Лицензирование

Пропуск митними органами на митну територію України продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, здійснюється за умови подання відповідному митному органу сертифіката або  свідоцтва про визнання, виданого відповідними органами із сертифікації України.Сертифікат або свідоцтво  про визнання подається митниці  декларантом або одержувачем  товару і перевіряється до перепустки товару через митний кордон. При  заповненні вантажної митної декларації на товар, що сертифікувався, декларант  зазначає стисле найменування органу із сертифікації, що видавав сертифікат (свідоцтво про визнання), номер  і дату видачі сертифіката (свідоцтва  про визнання), термін його чинності, якщо він установлений.Сертифікат (свідоцтво  про визнання) може бути перевірене на справжність. Справжнім уважається сертифікат за умови наявності:— напису "Ввезення в Україну дозволяється" та заповнення органом із сертифікації усіх реквізитів документа;— підпису і печатки органу із сертифікації, що видавав сертифікат (свідоцтво про визнання);— номера і дати реєстрації сертифіката в Державному Реєстрі Системи сертифікації УкрСЕПРО;— коду за ТН ЗЕД. Додатково перевіряють:— термін чинності сертифіката;— найменування, тип, вид і марку товару;— найменування й адресу підприємства-виробника;— кількість виробів у партії, що ввозиться, її номер або номер виробу.Якщо імпортний товар не відповідає відомостям, зазначеним у сертифікаті (свідоцтві про визнання), здійснюють огляд товару, що ввозиться. У ряді випадків вимагається проведення ідентифікації товару за асортиментною належністю, а за наявності в імпортних харчових продуктах добавок — установлення їх відповідності українським стандартам або іншим НТД.Імпортні товари, безпека яких підлягає підтвердженню, за відсутності сертифікатів (свідоцтв) через митницю не пропускають і направляють на зберігання відповідно до правил, установлених митним законодавством. Після закінчення встановленого терміну зберігання незапитані товари передають до власності України.За відсутності сертифіката (свідоцтва) на товари, що імпортуються, одержувач може у встановлений термін подати заявку до територіального органу Держспоживстандарту України або органу із сертифікації однорідної продукції на проведення робіт сертифікації або визнання іноземного сертифіката відповідно до правил Системи УкрСЕПРО.Для проведення сертифікаційних випробувань декларант або одержувач має право взяти зразки товарів, що знаходяться під митним контролем. Зразки беруть у кількості, необхідній для проведення випробувань. Орган із сертифікації письмово звертається до митного органу за дозволом на видання зразків під зобов'язання про їх повернення.

Якщо сертифікація передбачає проведення випробувань руйнівними методами, орган із сертифікації повідомляє про це митний орган з поданням акта про знищення зразків. При цьому  кількість товару в сертифікаті (свідоцтві про визнання), якщо він  видається, а також у митних документах зазначають, враховуючи знищені зразки.Сертифікат втрачає чинність після закінчення зазначеного в сертифікаті терміну  чинності або при відміні його Товариством із сертифікації в Європі у разі, коли умови щодо видачі сертифіката  не можуть бути виконані.Сертифікат і  доповнення до нього визнаються справжніми лише в незмінному вигляді. Для часткової  публікації сертифіката необхід-~ ний  дозвіл Товариства із сертифікації в  Європі.При позитивних результатах  сертифікації або визнанні інозем-Е  ного сертифіката одержувач подає  сертифікат (свідоцтво) митниці, що не пропустила товар. Рішення про перепустку затриманих товарів Е приймає  митниця після перевірки відповідних  документів.Митне оформлення товарів, для яких вимагається підтвердження  безпеки, проводиться митним органом, у зоні діяльності якого розташований одержувач цих товарів.Імпортні товари, безпека яких не підтверджується  при проведенні випробувань, не пропускаються  через митний кордон. При цьому  можливі два рішення:— товар  забирає відправник;— товар розміщується під митний режим знищення.Знищення — митний режим, який передбачає знищення імпортних товарів і транспортних засобів під митним контролем, включаючи  приведення їх до стану, непридатного для використання, без стягнення  мита, податку на додану вартість, акцизів, інших податків, стягнення яких покладене  на митні органи, а також без  вжиття заходів економічної політики (квотування, ліцензування тощо).Під митний режим знищення можуть бути розміщені:— імпортні товари, що ввозяться, і транспортні засоби, які фактично перетнули кордон України;— імпортні товари і транспортні засоби, що ввезені на митну територію України і розміщені під митні режими транзиту, митного складу, магазини безмитної торгівлі, переробки на митній території або під митним контролем, тимчасового ввезення, вільної митної зони, вільного складу, реекспорту, а також умовно випущені товари і транспортні засоби.Знищення товару або транспортних засобів здійснюється зацікавленою стороною за власний рахунок і не потребує витрат з боку держави. У процесі знищення мають бути дотримані вимоги про охорону навколишнього природного середовища.Знищення може здійснюватись:— шляхом термічного, хімічного, механічного або іншого впливу, у результаті якого товар і транспортні засоби повністю знищуються;— шляхом демонтажу, розкладання, механічного пошкодження, включаючи пробивання дірок, розривів, нанесення пошкоджень іншими засобами за умови, що такі пошкодження виключають наступне відновлення товарів та транспортних засобів і можливість їх використання в первинному вигляді.Про фактичне знищення товару і транспортних засобів складається акт за встановленою формою, що подається до митного органу в терміни, що визначаються цим органом.Порядок митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1997 р. №1211. Він визначає механізм митного оформлення імпортних товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні і ввозяться на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності з метою їх продажу або обміну.Підставою митного оформлення товару для вільного використання на митній території України є:— сертифікат відповідності товару (продукції) або його копія, видані Держспоживстандартом або уповноваженим ним органом із сертифікації;— свідоцтво про визнання іноземного сертифіката та його копія, видані Держспоживстандартом або уповноваженим ним органом із сертифікації;— наявність товару (продукції) в Єдиному реєстрі сертифікованої в Україні продукції.Порядок не поширюється на імпортні товари, що ввозяться:

— як подарунки;— у режимі тимчасового ввезення (вивезення);—  як гуманітарна та технічна допомога;—  як інвестиції до статутного фонду  суб'єктів підприємницької діяльності або на підставі договорів про  спільну інвестиційну діяльність;—  для проведення виставок;— на митні  ліцензійні склади;— у режимі імпорту  для подальшого реекспорту в порядку, затвердженому Держмитслужбою.Номер  і дата видачі сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання) зазначаються у вантажній митній декларації (ВМД). Ксерокопії зазначених документів залишаються  у справах митного органу, що здійснив митне оформлення товару.Якщо для  проведення сертифікації необхідно  відібрати проби чи зразки товару, який перебуває під митним контролем, власник звертається до митного  органу з письмовою заявою про  надання дозволу на видачу зразків. У разі, коли сертифікація передбачає проведення випробувань руйнівними методами, власник товару письмово повідомляє про це митний орган і  подає акт про знищення зразків  під час випробувань. Акт складається  органом із сертифікації. У ВМД  кількість товару зазначається відповідно до виданих зразків.Кабінетом Міністрів  України прийнято підготовлену Держспоживстандартом постанову від 08 листопада 2000 р. № 1672 "Про внесення змін до Порядку  митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'язковій  сертифікації в Україні". Зміни  передбачають користування сертифікатами, які видані імпортерам на серійну  продукцію українськими органами із сертифікації, без проведення повторної  сертифікації або додаткового оформлення копій сертифікатів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Політика  в ЄС з оцінювання відповідності

У 1988 р. в Брюсселі відбувся симпозіум західноєвропейських  країн з питань сертифікації і  випробувань, на якому були розроблені рекомендації із створення єдиних для  ЄС принципів сертифікації і випробувань. На основі матеріалів симпозіуму Комісія  європейської співдружності (КЄС) підготувала  резолюцію з питання комплексного підходу до технічних умов, випробувань  і сертифікації. Положення цього документа підтверджують початок нового, вищого ступеня в розвитку підходів ЄС до питань, які стосуються сертифікації і випробувань продукції:

· Пропонується підприємствам  країн ЄС впровадити системи управління якістю на базі стандартів EN 29001, EN 29002 і EN 29003.· Затверджуються єдині для  Співдружності критерії оцінки компетентності і незалежності випробувальних лабораторій, органів з акредитації і сертифікації.У  країнах ЄС існували значні розбіжності  в процедурах підтвердження безпечності  виробів: це могло бути як заява-декларація, так і сертифікація третьою стороною. Але в 1985 р. була прийнята директива  Ради ЄС про технічну гармонізацію, в якій розмежовується роль основних вимог і стандартів. Основні вимоги обов’язкові на відмінність від  вимог стандартів. Причому, якщо стандарт гармонізований, то продукція, виготовлена  за цим стандартом, вважається відповідною  основним вимогам. В цьому зв’язку  процедура контролю для виготівника  полегшується. Якщо продукція виготовлена не за гармонізованим стандартом, а відповідно до основних вимог, то необхідним є підтвердження відповідності третьою стороною.

3.Комплексний  підхід до взаємного визнання  результатів сертифікації

Комплексний підхід наближує перехід до взаємного визнання результатів  сертифікації при умові компетентності, високого технічного оснащення і відкритості. Для створення режиму відкритості пропонується забезпечити доступ всіх зацікавлених сторін до інформації про вимоги стандартів, методи випробування, вимоги безпечності виробів. Створений Комісією ЄС банк даних “Сертифікат” містить інформацію про всі існуючі в Європі системи сертифікації, методики випробувань, лабораторії і випробувальні центри та ін.· Посилюється увага до акредитації випробувальних лабораторій в країнах-членах ЄС. Підтримуються тенденції до розвитку національних систем акредитації на базі європейських стандартів EN 45000 і до співпраці в цій області.· Комплексний підхід передбачає нову законодавчу процедуру сертифікації і випробувань, згідно з якою в законодавчі норми ЄС не допускається включення однієї обов’язкової методики сертифікації конкретного товару. Повинні бути визначені параметри безпечності, які вимагаються, декілька методів їх підтвердження, умови застосування цих методів. Обмежується також втручання державних органів в діяльність незалежних центрів, за винятком випадків крайньої необхідності.· Оцінюється на відповідність процес розробки продукції (проектування, дослідний зразок, виробництво); вид контролю (перевірка документації, випробування дослідного зразка, перевірка системи якості та ін.); контролюючий орган (виготівник, незалежна організація, третя сторона).У 1989 р. в ЄС була прийнята Глобальна концепція гармонізації правил з оцінки відповідності.Згідно з директивами відповідність може бути оцінена самим виробником, в результаті чого заявою-декларацією він підтверджує відповідність товару вимогам директиви і засвідчує це маркуванням товару знаком (рис 5.4.).“Нові” директиви містять гармонізовані вимоги до безпечності, конкретизовані стосовно до певної стадії життєвого циклу продукції: проектуванню, виготовленню, реалізації, експлуатації. Для того, щоб директиви протягом довшого часу не потребували переробки, в них включають загальні вимоги, а більш докладні, окремі, вносять в стандарти.

“Нові” директиви відрізняються  від “старих” і за структурою: в  них є правова і технічна частини, наводяться принципи систем оцінки відповідності  і посилання на стандарти. Таким чином, європейський стандарт, який не маєобов’язкового характеру, будучи згаданим в “новій” директиві, забезпечує доступ на ринок продукції, що відповідає його вимогам, без будь-яких перешкод і обмежень.На відміну від “нових” “старі” директиви мають галузевий характер, точніше вимоги, які є в них, не уніфіковані, немає також посилань на стандарти. Узв’язку з цим до кожної “старої” директиви потрібно було прийняти багато доповнень і поправок, що ускладнює їх застосування на практиці.

 

 

4.Європейські  модулі на стадіях життєвого  циклу продукції

Директиви ЄС за Новою концепцією визначають способи підтвердження  відповідності (модулі), які може використовувати поставник. Право вибору конкретного модуля надається поставнику (виробнику). Для різних стадій життєвого циклу продукції передбачені різні модулі.Модулі на стадії проектування.

На стадії проектування пропонується модуль В “Перевірка дослідного зразка”.

Заявник пред’являє уповноваженому органу такі документи: зразок виробу (тип), документацію, яка містить  опис зразка: концепцію проекту, креслення, схеми компонентів та ін.; перелік стандартів, які застосовуються повністю або частково; результати розрахунків і експертиз; протоколи випробувань.

Уповноважений орган при  позитивних результатах випробувань  видає заявнику сертифікат затвердження типу “ЄС”. Сертифікат повинен містити  висновки експертизи, умови його законності, дані для ідентифікації затвердженого  зразка та інші відомості. Інші органи з сертифікації терміново повідомляються про видачу сертифіката затвердження даного типу. Завдяки комп’ютеризації при цьому до мінімуму зменшується кількість паперових документів. Якщо ж випробувальний орган приймає негативне рішення чи анулює раніше виданий сертифікат ”ЄС”, він зобов’язаний інформувати про це як інші уповноважені органи, так і країни, які надали йому повноваження. Модифікації затвердженого зразка повинні проходити додаткові випробування, якщо через внесені зміни виникає ймовірність невідповідності вимогам безпеки.

Модулі на стадії виробництваДля стадії виробництва пропонується чотири модулі.Модуль С “Декларація виробника про відповідність продукції (варіант 1)”.Виробник заявляє, що вказані ним товари повністю відповідають зразку, який отримав сертифікат “ЄС”. Виробник може маркувати вироби знаком відповідності СЄ, проставляючи його на упаковці, на супровідній документації чи на самому виробі. Виробник несе відповідальність за прийняття необхідних заходів, які забезпечують стабільність якості на всіх етапах виробництва і повну відповідність всіх виробів сертифікованому типу.

Модуль D “Декларація виробника  про відповідність продукції (варіант 2)”.В доповнення до всіх обов’язків виробника, які входять до модуля С, в даному модулі передбачена необхідність організувати систему забезпечення якості у виготівника і контроль за нею службою нагляду ЄС. Система  якості повинна бути документована, містити опис цілей в області  якості і організаційної структури, передбачувати відповідність і  визначати повноваження керівництва  стосовно якості. Пред’являється також  документальний опис технологічного процесу, застосовуваних методів контролю якості, способів підтримки ефективності системи  забезпечення якості та ін. Уповноважений орган з сертифікації оцінює систему якості на відповідність європейському стандарту серії 29000 (ISO 9000). Нагляд за системою якості проводиться для забезпечення впевненості в тому, що виробник виконує обов’язки, пов’язані з сертифікацією (оцінкою) системи на його підприємстві.