Вивчення української мови

2-ий етап – вправи і завдання – обгрунтувати написане.

3-ій етап – дописування слів , вставляння пропущених орфограм.

4-ий етап – добір власних прикладів.

5-ий етап – творчі вправи.

 Отже , розрізняються такі основні види орфографічних вправ : 1.Списування ( відтворення запису без будь - яких змін і творче , тобто ускладнене різними завданнями , виконання яких вимагає застосування правил ) . Списування супроводжується поясненням написання кожної орфограми. Списування може бути текстуальним ( суцільним , дослівним ) і вибірковим , коли треба виписати окремі слова , словосполучення з певними орфограмами. Можна використовувати списування – переклад.

До творчого списування доцільно додати такі завдання 6 підкреслити окремі букви , склади , морфеми з орфограмою ; вставити пропущені букви чи склади ; виписати з тексту слова, написання яких пояснюється одним правилом і т. д. При вибірковому списуванні можна виписувати слова з різними орфограмами у різні колонки. У кінці цього виду роботи реалізується зв¢язок орфографії з граматикою і розвитком мови, що в свою чергу сприяє кращому засвоєнню правопису. Списування має бути свідомим , а не механічним. Обов¢язкова умова списування – чисте , охайне , каліграфічне письмо.

2.Орфографічний розбір.

 Ця вправа передбачає  аналіз і пояснення написання  слів , що допомагає закріпити  знання з орфографії , виробити  міцні правописні навички. Розбір тісно пов¢язаний з аналізом за будовою слова і частиною мови , тобто орфографічний розбір покликаний з¢ясувати правопис того чи іншого слова , але , звичайно , на основі знань і будови слова , особливостей певної частини мови. За способом проведення розбір буває усний і письмовий , а за обсягом – повний ( пояснюються всі орфограми ) і частковий ( пояснюється одна орфограма ).

 Найчастіше визначають таку послідовність орфографічного розбору :

а ) слово з орфограмою ;

б ) частина мова , до якої належить аналізоване слово ;

в ) орфограма , яку треба  пояснити ;

г ) правило , яким пояснюється орфограма ;

д ) підбір власних прикладів.

 Наприклад , орфографічний розбір слова розбити :

а ) аналізоване слово - розбити ;

б ) дієслово ;

в ) орфограма – написання  префіксів роз - , без - ;

г ) у префіксах роз - , без – пишеться буква – з - ;

д ) розкрити , безмежно , розбігтись.

 3.Робота з орфографічним словником.

 Цей вид допомагає  студентам запам¢ятовувати важкі в правописному плані слова , дає можливість урізноманітнювати методи практичного вивчення правопису. За орфографічним словником можна виконувати і різні вправи з морфології. Наприклад , з якоїсь сторінки чи окремої статті виписати слова з тими чи іншими орфограмами і з¢ясувати їх правопис ( слова з префіксами роз - , без - , пре - , при - , з - , с - , прислівники , що пишуться через дефіс , разом , окремо і т. д. ). Цей вид роботи може бути ускладнений таким завданням , як : ввести певні слова у речення або утворити словосполучення чи скласти зв¢язний невеликий текст.

4.Різні види диктантів.

Це одна з найефективніших  форм роботи. Диктанти сприяють виробленню міцних орфографічних навичок , пунктуаційних навичок , для закріплення і повторення знань з фонетики , лексики, граматики . Написання диктантів сприяє розвитку мислення , уваги , зосередженості , пам¢яті , слуху , зору.

 Виділяють багато видів диктантів залежно від того , який критерій кладуть в основу : мета проведення , характер запису і час пояснення орфограм у тексті.

 Різні дидакти користуються неоднаковою класифікацією диктантів.

 За метою проведення виділяють :

- контрольні – основне завдання такого диктанту – перевірити знання , навички , уміння студентів; сприяє міцнішому засвоєнню правил. Спочатку читається весь текст , з¢ясовується , чи є незрозумілі слова , якщо є – пояснюються ; потім текст записують – по частинах ; після запису всього тексту викладач читає ще раз і збирає роботи.

- навчальні ;

- контрольно – навчальні – такі диктанти активізують роботу на заняттях з української мови , розвивають навички самоконтролю , спонукають до самостійного аналізу помилок , пояснення орфограм .

 За характером запису тексту :

- дослівні ( текстуальні ) , тобто такі , у яких текст записують без змін , дослівно ;

- із зміною тексту ( окремих слів , речень ). Ці диктанти , в свою чергу , поділяються на :

а ) вибіркові – наприклад , виписати з тексту лише ті речення , де є зазначена орфограма ( написання великої букви , спрощення , написання префіксів роз - , без - , з- , с - , при - , пре – і т. д. ) ; ці диктанти можуть бути ускладнені. Наприклад завдання : виписати не просто слова з певною орфограмою , а й віднести ці слова до певної групи ( колонки ) ; такі диктанти є досить корисними , тому що вимагають свідомого , вдумливого ставлення до роботи , адже в тексті необхідно розпізнати і відібрати слова , які пишуться за певним правилом; крім того за порівняно короткий час опрацьовується правопис орфограм на широкій лексичній базі.

б ) вільні – вільні диктанти включають також роботу із розвитку зв¢язного мовлення , сприяють збагаченню лексики , розвивають вміння вільно , чітко , лаконічно , правильно висловлювати свої думки ; для вільного диктанту береться суцільний текст , який легко можна поділити на частини з двох – трьох об¢єднаних речень ; спочатку читається весь текст і потім – по два – три речення без повторення , а студенти самостійно записують у зошити ( у вільному викладі , зберігаючи основний смисл ).

в ) творчі – ці диктанти включають різні види тренувальних вправ творчого характеру , що виконуються у процесі запису тексту , речень , слів.

Наведемо приклад вправ :

 Наприклад , завдання – розширити речення за рахунок введення означень , обставин і т. д. ; слова можуть бути із вставок , або самостійно придумані студентами ; потім перевіряється правопис введених у речення слів і правильність ( влучність ) добору. Таким чином цей вид роботи ще й розширює лексичний запас. Ще один вид роботи – це орфографічно – граматична робота , що полягає в заміні одних граматичних форм іншими ( у тексті даються форми теперішнього , майбутнього часу дієслів , а треба записати у минулому часі ; поставити іменники у множині чи однині ; розкрити дужки , поставивши дієслова у формі певного часу , відмінка , особи тощо. ). Третій різновид – це заміна словосполучень або речень окремими словами.

 За часом пояснення орфограм розрізняють :

- попереджувальні – орфограми пояснюються до початку запису ; потім текст записується і перевіряється. Такий диктант може бути зоровим і слуховим. При першому текст вивішується на дошку або роздається на парти ; далі з¢ясовується правопис слів у тексті ; тексти збираються ( закриваються ) ; потім записується під диктовку ; далі знову звіряються із відкритим текстом. При другому виді роботи після повторення орфографічних правил викладач читає текст ; колективно обговорюються орфограми ; потім текст перевіряють і записують у зошити.

- коментовані – орфограми пояснюються у процесі запису тексту ; можна записувати по одному реченню і відразу визначати і аналізувати орфограми.

- пояснювальні – орфограми пояснюються після запису всього тексту. Проводиться двома шляхами : текст записується під диктовку викладача ; далі – читають по одному реченню і визначають і пояснюють орфограми ; інший спосіб – один студент пише речення на дошці , інші – у зошитах. Після запису кожного речення звіряються , визначають помилки , пояснюють орфограми.

 Окремо виділяють словникові диктанти , диктанти – переклади.

 При словниковому диктанті записуються слова на певне правило чи орфограму. Такий вид роботи сприяє тому , що за невеликий проміжок часу на великому лексичному матеріалі закріплюється те чи інше орфографічне правило. Цей диктант може бути попереджувальним , пояснювальним , творчим ( наприклад , якщо необхідно змінити форму слова ) , словниковий диктант – переклад .

 Диктант – переклад найчастіше передбачає переклад з російської мови на українську. Також сприяє збагаченню лексики , розвитку мовлення , мислення тощо.

5.Запис вивченого напам¢ять тексту – для виконання цього виду роботи треба дібрати текст , детально пояснити усі орфограми , а потім по пам¢яті записувати текст у зошити.

6.Перекази , твори.

 Ці види вправ дають можливість студентам користуватися одержаними знаннями і навичками в процесі самостійного викладу думок , що , в свою чергу , сприяє кращому засвоєнню правописних , орфографічних навичок . Можна підібрати текст , де було б багато слів на визначене орфографічне правило. Також перекази і твори можуть бути ускладнені орфографічними завданнями ( змінити в переказі особу чи часову форму дієслова , число іменника , що веде до зміни орфограм ).

 Гарно себе зарекомендували вправи – ігри.

 Гра забезпечує підтримання живого інтересу студентів до навчання , розвиває в них потяг до знань , бажання примножувати свій інтелектуальний набуток , формує вміння стрімко осмислювати навчальний матеріал , якісно проводити його аналіз , робити самостійні висновки , чітко , логічно висловлювати свої думки.

 Наприклад , гра „Біг з бар¢єрами”.

 Завдання , що їх  складають , можуть бути орфоепічними , орфографічними , словотвірними , лексичними , синтаксичними , пунктуаційними. Вивчаючи тему „Прикметник” , можна запропонувати орфографічний бар¢єр : від наведених географічних назв утворіть прикметники ( в основі слів відбуватиметься чергування приголосних ) .

 Гра „Від добрих сусідів” .

Студенти одержують  по два аркуші з текстом та один чистий. На чистий аркуш вони переписують одержаний текст , але поставивши на місці орфограми три крапки і пропускаючи деякі розділові знаки. Після виконання цього завдання студенти рядами обмінюються підготовленими текстами і переписують їх , правильно заповнюючи пропуски і вживаючи розділові знаки. Потім відбувається перевірка , обрахунок помилок , що їх припустилися студенти. Така гра сприяє вдосконаленню мовних навичок студентів , поглибленню їхніх знань , розвиває увагу , спостережливість.

 Гра „Літературний редактор” – сприяє піднесенню культури мовлення студентів , прищепленню їм навичок літературного редагування , умінню глибоко осмислювати чуже мовлення.

 Гра „Пастка” – дає студентам можливість закріпити або повторити важливу мовну інформацію , розвиває спостережливість , уважність , уміння швидко аналізувати мовний матеріал. Матеріалом пошуку „пастки” може бути група слів , словосполучень , речень і окремий текст.

 А , наприклад , гра „ Правописна селекція” – дає змогу закріпити правописні навички , піднести їх до ступеня автоматизму , тренує пам¢ять , увагу , спостережливість. ( Учням дається по 5 карток , на кожній з яких записано по 10 слів. Треба якнайшвидше знайти картки , на яких слова написані без помилок ).

 Ігрове завдання „Четверте зайве”. Подані іменники поставити у формі родового відмінка однини. Визначити в кожному рядку „зайве” слово. Свій вибір обгрунтувати. Зайві іменники ввести у словосполучення так , щоб вони виступали залежними словами у формі родового відмінка однини.

 Отож грі , як одній із форм співпраці , співдії , співтворчості студента і викладача , належить чільне місце в лінгводидактиці , бо її наявність в озброєнні мовника ( словесника ) дає змогу „максимально врахувати психологічні , індивідуальні властивості особистості , сприяти формуванню і удосконаленню мовних умінь і навичок” .

 При вивченні орфографії можна також використовувати вправи з ключем. Такі завдання є цікавішими , вони дають змогу визначити прогалини у знаннях з правопису , спонукають до мислення , пошуків правильної відповіді , вносять елемент „ нестандартності” у процес навчання.

 Наведемо приклад таких завдань : Тема „Вживання апострофа і м¢якого знака” : записати подані слова у дві колонки , у кожному слові підкреслити першу букву , прочитати вислів ( ключ – народне прислів¢я , приказка ).

 Отже , вивчення орфографії є надзвичайно важливим у процесі навчання української мови. Про це свідчить те , що багатьох науковців ( Буслаєв , Ушинський , Срезневський , Тихомиров , Шереметьєвський та інших ) здавна цікавили питання розвитку правопису , його важливості і необхідності для людей , були різні підходи і принципи до успішного оволодіння орфографічними вміннями і навичками. Зокрема визначали загально дидактичні і спеціальні принципи оволодіння орфографією ( свідомості , науковості , автоматизму , міцності , зв¢язку із граматикою , з розвитком зв¢язного мовлення тощо. ). Початок цей процес бере у школі , а вищих навчальних закладах ми лише удосконалюємо , поширюємо знання студентів , повторюємо вивчені у школі правила і намагаємось заповнити прогалини у знаннях з правопису української мови. Існує надзвичайно різноманітна система вправ із орфографії . Це такі , як різні види диктантів ( пояснювальний , коментований , вибірковий , словниковий , попереджувальний контрольний , навчальний, вільний і т. д. ), вправи – ігри , вправи із ключами , проблемно – пошукові завдання , творчі вправи ( перекази і твори ) , орфографічні розбори , списування , використання орфографічного словника тощо. Крім того , правописні навички студентів удосконалюються і під час вивчення таких розділів української мови , як граматика , фонетика , орфоепія. Запорукою успішного оволодіння правописними навичками і вміннями є постійна робота над собою , а також постійна робота на парах . Це включає як самостійний аналіз студентом своїх помилок , так і взаємне виправлення , або під керівництвом викладача. Слід завжди пам¢ятати , що орфографічна вправність - невід¢ємна частина загальної грамотності людини , а стан грамотності характеризує рівень її культури.