Цивільне та сімейне право

Засоби цивільно-правового захисту різні і залежать від змісту цивільного правопорушення. Основна їх мета - відновлення прав суб'єктів, чиї права порушені. В залежності від цілей способи захисту поділяються на

• міри захисту;
• міри відповідальності.

Цивільно-правова  відповідальність - це правовідношення, що виражається у вигляді несприятливих наслідків майнового і немайнового характеру у боржника, які забезпечуються державним примусом і які тягнуть за собою осуд правопорушника і його суб'єкта.

Форма цивільно-правової відповідальності - це ті обтяження, що покладаються на правопорушника Відповідальність може наступати у таких формах; відшкодування шкоди; сплати неустойки; втрати завдатку; конфіскації та інші.

Студенти повинні добре  знати класифікацію видів цивільно-правової відповідальності. Класифікувати цивільно-правову відповідальність можна за такими підставами:

а) залежно від підстав застосування відповідальності: договірна; позадоговірна;

б) залежно від суб'єктів: індивідуальна; спільна;

в) залежно від розмірів і обсягу: повна; обмежена; підвищена;

г) залежно від характеру  поділу відповідальності між кількома порушниками: часткова; солідарна; субсидіарна.

Бажано чітко знати  і вміти охарактеризувати кожен  вид відповідальності.

Договірна відповідальність - це відповідальність, яка передбачена у договорі і наступає в разі порушення умов договору.

Позадоговірна відповідальність має місце у випадку заподіяння правопорушення боржником, який не був з кредитором у договірних правовідносинах.

Часткова відповідальність - застосовується при скоєнні правопорушення кількома особами. Воно має місце  тоді, коли у ньому беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, і кожен із кредиторів має право  вимагати виконання, а кожен з  боржників повинен виконати зобов'язання у певній частці, яка припадає на нього відповідно до закону або договору. Частки визнаються рівними, якщо їхній розмір не визначений договором або законом.

Субсидіарна відповідальність настає тоді, коли в зобов'язанні беруть участь два боржники, один з яких основний, іншій - додатковий (субсидіарний). Така відповідальність випливає із закону або умов договору. Мета - встановлення гарантій забезпечення прав кредитора на відшкодування заподіяної йому шкоди за рахунок інших осіб. Додатковий кредитор несе відповідальність за основного боржника у разі, якщо кредитор не може задовольнити вимоги кредитора.

Солідарна відповідальність настає тоді, коли це вказано у законі або договорі, наприклад у разі неподільності предмета зобов'язання. Солідарна відповідальність дозволяє кредитору притягнути до відповідальності будь-кого з боржників у повному обсязі або частково. Усі боржники залишаються зобов'язаними до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано повністю.

Повна відповідальність - відшкодування заподіяної шкоди повинно бути здійснено в повному обсязі - це основній принцип повного відшкодування шкоди.

Обмежена відповідальність встановлюється в окремих випадках законом або договором. Це означає, що за порушення обов'язку сплачується лише неустойка, а збитки не відшкодовуються, або хоч і відшкодовуються, але не повному обсязі (наприклад, підприємства транспорту відповідають за втрату, пошкодження вантажу у розмірі фактичної шкоди, неодержані доходи не відшкодовуються.

Підвищена відповідальність може встановлюватися по окремих видах зобов'язань, так за Закон України "Про бібліотечну справу" користувачі за втрату, пошкодження книг несуть відповідальність у кратному розмірі.

Зменшення розміру відповідальності допускається, якщо:

1. доказана вина обох сторін у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання;
2. кредитор навмисно чи необачно сприяв збільшенню розміру збитків або не вжив заходів щодо їх зменшення;

3) суд може зменшити  розмір відшкодування шкоди, враховуючи матеріальне становище порушника, крім випадків, коли шкода заподіяна вчиненням злочину.

Необхідно звернути увагу  на юридичні підстави відповідальності, якими є сукупність елементів складу правопорушення, а саме:

- об'єкт (суспільні правовідносини, що регулюються цивільним правом);

- суб'єкт (правопорушник, заподіював шкоду);

 - об'єктивна сторона;

а) шкода, заподіяна правопорушенням;

б) протиправність поведінки  правопорушника;

в) причинний зв'язок між  протиправною поведінкою і шкодою;

 - суб'єктивна сторона (вина правопорушника).

Умовами цивільної  відповідальності є наявність:

1. протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;
2. шкідливого результату такої поведінки (шкоди);
3. вини особи, яка заподіяла шкоду;

4) причинного зв'язку  між протиправною поведінкою і шкодою.

Студенти повинні вміти  дати повну характеристику кожної умови.

Для притягнення особи  до цивільної відповідальності потрібен певний склад правопорушення (4 вищезазначені елементи), при відсутності хоча б одного з них (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна відповідальність не настає.

Підставами звільнення від відповідальності є:

1. Непереборна  сила - це надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. На практиці це також називають форс-мажорні обставини. Непереборна сила характеризується тим, що:

а) це зовнішня щодо сторін обставина;

б) це надзвичайна, тобто неординарна, нерядова обставина, яку неможливо відвернути в будь-який спосіб, навіть якщо особа може передбачити її наслідки;

в) це подія, яку неможливо відвернути засобами, наявними у даної особи в конкретних умовах її діяльності способами: тобто у даних обставинах відсутні технічні та інші засоби, за допомогою яких можливо було б запобігти самій обставині або її наслідкам (землетруси, шторм, обвали, епідемії, воєнні дії, страйки тощо).

2. Випадок (казус) - обставина, яка свідчить про відсутність вини будь-кого з учасників зобов'язання, а не взагалі про відсутність будь-чиєї вини у заподіянні шкоди. Він характеризується суб'єктивною непередбаченістю: якби особа знала про можливість настання випадку, вона могла б запобігти шкоді. Не вважається, наприклад, випадком недодержання контрагентом своїх зобов'язань за відсутності на ринку необхідних для виконання зобов'язань товарів. Випадки відповідальності при винятковому заподіянні шкоди можуть бути передбачені законом або договором.
3. Вина потерпілого (кредитора). За загальним правилом шкода в такому випадку не відшкодовується (ст. 1193ЦК).

Правочин, яким скасовується або обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним (ст. 614 ЦК). Вина потерпілого може впливати на обсяг належного йому відшкодування в сторону зменшення. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня ЇЇ вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ст. 1193 ЦК).

 

Тема.  «Об'єкти цивільних прав»

Об'єкти цивільних прав - це матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини.

Студенти повинні вміти дати класифікацію об'єктів за різними  підставами.

За критерієм оборотоздатності об'єкти цивільних прав поділяються  на:

а) об'єкти, що обертаються вільно;

б) об'єкти, обмежено оборотоздатні; 

в) об'єкти, вилучені з цивільного обороту.  Більшість об'єктів обертаються вільно, вони можуть відчужуватися. Переходити від однієї особи до іншої. До обмежено оборотоздатних об'єктів належать об'єкти цивільних прав, визначені законом як такі, що можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких допускається за спеціальним дозволом (вибухові речовини, зброя, наркотичні засоби тощо). Крім того, законодавством визначено ряд видів підприємницької діяльності та ряд товарів, здійснення яких дозволяється лише при наявності ліцензії.

Вилученими з обороту  вважаються об'єкти, які не можуть бути предметом цивільно-правових угод або  іншим чином переходити від однієї особи до іншої. Порушення цього  правила тягне за собою визнання правочину недійсним. До таких об'єктів відносяться: історико-культурна спадщина, природно-заповідний фонд, який перебуває у державної власності, художні цінності, ядерні матеріали та об'єкти ядерної енергетики, що можуть перебувати тільки у державної власності.

Речі - основний вид об'єктів цивільних прав. В залежності від особливостей їх правового режиму, цільового призначення та інших критеріїв речі класифікують на:

1. Засоби виробництва  і предмети споживання. До основних засобів виробництва належать будівлі, споруди, машини, устаткування, засоби транспорту і зв'язку. Оборотними засобами є сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, запчастини тощо. Предмети споживання - це речі, що використовуються безпосередньо людиною (продукти харчування, одяг тощо).

2. Нерухомі та  рухомі речі. Нерухомими є земля, будинки, споруди, мости тощо. Рухомі речі можуть вільно переміщуватися у просторі: морські судна, космічні об'єкти тощо.

З.Речі подільні та неподільні. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (продукти харчування тощо). Неподільною є річ, яка при поділі втрачає первісне значення (телевізор, стіл тощо).

4. Продукти, плоди та доходи. Це все те, що виробляється, добувається, одержується з речі (урожай, відсотки від банківських вкладів, приплід від худоби тощо).
5. Речі споживні і неспоживні. Споживною є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується або припиняє існування у первісному вигляді (продукти харчування). Неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу (машини, одяг).
6. Речі, визначені родовими ознаками або індивідуальними. Річ є індивідуальною, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її від інших однорідних речей (автомобіль певної моделі, телевізор тощо). Речі, визначені родовими ознаками, це речі, що вимірюються вагою, числом.
7. Головні речі та приналежності. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю (фотоапарат і футляр, скрипка і футляр, шафа і шухляди до неї тощо). Приналежність завжди слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
8. Складні речі та складові частині речі. Складною вважається річ, утворена з кількох речей, які утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати її за призначенням. Складовою частиною речі є те, що вона може бути відокремлена від неї без її пошкодження.

Майно. Майновий комплекс. Майно - це особливий об'єкт. Під майном розуміється сукупність речей. У зміст поняття "майно" можуть включатися і майнові права, які є невід'ємними від майна. Цілісній майновий комплекс - це підприємство, яке використовується для здійснення підприємницької діяльності. Він включає в себе: усі види майна, земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування тощо. Підприємство як єдиний майновий комплекс визнається нерухомістю.

Важливими об'єктами цивільних прав є гроші, валютні цінності та цінні  папери

Гроші - це речі, визначені родовими ознаками. Особливість грошей у тому, що вони оцінюються на за кількістю грошових знаків, а за числом грошових одиниць і є універсальним еквівалентом вартості будь-якого товару.

Валютні цінності - це валюта України, грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, коштів на рахунках; вклади у банківських установах, платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації тощо), іноземна валюта, банківські метали (золото, срібло, платина тощо). Регулювання ними здійснюється відповідно до Декрету КМ України від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Цінні папери ~ це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права і визначають взаємовідносини між особою, яка випустила ці документи, і власником, та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами їх випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документу іншим особам. Згідно з ЦК України (ст.195) у цивільному обігу можуть бути такі групи цінних паперів:

Пайові цінні  папери, що засвідчують участь у статутному капіталі, надають власникам право на участь в управлінні.

Боргові цінні  папери, що засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти (облігації, векселі, чеки тощо).

Похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінним папером (опціони, ф'ючерси тощо).

Товаророзпорядчі  цінні папери, що надають право їх держателям розпоряджатися майном, вказаним у цих документах (коносамент, складські свідоцтва тощо).

Дії, послуги та зобов'язальні вимоги, нематеріальні блага також є  об'єктами цивільних прав.

Дії, як об'єкти, безпосередньо спрямовані на створення певних матеріальних благ і не можуть бути відокремлені від самої зобов'язальної особи (робота по будівництву).

Послуги займають особливе місце - це певна діяльність, яка створює не річ, а благо для задоволення суспільних потреб (транспортні послуги, охорони, схову тощо). Розрізняють три види послуг: