Оцінка та аналіз основних тенденцій розвитку країни (підставляємо ту країну, яку визначив викладач) в міжнародному інтеграційному простор

Таким чином, положення Люксембургу  в ЄС ознаменувалося новим і більш  успішним періодом розвитку економіки  країни, для якого характерне збільшення ВВП, поліпшення рівня життя населення, підвищення соціальної захищеності, більш відкрита міжнародна торгівля.

У Люксембурзі зверталися люксембурзький франк і бельгійський франк. Валюта випускалася Люксембурзьким монетним інститутом, який опікується фінансовий сектор. Центральним банком є Національний банк Бельгії.

С 1 січня 2002 року в 12 країнах-членах Європейського Союзу введена загальна валюта - євро. Усього сім банкнот і вісім монет. Євробанкноти номіналом 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 євро. Вісім монет варіюються за розміром, кольором і товщині залежно від свого номіналу: 1, 2, 5, 10, 20 і 50 центів. У нових монет одна сторона - загальна для всіх, а зворотна сторона - індивідуальна в кожній країні. Банкноти ж однакові по всій зоні євро. В одному євро - 100 центів.

Всі монети, незалежно від  'національності' оборотной боку, приймаються у всіх країнах зони євро (Бельгія, Німеччина, Греція, Іспанія, Франція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Австрія, Люксембург та Фінляндія).

Курс обміну національних валют у євро жорстко зафіксований, і тільки з цього фіксованим курсом буде здійснюється обмін як євро в національну валюту, так і обмін національної валюти в іншу. На даний момент часу він становить -40,33 бельгійських франка за євро.

Що стосується валютної системи  Люксембургу, то остаточних висновком  зробити неможливо. Люксембург є  учасником Європейського Союзу, де в обігу перебуває грошова  одиниця Євро, тому до цих пір  спірним є питання - чи добре чи погано введення єдиної валюти і яким чином це відбивається на міжнародних  економічних відносинах Люксембургу  з іншими країнами.

У люксембурзької економіці  після тривалого періоду стагнації, що почався в 2001р., Спостерігалося деяке пожвавлення ділової активності. Даний процес практично не позначилася на стан зовнішньої торгівлі країни. Навпаки, в Люксембурзі було зафіксовано незначне зниження експортно-імпортних операцій, обсяги яких збереглися практично на рівні показників 2002р.

У 2003 р. основними торговими  партнерами Люксембурга традиційно були країни-члени ЄС. У звітному періоді на них припадало 87,85% від  загального обсягу зовнішньоторговельного товарообігу Люксембургу, при цьому  експорт люксембурзьких товарів  до країн ЄС становив 34,13% від загального обсягу експорту Люксембургу, а імпорт товарів з ЄС - 90,66% від загального обсягу імпорту країни.

За інформацією СТАТЕК (статистичного органу Люксембургу, який веде облік статистики зовнішньої торгівлі країни) зовнішньоторговельний  оборот склав 19,37 млрд. Люксембургу євро, що на 218,2 млн. євро нижче за показник за аналогічний період 2002 р. (зниження на -1,11%). Сальдо зовнішньоторговельного балансу країни за період 2003 р. було негативним і склало -2,69 млрд. євро, що, тим не менше, краще показника за 2002р. (-2,88 Млрд. євро). Дефіцит торгового балансу Люксембургу скоротився на -6,6% або 190,5 млн. євро в порівнянні з аналогічним періодом 2002 р. Багато в чому це пояснюється більш істотним скороченням обсягів імпорту іноземних товарів до Люксембурга в порівнянні з незначним скороченням обсягів експорту люксембурзьких товарів за кордон .

За 2004 р. експорт товарів  склав люксембурзьких 8,34 млрд. євро, що на -0,17% нижче за показник за той же період 2003 р. (8,35 млрд. євро). Люксембурзький імпорт товарів скоротився на -1,82%, склавши 11,03 млрд. євро (проти 11,24 млрд. євро за аналогічний період 2003 р.).

За оцінками торгпредства Росії в Бельгії та Люксембурзі, за підсумками 2004 р. зовнішньоторговельний  оборот Люксембургу досяг 21,2 млрд. євро, що, тим не менше, нижче рівня 2003 р. При цьому обсяг експорту склав 9,1 млрд. євро, а обсяги імпорту - 12,1 млрд. євро.

Також виріс обсяг експорту Люксембургу такої продукції, як шкіряна сировина (+10,93%), текстиль та текстильні вироби (+9,04%), продукція  хімпрому (+6,36%), дорогоцінні камені і метали та вироби з них ( +2,93%), а також продтовари і с / г сировину (+1,87%). Незначно зріс експорт металів і виробів з них (+0,25%).

Знизився експорт мінеральних  продуктів (-14,22%), скоротилися експортні  поставки продукції по товарній групі  «інші товари» (-12,94%), виробів з  каменю і скла (-5,78%), машин, устаткування і транспортних засобів (-3,16%), а також  деревини і целюлозно-паперових  виробів (-1,93%).

Кількісні зміни торкнулися і люксембурзький імпорт товарів. Значно виріс люксембурзький імпорт дорогоцінних каменів, металів і виробів з  них (+25,26%). Збільшився також імпорт продукції за такими товарними групами, як продукція товарної групи «інші товари» (+8,11%), продтовари і с / г сировину (+7,97%), метали та вироби з них (+6,77% ), вироби з каменю і скла (+5,59%), продукція хімпрому (+3,51%), мінеральні продукти (+2,41%), деревина та целюлозно-паперові вироби (+2,14%), а також текстиль та текстильні вироби (+0,18%). Знизився імпорт машин, устаткування і транспортних засобів (-12,08%) і імпорт шкіряної сировини (-5,14%).

Структурних змін в товарообігу  Люксембургу не відбулося. Основними  статтями експорту були люксембурзького: машини, обладнання і транспортні  засоби (33,55%, 2797,85 млн. євро); метали та вироби з них (27,16%, 2265,31 млн. євро); продукція хімпрому (14, 88%, 1241,17 млн. євро); продтовари і с / г сировину (7,40%, 617,36 млн. євро); текстиль, текстильні вироби та взуття (5,90%, 491,73 млн. євро); деревина та целюлозно-паперові вироби (4,55%, 379,25 млн. євро); вироби з каменю, керамічні вироби, скло (3,93%, 327,35 млн. євро).

На частку решти люксембурзької експортної продукції припадає лише 2,63%. Експорт за трьома товарними  групами (машини, устаткування і транспортні  засоби, метали та вироби з них, а  також продукція хімпрому) представляє 75,6% експорту країни.

Міжнародна міграція капіталу.

Інвестиційний клімат в Люксембурзі  вважається одним з найбільш сприятливих  на європейський ському континенті. Підвищений інтерес до інвестування в цю країну пояснюється не тільки вигідним геостратегічним положенням, нали чіем добре розвиненої фінансової ін фраструктури та висококваліфікованих ванних виробничих кадрів. Величезне значення набувають численні пільги, що надаються іноземним перед ємця (вигідні кредити, умови по купки землі тощо). Закордонні компанії мають рівні з національними фірмами умови в отриманні державних пільгових кредитів і субсидій (на їх частку припадає близько 2/3 всіх отриманих коштів). Серед факторів залучення іноземних інвестицій серйозну роль відіграє скорочення податків.

Ліберальний податковий клімат і майже повна відсутність  оподаткування офшорних операцій привертає  в країну численні іноземні капітали.

Люксембург посів перше  місце в світі за обсягом залучених  прямих іноземних інвестицій в економіку  країни в 125,7 млрд. дол У 2003р. люксембурзьке уряд продовжував зраджувати першорядне значення розвитку соціальних інфраструктур. Зростання суспільних інвестицій в Люксембурзі, а саме витрат, пов'язаних з розвитком інфраструктури, залишався на високому рівні.

Загальна сума інвестиційних  витрат держави за підсумками 2004 р. збільшилася до рівня в 790 млн. євро, або 11,8% від загальних витрат держави. У порівнянні з бюджетом 2003 р., це представляє збільшення більш ніж на 2%. У 2003 р. інвестиційні витрати були рівні 2,75% від ВВП. У 2004 р. цей показник перевищив 3,5%. Рівень капіталовкладень, досягнутий Люксембургом, найбільш високий з усіх країн Європейського союзу, і оцінений в 4,8% від ВВП. Середній показник для інших країн ЄС становить 2,3%.

Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) опублікувала доповідь, присвячену ролі іноземних інвестицій у світовій економіці. Таким чином, в ньому опубліковано рейтинг 140 країн, що відображає роль іноземних інвестицій в економіці кожної з них. Для визначення місць в рейтингу порівнювалися частки кожної країни у світовому ВВП та обсяг іноземних інвестицій у світовій економіці за період 1993-2000 роки. Країні присвоювався коефіцієнт 1, якщо ці частки були рівні.

У результаті на першому місці  в списку опинилися Бельгія і  Люксембург (коефіцієнт 13,8), які розглядалися разом, тому що ще до введення євро між  цими країнами було укладено валютний союз.

Таким чином, Люксембург визнаний найпривабливішим для іноземних  інвесторів. Але в останнє десятиліття  основним об'єктом вкладення капіталу стають сусідні країни Євросоюзу, що відображає усунення обмежень на движе ня капіталів в цьому об'єднанні при збереженні нии в Люксембурзі занадто високих витрат вироб ництва. Починається інвестиційна експансія капіталу в країни Центральної та Східної Європи, в тому числі і в російську економіку.

Міжнародна міграція робочої  сили.

У 1999 році чисельність населення  світу досягла 6 млрд. осіб, з них за експертними оцінками ООН близько 150 мільйонів (або 2,5% усього населення планети) живуть у країнах, які не є країнами їхнього народження. Згідно з прогнозами зростання населення світу буде продовжуватися.

У цих умовах міграція стає принциповим компонентом зростання  населення європейських країн. За даними Євростату міграція до країн ЄС після її піку на початку 1990 року (більше 1 млн. осіб) значно скоротилася за останнє десятиліття. У 1999 році вона склала 700 тис. осіб. В останній доповіді ЄС підкреслюється, що міграційний приплив може послужити непоганим рішенням проблеми старіння населення і зниження його приросту в Європі.

Таким чином, різке збільшення кількості іноземних іммігрантів  в Люксембург, викликане, перш за все, що проводиться державою політикою  із залучення іноземного капіталу, розвитку нових високотехнологічних  галузей, малого та приватного бізнесу; отже, зростає потреба в кваліфікованій робочій силі. Крім того, вживання заходів щодо полегшення умов отримання громадянства, політика соціальної допомоги і дотацій, допомога іноземним громадянам у працевлаштуванні приваблюють сюди все більше і більше іноземців.

Вплив кризи на реальний сектор економіки Євросоюзу наприкінці 2008 - початку 2009 рр. був досить негативним. У 2009 р. ВВП Євросоюзу загалом за рік знизилося від 18388 млрд дол. до 16191,0, тобто майже на 12 %. Водночас на 2 % знизилася частка ВВП Євросоюзу у світовому. Останні дані Євростату свідчать, що сумісними зусиллями країнам ЄС вдалося зупинити подальший спад економіки у Ш кварталі 2009 р., приріст ВВП становив 0,2 % відносно ВВП II кварталу 2009 р., але він ще на 4 % був меншим від аналогічного періоду попереднього року.

Позитивна динаміка збереглася й у IV кварталі 2009 p., порівняно з III кварталом ВВП зріс на 0,3 %, але майже на 2 % він був меншим порівняно з 2003 р. Початок 2010 р. відзначився теж позитивними тенденціями. УІ кварталі ріст ВВП на 0,4 % порівняно з IV кварталом 2009 р. та його приріст у 0,7 % порівняно з аналогічним періодом попереднього року свідчать про поступове відродження економіки Євросоюзу. Таку позитивну тенденцію спостерігаємо й у II та III кварталах 2010 р. Хоча темп приросту ВВП порівняно з попередніми кварталами, залишався незначним, 1 та 0,5 % відповідно, порівняно з аналогічними періодами 2009 р. його вже можна вважати істотним, 2,4 та 2,1 %, відповідно (табл. 2.1) [8].

Динаміка основних макроекономічних показників у Євросоюзі у 2009-2010 pp.

Щоквартальна позитивна  динаміка зростання кінцевого споживання з початку 2010 р. дозволила вийти  на позитивні показники порівняно  з аналогічними періодами минулого року. УІ кварталі темп приросту становив 0,4 % як відносно попереднього періоду, так і відносно аналогічного періоду  минулого року. За результатами III кварталу приріст вже становив 1,2 % порівняно  з III кварталом 2009 р.

Варто зазначити, що внаслідок  фінансово-економічної кризи значно погіршився інвестиційний клімат, що відобразилося на зниженні обсягу інвестицій в економіку Євросоюзу. Так, у 1 кварталі 2010 р., не зважаючи на 0,3 відсоткове зростання інвестицій порівняно з попереднім періодом, темп падіння обсягу інвестицій становив 12,2 % від показника 2009 р. У II кварталі спостерігалася негативна динаміка зниження інвестицій на 9,8 %.

Лише у III кварталі 2010 р. інвестиційна діяльність потрохи активізувалася, приріст інвестицій становив 0,3 % та 1,0 %, відповідно до попереднього та аналогічного періоду. Це підтверджує той факт, що внаслідок фінансово-економічної  кризи знизилася інвестиційна діяльність, а без належного фінансування про швидке відновлення реального  сектору економіки говорити не можна [8].

Істотною перешкодою подальшого економічного зростання Євросоюзу  залишається боргова криза. Державний  борг Євросоюзу та Єврозони у 2008 р. зріс на б та 8 %, відповідно. У 2009 р. фінансова  ситуація ще більше загострилася. Державний  борг країн ЄС збільшився на 993,3 млрд євро або на 13 %,

державний борг країн Єврозони хоча і зростав меншими темпами, приріст становив 10 %, але вже перевищив 7000 млрд євро. Крім того, спостерігається стрімке зростання частки державного боргу у ВВП: у Євросоюзі у 2008 р. вона становила 61,6, у 2009 р. зросла більш як на 10 % до 73,6. Протягом 2008-2009 pp. частка держаного боргу відносно ВВП країн Єврозони перевищувала цей показник по Євросоюзу загалом. У 2008 р. вона становила майже 70 %, у 2009 - ще зросла на 9,3 % і становила 78,7 %. Водночас, дефіцит бюджету Євросоюзу та Єврозони перевищив усі допустимі межі (не більш як 3 % від ВВП відповідно до Маастрихтської угоди). У 2009 р. він становив у Євросоюзі 6,8 % проти 2,3 % у 2008 р., а у Єврозоні -6,3 % проти 2 % у 2008 р. [14].

Ситуація щодо державного боргу у Єврозоні є більш напруженою, ніж загалом у Євросоюзі. Це обумовлено тим, що до Єврозони входять країни, фінанову ситуацію яких можна охарактеризувати як катастрофічну, серед них Люксембург, Ірландія, Іспанія, Італія, Греція. У суспільстві за таку необережність щодо формування бюджетів цих країн та занадто високі витрати, які призвели до глибокої фінансової кризи й прямо вплинули на економіку Євросоюзу, їх назвали терміном "PUGS', що перекладається як 'свині'.

Найбільш небезпечною  зараз залишається фінансова  ситуація у Люксембург та Ірландії. Аналізуючи динаміку частки дефіциту бюджету відносно ВВП, починаючи з 2003 p., встановлено, що протягом усього дослідженого періоду в Люксембург, на відміну від Ірландії, мав місце дефіцит бюджету. Але у 2003, 2007-2008 pp. він не перевищував допустимий за Маастрихтською угодою рівень у 3 % (рис. 2.1).

Значною частка дефіциту бюджету  відносно ВВП, 6,1 %, була у 2005 р., а у 2009 р. набула максимального значення за увесь досліджуваний період, 9,3 %. Водночас [8] економіка Ірландії характеризувалася більш позитивною ситуацією. Протягом 2003-2007 pp. бюджет країни був сформований таким чином, що у країні доходи перевищували витрати, частка профіциту в 2004-2007 pp. змінювалася на рівні 1,5-2,9 % відносно ВВП. Така позитивна ситуація різко погіршилася спочатку в 2008 p., дефіцит бюджету становив більше ніж 7 % від ВВП, а у 2009 р. ще у два рази збільшився.