Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Марта 2012 в 19:46, реферат
Порука є одним із найефективніших способів забезпечення зобов’язань за кредитними договорами. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, причому поручитель відповідає перед кредитором тільки за порушення зобов’язання боржником.
Даний вид договору не є нововведенням, а має дуже давню та багату історію використання. Найдавніший договір поруки, про який відомо сьогодні, був укладений ще у Месопотамії в 2750 році до н.е. На стародавній дошці записано, що фермер, якого призвали на службу до правителя не мав, відповідно, можливості доглядати власні поля. У зв’язку з цим, він уклав угоду з іншим фермером, який погоджувався обробляти його поля і сплачувати за таке право половину вирощеного врожаю.
Вступ
1. Поняття договору поруки.
1.1Юридичне оформлення договору поруки
1.2Зміст договору поруки
1.3Права та обов’язки сторін в договорі поруки
2. Припинення поруки
Висновок
Література
Разом із тим, інтерес поручителя може бути порушений не лише у зв'язку із збільшенням розміру відповідальності, але й у тому випадку, коли відповідальність настає у тому ж розмірі, але на інших умовах. Наприклад, спочатку договором передбачалося поступове, поетапне погашення боргу, а після його новації встановлено, що борг має бути повернутий відразу у повному обсязі Звісно, що названі зміни в основному зобов'язанні можна визнати такими, що спричиняють несприятливі наслідки для поручителя, а це дає підстави для припинення поруки.
Якщо головне зобов'язання втратило силу, то втратила силу і можливість пред'явлення позову по забезпечувальному зобов'язанню.
Висновок
Цивільний кодекс України у ст. 553 визначає поруку як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.
Виходячи з наведеного визначення основною підставою виникнення поруки є договір. Одностороннє зобов’язання особи відповідати за невиконання або неналежне виконання боржника не може бути визнано підставою виникнення правовідносин поруки до того часу, поки це зобов’язання не прийняте кредитором, причому в тій же формі, що і саме зобов’язання. Грунтуючись на ст. 547 ЦК України, що письмовій формі зобов’язання поручителя повинна відповідати письмова відповідь кредитора. Тому, слушною залишається думка І.Б.Новицького про те, що значення поруки не можуть мати листи, характеристики і довідки про високу платоспроможність боржника, аудиторський висновок аналогічного змісту, рекомендації і інші документи, хоч і прийняті кредитором, але такі, що прямо не встановлюють обов’язку відповідати за невиконання боржником основного зобов’язання.
В сучасних умовах інституту поруки приділяється досить багато уваги як науковцями, так і практиками. Значна кількість наукових досліджень та статей присвячені різним аспектам застовування цього забезпечувального механізму. Проте, на превеликий жаль, такі важливі питання, як зміст договору поруки, порядок його укладення, зміни та розірвання, особливості виконання, відповідальність за невиконання або неналежне виконання залишаються малодослідженими.
У вітчизняній цивілістичній літературі спеціальні дослідження змісту договору поруки відсутні. Деякі аспекти цієї проблеми розглядалися у наукових працях В.А. Бєлова, Д.М. Гриджука, Б.М.Гонгало, В.О. Олійника, проте переважно в контексті загального підходу до правового регулювання поруки як способу забезпечення виконання зобов’язань або стосовно загальних положень про істотні умови, що становлять зміст будь-якого виду договору в цивільному праві (В.Вітрянський, В.Мілаш) та ін.
Отже, якщо жодною із сторін не заявлено вимогу про умови, щодо яких необхідно досягти згоду, то у відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір поруки можна вважати укладеним при узгодженні умови про предмет договору, в тому числі чітко визначивши його елементи:
1. вичерпний перелік дій, які зобов’язаний вчинити поручитель у випадку невиконання основного обов’язку боржника;
2. вказівка на зобов’язання боржника, що забезпечується порукою;
3. реквізити основного договору.
Істотною умовою договору фінансової поруки, крім предмету, є умова про оплату послуг поручителя.
Наведені умови є обов’язковими при укладенні договору поруки. Невиконання цього припису може призвести до визнання договору поруки неукладеним. Така ситуація для учасників договору поруки, і в першу чергу кредитора, інтерес якого забезпечується за його допомогою, означає, що основне зобов’язання позбавляється додаткових засобів для його виконання.
В даній робоі розглянуті лише деякі проблемні аспекти правового регулювання договору поруки. Проте в сучасних умовах побудови економіки на ринкових засадах, відмови від адміністративно-командних методів її регулювання, підвищення ролі цивільно-правового договору як одного з найефективніших правових методів опосередкування суспільних відносин, - створення досконалого механізму правового регулювання договірних правовідносин між поручителем, кредитором і, в окремих випадках, боржником є одним із першочергових завдань. У зв’язку з цим нагальною є необхідність розробки загальнотеоретичного підґрунтя договору поруки - його ознак, форми, умов дійсності, належного виконання, відповідальності за порушення договірних умов тощо.
Література
1. Див. Новицкий И.Б. Поручительство. Научно-практический коментарий. – Харьков: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1927. - С. 25-26.
2.Див. Витрянский В.В. Существенные условия договора в отечественной цивилистике и правоприменительной практике // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2002. - № 5.- С. 132-142; Витрянский В.В. Существенные условия договора в отечественной цивилистике и
3.Про предмет договору у широкому значенні див.: Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. – М.: Статут, 2000. – С. 315.
4.Про програмно-координаційну функцію договору див. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и функции // Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск, 1980. – с.17-18.
5.Див. Договір у цивільному і трудовому праві. Довідник. – К.: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2000. – Ч.1. - с. 51.
6.Архів Верховного Суду України за 2004 рік. Справа № 6-6465кс03..
7.Див. Боднар Т.В. Зазнач. праця. – С. 87-88.
[1]Див. Новицкий И.Б. Поручительство. Научно-практический коментарий. – Харьков: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1927. - С. 25-26.
[2] Див. Витрянский В.В. Существенные условия договора в отечественной цивилистике и правоприменительной практике // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2002. - № 5.- С. 132-142; Витрянский В.В. Существенные условия договора в отечественной цивилистике и
[3]
[4] Про предмет договору у широкому значенні див.: Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. – М.: Статут, 2000. – С. 315.
[5] Про програмно-координаційну функцію договору див. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и функции // Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск, 1980. – с.17-18.
[6] Див. Договір у цивільному і трудовому праві. Довідник. – К.: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2000. – Ч.1. - с. 51.
[7] Иоффе О.С. Обязательственное право / Избранные труды. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – Т.ІІІ. – С. 62-63.
[8] Зобов’язальне право: теорія і практика / За ред. Дзери О.В. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 11; Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / Дзера О.В., Боброва Д.В., Довгерт А.С. та ін.; За ред. Дзери О.В., Кузнєцової Н.С. - К: Юрінком Інтер, 2002. – Кн. 1. – С. 612.
[9] Див. Боднар Т.В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 86.
[10]Див. Боднар Т.В. Зазнач. праця. – С. 87-88.