Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Декабря 2012 в 17:37, контрольная работа
Охорона праці відіграє важливу роль як суспільний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя – те та інше дається лише один раз. Необхідно пам'ятати, що через нещасні випадки та аварії гинуть на виробництві не просто робітники та службовці, на підготовку яких держава витратила значні кошти, а перш за все люди – годувальники сімей, батьки та матері дітей.
Окрім соціального, ОП має важливе економічне значення – це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо.
Багато міжнародних актів МОП присвячено забезпеченню прав працівників щодо охорони здоров'я на виробництві. Ці акти вимагають від держав – членів МОП проведення державної політики в галузі безпеки, гігієни праці, створення ефективної системи інспекції праці.
Ряд конвенцій МОП присвячений забороні використання шкідливих хімічних речовин, інші конвенції пов'язані з працею в конкретних галузях господарства (професіях). Так, Конвенції №170 про хімічні речовини (1990 р.), №174 про запобігання значним промисловим аваріям (1993 р.) були прийняті у зв'язку з аваріями в атомній енергетиці.
МОП активно працює в Україні з початку 90-х років. МОП вже здійснила проекти пов'язані з аналізом стану соціальної політики (спільно з ПРООН і Світовим банком), кризового стану ринку праці в Україні (1995 рік), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу Урядові в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.
Нині МОП
спільно з ПРООН та іншими агенціями
здійснює в Україні важливі проекти,
які пов'язані з розробкою
Україна є також членом Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), яка була заснована 7 квітня 1948 року, коли 26 країн-учасниць Організації Об'єднаних Націй, в тому числі й Україна, ратифікували її статут.
Статут ВООЗ визначає, що провідна мета Організації – досягнення усіма людьми такого рівня здоров'я, який давав би їм змогу вести соціально
та економічно активне життя. У 1977 році на Всесвітній зустрічі з питань охорони здоров'я ці ідеї було покладено в основу стратегії "Здоров'я для всіх до 2000 року."
Для успішного виконання програми ВООЗ у кожній з країн створено координаційні бюро ВООЗ. В Україні таке бюро створили у 1994 році., що дало змогу впроваджувати середньотермінові програми співробітництва між Урядом України та Європейським регіональним бюро ВООЗ.
2. Досвід розвинутих країн у створенні ефективних систем безпеки праці
Здорові працівники, які працюють у здорових умовах, є найважливішою умовою для підприємства, яке працює постійно та продуктивно. Економічні цілі підприємства не мають бути в конфлікті із проблемами умов праці, навпаки, вони доповнюють одне одного.
Нажаль, останні дослідження умов праці в Європейському Союзі показали, що здоров’я працівників не визнається як фактор продуктивності. Безумовно, зараз мають місце "класичні" загрози для здоров’я – важкі види робіт, роботи під впливом погодних умов тощо, однак виникли і нові проблеми – інтенсифікація робіт, тиск часу, зростання відповідальності та підвищення концентрації, та, з іншого боку, монотонність та соціальна ізоляція. Такий тиск викликає негаразди із здоров’ям, стреси та синдром "згорання", що зменшує мотивацію та спонукає байдужість.
Удосконалення умов праці, включаючи безпеку праці та охорону здоров’я на виробництві, відіграють надзвичайно важливу роль щодо підвищення продуктивності. Європейська Асоціація Національних центрів продуктивності (ЄАНЦП) разом з її членами прагне, через інформаційні зустрічі та консультації, доводити економічну важливість як на макро-, так і на мікрорівні – умов праці для якомога більшої кількості урядових організацій та підприємств. Це потрібно не тільки робітникам, але відіграє свою важливу роль у відкритій конкуренції між підприємствами та економіками.
У західних країнах, починаючи з 90-х років минулого сторіччя, різко міняються підходи до забезпечення безпеки на виробництві. З однієї сторони організаційні фактори в політиці безпеки стають усе більш і більш важливими. З іншої сторони представлення організацій у відношенні безпеки різко змінилися. З'явилися тенденції, коли при оцінці забезпечення безпеки, акцент робиться не на конструктивні особливості машин і механізмів, що саме по собі дуже важливо, а на такі менш відчутні й вимірювані фактори, як організаційна культура, зміна поводження, підвищення відповідальності або прихильність організації визначеним цілям і задачам. В остаточному підсумку це вилилося в розробку на Заході національних стандартів якості, що сформувалися в міжнародні стандарти якості серії ІСО 9000-1994, а недавно – ІСО 9000-2000.
У силу того, що в боротьбу за скорочення втрат і підвищення якості були включені всі структурні підрозділи компаній, у наслідку елементи системи управління якістю, були використані при створенні системи управління навколишнім середовищем (ІСО 14000-1996), а в подальшому така система створюється і для управління охороною праці.
Хоча в більшості закордонних компаній елементи систем управління безпекою вже були встановлені, часто вони були розрізнені і не формували єдину взаємодіючу систему. З урахуванням цього в 1991 році Виконавчий комітет Великобританії з питань безпеки і здоров'я розробив Посібник з ефективного управління професійною безпекою і здоров'ям (HSG65).
Документ HSG65 мав усебічний характер і пропонував ефективну модель розробки систем управління, що попереджають ризик, для багатьох компаній. Проте, даний документ мав лише характер керівництва й адресований він був тим компаніям, які прагнули у своїй роботі відповідати вимогам законодавства в області безпеки.
Прагнучи надати повноваження і керівництво для більш широкого кола персоналу, Британський Інститут Стандартів розробив загальний посібник із упровадження систем управління безпекою і здоров'ям і представив його в керівному документі за назвою BS8800. У даному керівництві були прийняті два різних підходи, один з них – HSG65, а інший, що має міжнародний характер – ІСО 14001. Разом з тим BS8800, як і HSG65, є усього лише керівництвом, і, як наслідок, жоден з його пунктів не носить обов'язкового характеру. З цієї причини вони носять рекомендаційний характер і не можуть служити документом для сертифікації систем управління безпекою.
У цьому зв'язку Британський Інститут Стандартів розробив у співробітництві з ведучими органами по сертифікації різних країн технічні умови OHSAS 18001:1999, відповідно до вимог яких стало можливо проводити оцінку і сертифікацію систем управління безпекою будь-якої організації.
В даний час OHSAS є одним з керівних документів по системам управління промисловою безпекою й охороною праці для компаній багатьох країн світу. Його достоїнство в тому, що OHSAS розроблено з урахуванням сумісності з ІСО 14001 і ІСО 9001.
Підвищення рівня стандартизації й уніфікації нормативної документації в області охорони праці досить актуальні і для нашої країни. Справа в тому, що з оголошенням про намір України вступити у СОТ загострилася проблема приведення українського законодавства і нормативних правових і технічних актів відповідно до міжнародних стандартів. До цього варто додати, що ряд компаній українського бізнесу, що давно й активно працюють на міжнародному ринку, змушені були переходити на системи управління в області якості, навколишнього середовища і безпеки, адекватні міжнародним стандартам.
3.Законодавство з охорони праці в ЄС
Директиви ЄС з питань охорони праці є юридичними інструментами, прийнятими Європейською Радою і Європейським Парламентом. Вони повинні бути перенесені на ґрунт національних юридичних законодавчих основ.
Питання охорони безпеки праці прямо торкається в Європейському договорі з 1987р. Відповідно до розширеного тлумачення охорони безпеки праці законодавчі основи охорони безпеки праці базуються на трьох стовпах:
• охорона безпеки праці працівників як передбачено Статтею 137 Договору;
• вільне пересування товарів, як передбачено Статтею 95 Договору;
• захист навколишнього середовища, що побічно має на увазі охорону безпеки праці працівників, які втягнуті у виробничу діяльність, як передбачено Статтею 175 Договору.
В даний час законодавство ЄС, що відноситься до охорони праці, представлено двома групами:
• міри, прийняті у виконання основної Директиви ЄЕС 89/391, що містить основні положення про організацію охорони безпеки праці на робочому місці. Вона визначає обов'язки роботодавців і працівників і підкріплена індивідуальними директивами для специфічних груп працівників, робочих місць;
• додаткові заходи, що містять докладні умови, які прямо не відносяться до основної Директиви, у відношенні різних видів діяльності або специфічних груп підвищеного ризику.
Директиви,
які прямо спрямовані на захист працівників
і взаємин роботодавець-
Чинники небезпеки, що виникають на роботі, необхідно виявляти і оцінювати на всіх робочих місцях, у тому числі, у громадському та приватному секторах, незалежно від розміру робочого місця і сфери діяльності. Способи і методи виявлення і оцінки можна вибирати стосовно особливостей робочого місця, при цьому повинні враховуватися всі види робіт і всі чинники небезпеки. Якщо, одноразового з'ясування недостатньо, виявлення небезпек має бути систематичним і безперервним. Якщо у фахівців підприємства недостатньо кваліфікації для виявлення чинників небезпеки і виконання оцінки рисок, необхідно залучати сторонніх фахівців.
Виявленiє чинники небезпеки, по можливості, слід повністю усунути. Значення небезпек, що залишилися, необхідно визначити в рамках оцінки ризикiв. З результатів оцінки повинні слідувати заходи щодо приведення значень чинників небезпеки, що залишилися, до таких рівнів, які задовольняли б мінімальним вимогам, встановленим законодавством, з тим, щоб здоров'я працівників наражалося на мінімальну небезпеку. Згідно із законом про охорону праці, у розпорядженні працедавця має бути звіт з оцінкою чинників небезпеки, що є на робочих місцях. Працедавець має бути здатний показати, що оцінка ризика дійсно проведена. При цьому вимог до якоїсь певної форми звіту не існує. З практичних міркувань оцінка рисок має бути оформлена письмово або в електронному вигляді так, щоб можна було її легко представити працівникам.
Виявлення чинників небезпеки не обмежується лише простою роботою за їх оцінкою. Працедавець зобов'язаний постійно контролювати стан виробничого середовища, стан здоров'я працівників, безпека трудового процесу і удаватися до належних заходів для виявлення і запобігання нещасним випадкам, несприятливих дій на здоров'ї і небезпечних ситуацій. За допомогою безперервного і систематичного контролю можна забезпечити безпеку праці і виявити раніше приховані небезпеки і недоліки
Процедура передбачає всебічний розгляд
технологічного процесу з погляду
на безпечність та нешкідливість
для працівників з урахуванням
усіх аспектів, відображених у примірній
структурі положення про СУОП
та виявлення шкідливих і
Визначення ступеню базового ризику виникнення небезпечних ситуацій.
Ступінь базового ризику виникнення небезпечної ситуації визначається за формулою:
у якій:
Р – ступінь ризику;
Т – важкість та можливі наслідки небезпечної події;
П – можливість зараження на небезпеку;
Bp– імовірність виникнення небезпечної події.
Важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки,є частота, з якою вона може проявлятись або ризик.
Ризик виникнення небезпечної ситуації – поєднання нараженності, тяжкості наслідків та імовірності виникнення певної небезпечної ситуації при здійсненні виробничої діяльності;
Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (п) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:
R = n/N. Наведена
формула дозволяє розрахувати
розміри загального та
Для того, щоб пояснити, що будь-яка система, яка надає деякий рівень особистих, соціальних, технологічних, наукових або промислових переваг, містить необхідний, навіть обов'язковий елемент ризику, зробимо невеличкий відступ.
Наприклад, безпечні леза не є зовсім безпечними, вони тільки-безпечніші, ніж їхні аналоги, вони забезпечують допустимий рівень ризику поряд зі збереженням переваг менш безпечних пристроїв, які вони замінюють. Жоден літак не зміг би піднятися у небо, жодна машина не змогла б рушити, жоден корабель не зміг би вийти у море, якщо б виникла необхідність перед цим виключити усі ризики та усі небезпеки. Подібним чином неможливо було б працювати на свердлильному верстаті, керувати автомобілем, йти по вулиці, пірнати у воду, готувати обід тощо без деякого елементу функціонального ризику.
Умовна імовірність
виникнення небезпечної події в
числовому відтворенні
Важкість та можливі наслідки небезпечної події в числовому відтворенні визначаються за таблицею 2.
Можливість нараження на небезпеку визначається за таблицею 3
Розробка плану заходів за результатами визначення ступеню базового ризику.
План заходів потребує урахування коментарів, наведених у таблиці 4.