Теорії міжнародної торгівлі

* повна зайнятість, тобто всі наявні трудові ресурси використовуються у виробництві товарів;

* у міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, що торгують між собою тільки двома товарами;

* витрати виробництва залишаються постійними, а їх зниження збільшує попит на товар;

* ціна одного товару виражена в кількості праці, витраченої на виробництво іншого;

* транспортні витрати на перевезення товарів з однієї країни в іншу не враховуються;

* зовнішня торгівля вільна від обмежень і регламентацій, тобто уряди не повинні втручатися в зовнішню торгівлю. їм варто підтримувати режим відкритих ринків і свободи торгівлі;

* міжнародна торгівля збалансована (імпорт оплачується експортом);

* чинники виробництва не переміщуються між країнами.

                   Ця теорія отримала назву теорії абсолютних переваг, тому що грунтувалася на абсолютній перевазі: країна експортує той товар, витрати на виробництво якого менші, ніж у країні - торговельному партнері, та імпортує той товар, який виготовляється за кордоном з меншими витратами. Обидві країни виграють у результаті спеціалізації кожної з них на виробництві того товару, по якому вони мають абсолютну перевагу. Це дає можливість використовувати ресурси найбільш ефективно, внаслідок чого виробництво обох товарів зросте. Збільшення виробництва обох товарів являє собою виграш від спеціалізації на виробництві, який поділяється між двома країнами в процесі міжнародного товарообміну.

              Модель теорії абсолютних переваг можна продемонструвати на такому прикладі, показаному в (табл.3.1)

                                                                                                          Таблиця 3.1

                                 Принцип абсолютної переваги

Показники	Країна А	Країна В
Час, необхідний для виробництва  одиниці товару І, год.	6	24
Час, необхідний для виробництва  одиниці товару II,год.	12	8

                  Дані таб.3.1 показують, що на виробництво товару І у країні А потрібно 6 год., а в країні В - 24 год., тобто в країні А на виробництво одиниці товару І витрачається менше часу, ніж у країні В. Це свідчить про абсолютну перевагу країни А у виробництві товару І. У виробництві товару II абсолютну перевагу має країна В. Якщо країна А скоротить виробництво товару II і збільшить виробництво товару І, а країна В, навпаки, скоротить виробництво товару І і підвищить випуск товару II, то буде мати місце міжнародний поділ праці (міжнародна спеціалізація) і міжнародна торгівля на основі принципу абсолютної переваги (табл.3.2).

                                                                                                                 Таблиця 3.2

Вигоди від міжнародної  торгівлі на основі принципу абсолютної переваги

Види товарів	Країна А	Країна В	Світ у цілому
Товар І	+2шт.	-1 шт.	+1 шт.
Товар II	-1 шт.	+3шт.	+2 шт.

Якщо в країні А виробництво  товару II зменшиться на 1 шт., то країна зекономить 12 год, які вона може використати  для виробництва додаткових 2 шт. товару І. Аналогічну ситуацію можна  спостерігати і в країні В: внаслідок  скорочення виробництва на 1 шт. товару І буде зекономлено 24 год, які можна  використати для додаткового  випуску 3 шт. товару II. Таким чином, світове виробництво товару І  збільшиться на 1 шт., а товару II - на 2 шт., без використання додаткових ресурсів (тобто при незмінній  кількості праці), а тільки завдяки  міжнародній спеціалізації.

                    Теорія відносних переваг англійського економіста Д. Рікардо, стверджує, що у міжнародній торгівлі доцільно брати участь усім країнам. Згідно з цією теорією країні вигідно імпортувати той товар, відносні затрати на виробництво якого у ній перевищують затрати на експортований товар.                        Теорія відносних переваг є теоретичною основою міжнародної спеціалізації. Отже, міжнародна торгівля вигідна всім країнам — учасницям, щоправда, вигоди країн не однакові, хтось їх має більше, а хтось — менше.

                 Рікардо розвинув доводи А. Сміта на користь вільної торгівлі і розширив зону порівняльних переваг для вигідної міжнародної торгівлі, ввівши принцип відносної переваги. Теорія відносної переваги у витратах стверджує, що міжнародна торгівля вигідна для будь-якої країни: і для тієї, котра ні в чому не має переваг, і для тієї, котра має переваги абсолютно для всіх товарів. У кожній країні (без урахування абсолютних переваг) завжди знайдеться товар, виробництво якого більш ефективне (щодо співвідношення витрат), ніж виробництво решти товарів. Країна отримає більший виграш, якщо сконцентрує свої ресурси на більш ефективних виробництвах. Країні невигідно розвивати навіть ті галузі, де витрати виробництва нижчі, ніж в інших країнах, але різниця у витратах менша, ніж на виробництво продукції найбільш продуктивної галузі в країні. Товар, для якого відносна вигода найбільша, і повинен експортуватися[10, с. 72-87].

Проілюструємо ці вигоди на числовому прикладі. Візьмемо такі країни як Англія і Португалія і припустимо, що вони торгують одна з одною. Оскільки дві економіки не взаємодіють, то можна очікувати, що ціни на одні й ті самі товари в Англії і Португалії різні. Цю різницю в цінах Д. Рікардо пояснював неоднаковою продуктивністю праці в цих країнах. Крім того, наслідком різної продуктивності праці була також і різниця в доходах, бо трудові витрати мають компенсуватися, виходячи з їхньої продуктивності.

                   Припустимо, що кожна країна може вибирати, куди направляти свої трудові ресурси: на виробництво пива, зерна чи якихось поєднань цих товарів. Час, необхідний для їхнього виробництва, і час, який є в наявності, показано в табл.3.3 [15, с. 24-29]

                                                                                                                  Таблиця3.3

ВИТРАТИ ЧАСУ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА  ПИВА ТА ЗЕРНА

	Англія	Португалія
Час, необхідний для виробництва 1 галона пива (год.)	6	7,5
Час, необхідний для виробництва 1 фунта зерна (год.)	4	10
Час, що є в наявності (год.)	36	60

  Зазначимо, що Португалія менш ефективна у виробництві і пива, і зерна. Ця нижча продуктивність і впливає на те, що португальці бідніші за британців: англійський робітник може заробити 1 галон за 6, а португальський - за 7,5 год. Висловлюючись економічною мовою, Англія має абсолютну перевагу у виробництві обох товарів. Відносні ціни на товари в обох країнах можна легко підрахувати. Витрати на виробництво 1 галона пива в Англії в 1,5 разу більші від витрат виробництва 1 фунта зерна. Отже, 1 фунт зерна коштуватиме 0,66 галона пива. Так само в Португалії відносна ціна 1 фунта зерна - 1,33 галона пива. Виробничі можливості і доходи кожної країни відображені на рис. 3.1.

Рис.3.1. Ілюстрація виграшу від торгівлі за моделлю Д. Рікардо.

                  Приклад, наведений Д. Рікардо, гранично спрощений: вкрай рідко закриваються цілі галузі - як пивоварна в Португалії, так і виробництво зерна в Англії. Однак країни намагаються спеціалізуватись і експортувати ті товари, котрі можуть бути вироблені найбільш ефективно, оскільки вигоди від торгівлі, що ґрунтуються на принципах порівняльних переваг, очевидні. Спеціалізація і торгівля, які ґрунтуються на використанні порівняльних переваг, сприяють ефективнішому розміщенню світових ресурсів, а отже, і зростанню світового виробництва.

                  Міжнародна торгівля збільшує доход і рівень життя країн, що торгують між собою. Нація, яка ігнорує принцип порівняльних переваг, імовірно поплатилася б зниженням життєвого рівня населення і уповільненням темпів економічного зростання[18, c523].

 

                           4 Еволюція теорій міжнародної торгівлі

                  Розвиток торгових відносин між країнами та створення світового ринку викликали потребу в теоретичному обґрунтуванні такого явища як міжнародна торгівля. Перші спроби пояснити причини міжнародної торгівлі та розробити рекомендації щодо зовнішньоторговельної політики були здійснені ще в XV столітті європейськими вченими. Саме тоді з´явилися перші концепції міжнародної торгівлі, які отримали назву теорій меркантилізму, існують п’ять етапів розвитку міжнародної торгівлі

(Див Додаток Б)

                 I Етап характеризується промисловими революціями, що замінили мануфактурне виробництво великою машинною індустрією в усіх розвинутих країнах. Важка промисловість фактично сформувала світовий ринок і одночасно різко посилила свою залежність від нього. У цей період 
міжнародна торгівля розвивалась дуже швидкими темпами, чому сприялитакі чинники: 
• залучення нових регіонів земної кулі до міжнародного товарообміну. 
• прогрес у розвитку транспортної системи світу (збільшення загального 
тоннажу суден; заміна вітрильників пароплавами),революція в засобах зв'язку  
                    Характерною рисою цього етапу є випереджаючі темпи зростання світового товарообороту порівняно з темпами зростання промислового виробництва в світі, що свідчить про велике значення для країн розвитку зовнішньої торгівлі. Суттєвою особливістю даного етапу розвитку міжнародної торгівлі є вивезення товарів, тобто експорт товарів, вироблених на національній території. У сфері регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин цей етап характеризується зародженням політики фритредерства — свободи торгівлі та невтручання держави у підприємницьку діяльність, основним прихильником якої була Великобританія. .

   IІ Етап характеризується такими основними середовищними 
чинниками: • науково-технічний прогрес у виробництві товарів, який забезпечивзниження ваги одиниці товару, підвищення якості збереження продукції під час транспортування (консервування, заморожування); 
• подальше вдосконалення транспортних шляхів та суттєве вдосконалення 
якісних характеристик транспортних засобів (збільшення місткості, 
розширення номенклатури: поява спеціалізованих транспортних засобів для 
транспортування специфічних товарів, збільшення швидкості пересування). 
Основною особливістю розвитку міжнародної торгівлі на цій стадії стає 
вивезення капіталу, що забезпечував як збільшення експорту товарів, так 
і захоплення вигідних ринків збуту та джерел сировини. За допомогою 
експорту капіталу фірми посідали ключові позиції в господарстві тих 
країн, куди вивозився капітал, особливо якщо це були менш розвинуті 
країни, таким чином забезпечуючи собі отримання високих прибутків. 
Наступною особливістю розвитку міжнародної торгівлі в цей період є також 
те, що переважна частина світового товарообороту припадала на взаємний 
товарооборот між невеликою кількістю індустріальне розвинутих країн, 
жителі яких становили незначну частину населення земної кулі. Так, 
напередодні Першої світової війни 11 найбільш розвинутих країн 
(Великобританія, Німеччина, Франція, США, Італія, Японія, Бельгія, 
Нідерланди, Швеція. Швейцарія, Канада) забезпечували понад 55 % 
світового експорту, в той час як їх населення становило лише 20 % 
світового.[10,c125] 
                  III Етап деякі фахівці називають «мертвим», або «чорним» періодом у розвитку міжнародної торгівлі. Чверть сторіччя (1914— 1939рр.), що тривав цей етап, позначені подіями Першої світової війни та її 
руйнівними наслідками для економік європейських країн, економічними 
кризами 1920—1921 pp. та 1929—1933 pp., початком формування двох світових систем господарства. Основні особливості і риси цього етапу можна охарактеризувати таким чином: довготермінове і глибоке порушення міжнародних торговельно-економічнихзв'язків, зумовлених наслідками світової війни та революції в Росії;значне скорочення світового товарообороту внаслідок загальнихнесприятливих економічних і політичних умов, що спричинили як падінняфізичного обсягу торгівлі, так і зниження світових цін;незмінність товарної структури світового товарообороту  
                Ускладненню міжнародної торгівлі сприяли також особливості Державногорегулювання, а саме: посилення митного протекціонізму та розпад існуючої міжнародної валютної системи, що призвело до виникнення окремих валютнихблоків. Останні являли сооою валютні угруповання країн, що створювалисьдля забезпечення валютноекономічного пріоритету тієї країни, якаочолюада цей блок, шляхом прикріплення валют країн-учасниць до її валюти. Так, у 1931 р. стерлінговий блок на чолі з Великобританією 
об'єднав практично всі країни цієї імперії та ряд держав, тісно 
пов'язаних з нею економічно. Пізніше до нього приєднались Швеція, 
Норвегія, Данія, Японія, а згодом — Німеччина та Іран.  
IV етап. Повоєнний, етап розвитку міжнародної торгівлі дістав ще назву 
«золотого» — саме в цей період було досягнуто 7 % щорічного приросту 
світового експорту[11, c209].

  В цей період міжнародна торгівля розвивалась під 
впливом таких середовищних чинників:

• посилення двох світових систем господарства — капіталістичної та 
соціалістичної;  
розпад колоніальної системи, який почався після Другої світової війни: 
за 30 повоєнних років політичну незалежність завоювали більше ніж 100 
колишніх колоній і напівколоній, а повна ліквідація колоніальної системи 
закінчилась у середині 70-х років падінням останньої і найстарішої 
португальської колоніальної імперії; початок формування регіональних економічних інтеграційних угруповань:

Рада економічної взаємодопомоги — міжурядова економічна організація 
соціалістичних країн Європи, 1947р.; Бенілюкс — економічний союз 
Бельгії, Нідерландів та Люксембургу, 1958 p.; Європейська Асоціація 
вільної торгівлі — торговельний блок семи західноєвропейських країн 
(Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія та 
Швеція), 1956 p.; Європейська економічна спільнота (ЄЕС) — державне 
об'єднання шести європейських держав (Федеративна Республіка Німеччина, 
Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург), створене з метою 
формування спільного ринку шляхом ліквідації митних тарифів і проведення 
спільних заходів в економічній та соціальній сферах). 
                 Особливістю цього етапу є достатньо високі темпи приросту світового товарообороту і швидше, ніж після Першої світової війни, відновлення як національних економік, так і зовнішньоекономічних зв'язків. Наприклад, за 20 років, починаючи з 1950 p., обсяг світового експорту збільшився майже в 5 разів, а в індустріальне розвинутих країнах — у 7,5 рази[15, c214].

                    V етап - Сучасний, етап розвитку міжнародної торгівлі вже сьогодні можнаподілити на два періоди: конкуренції двох світових систем господарства — капіталістичної та соціалістичної (до початку 90-х років); 
глобалізації світової економіки (з початку 90-х років).

Кожному із зазначених вище п'яти етапів розвитку міжнародної торгівлі притаманні:• певні середовищні чинники розвитку;• особливості, що відтворюють рівень інтернаціоналізації виробництва іроль міжнародної торгівлі у розвитку національних господарств;пріоритетні методи

регулювання зовнішньоїторгівлі більшості  країнсвіту.

 

                             5 Сучасні теорії міжнародної торгівлі

       Сучасні теорії міжнародної торгівлі можна згрупувати за такими напрямками: неокласична школа, альтернативні теорії та теорії неотехнічного напрямки (Див Додаток В)