Громадський контроль за діяльністю органів державного управління

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧКИЙ ІНСТИТУТ»

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

РEФЕРАТ

з дисципліни «Державне та регіональне управління»

на тему: «Громадський контроль за діяльністю органів державного управління»

 

 

Виконала:

студентка групи УЗ-11

Лавренчук Н.М.

Перевірила: Пермінова С.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ  – 2013

 

Зміст

ВСТУП 3

1. Сутність громадянського контролю 4

2. Діяльність громадських організацій в Україні 11

3. Роль  засобів масової інформації у контролі за діяльність органів державної влади 16

ВИСНОВОК 19

Список використаних джерел 20

 

ВСТУП

На сучасному  етапі розвитку української державності  питання незалежного громадянського контролю за діяльністю органів державної  влади , її підзвітності громадськості  та можливості громадянського залучення  до процесу прийняття політичних рішень стали як ніколи актуальними. Вже досить широка частина громадськості  і реформаторські налаштовані представники влади усвідомлюють, що на сьогодні питання формування системи зовнішнього громадського контролю, прозорості політичних рішень, необхідності незалежних громадянських експертиз та підзвітності влади громадськості є найактуальнішими в Україні. Однією з ознак розвиненої демократичної системи є налагоджена взаємодія між органами державної влади і громадянами, а також практика контролю з боку громадськості над діяльністю органів влади. Відсутність ефективно функціонуючих легальних каналів взаємодії між суспільством і органами державної влади підриває легітимність державних інститутів і прийнятих ними рішень.

 Отже, розвиток демократичних  засад української держави, закріплених  в Конституції, вимагає забезпечення  надійного громадського контролю  над владою. Окремі елементи цього  контролю виникли в Україні  разом із становленням інститутів  демократії і громадянського  суспільства. В той же час  говорити про існування цілісної  і ефективної системи громадського контролю поки неможливо. У цих умовах дослідження сутності  громадського контролю має дуже важливе значення.

 

1. Сутність громадянського контролю

Одним із видів контролю за діяльністю органів державного управління є громадський контроль. У вузькому сенсі, громадський контроль означає контроль над діяльністю органів влади, здійснюваний громадянами і інституційними структурами громадянського суспільства з метою виявлення і припинення різних видів зловживання владою. У широкому сенсі – громадський контроль є суспільним явищем, при якому громадянське суспільство бере участь у визначенні основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики держави, у вирішенні суспільно значимих питань на всіх рівнях та контролює процес здійснення [17].

Відповідно до визначення, яке наводить Захаров Є. у своїй статті «Громадський контроль і права людини», громадський контроль – це публічна перевірка громадянським суспільством діяльності держави на відповідність проголошеним нею цілям, коригування цієї діяльності і самих цілей, підпорядкування політики держави, діяльності її органів і посадових осіб інтересам суспільства, а також нагляд громадянського суспільства за діяльністю державних органів та органів місцевого самоврядування, спрямованою на захист і забезпечення прав і законних інтересів людини та фундаментальних свобод, і на повагу до них [16]. Громадянське суспільство – це самосвідома, самоврядна недержавна ланка Українського народу. Діяльність громадянського суспільства в Україні ґрунтується на засадах свободи, плюралізму, толерантності та невтручання з боку держави[6,13]. Розвинуте громадянське суспільство, будучи інтелектуальним опонентом держави, змушує її орієнтуватися на громадські інтереси, громадську думку в головних аспектах внутрішньої та зовнішньої державної політики.

Згідно зі статтею 38 Конституції  України «громадяни мають право  брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади  та органів місцевого самоврядування»[16]. Така конституційна норма передбачає як у теоретичному, так і в практичному контексті громадський контроль за органами державного управління і місцевого самоврядування.

Суб'єктами громадського контролю є громадські об'єднання і політичні  партії, професійні спілки, молодіжні  та інші громадські організації, органи самоорганізації населення, трудові  колективи, збори громадян за місцем проживання, а також окремі громадяни.

Громадський контроль як засіб  забезпечення законності в діяльності органів державної влади та органів  місцевого самоврядування суттєво  відрізняється від інших видів  контролю. Ця відмінність полягає  насамперед у тому, що всі суб'єкти громадського контролю виступають від  імені громадськості, а не держави. Їх контрольні повноваження зазвичай не мають юридично владного змісту, а рішення за результатами перевірок мають, як правило, рекомендаційний характер[2].

У демократичних суспільствах народ як сукупність громадян та їхніх  асоціацій здійснює публічну владу  безпосередньо і через систему  інститутів. Інституції, яким народ делегує владні повноваження – органи державної влади та органи місцевого самоврядування – діють від його імені. Отже, саме народ і має контролювати як свою (самоконтроль, внутрішній контроль), так і їхню (метаконтроль, зовнішній контроль), діяльність, тобто посередництвом контролю здійснювати окремий вид публічної влади – контрольну владу [7, с. 375].

Характерною рисою громадського контролю є запобігання порушенням у сфері державного управління за допомогою засобів суспільного впливу.

Основними групами  об'єктів  громадського контролю є:

• органи державної влади;
• представницькі органи місцевого самоврядування;
• виконавчі органи місцевого самоврядування;
• державні та комунальні установи, підприємства, організації, що надають адміністративні та соціальні послуги;
• недержавні установи, підприємства, організації, що надають соціальні послуги;
• громадяни.

Засобами здійснення або  формами громадського контролю можуть бути:

• соціологічні та статистичні дослідження шляхом анкетування, опитування, стороннього нагляду, включеного нагляду, контент-аналізу, фокус-групових дискусій тощо;
• участь громадян у виборах, референдумах, зборах, місцевих ініціативах, громадських слуханнях;
• громадська експертиза актів органів публічної влади та їх проектів;
• публікації у пресі, випуски по радіо, ТВ;
• участь громадськості у роботі колегіальних органів влади;
• включення представників громади до складу робочих груп, які утворюються владою;
• діяльність органів самоорганізації населення;
• діяльність громадських організацій;
• діяльність партійних організацій;
• діяльність об'єднань споживачів;
• перевірка діяльності будь-якої організації або відповідальної особи, аналіз звітності, результатів діяльності з наступним вжитком певних заходів щодо приведення цієї діяльності у відповідність із встановленими нормами;
• пропозиції (зауваження), заяви, скарги, клопотання у вигляді письмових та усних, індивідуальних та колективних звернень громадян [1].

Своє право контролю над  державними інституціями громадяни  реалізують через різноманітні громадські об'єднання, що створюються на основі Закону України «Про об'єднання громадян». Об'єднанням громадян є добровільне  громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) об'єднання громадян відповідно до Закону України «Про об'єднання  громадян» визнається політичною партією або громадською організацією [10].

Згідно із статтею 20 Закону України «Про об'єднання громадян» для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян користуються правом:

—  виступати учасником  цивільно-правових відносин, набувати майнових і немайнових прав;

— представляти і захищати свої законні інтереси та інтереси своїх членів у державних та громадських органах;

—  брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);

—  одержувати від органів  державної влади та органів місцевого  самоврядування інформацію, необхідну  для реалізації своїх цілей і завдань;

—  вносити пропозиції до органів влади й управління;

—  розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

—  засновувати засоби масової інформації.

У порядку, передбаченому  законодавством, політичні партії також мають право:

— брати участь у виробленні державної політики;

— брати участь у формуванні органів влади, представництва в їх складі;

—  доступу під час  виборчої кампанії до державних засобів масової інформації [10].

Згідно з Законом України  „Про звернення громадян”, громадяни  України мають право звертатись до органів державної влади, органів  місцевого самоврядування, об’єднань  громадян, установ та організацій  незалежно від форм власності, до підприємств, до засобів масової інформації, до посадових осіб згідно з їх функціональними обов’язками із зауваженнями, скаргами та пропозиціями щодо їх статутної діяльності, заявою чи клопотанням стосовно реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення (11, ч. 1 ст. 1).

Використовуючи зазначені  права, об'єднання громадян здійснюють контроль за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування і використовують для цього такі форми, як вибори, референдуми, загальнонародні обговорення тощо.

Профспілки як впливова громадська організація здійснюють громадський  контроль через свої комітети, різноманітні контрольні комісії, збори первинних  організацій за виконанням колективних  договорів, дотриманням санітарних умов і техніки безпеки на виробництві, вимог трудового законодавства, законодавчих та нормативних актів  з питань соціального захисту.

Основним методом громадського контролю є перевірка виконання  вимог чинного законодавства  та прийнятих рішень на підконтрольних об'єктах. Вона може здійснюватись як самостійно, так і разом з органами державного контролю. За результатами перевірок на підставі складених  при цьому протоколів та актів  громадські організації інформують відповідні державні органи про виявлені порушення, вносять пропозиції щодо притягнення правопорушників до відповідальності тощо[4,149].

За терміном здійснення громадський  контроль буває попереднім, поточним та заключним. Попередній громадський  контроль здійснюється напередодні  певної події або рішення шляхом відстеження планів та намірів об'єкту контролю, зокрема проектів актів, що готуються до прийняття. Поточний громадський  контроль здійснюється безпосередньо  у ході діяльності і полягає у  регулярній перевірці того, як триває робота, обговоренні проблем, що виникають, та виробленні пропозицій щодо їхнього  усунення. Заключний контроль здійснюється після того, як роботу виконано. Він  полягає у тому, що фактичні результати порівнюються із потрібними, на підставі чого виробляються заходи щодо неухильного  виконання рішення або додержання норми та запобігання можливих відхилень  у майбутньому.

Ефективність громадського контролю залежить від чіткості встановлення завдань, обґрунтованості еталонних  норм та якості розробки і додержання процедур його здійснення.

Найважливішим механізмом громадського контролю є медіаконтроль, тобто  контроль над органами державної  влади за допомогою засобів масової  інформації. ЗМІ беруть участь в  контролі за діяльністю органів влади  шляхом виявлення, збору, обробки і  поширення відомостей про її недоліки: корупцію, неефективність, проявах бюрократизму і т. д.

Дієвим механізмом громадського контролю над державою є громадянський  моніторинг, тобто комплекс заходів, що проводяться громадськими організаціями  з метою визначити проблемні  питання в діяльності центральних  органів державної влади і  органів місцевого самоврядування при здійсненні ними управлінських функцій.

Близьким за змістом до громадянського моніторингу є такий  механізм громадського контролю, як громадська експертиза, яка передбачає проведення інститутами громадянського суспільства оцінки діяльності органів виконавчої влади, ефективності прийняття і виконання такими органами рішень, підготовку пропозицій щодо розв’язання суспільно значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі. Однією із форм залучення громадськості до контролю над ухваленням державних рішень є суспільні ради, що функціонують при органах державної влади і місцевого самоврядування Ще одним механізмом громадського контролю є громадянське лобіювання. Воно мало чим відрізняється від політичного лобіювання і є механізмом вирішення тих або інших питань на користь чиїх-небудь інтересів шляхом дії на законодавців, уряд і інших посадових осіб.