Діяльність нотаріату

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМСТ

 

                                                                                                                                        Стр.

Варіант № 15

 

1. Організація роботи державних нотаріальних архівів…………….  3

 

2. Нотаріальне діловодство…………………………………………… 

 

 

3. Посвідчення правочинів щодо розпорядження часткою

 нерухомого  майна в спільній власності. ………………………..

 

4. Посвідчення заповітів……………………………………………….

 

5. Посвідчення угод, спрямованих на відчуження нерухомого

 майна……………………………………………………………….

 

Практичні завдання №1………………………………………………

 

Практичне завдання №2………………………………………………

 

Список використаних джерел……………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ДЕРЖАВНИХ НОТАРІАЛЬНИХ АРХІВІВ

 

 

Статтею 23 Закону України «Про нотаріат»  передбачено, що в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та  Севастополі  засновуються державні нотаріальні  архіви, які є складовою частиною Національного архівного фонду  і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних документів. Державні нотаріальні архіви мають на меті зберігання, використання нотаріальних документів, передачі їх у відповідний державний архів, надання методичної та практичної допомоги фондоутворювачам у вдосконаленні роботи з документами.

Фондоутворювачами архівів є державні нотаріальні  контори, приватні нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, та посадові особи, які посвідчують  заповіти і довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених.¹

Архів у  своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України та  Державного комітету архівів України.

   Питання організації діяльності та компетенція державного нотаріального архіву визначаються Положенням про державний нотаріальний архів, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 18.05. 2009 № 870/5 (далі – Положення).

   Архів є юридичною особою і має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Створюється і ліквідується Міністерством юстиції України. Архів вправі створювати свої філії, які є його відокремленими підрозділами, що розташовані поза місцезнаходженням архіву. Філія здійснює всі або частину функцій архіву. Філії не є юридичними особами і діють на підставі положення що затверджується управлінням юстиції за погодженням з архівом.

 Штат  архіву затверджується Головним  управлінням юстиції Міністерства  юстиції України в Автономній  Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління юстиції) в межах встановленої для архіву штатної чисельності і фонду заробітної плати.

 Основними  завданнями архіву є:

   -  комплектування документами, склад яких передбачено цим Положенням;

   - забезпечення збереження та використання відомостей, що містяться в документах, які знаходяться на зберіганні;

  -   створення і вдосконалення довідкового апарату до документів;

  -   здійснення контролю за зберіганням документів та обліково-довідкового апарату до документів, які зберігаються у фондоутворювачів;

 -    підготовка та своєчасна передача документів, внесених до Національного  архівного фонду на зберігання, до відповідного державного архіву з додержанням вимог, передбачених нормативно-правовими актами Держкомархіву України.

Архів має  право:

     а) вимагати від фондоутворювачів  передавання на зберігання документів, сформованих відповідно до вимог,  установлених Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5;

     б) повертати фондоутворювачам  на доопрацювання документи, оформлені  з порушенням установлених вимог;

     в) отримувати від фондоутворювачів відомості, необхідні для роботи з архівними документами, що передані на зберігання;

     г) інформувати керівництво відповідного  управління юстиції про стан  архівної справи у фондоутворювачів  та вносити пропозиції щодо  її поліпшення;

     ґ) брати участь у засіданнях, нарадах, семінарах, які проводяться  у відповідному управлінні юстиції,  з питань роботи  з архівними  документами. 

Архів очолює завідуючий, який призначається на посаду і звільняється з неї відповідним  управлінням юстиції.

Завідуючим архівом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою та одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Не може бути завідуючим особа,  яка має  судимість за вчинення злочину, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

На посаду нотаріуса архіву призначається  особа, яка відповідає вимогам, встановленим ст. 3 Закону України «Про нотаріат». Так, нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше трьох років, пройшов стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса,склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Нотаріуси, які працюють в архіві, зобов'язані додержуватись нотаріальної таємниці, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія не вчинялась.

 Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється на працівників архіву, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи.

Отже, організація  роботи нотаріальних архівів здійснюється у відповідності до Закону України  «Про нотаріат» та Положенням про державний нотаріальний архів, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 18.05. 2009 № 870/5.

     2. НОТАРІАЛЬНЕ ДІЛОВОДСТВО

 

 

У системі  органів нотаріату нотаріальне  діловодство займає особливе місце, що зумовлено його завданням. Чітка  і правильна організація діловодства  в нотаріальних конторах має важливе  значення для організації якісного й оперативного обслуговування населення, додержання вимог законодавства  щодо законності, обґрунтованості та оперативності роботи нотаріуса, сприяння громадянам та юридичним особам у  здійсненні їхніх прав і законних інтересів, дотримання таємниці вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальне діловодство є об'ємним поняттям, що охоплює коло питань, пов'язаних з веденням документування управлінської діяльності установ державного нотаріату, прийманням, розглядом і реєстрацією кореспонденції, складанням і оформленням службових документів, контролем за виконанням документів, складанням номенклатури та формуванням справ, а також постачанням, зберіганням та обліком спеціальних бланків нотаріальних документів тощо.²

    Нотаріальне діловодство регулюється Законом України «Про нотаріат», Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 (далі – Правила).

  Організаційно-розпорядчі  документи  нотаріальними конторами конторою,  архівом, приватним  нотаріусом  ведуться  з  дотриманням  вимог   Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади,  затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11. 2011 № 1242, та Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів

України від 14.04.97 N 348, ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів».

Порядок  ведення  діловодства,  що  містить  інформацію з обмеженим доступом,  визначається Інструкцією про порядок  обліку, зберігання  і  використання  документів,  справ,  видань  та інших матеріальних  носіїв  інформації, які містять службову інформацію, затвердженою  постановою  Кабінету  Міністрів України від 27.11.98 N 1893.

 Невід'ємною  складовою нотаріального діловодства  та документаційного забезпечення  нотаріального процесу є спеціальні  бланки нотаріальних документів,  що використовуються нотаріусами виключно під час вчинення нотаріальних дій. Постачання, витрачання, зберігання, організація обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і  звітування  про  їх використання здійснюються згідно з Порядком витрачання, зберігання,  обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання,  затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 N  812.

Статтею 15 Закону України «Про нотаріат»  передбачено, що мова нотаріального  діловодства визначається статтею 16 Закону України «Про засади державної  мовної політики». Відповідно до п. 1.2. Правил діловодство ведеться українською мовою.

Нотаріальне діловодство включає:

1. ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій відповідно до вимог порядку, установленого Мін'юстом, книг,  журналів реєстрації  (обліку), передбачених номенклатурою, у яких реєструються  нотаріальні документи і документи, на підставі яких вчиняються нотаріальні дії;
2. зберігання, облік, видачу і використання нотаріальних документів і документів, на підставі яких вчинені нотаріальні дії;
3. складання, оформлення,  реєстрацію, облік і виконання конторою, архівом, приватним нотаріусом документів по витребовуванню і наданню відомостей і (або) документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, у тому числі передбачених міжнародними договорами, у зв'язку з наданням правової допомоги;
4. реєстрацію, облік, зберігання та передачу конторою, архівом, приватним нотаріусом довідок,  документів і відомостей про вчинені нотаріальні дії, у тому числі відомостей, переданих до органів державної податкової служби про посвідчені договори, видані свідоцтва про право на спадщину тощо;
5. розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з питань вчинення нотаріальних дій у строки, визначені законодавством;
6.   тимчасове зберігання документів у конторі, у приватного нотаріуса та їх підготовку для передавання до державного нотаріального

 Відповідальність за правильну організацію і ведення нотаріального діловодства несе приватний нотаріус, а в державних нотаріальних конторах і державних нотаріальних архівах — завідуючі, які їх очолюють. У державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві, де є кілька працівників, ведення діловодства й архіву наказом завідуючого може покладатися на одного з цих працівників, що відображається в його посадовій інструкції.

 Таким чином, нотаріальне діловодство – це сукупність робіт щодо документування діяльності нотаріальних органів і осіб, які вчиняють нотаріальні дії, та здійснення документообігу і на сьогодні регулюється Законом України «Про нотаріат» та Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5.

    

 

3. ПОСВІДЧЕННЯ  ПРАВОЧИНІВ ЩОДО РОЗПОРЯДЖЕННЯ  ЧАСТКОЮ НЕРУХОМОГО МАЙНА В  СПІЛЬНІЙ ВЛАСНОСТІ

 

 

Посвідчення правочинів щодо розпорядження часткою  нерухомого майна в спільній власності  здійснюється у відповідності до норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат» та  Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

   В юридичній літературі під спільною власністю розуміють право двох або більше осіб на одну річ.³ Таких осіб прийнято називати співвласниками. Розрізняється два види спільної власності: спільна сумісна та спільна часткова власність.

  Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Тобто, спільна власність виникає в таких випадках, як спільне придбання майна, приватизація, спадкування майна декількома особами.

Об'єктами спільної можуть бути земельні ділянки, будинки, квартири, дачі, інше нерухоме майно та інші речі, не заборонені законом.

Суб'єктами права спільної  власності можуть бути фізичні  та юридичні  особи, держава, територіальні громади.

Особливості посвідчення правочинів щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, зокрема подружжя регулюються пунктом 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5. Так, при посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо правовстановлюючий документ оформлений на ім’я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена.

  Варто  наголосити, що у разі якщо  один з учасників спільної  часткової власності продає належну  йому частку в спільній власності  іншій особі, нотаріус повинен  упевнитись у тому, що продавець  у письмовій формі повідомив  усіх інших учасників спільної  часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій  намір продати свою частку  іншій особі із зазначенням  ціни та інших умов, на яких  продається ця частка.