Сучасна діяльність профспілкових організацій в Україні

Рішенням Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000р. визнані неконституційними окремі положення статтей 11 та 16 Закону стосовно визначення статусу професійних спілок та їх легалізації. Зокрема, в статті 11 неконституційними були визначені положення:

• що унеможливлюють створення самостійної профспілки на окремому підприємстві, в установі або організації без дотримання умов, передбачених частиною другою, відповідно до яких статус місцевих мають лише профспілки, "до складу як тс входять не менше трьох первинних організацій... чи об'єднують не менше 9 членів профспілки, які працюють на різних підприємствах, в установах або організаціях";

• згідно з якими встановлюється кількісний критерій — "більшість" — для об'єднання у профспілці відповідного статусу членів профспілки, які працюють за даною професією, фахом в області, містах Києві та Севастополі (частина третя) та які працюють за даною професією чи фахом в Україні (пункт 3 частини п'ятої);

♦ що встановлюють мінімальну кількість — "не менше третини" — для об'єднання у профспілці з всеукраїнським статусом членів профспілок галузі або членів профспілки певного фаху, професії (пункт 2 частини п'ятої).

У статті 16 неконституційним було визначено положення в частині встановлення таких умов легалізації профспілок, які фактично пов'язують початок їх діяльності з моментом реєстрації у відповідних органах, що рівнозначно вимозі про попередній дозвіл на утворення профспілки.

Закон України "Про об'єднання громадян"

Відповідно до статті 4 Закону, до профспілок застосовується Закон України "Про об'єднання громадян", якщо інше не передбачене цим Законом.

Зокрема, згідно зі статтею 18 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", профспілки, їх об'єднання можуть припинити свою діяльність шляхом реорганізації або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску). Діяльність профспілок, їх об'єднань, яка порушує Конституцію і закони України, може бути заборонена виключно за рішенням арбітражного суду (частина третя статті 18 Закону). Водночас, стаття 18 Закону не визначає наслідків заборони діяльності профспілки чи об'єднання профспілок, а також кола осіб, які можуть звернутися з такою вимогою до суду.

У цьому випадку необхідно керуватись відповідними положеннями (статті 28-32) Закону України "Про об'єднання громадян".

Кодекс законів України про працю

Початкова редакція Кодексу протягом майже 30 років його існування змінювалася більше 50 разів. Чинна редакція Кодексу визначає права профспілок у багатьох сферах соціально-трудових відносин, значна кількість яких регулюється іншими законами.

Кодексом визначаються права профспілок:

♦ у застосуванні трудового договору між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (розділ III). Зокрема, це стосується випробування при прийнятті на роботу (стаття 27), розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою профспілкового органу (стаття 43), розірвання трудового договору з керівником на вимогу профспілкового органу (стаття 45);

♦ у регулюванні робочого часу (розділ IV), зокрема, стосовно встановлення правил внутрішнього трудового розпорядку або графіків змінності, а також тривалості робочого тижня та щоденної роботи (стаття 52), запровадження підсумованого обліку робочого часу (стаття 61), необхідності одержання дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації для проведення надурочних робіт (стаття 64);

♦ у визначенні часу відпочинку (розділ V), зокрема, стосовно перерви для відпочинку та харчування (стаття 66), встановлення другого вихідного дня (стаття 67), вихідних днів на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях (стаття 69), залучення працівників до роботи у вихідні дні з дозволу профспілкового комітету (стаття 71);

♦ у нормуванні праці (розділ VI), зокрема, стосовно запровадження, замін і перегляду норм праці (стаття 86)[8, c. 69-71].

Закон України "Про колективні договори та угоди"

Закон України "Про колективні договори та угоди" визначає профспілки стороною колективних переговорів (стаття 3), встановлює право профспілок на ведення колективних переговорів та укладання колективних угод, договорів (стаття 4), щодо заборони для членів профспілкового виборного органу представляти інтереси власника (стаття 6), щодо включення у колективний договір гарантій діяльності профспілок на підприємстві (стаття 7), на підтримку своїх вимог проводити масові заходи (стаття 11), ухилення від участі в переговорах (стаття 17), порушення і невиконання трудового договору (стаття 18), ненадання інформації (стаття 19).

Окремими законами України регулюються права профспілок: щодо їх діяльності в окремих галузях економіки, зокрема, на транспорті, в сфері культури, в релігійних організаціях тощо; в регулюванні окремих сфер соціально-трудових відносин, зокрема, у сфері оплати та охорони праці, соціального страхування, визначення мінімальних соціальних стандартів тощо.

Закони, що визначають права профспілок в Україні, в основному відповідають міжнародно-правовим документам, зокрема конвенціям і рекомендаціям Міжнародної організації праці.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Не дивлячись, на розвиненість законодавчої бази діяльності профспілок, вона не є досконалою. Зокрема, не визначені права профспілок на активну захисну діяльність під час приватизації підприємств, їх реструктуризації і банкрутства; не врегульовані належною мірою механізми соціального партнерства, права, обов'язки та відповідальність сторін за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Загалом, законодавство України в частині визначення прав профспілок і гарантій їх діяльності є досить розвинутим і в цілому відповідає нормам міжнародного права, зокрема Конвенціям МОП. Водночас, воно потребує подальшого доопрацювання. Не врегульовані питання механізмів реалізації соціального партнерства профспілок, їх прав у зв'язку з приватизацією підприємств, їх реструктуризацією і банкрутством. Дискусійним залишається питання позбавлення профспілок права законодавчої ініціативи[1, c. 62-68].

2.2. Профспілки України в міжнародному профспілковому русі

Профспілковий рух в Україні має виразний міжнародний аспект, зумовлений, по-перше, підвищеною увагою міжнародних і зарубіжних профспілкових інституцій до розвитку профспілок у посткомуністичних країнах; по-друге, орієнтацією багатьох нових українських профспілок на контакти із зарубіжними партнерами з метою отримання освітньо-методичної, організаційної та матеріальної допомоги, а також підтримки своїх дій з боку міжнародних профспілкових структур.

Світовий профспілковий рух має потужні міжнародні об'єднання, одна з головних цілей яких полягає у підтриманні високої ціни найманої праці в умовах глобалізації економічного простору та, відповідно, — ринку праці. Підтримуючи нові, демократичні профспілки в посткомуністичних країнах і будучи дієво зацікавленими в їх посиленні, зарубіжні профоб'єднання захищають тим самим власні інтереси, запобігаючи як припливу трудових мігранти на національні ринки праці, так і відпливу національного капіталу до країн з дешевою робочою силою (а отже — скорочення робочих місць на національних ринках праці).

Міжнародна співпраця профспілок здійснюється як безпосередньо через двосторонні та багатосторонні контакти (в межах міжнародних об'єднань), так і за посередництва МОП, в якій представлені профспілки країн-членів ООН. З іншого боку, представництва або національні кореспонденти МОП працюють у цих країнах. В Україні МОП представлена на рівні національного кореспондента.

Діяльність міжнародних і зарубіжних профоб’єднань зі сприяння становленню демонополізованого та демократичного профспілкового руху в Україні здійснюється за наступними напрямами.

Консультування профспілок, урядів і роботодавців з питань законодавства та практики соціально-трудових відносин, реалізації соціального партнерства є однією з основних функцій і завдань МОП. Тому вже з початку 1990-х років консультативна допомога профспілкам України надається МОП постійно. Здійснюється Програма співробітництва "Політика активних партнерських відносин. Національні цілі для України"; на прохання ФПУ, представники МОП двічі слухали звіт Уряду України з погашення заборгованостей із заробітної плати. Водночас, з ініціативи Уряду, до України запрошувалася місія МОП для консультування з питань законодавства про права і гарантії діяльності профспілок; зі свого боку, місія цікавилася перспективами та масштабами легалізованого страйкового руху (з огляду на спробу Уряду України обмежити право на страйк для працівників значної кількості галузей економіки), засадами укладання колективних договорів та угод.

Значну методологічну допомогу українським профспілковим і державним структурам надає МОП. З 1994р. в рамках Угоди між МОП і Державним комітетом статистики України за методологією МОП здійснюється дослідження національного ринку праці, зокрема — динаміки зайнятості. Міжнародним бюро праці, Державним комітетом України у справах сім'ї та молоді спільно з Українським інститутом соціальних досліджень вивчалося соціальне становище українських жінок, результатом чого стало, зокрема, видання книги "Права працюючих жінок в Україні". Започатковане дослідження дитячої праці в Україні (в рамках Міжнародної програми ліквідації дитячої праці, IPES), у травні 2000р. в Ялті була проведена субрегіональна конференція "Статистика праці дітей в Україні". Результати досліджень, отримані з використанням визнаної в світі методології, дають можливість проведення коректного порівняльного аналізу міжнародних статистичних даних і сприяють залученню України до міжнародного інформаційного й наукового простору[9, c. 55-58].

Враховуючи, що профспілки України не були готові до діяльності в умовах становлення ринкової економіки та демократичного суспільства, зарубіжні й міжнародні профспілкові центри надають, у першу чергу, новим профспілкам вагому освітньо-методичну допомогу. Так, вже з кінця 1980-х років в Україні активно працювала Американська федерація праці — Конгрес виробничих профспілок (АФП-КВП); зокрема, Інститут вільних профспілок АФП-КВП заснував Український інститут трудових досліджень та освіти.

Існує вже усталена практика проведення різноманітних семінарів на рівні галузевих профспілок. Так, Профспілка гірників та енергетиків Німеччини (IGBE) організує семінари для організацій НПГУ, на яких розглядаються питання організації діяльності профспілок, соціального партнерства, реструктуризації вугільної галузі. Міжнародний союз працівників харчової і тютюнової промисловості, сільського господарства, ресторанного і готельного обслуговування, громадського харчування та суміжних галузей (IVF) здійснює міжнародну освітню програму з підготовки профспілкових кадрів і викладачів, які мають вести заняття з рядовими членами профспілок; в програмі бере участь Профспілка працівників рибного господарства України. Семінари для галузевих профспілок проводять Британський Конгрес профспілок, Німецький Союз профспілок та інші національні й міжнародні профспілкові центри.

Протягом 1990-2000рр. ряд галузевих профспілок і профоб'єднань стали членами профільних міжнародних профспілкових структур, що забезпечило відповідну міжнародну підтримку діяльності українських профспілок. Така допомога є особливо важливою для нових профспілок, оскільки їх стосунки з державою, роботодавцями та традиційними профспілками є досить суперечливими.

Водночас, жодне з українських профоб'єднань не є зараз членом найвпливовішої у світі міжнародної профспілкової організації — Міжнародної конфедерації вільних профспілок (МКВП). Заявки на членство в МКВП подали в 2001р. ФПУ та КВПУ; зараз більшість галузевих профспілок ФПУ та КВПУ є членами міжнародних виробничих секретаріатів МКВП — галузевих об'єднань, що тісно співпрацюють з цією Конфедерацією і представлені в її керівних органах, будучи формально незалежними від неї.

Участь профспілок України в міжнародних акціях сприяє їх визнанню як зарубіжними національними профспілковими центрами, так і українською державою, набуттю ними досвіду солідарної боротьби за права й інтереси своїх членів і є однією з форм відстоювання цих прав та інтересів перед власною державою і роботодавцями. Так, 29 березня 2001р. Профспілка залізничників і транспортних будівельників України та Вільна профспілка машиністів України, які є членами Міжнародної федерації транспортників, взяли участь у проведенні оголошеного цією організацією Міжнародного дня дій залізничників під гаслом "Перш за все — безпека, а не прибуток"86. ФПУ взяла участь у протесті національних і міжнародних профоб'єднань проти порушення прав профспілок у Білорусі, зробивши відповідну заяву на адресу Президента О.Лукашенка.

Залучення українських профспілок до міжнародного профспілкового руху значно посилило ефективність їх дій за рахунок солідарної підтримки міжнародних профоб'єднань. Так, 19 лютого 1998р. понад 50 національних і галузевих профспілкових центрів країн СНД, Європи і Азії підтримали Всеукраїнську акцію протесту, ініційовану ФПУ88. В 1996р. МКВП надала значну допомогу Незалежній профспілці гірників України в її конфлікті з тодішнім прем'єр-міністром України П.Лазаренком, а Міжнародна федерація профспілок хімічної і гірничорудної промисловості, енергетиків і різноробів звернулася з проханням до МОП про направлення до України місії для виправлення ситуації. МКВП надала потужну підтримку НПГУ під час літніх страйків 1996р. Генеральний секретар МКВП В.Торп направив відповідні листи на адресу Президента, прем'єр-міністра, був організований збір коштів на відшкодування судових витрат, що їх понесла НПГУ у зв'язку із судовим переслідуванням активістів страйкового руху. Міжнародна федерація транспортників втрутилася в ситуацію з порушенням прав (звільненням з посади) голови Вільної профспілки машиністів локомотивного депо "Жмеринка" А.Усатого; десятки зарубіжних профоб'єднань виступили на захист членів ВПМУ у зв'язку з їх звільненням у процесі реорганізації локомотивного депо "Миколаїв". Як правило, втручання міжнародних структур допомагає захистити законні права профспілок та їх членів.