Сучасна діяльність профспілкових організацій в Україні

Участь профспілок України в міжнародному профспілковому русі сприяє їх міжнародному визнанню та набуттю ними досвіду солідарної боротьби за права й інтереси своїх членів[11, c. 3-9].

Висновки

У профспілковому середовищі України відбувається становлення децентралізованої системи профорганізацій. Профспілки охоплюють усі регіони країни, всі галузі економіки, всі форми власності та господарювання. Відбувається поступове відокремлення об'єднань найманих працівників і об'єднань підприємців (роботодавців). При загальному падінні чисельності профспілок зберігається досить високий показник охоплення працівників профспілковим членством.

З набуттям чинності Закону України "Про профспілки, права та гарантії їх діяльності" (з внесенням відповідних поправок, згідно з рішенням Конституційного Суду) законодавче забезпечення діяльності профспілок можна вважати в основному сформованим. Водночас, іншими законодавчими актами ця діяльність може бути обмежена — зокрема, в частині застосування радикальних форм захисту прав та інтересів членів профспілок (проект Закону України "Про внесення доповнень до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"). Дискусійним залишається питання позбавлення профспілок права законодавчої ініціативи. Не врегульовані правовим чином питання реалізації соціального партнерства профспілок (не прийнято Закон України "Про соціальне партнерство").

Помітними є негативні тенденції розвитку профспілкового руху, зокрема, в частині захисту прав найманих працівників: найчисельніше профспілкове об'єднання — ФПУ, та ряд автономних профспілок зберігають традиційно притаманне радянським профспілкам одночасне членство в профорганізації і найманих працівників, і роботодавців, що обмежує можливості захисту інтересів найманих працівників; у деяких галузях діють декілька профспілкових структур, що за умови їх нескоординованих дій знижує результативність впливу на галузевого роботодавця та створює конкуренцію у профспілковому середовищі; попри високі показники охоплення населення профспілками, членство в профспілках є для громадян значною мірою формальним і не визначає їх орієнтацію на солідарний захист своїх соціально-трудових і соціально-економічних інтересів. Профспілки ще не стали тим суспільним інститутом, на який переважно покладаються громадяни в пошуках захисту своїх прав та інтересів.

Внаслідок пасивної інформаційної політики профспілкових організацій профспілковий рух є значною мірою закритим для широкого загалу, що веде до відчуженості профспілкового руху від громадськості, замикання його у власних межах.

Аналіз форм, що їх застосовують профспілки для захисту прав та інтересів працівників у соціально-трудових відносинах, свідчить, що від застосування радикальних форм, профспілки України все більше переходять до поміркованих, що використовуються в системі соціального партнерства.

Поширюється практика укладання Генеральної, галузевих та регіональних угод, колективних договорів. У договірному процесі організаційно інституюються сторони соціального партнерства, створюються тристоронні та двосторонні структури, відбувається децентралізація профспілкового руху. Профспілки використовують можливості лоббіювання своїх інтересів в органах державної влади та судового захисту прав та інтересів працівників.

Проте, змістовне наповнення та ступінь дотримання Урядом і роботодавцями угод і колективних договорів свідчать про їх значною мірою формальний характер і низьку ефективність. Жодна з Генеральних угод не виконана в повному обсязі. Залишаються невирішеними головні проблеми працівників: адекватної ціни робочої сили, вчасних виплат заробітної плати, гарантій зайнятості. Продовжується практика вирішення Урядом питань, що безпосередньо торкаються інтересів працівників, без погодження з профспілками. Водночас, профспілки недостатньо використовують можливості судового захисту прав працівників та вирішення спірних питань у комісіях з трудових спорів: у судовому порядку оскаржується лише незначна частина неправомірних дій роботодавців; вирішенню питань у комісіях з трудових спорів перешкоджає відсутність цих комісій на половині підприємств країни.

Профспілкові об'єднання України залучені до міжнародного профспілкового руху. Участь профоб’єднань України в міжнародній співпраці профспілок здійснюється як безпосередньо через двосторонні та багатосторонні контакти (в межах міжнародних об'єднань), так і за посередництва МОП. Практично всі профспілки України є членами міжнародних галузевих профспілкових об'єднань. Водночас, жодне з українських профоб'єднань поки що не входить до найвпливовішої у світі міжнародної профспілкової організації — Міжнародної конфедерації вільних профспілок.

МОП, інші міжнародні та національні зарубіжні профоб'єднання надають профспілкам України консультаційну, методологічну, освітньо-методичну, експертну допомогу, залучають їх до участі в міжнародних профспілкових акціях, організують допомогу акціям українських профспілок і солідарний захист їх прав та інтересів.

Участь профспілок України в міжнародному профспілковому русі сприяє їх міжнародному визнанню та набуттю ними досвіду солідарної боротьби за права й інтереси своїх членів.

Список використаної літератури

1.       Биченко А. Профспілки України очима населення //Національна безпека і оборона. - 2001. - № 8. - C. 62-68

2.       Брентано Л. Профессиональные организации рабочих. – Спб., 1904, – С. 19.

3.       Бут М. Профспілки незалежної України: реалії та перспективи //Національна безпека і оборона. - 2001. - № 8. - C. 73-77

4.       Гаджиев К.С. Гражданское общество и правовое государство.//МЭ и МО. – 1991, № 9, – С. 12.

5.       Головне в стратегії профспілки - рушучість, солідарність, цілеспрямованість //Освіта України. - 2003. - № 34. - C. 6-7

6.       Гражданское общество в России: западная парадигма и российская реальность.//Под ред. Холодковского К.Г. – М., 1996, – С. 19.

7.       Замазій С. Профспілка на підприємстві //Все про бухгалтерський облік. - 2004. - 22 березня. - C. 22-41

8.       Коліушко І. Перспективи профспілкового руху в Україні в нових економічних умовах //Національна безпека і оборона. - 2001. - № 8. - C. 69-72

9.       Максимчук В. Профспілковий комітет на захисті інтересів працівників//Бухгалтерія. - 2005. - № 48. - C. 55-58

10.   Нагребецька І. Українські профспілки з ознаками євроінтеграції //Урядовий кур'єр. - 2005. - 26 квітня. - C. 13

11.   Осовий Г. Профспілковий рух в Україні : нова соціальна роль, стан та перспективи розвитку //Україна: аспекти праці. - 2001. - № 8. - C. 18-26; Україна: аспекти праці. - 2002. - № 1. - C. 3-9

12.   Осовий Г. Профспілковий рух в Україні:нова соціальна роль,пошук оптимальної моделі організаційних структур //Україна: аспекти праці. - 1998. - № 8. - C. 17-23

13.   Песчанский В.В. Становление гражданского общества в России: роль профсоюзов//МЭ и МО. – 1996, – № 11, – С. 80.

14.   Профспілковий рух в Україні: стан, проблеми, перспективи: Аналітична доповідь УЦЕПД //Національна безпека і оборона. - 2001. - № 8. - C. 2-61

15.   Розвиток громадянського суспільства в Україні. – К., 2002, – С. 48.

16.   Сачков Л. Мотивація перебування в членах профспілки //Освіта. - 2002. - № 3-4. - C. 2

17.   Сільченко С. Актуальні проблеми створення професійних спілок і первинних профспілкових організацій //Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 10. - C. 111-113.

18.   Слезенюк Є. Профспілки в Україні? //Політика і культура. - 2001. - № 31. - C. 36-37

19.   Социальное партнерство: предпосылки становлення в Украине. – Донецк, 1997, – С. 9.

20.   Столповский Б.Г. Вперед или в никуда //Полис. – 1991, – № 2, – С. 129.

21.   Стоян О. Профспілковий рух в умовах утвердження незалежності України //Профспілки України. - 2002. - № 5. - C. 10-17

22.   Сфінцицкі Г. Захист інтересів членів профспілки на підприємстві //Податки та бухгалтерський облік. - 2007. - 30 серпня. - C. 19-22

23.   Цвих В. Профспілки у громадянському суспільстві: теорія, методологія, практика. – К., 2002, – С. 146.

17