Права громадян мешканців гуртожитків

ПЛАН

 

ВСТУП…………………………………………………………………………..3

1. Суб’єкти  права користування гуртожитками  та види гуртожитків……...4

2. Права та  обов’язки громадян, які проживають  у гуртожитку……………7

3. Користування  мешканцями жилою площею в  гуртожитках…………….10

4. Забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків……….14

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...19

Список використаних джерел……………………………………………..…21

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Гуртожиток - особливий  вид жилого приміщення, що призначене для короткочасного проживання здебільшого одиноких людей, які поселяються у зв'язку з роботою на підприємстві, в установі та організації чи навчанням у навчальному закладі, яким це житлове приміщення належить. Як гуртожитки використовуються спеціально споруджені приміщення чи переобладнані для цих цілей будинки. Згідно з законодавством вони можуть бути зареєстровані органом місцевої влади чи місцевого самоврядування.

Питанню прав громадян – мешканців гуртожитку та їх забезпечення приділялась увага науковцями.

Відповідно  до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» на території України застосовуються акти законодавства Союзу РСР і УРСР з питань, які не врегульовані законодавством України (до прийняття відповідних актів останнього), за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Таким чином, на сьогоднішній день діє Житловий кодекс УРСР від 30.06.1983 р. та Примірне положення про гуртожитки, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р.

За роки незалежності України прийнято ряд нормативно-правових актів, які тим чи іншим чином  регулюють питання використання та забезпечення мешканців гуртожитків.

Тому, щоб дослідити  питання прав мешканців гуртожитків  та їх забезпечення необхідно дослідити законодавчу базу, яка діє на сьогоднішній день.

 

 

1. Суб’єкти права користування гуртожитками та види гуртожитків

 

Особливий правовий режим гуртожитків обумовлений  їх функціональним призначенням, яке  полягає у забезпеченні тимчасовим житлом таких фізичних осіб:

- робітників, службовців, аспірантів, докторантів, слухачів, студентів,  учнів, а також інших категорій  громадян на період виконання  роботи або навчання;

- осіб, які відбували покарання  у виді обмеження волі або  позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості;

- осіб, які потребують  медичної допомоги у зв'язку  із захворюванням на туберкульоз [3].

Гуртожитками можуть користуватися громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Слід зазначити, що Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. N 507, до гуртожитків відносить також будинки для людей похилого віку та інвалідів, дітей та інших соціальних груп, наприклад, будинки для біженців, сирітські будинки, притулки для бездомних та т. ін. [2]. Використання таких гуртожитків регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про житловий фонд соціального призначення» [6] і прийнятим на його виконання Типовим положенням про соціальний гуртожиток для осіб, які потребують соціального захисту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 р. N 783 [10], Типовим положенням про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 р. N 878 [11], тощо. До правовідносин, не врегульованих спеціальними актами, за аналогією закону можуть застосовуватися норми глави 4 Житлового кодексу України, які регулюють подібні за змістом правовідносини.

Гуртожитки  надаються також деяким категоріям військовослужбовців. Згідно ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, надається жила площа в сімейних гуртожитках. У разі відсутності таких гуртожитків їм виплачується за місцем проходження військової служби грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення [12].

Класифікація  гуртожитків проводиться за декількома критеріями:

1) за цільовим призначенням відповідно до п. 4 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. N 208, гуртожитки підрозділяють на два види:

- для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках);

- для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей) [5].

У гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, при необхідності, з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради можуть бути виділені приміщення для проживання сімей. Ці приміщення повинні розташовуватися в окремих під'їздах (секціях) жилого будинку.

2) а формою  власності - гуртожитки, які є  об'єктами права державної, комунальної та приватної власності. Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" окремо виділяє гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності.

3) за категоріями осіб, яким надається житло у гуртожитках:

- гуртожитки, призначені  для тимчасового проживання у  зв'язку з навчанням, перенавчанням  чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом;

- спеціальні  гуртожитки, призначені для тимчасового  проживання осіб, які відбували  покарання у виді обмеження  волі або позбавлення волі  і потребують поліпшення житлових  умов, або жила площа яких тимчасово заселена, або повернути колишнє жиле приміщення яким немає можливості;

- спеціальні  гуртожитки для осіб, які потребують  медичної допомоги у зв'язку  із захворюванням на туберкульоз; 

- соціальні  гуртожитки, житло в яких надається громадянам на час їх перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їх проживання;

- соціальні  гуртожитки для дітей-сиріт та  дітей, позбавлених батьківського  піклування [1].

 

2. Права та обов’язки громадян, які проживають у гуртожитку

 

Відповідно  до Конституції України громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Житловим кодексом УРСР від 30.06.1983 року визначені житлові  права громадян, зокрема статтею 9 передбачено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом [3].

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з  підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права  охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних  і громадських організацій.

Також даним  Житловим кодексом УРСР визначені житлові обов'язки громадян:

• дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають,
• використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення,
• додержувати правил користування жилими приміщеннями,
• економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію [3].

Відповідно  до п. 16 Примірного положення про  гуртожитки громадяни, які проживають у гуртожитку, мають право:

• користуватися приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку та комунально-побутовими послугами;
• вселяти в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей;
• вселяти інших членів сім'ї (крім неповнолітніх дітей) з дозволу адміністрації підприємства, відповідного профспілкового комітету та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом з ним;
• обирати раду гуртожитку і бути обраними до її складу, брати участь у культурно-масовій та фізкультурно-оздоровчій роботі, в обговоренні питань організації побуту в гуртожитку і вносити свої пропозиції щодо поліпшення цієї роботи;
• вимагати своєчасної заміни обладнання, меблів, постільних речей та іншого інвентаря, що стали непридатними, а також усунення недоліків у культурно-побутовому обслуговуванні [5].

Права мешканців  гуртожитків як споживачів житлово-комунальних  послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про електроенергетику", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357, Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. N 1070, та іншими законами та нормативними актами з питань надання окремих видів таких послуг [4].

Також мешканці гуртожитків мають право на вирішення  спорів щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків у судовому та досудовому порядку.

Громадяни, які  проживають у гуртожитку, зобов'язані:

• використовувати надану жилу площу відповідно до її призначення;
• забезпечувати схоронність приміщень, обладнання й інвентаря;
• додержувати правил співжиття і правил внутрішнього розпорядку гуртожитку;
• зберігати чистоту й порядок у жилих приміщеннях, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування;
• ощадливо витрачати теплову й електричну енергію, воду і газ;
• суворо додержувати правил пожежної безпеки при користуванні електричними, газовими та іншими приладами й обладнанням;
• брати участь у благоустрої й озелененні прилеглої до гуртожитку території, охороні зелених насаджень, обладнанні, ремонті і належному утриманні спортивних та дитячих майданчиків;
• своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги [5].

Особи, які вибувають  з гуртожитку, зобов'язані здати  все майно, що рахується за ними. При нездачі указаного майна  або його псуванні той, хто вибуває з гуртожитку, відшкодовує заподіяні збитки. Ремонт пошкоджених з вини мешканців приміщень гуртожитку, а також меблів, обладнання й інвентаря провадиться винними особами або за їх рахунок.

Повнолітні  члени сім'ї наймача несуть солідарну з ним майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з договору найму житла у гуртожитку.

 

3. Користування мешканцями жилою площею в гуртожитках

 

Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, Української РСР та чинним законодавством України.

Відносини, які  складаються між мешканцем гуртожитку і його володільцем, є договірними  і відносяться до різновиду договору найму жилого приміщення.

Чинне законодавство  України передбачає декілька різновидів договорів користування житлом: договір комерційного найму (оренди) житла (глава 59 Цивільного кодексу України), договір найму жилого приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду (глава 2 Житлового кодексу УРСР), договір соціального найму (Закони України «Про житловий фонд соціального призначення» і «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»). Правове регулювання договорів оренди, найму та соціального найму житла має свої відмінності через належність права власності житлового фонду, межі нормативно-правового регулювання, суб'єктний склад, строки дії, коло прав і обов'язків, особливі підстави припинення, способи захисту тощо.