Поняття та ознаки господарського договору

Семінар 6

Заняття 1

1. Поняття та ознаки  господарського договору

Господарський договір - це зафіксовані в спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов'язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їх господарської діяльності (господарських потреб), що грунтуються на оптимальному врахуванні інтересів сторін і загальногосподарського інтересу.

Господарський договір, як нормативно-правова  категорія, охоплює регулювання господарських зв’язків, які складаються між суб’єктами господарювання, або між суб’єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, впродовж здійснення ними своїх господарських повноважень.

Господарські правовідносини, що виникають між суб’єктами господарювання, або між суб’єктами господарювання та іншими учасниками господарських правовідносин у процесі організації та здійснення господарської діяльності регулюються шляхом укладання господарських договорів, зміст та умови яких визначають самі суб’єкти господарювання.

Господарський договір регулює  правовідносини, які складаються  у різних за змістом і характером сферах господарської діяльності, тому зміст, порядок укладання та розірвання господарського договору залежить від змісту та характеру господарської діяльності.

Господарський договір є  підставою виникнення господарсько-договірних зобов’язань, які складаються з майново-господарських зобов’язань між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами - юридичними особами.

Господарський договір - це правовстановлюючий документ, в якому зафіксована  майнова угода між двома або  більше суб‘єктами господарських правовідносин, змістом якого є господарсько-договірні зобов’язання спрямовані на забезпечення їх господарської діяльності, який встановлює, змінює, призупиняє відносини сторін у цій діяльності.

Ознаки господарського договору:

Поняття господарського договору визначається за допомогою його ознак, що дозволяють відокремити його від інших видів  договорів (у тому числі цивільних).

До таких ознак належать:

Особливий суб'єктний склад (зазвичай господарські договори укладаються  за участю суб'єктів (суб'єкта) господарювання. Найчастіше сторонами в господарському договорі є суб'єкти господарювання, проте такі договори можуть укладатися і за участю інших учасників господарських  відносин - органів/організацій господарського керівництва (при укладенні державних  контрактів, зокрема), негосподарських  організацій (для задоволення їх господарських потреб у продукції, роботах, послугах суб'єктів господарювання), громадян (для забезпечення здійснення ним спільної діяльності щодо заснування суб'єктів господарювання) як засновників  суб'єктів господарювання.

Спрямованість на забезпечення господарської  діяльності учасників договірних відносин - матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, реалізації виробленої ними продукції (робіт, послуг), спільній діяльності щодо створення нового суб'єкта господарювання (господарської організації), спільного інвестування, координації  господарської діяльності та ін.

Тісний зв'язок з плановим процесом, насамперед внутрішньофірмовим плануванням учасників господарських відносин, а також державним (щодо суб'єктів, які функціонують на державній формі власності, підприємств-мопополістів) і комунальним (щодо підприємств та організацій комунальної форми власності). Ця риса господарських договорів пов'язана з попередньою і віддзеркалює специфіку господарської діяльності - її систематичність, що потребує планування як обов'язкового елемента організації такої діяльності.

Поєднання в господарському договорі майнових (виготовлення/передача продукції, її оплата тощо) та організаційних елементів (визначення порядку виконання, передання-приймання  виконання, підстав дострокового розірвання договору, порядку розгляду спорів між сторонами договору тощо).

Обмеження договірної свободи з  метою захисту інтересів споживачів (вимоги щодо якості та безпеки товарів, робіт, послуг) та загальногосподарських  інтересів, у тому числі щодо захисту  економічної конкуренції, національного  товаровиробника тощо (типові договори, заборона застосування методів недобросовісної  конкуренції, обов'язковість укладення  державних контрактів для окремих  категорій суб'єктів господарювання, ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій тощо). Можливість відступлення від принципу рівності сторін (державні контракти, договори приєднання, договори, що укладаються в межах рамочних контрактів). Узагальнення найбільш істотних ознак господарського договору дозволяє дати таке визначення цього поняття:

Господарський договір - це зафіксовані  в спеціальному правовому документі  на підставі угоди зобов'язання учасників  господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їх господарської  діяльності (господарських потреб), що грунтуються на оптимальному врахуванні інтересів сторін і загальногосподарського інтересу.

Роль господарських договорів  найбільш повно розкривається через  їх функції - основні напрями дії  господарських договорів та/або  ті економічні результати, досягнення яких забезпечується у разі застосуванням  правової форми господарського договору.

 

2. Класифікація господарських договорів

У сфері господарювання використовується велике розмаїття господарських  договорів, що зумовлює доцільність  їх класифікації з навчальною метою  та з практичних міркувань - з метою  виявлення тенденцій у регулюванні  певного виду договірних відносин і  застосуванні їх у законотворчій  та правозастосовчій діяльності. Поділ господарських договорів на певні види можна здійснити за різними критеріями:

І. За ознакою підстав виникнення договірних зобов'язань розрізняють: Плановані договори укладаються  на підставі прийнятого державного замовлення у випадках, коли таке прийняття  є обов'язковим для певних суб'єктів: державних підприємств, підприємств-мопополістів, підприємств, які функціонують переважно на базі державної власності чи контролюються державою;

Регульовані договори укладаються  вільно, на розсуд учасників господарських  відносин.

II. За ознакою взаємного становища  сторін у договірних відносинах  господарські договори поділяють  на:

вертикальні - укладаються між нерівноправними  суб'єктами - органом господарського керівництва та підпорядкованим  йому підприємством (наприклад, державний  контракт); певні умови договору є обов'язковим для підпорядкованої  сторони і не можуть корегуватися навіть із застосуванням судової  процедури (судового порядку розгляду переддоговірного спору);

горизонтальні - укладаються між  рівноправними суб'єктами; при цьому  всі умови договору сторони погоджують між собою, а у разі виникнення спору можуть звернутися до суду.

III. За строками дії розрізняють:

довгострокові договори - укладаються  на строк понад 5 років (наприклад, концесійні договори, договір оренди цілісного  майнового комплексу підприємства); в таких договорах організаційні  елементи переважають майнові;

середньострокові договори - строком  дії від 1 до 5 років (наприклад, договори підряду на капітальне будівництво); організаційні елементи в подібних договорах урівноважені з майновими;

короткострокові договори - строком  дії до 1 року; в цих договорах  переважають майнові елементи;

разові договори укладаються на одну господарську операцію, містять  зазвичай лише майнові елементи.

IV. За сукупністю критеріїв (економічним  змістом та юридичними ознаками) господарські договори можна  поділити на такі групи;

договори на реалізацію майна (купівлі-продажу, поставки, міни/бартеру, контрактації сільськогосподарської продукції, забезпечення електроенергією, газом, водою тощо);

договори на передачу майна в  користування (безоплатне користування майном, оренда, лізинг);

підрядні договори (підряд на капітальне будівництво, підряд на виконання проектно-вишукувальних, дослідно-конструкторських та інших  робіт);

транспортні договори (перевезення  вантажів, буксирування, тайм-чартеру, подачі та забирання вагонів, експлуатації залізничної під'їзної колії та ін.);

договори на надання послуг (фінансових, консалтингових, щодо охорони об'єктів, зберігання майна та ін.);

договори про спільну діяльність - договори про кооперацію, про спільну  інвестиційну діяльність, про заснування господарської організації корпоративного типу, що діє на підставі статуту (акціонерне товариство, товариство з обмеженою  відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, статутне господарське об'єднання) та ін.;

засновницькі договори (договори, що відіграють роль установчого документа  господарської організації корпоративного типу - повного товариства, командитного товариства, договірних господарських  об'єднань - асоціації, корпорації).

V. За тривалістю застосування  у сфері господарювання (підприємництва) можна виділити:

традиційні договори, що застосовуються протягом багатьох століть (договори купівлі-продажу, підряду, про спільну діяльність, перевезення);

новітні договори, поява яких протягом останніх двох століть викликана  ускладненням господарського життя (договір  лізингу, договір факторингу, агентські  договори та ін.).

VI. За ступенем складності розрізняють:

прості договори, що містять ознаки договору одного виду (відповідно до класифікації IV); до них належить більшість традиційних  договорів, у тому числі купівлі-продажу, перевезення, підряду, млинового найму;

комплексні {складні) договори передбачають наявність ознак кількох вищезгаданих договорів (договір факторингу, договір  консигнації, договір лізингу, концесійний  договір та ін.).

VII. Залежно від ролі у встановленні  господарських зв'язків розрізняють:

генеральні договори {рамочні контракти) визначають основних учасників договірних відносин та параметри їх наступних  договірних зв'язків (генпідрядні договори, договір комерційної концесії);

субдоговора укладаються на підставі генеральних договорів (договори субпідряду) або рамочних контрактів (наприклад, договір комерційної субконцесії).

VIII. За ознакою можливості чи  неможливості корегування умов  договору

останні можна поділити на:

некореговані договори - одна чи дві сторони договірних відносин позбавлені можливості корегування заздалегідь визначених умов договору; до них належать типові договори (затверджуються Кабінетом Міністрів України чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади) та договори приєднання (зміст договору визначається однією зі сторін без права іншої наполягати на його зміні; наприклад, договори купівлі-продажу акцій у процесі проведення відкритої підписки на акції);

кореговані договори - умови договору визначаються шляхом вільного волевиявлення  сторін, які мають право на власний  розсуд погодити будь-які умови договору, якщо це не суперечить законодавству, втому числі використовуючи примірні договори, що мають рекомендаційний  характер; у разі недосягнення сторонами  згоди щодо окремих умов договору, що свідчить про виникнення переддоговірного спору, вони можуть звернутися до суду.

IX. У разі використання при  встановленні господарського зв'язку  попередніх

переговорів договірні відносини  між їх учасниками оформляються за допомогою

двох категорій договорів:

попереднього договору, в якому  фіксуються намір сторін укласти  в майбутньому (не пізніше року з  моменту укладення попереднього договору - ч. 1 ст. 182 ГК) основний договір  певних параметрів (предмет та інші умови договору), зобов'язання сторін щодо проведення підготовчих дій, спрямованих  на забезпечення укладення та виконання  основного договору (страхування  ризиків, підготовка відповідної документації, отримання ліцензій, інших дозволів тощо), а також відповідальність сторін за ухилення від укладення  основного договору;

основний договір укладається  на умовах та у термін, визначені  попереднім договором (проте зобов'язання сторін укласти основний договір  припиняється, якщо до закінчення встановленого  терміну жодна з них не надішле  іншій проект основного договору - ч. 4 ст. 182 ГК).

X. Залежно від домінування в  господарському договорі майнових  чи організаційних елементів  розрізняють:

майнові договори: до них належать договори, в яких домінують майнові  елементи (за можливої наявності організаційних елементів, проте без переваги останніх). Переважно майновими є більшість  господарських договорів, у тому числі поставки, міни/бартеру, підрядні, банківського обслуговування, значна частина транспортних та ін.;

організаційні договори (ст. 186 ГК) спрямовані на забезпечення організації господарської  діяльності двох і більше учасників  господарських відносин (суб'єктів  господарювання), хоча і можуть містити  майнові елементи (без переваги останніх над організаційними). До таких договорів  належать засновницькі договори, договори про кооперацію, про спільну інвестиційну діяльність та ін.