Акредитив в міжнародній торгівлі: міжнародно-правове регулювання і загальна характеристика

За валютою  платежу акредитиви поділяються  на такі, що сплачуються:

• у національній валюті бенефіціара,
• у національній валюті імпортера,
• у третій валюті.

Якщо за акредитивом  платіж передбачено у іншій валюті, ніж валюта, в якій відкрито акредитив, у його умовах повинен чітко зазначитися курс перерахунку з валюти акредитива у валюту платежу, який необхідно використовувати при здійсненні виплат з акредитива.

За характером платежу у зв'язку з можливістю (неможливістю) здійснювати часткові поставки продукції акредитиви поділяються на подільні та неподільні.

Подільним акредитивом  передбачається виплата експортеру відповідно до контракту сум після  кожної часткової поставки.

Неподільним акредитивом  передбачається, що уся сума, яка належить експортеру, буде сплачена після завершення поставок або після останньої часткової поставки. Такий акредитив використовується зазвичай при постачанні окремими партіями обладнання, технологічно тісно пов'язаного, тобто коли непоставка однієї або кількох партій, робить неможливим використання обладнання, яке надійшло раніше. Неподільний акредитив, таким чином, захищає інтереси покупця (імпортера) [21; C.274].

За місцем та суб'єктом виконання акредитиви поділяються на такі, що:

1. Виконуються банкомемітентом у країні імпортера,
2. Виконуються авізуючим або підтверджуючим банком, який знаходиться у країні бенефіціара (експортера),
3. Виконуються за участю третього банку.

У тих випадках, коли виконуючим банком є банкемітент, строк дії  акредитива закінчується у країні банкуемітента, і акредитив сплачується тільки після отримання та перевірки докментів, необхідних для розкриття акредитива.

У випадку, коли виконуючим банком є авізуючий банк, можливі  декілька видів оплати документів залежно  від того, який спосіб оплати зазначено  в умовах контракту.

Залежно від  виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарської діяльності (експорту чи імпорту товарів та послуг) акредитиви поділяються на акредитиви на імпорт та акредитиви на експорт:

а) акредитиви на імпорт – використовуються для  розрахунків за імпортовані іноземними фірмами товари та надані послуги і відкриваються українськими банками за дорученням українських фірмімпортерів.

б) акредитиви на експорт – використовуються для  розрахунків за експортовані інофірмами товари та надані послуги і відкриваються іноземними банками за дорученням іноземних фірмімпортерів [11; C.145].

У розрахунках за український  експорт акредитиви відкриваються, як правило, іноземними банками з  авізуванням їх через українські банки. Найвигіднішим у цьому  випадку є призначення виконуючим банком уповноваженого українського банку.

При розрахунках за імпорт доцільно використовувати акредитиви, якими передбачено платіж в українському банкуемітенті проти документів, що надходять від іноземного експортера. Це дає змогу запобігти можливому заморожуванню валютних коштів суб'єктів господарської діяльності України та банків на рахунках в іноземних банках для наступних платежів за акредитивами [13; C.267].

Одним із видів імпортних  акредитивів є транзитні акредитиви. Вони можуть авізуватися, підтверджуватися та виконуватися уповноваженими банками за дорученням іноземних банківкореспондентів, які відкривають ці акредитиви в інших країнах. Як правило, транзитні акредитиви авізуються за рахунок іноземного банкуемітента, який також сплачує комісійні та інші витрати авізуючого банку. Підтвердження та виконання транзитних акредитивів доцільно здійснювати тільки в особливих випадках, наприклад, за умови надання уповноваженому Українському банку з боку банкуемітета попереднього валютного покриття.

За способом виконання акредитиви поділяються  на акредитиви, які виконуються:

1. Шляхом платежу за пред'явленням;
2. Шляхом акцепту;
3. Шляхом платежу з відстрочкою;
4. Шляхом негоціації [20].

Платіж за пред'явленням здійснюється, як правило, авізуючим або підтверджуючим банком у країні експортера при наданні відповідних фінансових та комерційних документів. Такий спосіб виконання акредитива дає змогу експортеру отримати платіж одразу після надання відповідних документів до банкуплатника.

Акредитиви, які виконуються шляхом акцепту.

При акцептуванні акредитива надається також вексель. Незалежно від того, на кого виставлено вексель, банкемітент, а за необхідності – підтверджуючий банк зобов'язуються акцептувати та здійснити платіж у зазначений строк.

Перший варіант, найсприятливіший для експортера: авізуючий або підтверджуючий банк після пред'явлення необхідних документів у його "касах" акцептує тратту.

Другий варіант: акцепт банкомемітентом, який акцептує тратту після отримання документів та визнання їх відповідно до умов акредитива.

Третій варіант, найменш  сприятливий для експортера: акцепт наказодавцем.

Акредитиви, які виконуються шляхом платежу  з відстрочкою.

Вибір між відстроченим платежем та акцептом обумовлюється головним чином звичаями та законодавством країниекспортера. Наказодавець може уникнути оплати мита та митних зборів на цінні папери ряду країн, якщо вибрав відстрочений платіж замість акцепту. При цьому способі виконання платежу банкемітент та підтверджуючий банк (якщо акредитив підтверджений) зобов'язуються здійснити платіж у визначений термін.

Акредитиви, які виконуються шляхом негоціації.

За такої форми виконання акредитива (використовується у США, Китаї та англомовних країнах) банкемітент зобов'язується платити експортеру за пред'явленням або шляхом акцепту, але передбачається також можливість негоціації. Як правило, банкемітент відправляє листа безпосередньо на адресу бенефіціара, де передбачається:

• термін дії для негоціації у країні бенефіціара;
• уточнення про добропорядність ("bona fide"), за яким банкемітент зобов'язується платити пред'явнику акре дитива з доданими до нього оформленими належним чином документами [19; C. 110] .

На практиці банкемітент для передачі акредитива бенефіціару досить часто використовує послуги банкукореспондента, якому відводиться допоміжна роль при пересиланні акредитива та засвідченні підписів, зазначених в акредитиві, і який не отримує повноваження на здійснення платежів. При виконанні акредитива бенефіціару не обов'язково звертатися до банку, який передав цей акредитив, за винятком випадку, коли банкемітент обмежив негоціацію визначеним банком (за акредитивом "restricted").

Залежно від  наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку  акредитиви поділяються на покриті  та непокриті.

Покритими вважаються такі акредитиви, при відкритті яких банкемітент попередньо надає у розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття) у сумі акредитива на строк дії зобов'язань банкуемітента з умовою можливості їх використання для виплат за акредитивом.

Валютне покриття може надаватися шляхом:

1. Кредитування на суму акредитива кореспондентського рахунка виконуючого банку у банкуемітенті або іншому банку;
2. Надання виконуючому банку права на списання всієї суми акредитива з кореспондентського рахунка, відкритого у нього банкомемітентом у момент отримання акредитива до виконання;
3. Відкриття банкомемітентом у виконуючому банку депозитів покриття або страхових депозитів [11; C. 174].

Непокритими вважаються такі акредитиви, при виставленні яких банк не депонує кошти клієнта на окремому рахунку і відповідно не надає попередньо у розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття).

Залежно від  наявності других бенефіціарів акредитиви поділяються на переказні (трансферабельні) та непереказні.

У статті 48 "Уніфікованих правил" дається таке тлумачення переказного акредитива:

"А. Переказним (трансферабельним) є акредитив, за яким бенефіціар (перший бенефіціар) має право  уповноважити банк, що здійснює  платіж, платіж з відстрочкою  платежу, акцепт чи негоціацію, або будьякий банк, уповноважений негоціювати переказуючий банк, нате, щоб акредитивом могли користуватися повністю або частково одна чи декілька інших осіб (другі бенефіціари)[33].

Таким чином, переказний (трансферабельний) акредитив надає бенефіціару  право давати розпорядження банку, який здійснює оплату, акцепт або купівлю тратт (документів), передати акредитив повністю або частинами одному або кільком третім особам (другим бенефіціарам). Другі бенефіціари не мають права подальшого переказу трансферабельного акредитива. Права за акредитивом передаються для того, щоб постачальник міг профінансувати субпостачальника (субпостачальників) за рахунок коштів за акредитивом. Частини трансферабельного акредитива можуть бути переказані окремо, якщо часткові відвантаження не заборонені умовами акредитива. Трансферабельний акредитив частіше використовується у межах однієї країни. Право на переказ акредитива в іншу країну повинно вказуватися в його умовах. Український імпортер може відмовитися від такої вказівки на тій підставі, що він не знає субпостачальників і перед ним відповідає за умовами контракту тільки безпосередньо постачальник.

У свою чергу акредитив, який не може бути використаний другим (и) бенефіціаром (бенефіціарами) є непереказним акредитивом.

 

РОЗДІЛ 3.  
АКРЕДИТИВ, ЯК ФІНАНСОВИЙ ІНСТРУМЕНТ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ

3.1. Використання акредитиву у міжнародних відносинах

Як уже  згадувалося, широкі можливості відкриваються  при використанні акредитива не лише як однієї з форм міжнародних розрахунків, але і як фінансового інструмента. При цьому учасники зовнішньоекономічної діяльності можуть розраховувати на такі можливості, як-от: одержання авансу для виконання контракту, отримання кредиту під виставлений на їхню користь акредитив, торговельне фінансування угоди та ін. Розглянемо деякі з них.

Для одержання  авансу за зовнішньоекономічним договором (контрактом) можна використовувати  акредитив із червоною обмовкою (Letter of Credit with «red clause»).

У цьому випадку  продавець (експортер) може зажадати від  банку-кореспондента (виконуючого банку) аванс на обумовлену суму.

Виплачують  його за певних умов. Зокрема, акредитив  має містити так звану «червону умову», у якій банк-емітент уповноважує  виконуючий банк виплатити бенефіціару  визначений відсоток від суми акредитива у вигляді авансового платежу  проти подання таких документів:

• квитанції бенефіціара;
• листа бенефіціара про те, що він зобов’язується:
• надати в зазначений у акредитиві термін обумовлені відвантажувальні документи;
• у разі нездійснення відвантаження повернути до банку, що здійснив фінансування, не пізніше встановленої дати всю суму отриманого авансу і відсотки, нараховані за час користування ним;
• проінструктувати свій банк про переказ суми, що повертається, до банку, який здійснив фінансування [18; C.201].

Якщо клієнт, якому виплачується аванс, є абсолютно надійним з точки зору банку, що фінансує, то достатньо буде такого переліка. У такій ситуації виплата авансу провадиться за рахунок банку-кореспондента (виконуючого банку), але під відповідальність банку, який відкрив акредитив (банку-емітента). Якщо продавець не надасть у строк необхідні документи і не погасить аванс, то банк-кореспондент (виконуючий банк), що здійснив фінансування, спише суму авансу разом з відсотками з банку-емітента. Останній утримає цю суму з наказодавця акредитива, який тим самим несе ризик за аванс і відсотки. [19; C.86]

У разі коли банк, що здійснює фінансування, не достатньо  знає і довіряє бенефіціару –  одержувачу авансового платежу, на додаток  до вказаного вище переліку потрібно надати гарантії банку (банку-продавця) із зобов’язанням повернути суму авансу, включаючи відсотки, якщо бенефіціар не подасть відвантажувальні документи протягом дії акредитива.

Якщо було проведено фінансування і бенефіціар надав у зазначений термін необхідні  документи, то після перевірки їх і визнання такими, що відповідають умовам акредитива банк, що фінансує, списує суму документів разом з відсотками за фінансування з банку, що відкрив акредитив. При цьому бенефіціар одержить тільки різницю між сумою, зазначеною в акредитиві, і сумою вже отриманого раніше авансу.

Одним з видів  торговельного фінансування є надання  фінансування за акредитивом з відстрочкою  платежу.

Акредитив з  відстрочкою платежу є важливим інструментом фінансування для покупця, оскільки протягом періоду відстрочення платежу він, одержавши товар, може продати його і з отриманого виторгу сплатити суму акредитива. Саме тому такий вид акредитива є досить поширеним у відносинах з українськими експортерами й іноземними покупцями. Однак, з точки зору продавця, цей акредитив не вигідний (тому що збільшується період обороту коштів), але все-таки прийнятний. Якщо продавцеві необхідні кошти раніше настання дати платежу, то він може використовувати документи з виконаного їм акредитива у вигляді застави під час кредитування в банку. Такі операції здійснюються деякими банками за схемою:

• продавець (експортер) виконує умови акредитива і надає необхідні документи до уповноваженого банку;
• уповноважений банк перевіряє документи і дає свою письмову згоду здійснити платіж;
• продавець (експортер) бере кредит у банку (це може бути будь-який банк) і використовує як заставу зазначені документи, які підтверджують, що на його користь буде здійснено платіж у визначений термін;
• після одержання коштів за акредитивом продавець (експортер) погашає кредит і відсотки за ним або банк, що надає кредит, сам подає документи, отримані від продавця (експортера), до виконуючого банку і просить сплатити кошти на свій рахунок. У цьому випадку банку бажано брати участь у «ланцюжку» проведення платежів за акредитивом, щоб мінімізувати свої ризики з непогашення кредиту внаслідок будь-яких дій продавця (експортера) [15; C. 354].