Міжнародна торгівля країн-членів ГУАМ

Зміст

 

 

Вступ

 

Одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки України  є розвиток її зовнішньоторговельної стратегії. Він передбачає передусім раціональний вибір торговельних партнерів з позиції максимальної вигоди для країни, укладення та реалізацію угод про зони вільної торгівлі та інші форми економічної інтеграції. Перш, ніж шукати нових партнерів, необхідно обов’язково визначити, наскільки ефективною є участь країни у попередніх домовленостях. Україна є членом ГУАМ і має в його рамках угоду про вільну торгівлю, тому надзвичайно важливим є аналіз зовнішньої торгівлі цієї організації та місця України в ній.

Метою даної роботи є  дослідити міжнародну торгівлю країн  ГУАМ, її структуру та динаміку. Виходячи з поставленої мети, в роботі вирішуються  такі завдання:

• розглянути історію виникнення та принципи функціонування ГУАМ;
• проаналізувати основні напрями стратегічного співробітництва країн-членів ГУАМ;
• охарактеризувати зовнішню торгівлю країн ГУАМ між собою;
• визначити пріоритети розвитку зовнішньої торгівлі країн ГУАМ.

Об’єктом дослідження є зовнішньоторговельні відносини країн ГУАМ. Предметом дослідження є структура та динаміка міжнародної торгівлі країн ГУАМ.

Теоретичною базою дослідження  є статистичні дані про динаміку та структуру зовнішньої торгівлі України, Молдови, Грузії та Азербайджану, а  також прикладні дослідження  щодо перспектив подальшого розвитку співробітництва між країнами ГУАМ.

У процесі дослідження  було використано такі методи дослідження – аналіз і синтез для деталізації предмета дослідження та вивчення його струтури та складових; метод дедукції і індукції для формування узагальнюючих висновків; графічний метод для наглядного подання статистичних даних та побудови схем.

Практичне значення дослідження  полягає у визначенні основних напрямів розвитку співробітництва між країнами ГУАМ та можливостей їх подальшої  розбудови, зокрема у сфері створення зони вільної торгівлі.

 

1.Історія створення та принципи функціонування ГУАМ.

 

Організація за демократію та економічний  розвиток – ГУАМ (скорочено ГУАМ) є міжнародною регіональною організацією, до складу якої на сьогодні входять  Азербайджанська Республіка, Грузія, Республіка Молдова та Україна. У своєму інституціональному становленні ГУАМ пройшла декілька етапів:

І. Консультативний форум  ГУАМ (заснований 10 жовтня 1997 року в  рамках Саміту Ради Європи у м. Страсбург).

ІІ. Об'єднання ГУАМ (засновано 7 червня 2001 року шляхом підписання Ялтинської Хартії ГУАМ).

ІІІ. Організація за демократію та економічний розвиток – ГУАМ (створена 23 травня 2006 року на Київському саміті ГУАМ) [7].

Початок співробітництва  між цими країнами було покладено 10 жовтня 1997 року у м. Страсбург під час Саміту Ради Європи, коли голови держав Грузії, України, Азербайджану та Молдови прийняли Спільне Комюніке, в якому підкреслювалася необхідність розвитку чотиристороннього співробітництва для зміцнення стабільності та безпеки у Європі на основі принципів поваги суверенітету, територіальної цілісності, непорушності державних кордонів, демократії, верховенства закону та поваги прав людини. Метою цього співробітництва була розробка нових дієвих механізмів кооперації, відновлення послаблених після розпаду СРСР економічних зв’язків та спрямування їх на гармонізацію процесів економічного розвитку.

У період з 1999 по 2005 рік  до складу Об'єднання входив також  Узбекистан, а організація носила назву ГУУАМ. З 2000 року країни-члени вирішили проводити регулярні саміти голів держав та зустрічі міністрів закордонних справ, а також створити робочий орган – Комітет національних координаторів.

Розвиваючи співробітництво, держави-члени ГУАМ 7 червня 2001 року підписали Ялтинську Хартію ГУУАМ, яка визначає цілі, принципи та основні напрями співробітництва Об'єднання:

• сприяння соціально-економічному розвитку;
• зміцнення торгівельно-економічних зв’язків;
• розвиток та ефективне використання в інтересах країн ГУУАМ транспортних магістралей та інфраструктури, що розташована на їх територіях;
• зміцнення регіональної безпеки та боротьба з міжнародним тероризмом.

23 травня 2006 року на Київському  саміті ГУАМ голови держав-членів (див. Табл.1.1.) оголосили про створення  Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ та підписали її Статут [6].

 

Таблиця 1.1.

Основні дані про країни-члени ГУАМ [7]

Країна	Площа	Населення	Номінальний ВВП (2010)		Реальний ВВП (2010)
			Загальний (млрд. дол. США)	На душу населення (дол. США)	Загальний (млрд. дол. США)	На душу населення (дол. США)
Азербайджан	86 600 км2	2010 (оцінка): 9000000	90,1	9953	52,1	5764
Грузія	69 700 км2	2009 (оцінка): 4385400	22,1	5057	11,2	2559
Молдова	33 846 км2	2009 (оцінка): 3567500	10,5	2959	5,3	1503
Україна	603 628 км2	2009 (оцінка): 46011300	302,6	6665	136,5	3002

 

Згідно статуту, основними цілями ГУАМ є:

• ствердження демократичних цінностей, забезпечення верховенства права та повага прав людини;
• забезпечення стійкого розвитку;
• зміцнення міжнародної та регіональної безпеки і стабільності;
• поглиблення європейської інтеграції для створення спільного простору безпеки, а також розширення економічного та гуманітарного співробітництва;
• розвиток соціально-економічного, транспортного, енергетичного, науково-технічного та гуманітарного потенціалу країн-членів;
• активізація політичної взаємодії та практичного співробітництва у сферах, що мають спільні інтереси [16].

Для виконання поставлених цілей  ГУАМ має доволі розгалужену організаційну  структуру (див. Рис.1.1.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Організаційна  структура ГУАМ [16].

 

Статут ГУАМ передбачає обов’язкове функціонування двох головних інституцій організації – Ради та Секретаріату. Рада є головним органом  організації, що проводить свою роботу на 4 рівнях:

1. Рада голів держав визначає пріоритети та розробляє основні напрями діяльності організації; вирішує принципові питання її функціонування; приймає рішення щодо членства у ГУАМ; розглядає найбільш актуальні міжнародні проблеми та приймає відповідні рішення та рекомендації.
2. Рада міністрів закордонних справ забезпечує виконання рішень Ради голів держав, проводить консультації у сфері зовнішньої політики; приймає рішення з поточних питань діяльності організації; затверджує бюджет ГУАМ тощо.
3. Рада національних координаторів забезпечує взаємодію в рамках ГУАМ, підготовку засідань Рад голів держав та міністрів закордонних справ.
4. Рада постійних представників проводить роботу по забезпеченню діяльності ГУАМ на постійній основі, а саме: розглядає хід виконання рішень вищих органів, організує підготовку та проведення їх засідань [8; 9; 16].

Секретаріат займається організаційно-технічним  забезпеченням діяльності ГУАМ. Для  підвищення ефективності діяльності організації  в її рамках функціонують також Ділова рада (для розвитку співробітництва ділових кіл) та Парламентська Асамблея ГУАМ, що має 3 комітети: політичний; торговельно-економічний; з питань науки, культури та освіти [7].

Співробітництво між  країнами-членами ГУАМ здійснюється в рамках "Стратегії розвитку галузевого співробітництва ГУАМ", що забезпечується такими робочими органами:

• Робоча група з транспорту;
• Робоча група з економіки та торгівлі;
• Робоча група з енергетики;
• Робоча група з питань інформаційний технологій;
• Робоча група з туризму;
• Робоча група з питань культури, науки та освіти;
• Робоча група з питань боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків;
• Керівний комітет зі сприяння торгівлі та транспорту;
• Економічний форум.

В рамках стратегії галузевого співробітництва  виділяють 3 блоки:

І. Економічний блок, що включає економіку та торгівлю, транспорт, енергетику та інформаційні технології.

ІІ. Блок питань охорони  правопорядку та безпеки, що охоплює  боротьбу з тероризмом, організованою  злочинністю та розповсюдженням  наркотиків, попередження та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

ІІІ. Гуманітарний блок, що стосується співробітництва у  сферах науки, культури, освіти і туризму.

Для розвитку зовнішньої торгівлі країн ГУАМ особливе значення має їх співробітництво у сферах економіки і торгівлі, а також транспорту. При цьому країни-члени намагаються досягти таких цілей:

• створення зони вільної торгівлі без виключень та обмежень;
• усунення технічних бар'єрів у торгівлі;
• розвиток торгівлі та інвестицій, що забезпечують стійкий розвиток економік держав-членів;
• інтеграція економічних потенціалів країн-членів з метою підвищення конкурентоспроможності їх економік на зовнішніх ринках;
• сприяння розвитку виробничої кооперації та науково-технічному співробітництву на усіх рівнях;
• розвиток транспортної інфраструктури та створення налагодженої мережі для мультимодальних перевезень;
• створення єдиних вимог до перевізників;
• максимальна координація та оптимізація транспортної політики;
• участь у розробці та реалізації спільних проектів у сфері транспорту;
• сприяння розвитку всіх видів транспортного сполучення між державами-членами ГУАМ;
• розвиток міжнародного співробітництва у сфері транзитних перевезень;
• зближення та гармонізація законодавства у сфері зовнішньої торгівлі та зовнішньоторговельної політики, а також зближення із законодавством ЄС у цій сфері;
• подальший розвиток співробітництва у митній сфері [15].

Крім того, важливим напрямом співробітництва  між країнами-членами ГУАМ, що має  суттєвий вплив на їх міжнародну торгівлю, є енергетична сфера. Необхідність співробітництва у цій сфері пов’язана із їх зростаючими потребами в енергетичних ресурсах, тому країни ГУАМ ставлять за мету координацію заходів по посиленню енергетичної безпеки і планують використовувати та розвивати трубопровідні мережі та іншу транспортну інфраструктуру для збільшення транзиту і постачання електроенергії, а також впроваджувати альтернативні джерела енергії. Як наслідок, ця сфера співробітництва викликає найбільшу зацікавленість та занепокоєність їх найближчих сусідів, зокрема, інших країн СНД.

Якщо оцінювати реальні  успіхи цієї організації щодо співробітництва  у різних сферах, то нажаль вони є  досить незначними. За оцінками зарубіжних експертів, та й самих учасників, більшість проектів існує виключно на папері. Це викликано декількома причинами. По-перше, окрім того, що всі учасники ГУАМ є колишніми членами СРСР та досягли не найкращих успіхів у сфері макроекономічних реформ, вони мають небагато спільного. По-друге, три з чотирьох членів є сторонами у доволі тривалих міжетнічних внутрішніх конфліктах, що також не сприяє успішному міжнародному співробітництву. По-третє, деякі сусіди країн-членів не зацікавлені у подальшому поглиблені цих відносин внаслідок власних геополітичних та економічних інтересів. По-четверте, усі країни-члени мають різний тип економічного зростання, що унеможливлює більш тісну координацію їх економічних політик, оскільки вони мають різні економічні пріоритети. Все це зумовлює доволі неактивну діяльність цієї організації майже в усіх сферах запланованого співробітництва [3].

 

2. Співробітництво країн  ГУАМ у сфері міжнародної торгівлі.

 

Одним з пріоритетних напрямів співробітництва країн  ГУАМ є економіка та торгівля, а  також розвиток транспорту. Окрім "Стратегії  розвитку галузевого співробітництва ГУАМ" відносини між її країнами-членами забезпечуються такими документами як "Угода про створення зони вільної торгівлі між державами-учасниками ГУУАМ" (набрала чинності 10 грудня 2003 року, у 2005 році Узбекистан вийшов з угоди) [13], "Угода про співробітництво торговельно-промислових палат держав-учасників ГУУАМ у сфері виставково-ярмаркової діяльності" (підписана 22 квітня 2005 року) [14], "Угода між урядами держав-членів Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ про міжнародні мультимодальні перевезення вантажів" (підписана 19 червня 2007 року) [12], "Заява голів держав-членів Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ про розвиток транспортного коридору ГУАМ" (червень 2008 року) [4].