероблення, знахідка, скарб, безхазяйні речі, привласнення загальнодоступних дарів природи, бездоглядні домашні тварині.

Похідні - це такі, при яких набуття права власності у суб'єкта виникає внаслідок волевиявлення попереднього власника. До них належать: усі правочини, спрямовані на передачу майна у власність, спадкування, приватизація державного і комунального майна.

Первісні:

Виготовлення або створення нової речі (виробництво, ст.331 ЦК).

При створенні нової  речі відсутні правовідносини правонаступництва. Власником вперше створеної речі стає особа, яка створила річ, якщо інше не встановлено законом або договором. Право власності на нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, якщо законом або договором передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, то право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на таке майно підлягає державної реєстрації, то воно виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва особа вважається власником будівельних матеріалів, обладнання.

Переробка (ст. 332 ЦК). Це використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває права власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

Привласнення  загальнодоступних дарів природи (ст. 333 ЦК). Особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнім власником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю, загального дозволу власника відповідної земельної ділянки.

Безхазяйна  річ (ст. 335 ЦК). Безхазяйною є річ, яка не має власника. Право власності на таке майно виникає у територіальної громади, тому що відповідно до ч.2 ст. 335 ЦК безхазяйні речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого воші розміщені.

Знахідка (ст. 337 ЦК). Особа, яка знайшла загублену річ, набуває права власності на неї після спливу 6 місяців з моменту заявления про знахідку міліції або органу місцевого самоврядування.

Безоглядна  домашня тварина (ст. 340 ЦК). Якщо протягом 6 місяців з моменту заявления про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом 2 місяців щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.

Скарб (ст. 343 ЦК). Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього.

Ст. 346 ЦК України встановлює підстави припинення права власності. До них належать:

1. відчуження власником свого майна (ці підстави такі ж як і підстави виникнення права власності);
2. відмова від права власності (відмова від права власності може виходити лише від фізичної та юридичної особи, відмовитися власник може двома шляхами: а) заявивши про це прямо; б) вчинити дії, що прямо свідчать про намір не зберігати в майбутньому будь-які права на це майно;
3. припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати (це майно, яке може належати на праві власності лише чітко визначеним учасникам обігу або перебування якого в обігу припускається лише за спеціальним дозволом);
4. припинення права власності внаслідок знищення майна;
5. викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю (це можливе лише за рішенням органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування у зв'язку її суспільною необхідністю);
6. припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщено;
7. викуп пам'ятки історії та культури;
8. реквізиція (це примусове вилучення державою майна власника у державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна, мета - забезпечити безпеку громадян, врятувати майно або знищити заражених тварин у разі епідемії або епізоотії);
9. конфіскація (безоплатне вилучення майна власника за рішенням суду у вигляді санкції за вчинений злочин чи інше правопорушення).

 

 

Тема. «Право приватної власності фізичних та юридичних осіб. Право державної та комунальної власності»

Цивільний кодекс не встановлює перелік підстав набуття фізичними  особами права власності, встановлюються лише загальні засади набуття права власності.

Орієнтовний перелік підстав виникнення права власності:

- виникнення у громадян права власності на доходи від участі у суспільному виробництві (заробітна плата, право на частку доходів членів кооперативів тощо);

• виникнення права власності на доходи громадян від індивідуальної праці та підприємницької діяльності (фізичні особи як засновники (учасники) підприємств різних організаційно-правових форм мають право на одержання частки прибутку створеного ними підприємства, одержання дивідендів тощо);
• виникнення у громадян права власності за договорами та іншими правочинами (за цією підставою формується переважна частина власності громадян);
• виникнення у громадян права приватної власності внаслідок успадкування майна (це може бути за заповітом або за законом, право успадкування виникає у разі смерті громадянина-спадкодавця за умови прийняття спадщини спадкоємцем);
• внаслідок приватизації державного житлового фонду;

- інші підстави (отримання пенсій, правомірне заволодіння дарами природи, отримання премій тощо).

Припинення права власності фізичних осіб здійснюється на загальних підставах, вказаних у ст. 346 ЦК України, однак необхідно вказати і деякі підстави припинення права власності, які притаманні тільки фізичним особам - споживання продуктів харчування, створення картин, скульптур тощо.

Студенти повинні звернути увагу на те, що чинне законодавство встановлює обмеження щодо права власності громадян на деякі види майна. Так, постановою Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17.06.91 р. (із змінами та доповненнями від 22.04.92 р.) затверджений перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України (наприклад, бойові отруйні речовини, зброя, боєприпаси тощо). Студентам необхідно уважно вивчити вказану постанову.

Фізична особа, власник, має право володіти, користуватися  та розпоряджатися належним йому майном. Власник має право вчиняти будь-які дії щодо свого майна, що не суперечать закону. При здійсненні своїх повноважень власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права й законні інтереси громадян та юридичних осіб, територіальних громад і держави.

Володіння та користування об'єктами права приватної власності кожен громадянин здійснює самостійно або за власною волею спільно з іншими членами сім'ї. Іноді користування об'єктом права власності здійснюється з додержанням спеціальних правил (наприклад, для користування власним автомобілем необхідно отримати права керування тощо). Власник може вимагати усунення перешкод з користування своїм майном, захищати своє право користування.

Юридичні особи мають  певні права щодо формування, володіння, користування та розпорядження майном. Це залежить від організаційно-правової форми юридичної особи, прав її учасників, акціонерів або членів. Однак право власності юридичних осіб має такі характерні для всіх осіб ознаки:

1) юридична особа є  єдиним власником надежного їй майна, засновники (учасники) мають лише зобов'язальні права (господарські товариства) або взагалі не мають майнових прав (громадські об'єднання, релігійні організації);

2) власністю юридичної  особи є майно, передане їй  як вклад (внесок) засновниками (учасниками, членами), а також майно, вироблене і набуте юридичною особою на інших підставах у процесі діяльності;

3. юридичні особи мають право здійснювати щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону і не порушують прав та інтересів інших осіб;
4. юридична особа має органи управління, через які вона набуває цивільні права та обов'язки;

5)в установчих документах  юридичної особи визначаються порядок формування майна та порядок розпорядження ним, порядок поділу прибутків та збитків;

6) юридичні особи відповідають за своїми зобов'язаннями усім належним їм майном.

Державна власність  є особливою суспільною формою привласнення матеріальних благ в інтересах суспільства. У державній власності є майно, у тому числі кошти, що належать державі, а право власності від імені і в інтересах держави здійснюють відповідні органі державної влади. Декретом Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.92 р. визначені повноваження органів державної виконавчої влади щодо управління майном. Державні органи, уповноважені управляти держаним майном, вирішують питання створення підприємств, ліквідації та реорганізації їх, визначають цілі діяльності підприємств, здійснюють контроль за їх діяльністю.

Способами набуття державою права власності можна назвати такі як конфіскація, реквізиція, викуп пам'яток історії та культури тощо, специфічними способами виникнення державної власності є кошти, які держава отримує від податків, зборів, штрафів та інших платежів.