Платники податків і зборів

щорічно отримує від податкового органу підтвердження щодо сплати податку

на прибуток. Відповідно до цього Закону щорічно в обов'язковому порядку

проводяться аудиторські перевірки фінансово-господарської Діяльності

нерезидента.

6. Юридичні та фізичні особи, що діють у складі групи, яка не має

статусу юридичної особи

Юридичні та фізичні особи, що діють у складі групи, яка не має статусу

юридичної особи (далі — група без статусу юридичної особи), — це окремий

вид платників податків на території України, діяльність якого

здійснюється на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає

об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної

господарської мети.

Облік результатів спільної діяльності веде платник податку,

уповноважений на це іншими сторонами відповідно до умов договору, але

окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Виконання обов'язку з податкової звітності покладено також на платника

податків, уповноваженого сторонами груди без статусу юридичної особи.

Податкову звітність за результатами діяльності групи без статусу

юридичної особи платник податків—резидент подає в порядку і формі,

встановлених податковим законодавством України. При цьому таким

платником податків може бути тільки резидент (юридична чи фізична

особа); і саме він несе відповідальність за утримання і перерахування до

бюджету податку на доходи групи без статусу юридичної особи. Якщо

платник податку групи без статусу юридичної особи (резидент) здійснює на

користь нерезидента — учасника договору про спільну діяльність виплату з

доходу, отриманого таким нерезидентом від здійснення спільної діяльності

маного таким нерезидентом від здійснення спільної діяльності

на території України, то він (платник) зобов'язаний додатково сплачувати

податок на репатріацію доходів у розмірі 15 відсотків від суми такого

доходу за рахунок цієї виплати.

Нерезидент (чи постійне представництво нерезидента), що є учасником

договору про спільну діяльність на території України групи без статусу

юридичної особи і має переваги, відповідно до міжнародних договорів

України про звільнення (зменшення) від оподаткування доходу, отриманого

в результаті спільної діяльності на території України, подає до

додаткового органу за місцезнаходженням платника податку відомості про

доходи, що звільнені від оподаткування або обкладаються податком за

ставками, встановленими таким договором, тобто обов'язок надання цих

відомостей лежить не на платнику даної групи, а безпосередньо на самому

нерезиденті (постійному представництві нерезидента).

7. Відокремлений підрозділ без статусу юридичної особи

Багато юридичних осіб здійснюють свою господарську діяльність на

території різних регіонів держави у формі філій або представництв.

Згідно зі ст. 31 Цивільного кодексу України юридична особа може

відкривати філії і представництва в порядку, встановленому цивільним

законодавством. Філія являє собою відокремлений підрозділ юридичної

особи, що розташований поза місцем його перебування і реалізує всі його

функції чи їх частину, в тому числі функції представництва, тоді як

представництво — це відокремлений підрозділ юридичної особи,

розташований поза місцем її перебування, що представляє та захищає

інтереси юридичної особи1. Отже, представництво створюється лише для

вираження зовні інтересів юридичної особи і забезпечення їхнього

захисту, ніяких виробничо-господарських функцій воно не виконує. Філія ж

— ширше поняття: вона може займатися усіма видами діяльності юридичної

особи чи частиною їх, тобто безпосередньо виробничо-господарською

діяльністю, і поряд з цим бути представником. І філії, і представництва

створюються як відокремлені підрозділи, тобто вони не користуються

правами юридичної особи і діють на підставі положень, що затверджуються

юридичною особою.

Податкове законодавство неоднозначно підходить до визначення

відокремлених підрозділів платниками податків: в одних випадках на них

покладається цілий комплекс податкових обов'язків (податкова реєстрація»

сплата податку, податкова звітність); в інших — тільки частина такого

комплексу (наприклад» обов'язок зі сплати податку виконує відокремлений

підрозділ, а обов'язок з податкової звітності виконує юридична особа); у

третіх — юридична особа, яка зареєструвала відокремлений підрозділ1, усі

податкові обов'язки такого підрозділу виконує самостійно.

Філії і представництва юридичних осіб податкове законодавство розглядає

як самостійних платників податків тільки у разі, якщо на них покладено

обов'язок сплачувати конкретні податки і збори. Відповідно до Закону

України «Про оподаткування прибутку підприємств»2 філії, що не мають

статусу юридичної особи, розташовані на відміну від головного и, розташовані на відміну від головного підприємства на території іншої територіальної громади, є платниками

податку. При цьому платниками податку е тільки ті філії, що мають

банківські рахунки, ведуть окремий облік своєї діяльності і складають

баланс. Якщо філія має банківський рахунок, веде окремий облік своєї

діяльності і складає баланс, але розташована на тій самій території

територіальної громади, що і головне підприємство, то така філія не є

самостійним платником податку. При цьому і головне підприємство, і філію

розглядатимуть як єдиного платника податків. Відповідно, головне

підприємство сплачуватиме податок виходячи із загального результату

діяльності самого підприємства і його філій. Якщо філія відповідає

критеріям платника податку, то відповідно до Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» оподаткування можливе за двома

варіантами: або філія платить податок самостійно, або його головне

підприємство переходить на сплату консолідованого податку. Якщо ж філія

і головне підприємство не переходять на сплату консолідованого податку і

сплачують податок окремо, то їх розглядають як окремих платників. У

цьому разі до філії застосовуватимуть всі положення податкового

законодавства (ведення обліку валових доходів і витрат, нарахування

амортизації, складання декларації про прибуток).

Це не єдине положення, коли відокремлений підрозділ без статусу

юридичної особи є самостійним платником податків. Але в цілому обов'язок

зі сплати податків і зборів, що вони виконують, по суті, є обов'язком

тих юридичних осіб, яких вони представляють. У такому разі відокремлені

підрозділи не несуть обов'язок зі сплати податку, а лише виконують такий

обов’язок юридичної особи у відповідній її частині,

8. Консолідована група платників податків

Консолідована група платників податків — це створене і зареєстроване

відповідно до національного законодавства об'єднання підприємств і

організацій, що виступає як єдиний платник податку щодо одного чи

кількох податків1. Це не означає створення нової юридичної особи, а

консолідовану групу розглядають як єдиного платника податків.

На сьогодні в податковому законодавстві України консолідація стосується

саме консолідованого виконання податкових обов'язків одного платника

податків2, а не утворення консолідованої групи платників податків.

Останній варіант існує в податковому законодавстві Російської Федерації.

Консолідована група платників податків може бути створена лише на

підставі договору між її учасниками. При цьому тільки за умови, якщо

учасниками цієї групи є підприємства й організації — податкові

резиденти. Підприємство чи організація не може бути учасником більш ніж

однієї консолідованої групи платників податків. Банки, страхові

організації також можуть бути учасниками консолідованої групи платників

податків за умови, що і всі інші учасники такої групи є або банками, або

страховими організаціями. Після створення консолідованої групи платників

податків її реєструє як таку податковий орган за місцем обліку головного підприємства.

Місцем діяльності консолідованої групи платників податків визнається

місце Діяльності головного підприємства цієї групи. Консолідована група

платників податків має всі права і «есе всі обов'язки платника податків

відповідно до актів податкового законодавства. Права й обов'язки

консолідованої групи платників податків реалізуються головним

підприємством цієї групи. На головне підприємство такої групи

покладаються, зокрема, обов'язки з ведення зведеного обліку, необхідного

для правильного обчислення і сплати податків (зборів), щодо яких вона

виступає як єдиний платник податку, з безпосередньої сплати цих податків

(зборів), а також подання звіту учасниками цієї групи про виконання її

податкових обов'язків. Учасники консолідованої групи платників податків

звільняються від обов'язку безпосередньої сплати тих податків (зборів),

щодо яких така група виступає як єдиний платник податку. Учасники такої

групи несуть солідарну відповідальність за виконання її податкових

зобов'язань по тих податках (зборах), щодо яких така група виступає як

єдиний платник податку, а також зі сплати відповідних пені та штрафів

при невиконанні чи неналежному виконанні головним підприємством

покладених на нього відповідно до актів податкового законодавства

обов'язків.

Вихід підприємства зі складу консолідованої групи платників податків не

знімає з нього відповідальності поряд з іншими учасниками цієї групи

щодо виконання податкових обов'язків такої групи.

9. Особи, що сприяють сплаті податків, зборів і мит

Під особами, що сприяють сплаті податків, зборів і мит, розуміються

зобов'язані особи, від дій яких залежить належне виконання обов'язків

платників податків, контроль за повнотою і своєчасністю сплати податків,

зборів і мит до бюджетів і надання інформації про платника податків,

необхідної для нарахування податків і зборів.

Суб'єкти, що сприяють сплаті податків, зборів і мит» є зобов'язаними,

тобто їхні обов'язки чітко встановлені законодавством. До суб'єктів, що

сприяють сплаті податків, зборів і мит, належать;

банки і фінансово-кредитні установи;

податкові агенти;

3) збирачі податків, зборів і мит.

Банки і фінансово-кредитні установи як суб'єкти, що сприяють сплаті

податків, зборів і мит, виконують доручення платників податків про

перерахування податків і зборів у бюджет у встановлений законодавством

термін» Цей обов'язок банків і фінансово-кредитних установ має

законодавче закріплення. Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України від 18

лютого 1997 року «Про систему оподаткування», банки й інші

фінансово-кредитні установи виконують доручення платників податків і

зборів (обов'язкових платежів) про перерахування податків і зборів

(обов'язкових платежів) у Державний бюджет України і місцеві бюджети у

встановлений законами України терміні Як особи, що сприяють сплаті

податків зборів і мит, банки й інші фінансово-кредитні установи

відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про систему оподаткування»

зобов'язані подавати державним податковим органам на їхній запит

відомості про наявність і рух коштів на поточних і депозитних рахунках

платників податків — клієнтів цих установ.