Організація охорони праці на виробництві

Чинне законодавство  передбачає окремі випадки, коли допускається грошова компенсація засобів  індивідуального захисту, а саме:

- у разі неналежного виконання роботодавцем обов'язку щодо своєчасного забезпечення засобами індивідуального захисту і придбання їх працівником за власні"кошти. Потрібно зауважити, що така компенсація надається лише тому працівникові, який мав право на забезпечення засобами індивідуального захисту і представив документ, який засвідчує їх купівлю та вартість. При відсутності необхідних документів компенсація витрат здійснюється за роздрібними цінами підприємства-виробника. Вартість засобів уточнюється бухгалтерією підприємства. Порядок виплати компенсації встановлюється в колективному договорі;

- у разі неналежного виконання роботодавцем обов'язку щодо своєчасної організації хімчистки або прання одягу. Працівнику оплачуються фактичні витрати на прання і хімчистку при поданні документа, що підтверджує вартість зазначених послуг [24, c. 102].

Працівникам, які працюють у шкідливих  і небезпечних та особливо шкідливих  і небезпечних умовах праці, з  метою зміцнення їх здоров'я і  попередження професійних захворювань безоплатно надається молоко або рівноцінні продукти та лікувально-профілактичне харчування. Видача вказаних продуктів є одним із заходів, що входять у систему організації охорони праці з метою захисту життя і здоров'я людини, збереження її працездатності на виробництві.

Видача молока має цільовий характер, тому працівник повинен фактично його одержати і спожити. У трудовому  законодавстві встановлена низка  вимог, спрямованих на забезпечення цього положення:

а) не допускається компенсація  вартості молока грошима. Виплата грошової компенсації для придбання молока допускається лише при роз'їзному характері  роботи працівника (ст. 7 Закону України  «Про охорону праці»). Умови виплати  цієї компенсації передбачаються у колективному договорі;

б)  забороняється заміна молока іншими товарами і продуктами, крім рівноцінних йому — кефіру, кислого молока (кисляку), мацоні тощо;

в)  не дозволяється видача молока за одну або декілька змін наперед, аналогічно як і за попередні зміни;

г)  не дозволяється відпуск  молока додому.

Роботодавець самостійно вирішує питання безплатного  забезпечення працівників молоком  та іншими рівноцінними продуктами, але  з дотриманням умов, визначених у  законодавстві як обов'язкові.

 РОЗДІЛ 3. Організація охорони праці на  підприємстві, в установі, організації

 3.1. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої  санітарії. Інструктаж і навчання працівників правилам  техніки безпеки і виробничої санітарії

Правові норми, об'єднані терміном “охорона праці”, включають в собі норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії. Відмінність норм з техніки безпеки від норм з виробничої санітарії визначається предметом, на регулювання якого спрямовані ті чи інші норми.

   Норми з техніки  безпеки містять обов'язкові вимоги, яким повинно відповідати підприємство в цілому, виробничі приміщення, усі види обладнання і технологічні процеси з точки зору безпеки праці, попередження травматизму. Цими нормами передбачається встановлення різних огороджень, захисних пристроїв, проведення профілактичних випробувань, дистанційне управління, видача спеціальних індивідуальних засобів захисту, наприклад поясів, окулярів, екранів тощо.

   Норми з виробничої  санітарії містять обов'язкові  вимоги щодо території підприємства, виробничих і побутових приміщень, робочих місць і технологічних процесів з точки зору гігієни праці і здоров'я працівників з метою попередження професійних захворювань. Вимоги в галузі виробничої санітарії стосуються розмірів, конструктивних елементів виробничих будівель, вентиляції, опалення, водопостачання, каналізації, освітлення побутових приміщень, пунктів харчування, охорони праці тощо. Норми з виробничої санітарії передбачають також професії з шкідливими умовами праці, які повинні забезпечуватись спецмолоком, спецхарчуванням, спецодягом, спецвзуттям та іншими індивідуальними захисними засобами.

   Не слід думати, що норми з техніки безпеки  і виробничої санітарії є окремими  нормативними актами. В державних  міжгалузевих і галузевих нормативних  актах можуть одночасно міститися й положення з техніки безпеки і норми з виробничої санітарії.

Згідно з Законом  України "Про охорону праці". Державний комітет України по нагляду за охороною праці наказом  від 04.04.94 р. затвердив "Типове положення  про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці". Відповідно до цього документу всі працівники при прийомі на роботу, в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, з правил поведінки при аваріях. Навчання працівників правилам безпеки праці запроваджується в усіх підприємствах, установах, незалежно від характеру і ступеня небезпеки виробництва. Форми такого навчання: інструктажі, технічні мінімуми, так зване курсове навчання, спеціальне навчання, навчання перевірки знань посадових осіб, підвищення кваліфікації, навчання студентів та учнів навчальних закладів [25, c. 81].

Інструктаж з охорони  праці проводиться в усіх підприємствах, установах і організаціях, незалежно від характеру їх виробничої діяльності, освіти, кваліфікації, стажу, досвіду з даного фаху або посади працівників. Керівництво (організація) за своєчасне і правильне проведення інструктажів покладає відповідальність на власника (керівника) підприємства, установи, організації, а у підрозділах - на керівника підрозділу. За характером та інтервалами інструктажі бувають: ввідними і на робочому місці - первинними, позаплановими і цільовими.

Організація навчання працюючих  в охороні праці на всіх підприємствах і в організаціях здійснюється відповідно до ДСТУ 12.0.004-79 "ССБП. Організація навчання працюючих в безпеці праці. Загальні положення" [26] і галузевих методичних вказівок. Ці документи визначають порядок і види навчання робочих, інженерно-технічних працівників і службовців безпеці праці.

Ввідний Інструктаж проводять  з усіма, хто влаштовується на роботу, а також відряджається, хто  вчиться та студентами, що прибули  на виробниче навчання або практику. Його проводить інженер з охорони  праці або особа, на яку покладені ці обов'язки. Ввідний інструктаж має проводитися в кабінеті з охорони праці або спеціально обладнаному приміщенні з використанням сучасних технічних засобів навчання і пропаганди, а також наочних знарядь (плакатів, натурних експонатів, макетів, кінофільмів, діапозитивів і моделей). Інструктаж проводять відповідно до інструкції, розробленої з урахуванням вимог ССБП, особливостей даного виробництва, затвердженої керівником підприємства та комітетом профспілки.

Ввідний інструктаж проводить інженер з охорони праці або особа, на яку покладені Його обов'язки, з усіма особами, що приймаються на роботу, а також з тими, що прибули у відрядження, студентами, учнями, направленими на виробничу практику. Метою ввідного Інструктажу є роз'яснення значення виробничої трудової дисципліни, ознайомлення з характером майбутньої роботи, загальними умовами, з вимогами безпеки: ознайомлення з основними положеннями законодавства про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку, основними правилами електробезпеки. Порядком складання актів про нещасний випадок, порядком надання першої допомоги потерпілому: загальними вимогами до організації та утримання робочих місць; вимогами особистої гігієни, виробничої санітарії, призначення використання засобів Індивідуального захисту, санспецодягу та спецвзуття, з основними вимогами пожежної безпеки.

Первинний інструктаж на робочому місці повинні проходити  всі особи, які щойно поступили  на роботу, а також ті, що переводяться з одного цеху в інший, робітники, які виконуватимуть нову для них роботу, учні, студенти, направлені на підприємство для проходження виробничої практики, особи, які перебувають у відрядженні й безпосередньо беруть участь у виробничому процесі на підприємстві. Інструктаж на робочому місці проводять керівники-майстри тих структурних підрозділів, у безпосередній підлеглості яких будуть інструктовані працівники. На невеликих підприємствах, які не мають структурних підрозділів, інструктаж проводить керівник підприємства.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб однієї професії, згідно з програмою, розробленою з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці для робітників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації та приблизного переліку питань.

Всі робітники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, навчально-виробничих курсових комбінатів, після первинного Інструктажу  на робочому місці повинні протягом 2-15 змін, залежно від характеру  праці, кваліфікації працівника, пройти стажування під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників або фахівців, призначених наказом (розпорядженням) на підприємстві, в цеху, дільниці, виробництві. Керівник підприємства. цеху, дільниці, виробництва має право своїм наказом або розпорядженням звільнити від проходження стажування робітника, який має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років і якщо він переходить з одного цеху в інший. Характер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюється [27, c. 54].

Повторний інструктаж на робочому місці повинні проходити всі працівники, незалежно від кваліфікації, освіти та стажу роботи: на роботах з підвищеною небезпекою праці - раз у квартал, на Інших роботах - раз на півріччя. Його проводять індивідуально або з групою працівників одного фаху, бригади - за інструкціями для даної професії, посади.

Позаплановий інструктаж проводять при зміні правил, норм, Інструкцій, технологічного процесу  або обладнання, внаслідок чого змінюються умови безпеки праці, при порушенні  працівником правил та інструкцій з охорони праці, застосування неправильних способів праці, які можуть призвести до травми або аварії, при нещасному випадку, при перервах у роботі: для робіт, до яких ставляться підвищені додаткові вимоги безпеки праці - понад 30 календарних діб. для решти робіт - 60 і більше діб. Цей Інструктаж проводять згідно з розпорядженням установ, які здійснюють державний нагляд за охороною праці індивідуально або з групою працівників однієї професії.

Після проведення первинного, повторного та позапланового інструктажів на робочому місці робиться запис у журналі інструктажів на робочому місці з обов'язковим підписом інструктованого та інструктуючого. Журнал має бути встановленої форми, прошнурований, пронумерований і скріплений печаткою підприємства.

Цільовий Інструктаж проводять з працівниками при  виконанні разових робіт, безпосередньо  не пов'язаних з фахом, завантажування, розвантажування; одноразові роботи поза підприємством, цехом тощо і ліквідації аварії, стихійного лиха; виконання  робіт, для яких оформляються наряд-допуск, дозвіл та інші документи: екскурсія на підприємство: організація масових заходів з учнями, студентами: походи, спортивні заходи тощо. Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, яка дозволяє виконувати робота в туристському комплексі за переліком і згідно з відповідною інструкцією.

 3.2. Забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту

Для створення заходів  щодо охорони праці власнику або  уповноваженому ним органу щорічно необхідні значні грошові та матеріальні кошти. Порядок і мета використання цих коштів визначаються в колективних договорах.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а  також на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих умовах, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Норми спецодягу складені за виробничою ознакою і розраховані  на застосування незалежно від профілю та відомчої належності підприємства. Практично це означає, що на будь-якому підприємстві може бути застосована не одна, а декілька галузевих норм і залежно від того, на якому виробництві зайнятий працівник, за тією нормою йому повинні видавати спецодяг.

Спецодяг і спецвзуття, що видаються працівникам, повинні  бути зручними в роботі, належної якості, відповідати вимогам державних  стандартів і технічним умовам, розміру  і зросту працівників. Заміна одного виду спецодягу іншим, як правило, не допускається.

Спецодяг і спецвзуття є власністю підприємства. Тому власник  або уповноважений ним орган  зобов'язаний організувати їх комплектування та утримання. Видача замість спецодягу  та спецвзуття матеріалу для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється. У той же час власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено, і працівник був змушений придбати їх за власний кошт.

У разі дострокового зношення цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним  орган зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. Строки ношення спецодягу (в тому числі зимового) вираховуються  з дня фактичної видачі його працівникам в календарному, а не сезонному вирахуванні [28, c. 81].

Підприємство зобов'язане  замінити або відремонтувати спецодяг і спецвзуття, яке прийшло в  непридатність до закінчення встановленого  строку ношення з причин, що не залежать від працівника. Така заміна здійснюється власником або уповноваженим ним органом за участю представника профспілкової організації.

Повернені працівником  спецодяг і спецвзуття по закінченні строку ношення, але ще придатні для  використання, мають бути відремонтовані і використані за призначенням. Одяг, не придатний для ношення, може бути використаний для ремонту. Видача спецодягу і спецвзуття, що були у користуванні в інших працівників, можливе тільки після прання, ремонту та дезинфекції. Строки ношення такого одягу визначаються комісією.