Платники податків і зборів

діяльності, належать суб'єкти, що одержують свої доходи від будь-якої

іншої діяльності, не пов'язаної з підприємництвом (доходи, одержувані за

місцем основної роботи, (служби, навчання); доходи, одержувані не за

місцем основної роботи (служби, навчання); доходи, що підлягають сплаті

з джерел в Україні громадянам, що не мають постійного місця проживання в

Україні).

До фізичних осіб, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності,

належать суб'єкти, визначені такими відповідно до цивільного

законодавства1. При цьому для застосування до них особливого механізму

оподаткування важливе значення має той факт, що свої доходи такі

суб'єкти повинні одержувати саме від здійснення підприємницької

діяльності. Фізичні особи—суб’єкти підприємницької діяльності у

встановлених законодавством випадках мають право перейти на спрощену

систему оподаткування, обліку і звітності а також обрати спосіб

оподаткування доходів за фіксованим розміром податку.

При визначенні статусу фізичних осіб—платників податків важливу роль

відіграє категорія податкової правосуб’єктності. Тільки вдаючи цю

юридичну властивість, фізична особа може бути безпосереднім носієм

податкових обов'язків і прав і реалізовувати їх у податкових

правовідносинах.

Для застосування податкової юрисдикції держави визначальне значення для

платника податків має належність його до резидентів чи нерезидентів.

У законодавстві України як кількісний критерій резидентства для фізичних

осіб визначено 183 календарні дні (цілком або сумарно) протягом року2.

Цей критерій фізичної присутності встановлюється щорічно і діє в межах

календарного року. Отже, податковими резидентами України визнаються

фізичні особи, що фактично перебували на території України не менш ніж

183 дні (цілком чи сумарно) у будь-якому послідовному 12-місячному

терміні, що розпочинається чи закінчується в податковому періоді. Днем

перебування в Україні є будь-який календарний день, в який фізична особа

фактично перебувала на території України» незалежно від тривалості цього

перебування. До часу фактичного перебування на території України

зараховується час безпосереднього перебування фізичної особи на

території України, а також час, на який ця особа виїжджала за межі

території України спеціально на лікування, відпочинок, навчання, у

відрядження.

Податковими нерезидентами України визнаються фізичні особи, що не є

податковими резидентами України.

Для застосування механізму оподаткування до фізичних осіб враховують

також і такі підстави:

здійснення економічної діяльності чи одержання доходів з джерел у

державі. Економічною діяльністю є будь-яка діяльність з виробництва і

реалізації товарів (робіт, послуг), а також діяльність, спрямована на

одержання прибутку (доходів), незалежно від результатів такої

діяльності. Економічною вважають діяльність підприємницьку та

посередницьку, довірче керування майном, прийняття (надання) однією

особою перед іншою обов'язків здійснювати (чи утримуватися від

здійснення) певні дії на платній основі;

наявність у власності майна, що підлягає оподатковуванню;

власності майна, що підлягає оподатковуванню;

здійснення операцій чи дій, що підлягають оподаткуванню;             

участь у відносинах, однією з умов яких є сплата мита чи зборів.

Факультативні ознаки фізичних осіб—платників податків і зборів

деталізують, уточнюють систему податкових обов'язків конкретної особи.

До факультативних ознак визначення фізичних осіб як платників податків

належать такі:

1. Місце постійного проживання. Це місце, де особа фактично проживає, а

за неможливості встановити таке місце — місце, де ця особа зареєстрована

як платник податку у встановленому порядку, чи місце, зазначене в

паспорті або Іншому посвідченні особи. Місцем перебування фізичної

особи, яка не досягла повноліття, чи фізичної особи, що перебуває під

опікою чи піклуванням, визнається місце, де вона фактично проживає, а за

неможливості встановити це місце — місце, де ця особа зареєстрована у

встановленому порядку, чи місце, що зазначене в паспорті чи іншому

посвідченні особи, чи місце перебування його батьків (одного з батьків),

усиновителя, опікуна чи попечителя.

2. Принцип громадянства, що застосовують разом із принципом місця

проживання чи місцезнаходження суб'єкта. Його застосування передбачає

низку особливостей:

1) центр особистих і економічних інтересів (місце, де особа, має

найтісніші особисті чи економічні зв'язки);

2) місце фактичного проживання — місцезнаходження будинку, квартири чи

іншого житлового приміщення, де постійно чи переважно ця особа мешкає.

4. Юридичні особи як платники податків

Юридичні особи в Україні діють в організаційно-правових формах,

установлених законодавством.

Юридичними особами—платниками податків є:

українські підприємства й організації;

іноземні підприємства й організації.

Однак в основі виникнення податкових обов'язків у подібних платників

лежить не принцип національної належності юридичної особи, а їх

диференціація на резидентів і нерезидентів. Ці положення регулюються ст.

1 Закону України від 22 травня 1997 року «Про оподаткування прибутку

підприємств». Резидентами вважаються юридичні особи і суб'єкти

господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи

(філії, представництва тощо), які створені і здійснюють свою діяльність

відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.

До резидентів також належать дипломатичні представництва, консульські

установи та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають

дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва

підприємств і організацій України за кордоном» що не здійснюють

господарську діяльність.

Нерезидентами є юридичні особи і суб'єкти господарської діяльності

України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва

тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені і здійснюють

свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Нерезидентами

також є розташовані на території України дипломатичні представництва,

консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав,

міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні

жнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні

привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій

і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідні до

законодавства України.

Президентство юридичних осіб — платників податків визначають на такій

основі.

Місце реєстрації. Підприємство визнають резидентом, якщо його засновано

в державі для здійснення на її території діяльності у формі певної

організаційної структури. Підприємства є резидентами, якщо вони

зареєстровані а Україні, незалежно від місця здійснення діяльності.

Місце управління. Місцем управління підприємством вважається місце

здійснення повноважень діючим вищим органом управління (відповідно до

статуту чи установчого документу). Якщо підприємством управляє фізична

особа, що є його власником, то місцем управління вважається місце

проживання власника. Якщо немає вищого органа управління, місцем

управління вважається місце здійснення повноважень виконавчим органом

підприємства.

Місце діяльності. За цією ознакою резидентом є особа, що здійснює

основний обсяг ділових операцій на території країни.

Юридичних осіб—платників податків класифікують також за такими

підставами:

залежно від джерела фінансування — бюджетні (юридичні особи, що на 100

відсотків фінансуються за рахунок коштів бюджетів) і не бюджетні, що

фінансуються за рахунок власних і/чи залучених коштів;

залежно від галузевої належності — на сільськогосподарські, промислові,

торгові тощо;

залежно від цільової спрямованості діяльності — на прибуткові та

неприбуткові.

5. Іноземні юридичні особи. Постійні представництва іноземних юридичних

осіб

Самостійними платниками податків в Україні є іноземні юридичні особи

(фірми, організації, компанії), що здійснюють господарську діяльність на

території України як безпосередньо, так і через постійні представництва.

Для того, щоб бути платником податків і зборів в Україні, іноземна

юридична особа, що здійснює діяльність на її території, насамперед

повніша стати на облік у податковому органі за місцем здійснення своєї

діяльності. Законодавством передбачене1, що для постановки на облік

іноземній юридичній особі слід подати в податковий орган України

оформлену заявку, до якої додати Документи, що підтверджують факт

створення і реєстрації іноземної юридичної особи відповідно до

законодавства тієї держави, яка є місцем її реєстрації (виписка з

торгового реєстру країни постійного місця перебування, документи, що

підтверджують платоспроможність). Іноземна юридична особа, яка пройшла

реєстрацію й одержала ідентифікаційний податковий номер і в силу цього

стала потенціальним українським платником податків, бере на себе

обов'язок сплачувати всі встановлені українським податковим

законодавством податки, збори (обов'язкові платежі) у встановлених

випадках. Однак на відміну від національних юридичних осіб джерелами

правового регулювання оподаткування іноземних юридичних осіб є також

міждержавні договори про запобігання подвійному оподаткуванню.

Чисельну групу платників податків становлять іноземні юридичні особи,

ну групу платників податків становлять іноземні юридичні особи,

компанії, фірми, організації, створені відповідно до законодавства інших

країн, але які займаються підприємницькою діяльністю на території

України через постійні представництва.

Термін «постійне представництво», що застосовується у міжнародних угодах

про запобігання подвійному оподаткуванню, означає постійне місце

діяльності, через яке особа з постійним місцеперебуванням в одній

договірній державі здійснює діяльність в іншій договірній державі.

Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств»1 постійне представництво — це постійне місце діяльності,

через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність

нерезидента на території України. З метою оподаткування до постійних

представництв прирівнюються резиденти, що мають повноваження діяти від

імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних

прав і обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента;

утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту тощо).

Податкова звітність постійних представництв нерезидентів в Україні має

свої особливості. Відповідно до п. 16,12 ст. 16 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» податок на прибуток нерезидента

обчислюється платником податку і підлягає підтвердженню податковим

органом за місцезнаходженням постійного представництва. Нерезидент