Режими радіаційного захисту і функціонування об’єкту господарювання в умовах радіаційного забруднення

1. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці

Охорона праці відіграє важливу роль як суспільний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя – те та інше дається лише один раз. Необхідно  пам'ятати, що через нещасні випадки  та аварії гинуть на виробництві не просто робітники та службовці, на підготовку яких держава витратила значні кошти, а перш за все люди – годувальники сімей, батьки та матері дітей.

Окрім соціального, ОП має важливе економічне значення – це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо. За розрахунками німецької ради підприємців, наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів  дорожче, ніж вартість заходів щодо їх попередження. Фахівці Міжнародної  організації праці (МОП) підрахували, що економічні витрати, пов'язані з  нещасними випадками, складають 1% світового  валового національного доходу. На ці кошти орієнтовно можна забезпечити  харчування протягом року близько 75 млн. людей.

Таким чином, поліпшення умов охорони праці стає одним із важливих напрямків підвищення матеріального та культурного рівня  життя народу. Адже саме за таких  обставин людина здатна працювати високопродуктивно, створювати необхідний матеріальний потенціал  суспільства, добробут усіх громадян.

Отже, охорона  праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних , санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих  на збереження здоров'я та працездатності людини у процесі праці.

Питанням  безпеки праці певне місце  відводиться у загальнотехнічних  і спеціальних дисциплінах. Проте  з такими загальними питаннями охорони  праці як система законодавчих актів, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні і лікувально-профілактичні  заходи та відповідний комплекс науково-технічних проблем.

Міжнародне  співробітництво у галузі охорони  праці охоплює наступні основні  напрямки:

• вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації охорони праці, покращення умов та техніки безпеки;
• участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових питань та у роботі їх органів;
• одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях удосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;
• проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах;
• підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.

Плідне співробітництво налагоджено  між Україною та Міжнародною організацією праці — однією з найдавніших  міжурядових організацій, яка була створена ще у 1919 році. З 1946 року МОП — спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Україна є членом МОП з 1954 року. Із 181 конвенції, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала 50, серед яких найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини. У МОП діє система контролю за застосуванням в країнах-членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава, член МОП, зобов'язана подавати доповіді про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформації про стан законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях. За фінансової підтримки міжнародних інституцій з 1996 року в Україні реалізується проект МОП „Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживанням шкідливими речовинами в країнах Центральної та Східної Європи".

Налагоджується співробітництво  в галузі охорони праці України  із Європейським Союзом. Так, в рамках програми Tads почалася робота над проектом „Сприяння у забезпеченні охорони  праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)". Основні напрямки цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці; створення інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці; відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємстві, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці працюючим.

В рамках Угоди про співробітництво в галузі охорони праці фахівці України разом із фахівцями інших держав СНД проводять спільну роботу щодо удосконалення Системи стандартів безпеки праці, узгодження та розробки нормативної бази в галузі охорони праці для країн СНД.

1. Міжнародно-правове регулювання охорони праці

Міжнародна  правове регулювання в галузі охорони праці – це встановлена  міжнародними договорами (актами) система  стандартів щодо регулювання праці, яку держави, що приєдналися до відповідного міжнародного договору, використовують в національному трудовому законодавстві. Суб'єктами міжнародно-правового регулювання  праці є ООН та її спеціалізований  орган – Міжнародна Організація  Праці (МОП). Суб'єктами міжнародно-правового регулювання праці можуть бути різні об'єднання держав: Рада Європи, Європейський Союз, СНД.

Важливими нормативними актами з питань охорони праці є міжнародні договори та угоди, до яких приєдналась Україна у встановленому порядку. Статтею 3 Закону "Про охорону праці" передбачається, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

Переважна більшість міжнародних  договорів та угод, в яких бере участь Україна і які більшою або меншою мірою стосуються охорони праці, можна об'єднати в чотири групи.

• Конвенції, Рекомендації та інші документи Міжнародної Організації Праці.
• Директиви Європейського Союзу.
• Договори та угоди, підписані в рамках Співдружності незалежних держав.
• Двосторонні договори та угоди.

Крім вищезазначених організацій  у справу охорони праці вносять  свій внесок також Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Міжнародна організація із стандартизації (ІСО), Міжнародна організація авіації (ІКАО) та ряд інших.

Значне мicцe серед міжнародних договорів, якими регулюються трудові відносини, займають конвенції Міжнародної організації праці у галузі поліпшення умов праці та рекомендації щодо їх застосування. До МОП зараз входять майже всі країни світу. Структурно МОП складається з Міжнародної конференції праці, Адміністративної ради та Міжнародного бюро праці.

Міжнародна конференція праці  – вищий орган МОП і тому вона називається також Всесвітнім парламентом праці – проводиться  щороку у червні за участю представників  всіх країн-членів.

Міжнародне бюро праці – це постійний  секретаріат організації, який розробляє  Кодекси практичних заходів, здійснює моніторинг фінансових справ, розробляє  порядок денний наступних Міжнародних  конференцій праці.

Адміністративна рада включає 28 урядових представників, 14 представників роботодавців та 14 представників робітників. Адміністративна рада здійснює контроль за діяльністю Міжнародного бюро праці та зв'язок між ним і Міжнародною конференцією праці.

Всі механізми прийняття рішень в МОП пов'язані з її унікальною структурою, яка базується на принципі трипартизму, тобто рівного представництва трьох сторін – уряду, роботодавців і робітників. Так приймаються рішення кожної країни-члена, так приймаються рішення по суті роботи комітетів Конференції із Міжнародних конвенцій, Рекомендацій тощо.

Технічне сприяння МОП у сфері  охорони праці носить різні форми. Деякі проекти допомогли країнам-членам при розробці нових законодавств з охорони праці і при зміцненні інспекційних служб. В інших країнах здійснювалась підтримка при створенні інститутів з виробничої безпеки та гігієни праці для сприяння науковим дослідженням і розробці навчальних програм. Основними формами діяльності МОП є розробка стандартів, дослідження, збір та розповсюдження інформації, технічне сприяння. При активному співробітництві з країнами-членами ці заходи роблять більш успішною боротьбу за досягнення соціальної справедливості та миру у всьому світі. За свою діяльність МОП отримала у 1969 р. Нобелівську премію Миру.

З часу свого заснування МОП ухвалила понад 180 конвенцій, 74 з яких пов'язані з умовами праці. Вагома частина цих конвенцій стосується питань охорони пpaцi. Особливе місце серед конвенцій МОП займає Конвенція № 155 "Про безпеку і гігієну праці та виробничу санітарію", яка закладає міжнародно-правову основу національної політики щодо створення всебічної і послідовної системи профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У МОП діє система контролю за застосуванням в країнах-членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава зобов'язана подавати доповіді про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформації про стан законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, нератифікованих нею конвенціях.

Директиви, що приймаються в рамках Європейського союзу і є законом  для всіх його країн, відповідають конвенціям МОП. З іншого боку, при розробці нових конвенцій, рекомендацій та інших документів МОП враховується передовий досвід країн-членів ЄС. Всезростаюча важливість директив ЄС обумовлена багатьма причинами, серед яких найсуттєвішими є такі чотири:

- спільні стандарти здоров'я  і безпеки сприяють економічній  інтеграції, оскільки продукти не  можуть вільно циркулювати всередині  союзу, якщо ціни на аналогічні  вироби різняться в різних  країнах-членах через різні витрати,  які накладає безпека та гігієна праці на бізнес;

- скорочення людських, соціальних та економічних витрат, пов'язаних з нещасними випадками та професійними захворюваннями, приведе до великої фінансової економії і викличе суттєве зростання якості життя у всьому співтоваристві;

- запровадження найбільш ефективних  методів роботи повинно принести  з собою ріст продуктивності, зменшення експлуатаційних (поточних) витрат і покращення трудових стосунків;

- регулювання певних ризиків  (таких, як ризики, що виникають  при великих вибухах) повинно  узгоджуватися на наднаціональному  рівні в зв'язку з масштабом ресурсних затрат і з тим, що будь-яка невідповідність в суті і при використанні таких положень приводить до "викривлень" у конкуренції і впливає на ціни товарів.

Активна робота щодо розвитку та удосконалення  правової бази охорони праці проводиться  в країнах - членах СНД. Важливу роль в цій роботі відіграють модельні закони, прийняті на міждержавному рівні. Мета цих законів - сприяння зближенню національного законодавства в галузі охорони праці на міждержавному рівні, створення єдиної правової бази, спрямованої на максимальне забезпечення соціальної захищеності працівників

МОП покликана  вирішувати такі завдання: розробка узгодженої політики та програм, спрямованих на вирішення соціально-трудових проблем; розробка та прийняття міжнародних трудових норм (конвенцій та рекомендацій) для проведення прийнятої політики у життя; допомога країнам - членам МОП у вирішенні проблем зайнятості; розробка програм щодо поліпшення умов праці; розвиток соціального забезпечення; розробка заходів щодо захисту прав таких соціальне вразливих груп трудящих як жінки, молодь, особи похилого віку; сприяння організаціям найманих працівників і підприємців в їхній роботі спільно з урядами щодо врегулювання соціально-трудових відносин.

Україна являється  членом МОП з 1954 р. Головним принципом  роботи МОП є трипартизм, що означає, що формування майже всіх органів МОП базується на основі трьохстороннього представництва – від урядів, представників працівників і підприємців (роботодавців).

Міжнародне  Бюро Праці – постійний орган  МОП виконує функції секретаріату, він не є суб'єктом міжнародно-правового  регулювання праці, але займається підготовкою конвенцій і рекомендацій МОП і спостереженням за їх застосуванням, збиранням і поширенням інформації щодо міжнародно-правового регулювання умов праці найманих працівників.

Міжнародне  Бюро Праці займається підготовкою матеріалів до конференції МОП, надає допомогу державам у виробленні законів на основі рішень Генеральної конференції, видає публікації щодо міжнародно-правового регулювання праці.

Згідно з  Статутом МОП одним з головних напрямків діяльності цієї організації  є нормотворчість, тобто створення  міжнародних трудових

стандартів. МОП приймає конвенції та рекомендації, що стосуються різних аспектів праці.

МОП приймає  міжнародно-правові акти в сфері  праці у таких напрямках: право  на працю, заборона примусової праці, право  на колективні переговори,   умови  праці, охорона праці, соціальна співпраця працівників і роботодавців, мирні засоби вирішення трудових конфліктів тощо.

Систематизовані Конвенції і рекомендації МОП  утворюють Міжнародний кодекс праці. З 1919 р. МОП прийняла 181 конвенцію  і 188 рекомендацій з широкого спектра  питань у сфері праці. Це – основні  права людини, зайнятість і навчання, умови праці або техніка безпеки  і гігієна праці.

Ряд конвенцій  присвячений захисту трудових прав у галузі умов і охорони праці. Так, Конвенція №47 про скорочення робочого часу до 40 годин у тиждень (1935 р.) передбачає, що встановлення 40-годинного робочого тижня не тягне за собою якого б не було зменшення заробітної плати. Години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу, Конвенція розглядає як понаднормовані, які допускаються лише в певних випадках і підлягають додатковій оплаті. Аналогічні норми передбачені статтями 50, 62, 64, 65 КЗпП України.