Цивільне та сімейне право

в) здатність своїми діями  розпоряджатися належними особі  правами;

г) здатність нести  цивільно-правову відповідальність за вчинення цивільних правопорушень (деліктоздатність). Зміст дієздатності залежить від віку особи, від стану її психіки. З урахуванням цього закон розрізняє кілька видів дієздатності:  повну; неповну; часткову.

Стаття 35 ЦК передбачає підстави, коли фізичній особі може бути надана повна дієздатність:

- якщо особа досягла 16 років і працює за трудовим договором;

- якщо неповнолітня особа записана батьком або матір'ю дитини за рішенням органів опіки та піклування за письмовою згодою батьків, в разі відсутності згоди - за рішенням суду;

- якщо особа досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю (повна дієздатність настає з моменту державної реєстрації її як підприємця).

Часткова дієздатність регламентує обсяг дієздатності малолітніх осіб у віці до 14 років. Таки особи вправі вчиняти дрібні побутові правочини (ст. 31 ЦК). Малолітня особа не несе відповідальності за заподіяну шкоду, відповідають її батьки, опікуни, усиновителі.

Неповна цивільна дієздатність у осіб у віці від 14 до 18 років. Такі особи мають право :

1. самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
2. самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
3. бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4)самостійно укладати  договір банківського вкладу  та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я.

Інші правочини така особа вчиняє за згодою батьків або  піклувальників. На вчинення правочину  щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова і  нотаріально засвідчена згода батьків, піклувальників або усиновлювачів.

За наявністю достатніх  підстав за заявою батьків, піклувальників суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися стипендією, заробітком або позбавити цього права.

Неповнолітня особа  може розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами на її ім'я в фінансову установу, за згодою батьків, піклувальників, усиновлювачів.

Така особа особисто несе відповідальність за порушення  договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону, вона несе відповідальність і за порушення договору, укладеного за згодою батьків, піклувальників, усиновлювачів. При недостатності майна в неповнолітньої особи для відшкодування збитків, відповідальність несуть батьки, піклувальники, усиновлювачі.

Важливе значення має питання обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання її недієздатною.

Обмеження особи в  дієздатності проводиться у судовому порядку відповідно до ст. 36 ЦК України. Підставами для обмеження в дієздатності є:

1) зловживання спиртними  напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо;

2)це ставить його  або сім'ю, чи інших осіб, яких  ця особа зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. 

 Студенти повинні  добре знати правові наслідки  обмеження в дієздатності.

Недієздатною може бути визнана особа якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними (ст.39 ЦК). Суд приймає рішення про визнання особи недієздатною на підставі медичних документів (Постанова Пленуму ВС України від 28.03.72 р. "Про судову практику по справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" із змінами та доповненнями). Особа визнається недієздатною з моменту набуття законної сили рішенням суду або з дня, вказаного в рішенні. Над такою особою встановлюється опіка. Особа може бути поновлена в дієздатності за рішенням суду в разі значного поліпшення її психічного стану, і вона може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (ст.42 ЦК, ч.3,4 ст.260 ЦПК). Це справи окремого провадження, підставою для порушення справи є заява в суд, а не пред'явлення позову.

Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою якщо:

- вона відсутня в  місці постійного проживання  і протягом одного року не  отримані відомості про місце  її перебування;

- невідомість місця  перебування не можна усунути  за допомогою заходів, ужитих  зацікавленими особами, державними  органами.

Початком безвісної  відсутності вважається перше число  місяця, що йде за тим, у якому були отримані останні відомості про відсутню особу, якщо неможливо встановити день останніх відомостей про особу. А якщо неможливо встановити місяць, то початком відсутності вважається перше січня наступного року.

Правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою:

1. Над майном такої  особи встановлюється опіка.

2. Утриманці мають  право на пенсію.

3. Припиняється договір  доручення і дія доручення,  виданого нею чи їй.

4. Подружжя такої особи  має право розірвати шлюб у  спрощеному порядку.

Правові наслідки при  появи такої особи:

1. Суд скасовує своє рішення про визнання особи безвісно відсутньою.

2. Шлюб може бути поновлений шляхом нової реєстрації.

З. Припиняється опіка  над майном.

4. Припиняється виплата  пенсії утриманцям.

Фізична особа може бути оголошена померлою якщо:  - вона відсутня в місці її постійного проживання і протягом трьох років немає відомостей про її місце перебування;

- невідомість місця  перебування не можна усунути  за допомогою заходів, ужитих  зацікавленими особами і державними органами.

Перебіг строку починається  у такому ж порядку, як і при визнанні особи безвісно відсутньою.

Трирічний строк скорочується до шести місяців, якщо особа пропала безвісти при обставинах, що загрожували смертю, або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, до двох років, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше як через шість місяців.

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою:

1. Відкривається спадщина (спадкоємці не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них в спадщину).
2. Утриманці мають право на одержання пенсії.
3. Шлюб припиняється.

4. Припиняється договір доручення і дія доручення. Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою:

1. Суд скасовує своє рішення про оголошення особи померлою.
2. Шлюб відновлюється, якщо дружина або чоловік не зареєстрували інший шлюб.
3. Ця особа має право вимагати повернення майна, яке перейшло у спадщину спадкоємцям:

а) якщо майно перейшло до держави, АР Крим або територіальних громад, то воно повертається в натурі, а якщо, воно не збереглося, то повертається його вартість;

б) якщо майно перейшло родичам або безоплатно іншим  особам, то воно повертається в натурі, а якщо майно перейшло за відплатним договором, то тільки у разі, якщо особа що придбала майно, знала, що особа, яка оголошена померлою, жива. Не повертається безоплатно придбане і збережене майно, придбане за набувальною давністю а також гроші і цінні папери. При вивченні питання «Фізична особа як суб'єкт підприємницької діяльності» необхідно звернути увагу на порядок реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємництва. Уважно вивчити закони України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

 

Тема. «Юридичні особи. Підприємницькі

товариства. Держава і територіальні громади  як суб'єкти цивільних прав»

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому порядку. Юридична особа наділяється правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді (ст.80 ЦК України). Студенти повинні знати ознаки юридичної особи, якими є:

1) наявність відокремленого  майна;

2)самостійна відповідальність за зобов'язаннями; 

3)вона певним чином  організована як єдине ціле (організаційна єдність);

4)виступає в цивільних  правовідносинах від свого імені;

5)може бути позивачем  і відповідачем у суді.

Знати, що особистими немайновими  правами юридичної особи є :

• право на недоторканість ділової репутації;
• право на власну назву, торгову марку, знак тощо;
• право на таємницю кореспонденції;
• право на конфіденційну інформацію, інформацію на інші права.

Ці права регулюються  ЦК України, Законами України "Про  інформацію" від 2.10.92 р., "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.93 р. та іншими нормативними актами.

Юридичні особи в  залежності від порядку їх створення  поділяються на:

- юридичні особи приватного права;

- юридичні особи публічного  права.

Перші створюються на підставі установчих документів, другі - на розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування.

Студенти повинні вміти  дати характеристику кожного способу створення юридичної особи.

1. Розпорядчий - юридична особа створюється на підставі розпорядження державного органу.

Якщо законом передбачено  обов'язкове створення юридичної особи шляхом волевиявлення виборців - виборів, то така юридична особа також набуває статусу юридичної особи публічного права.

2. Дозвільний - таким способом створюються наприклад, об'єднання громадян.
3. Договірний - шляхом укладення договору (це повне товариство, командитне та інші).

Юридичні особи приватного права створюються за ініціативою приватних осіб (юридичних і фізичних). Вони можуть створюватися у формі товариств, які, в свою чергу, можуть бути підприємницькі і непідприємницькі.

Перші мають за мету одержання  прибутку, другі - не мають такої  мети.

Підприємницькі створюються  у формі господарських товариств і виробничого кооперативу, непідприємницькі - релігійні громади, об'єднання громадян, благодійні організації, торгово-промислові палати, профспілки.

Юридична особа відповідає самостійно за своїми зобов'язаннями усім належним її майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), крім випадків, встановлених законом (ст. 96 ЦК). Особи, які створили юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до ЇЇ державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Філії та представництва є окремими підрозділами юридичної особи. Вони розташовані поза її місцезнаходженням і не є юридичними особами.

Філія - це відокремлений  підрозділ юридичної особи, розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений  підрозділ юридичної особи, розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів  юридичної особи. Вони не мають права  виступати від свого імені  в цивільному обороті, наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Вони можуть вести окремий бухгалтерський облік. їх керівники призначаються юридичною особою і діють на підстав виданої нею довіреності (тобто від імені юридичної особи).

Представництва не підлягають спеціальній реєстрації. Суб'єкт  підприємництва зобов'язаний лише повідомити орган державної реєстрації про  їх створення шляхом внесення відповідних додаткових відомостей до реєстраційної картки. Відомості про філії та представництва включаються до Єдиного державного реєстру. Виняток з цього правіша становить реєстрація іноземних представництв, що здійснюється на підставі Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.96 р. № 30.

Припинення юридичної  особи здійснюється шляхом :

- злиття; приєднання; поділу; перетворення; виділу; ліквідації.

У перших п'яти випадках майно передається правонаступникам.

Злиття передбачає припинення діяльності двох або більше юридичних осіб і передачу всіх прав та обов'язків новій юридичної особі.