Поняття, види, функції та ознаки господарських договорів

МІНИСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦИОНАЛЬНИЙ УНИВЕРСИТЕТ  «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

 

 

Кафедра господарського права

 

 

 

РЕФЕРАТ 
на тему 
«Поняття, види, функції та ознаки господарських договорів» 

 

Виконала

Студентка 4го курсу 
судово-адміністративного факультету

7 групи

Мариченко Ксенія

 

 

 

 

Одеса-2013

 

 

План

 

1. Класифікація і системи господарських договорів із законодавства України
2. Виконання господарських договорів
3. Порядок укладання господарських договорів
4. Правова основа, поняття й особливі ознаки господарського договору
5. Форма господарського договору
6. Функції господарського договору

 

Вступ

 

Проголосивши себе суверенною і незалежною державою, Україна взяла курс

на кардинальне реформування суспільного устрою, побудову громадянського

суспільства і ринкової економіки, в якій функціонують різні форми

власності та підприємництва.

 

Наділення підприємств і громадян свободою господарської діяльності та

підприємництва дало поштовх до розгортання сфери майнових відносин та

урізноманітнення господарських  зв'язків суб'єктів підприємницької

діяльності як у внутрішньому обороті країни, так і при здійсненні ними

зовнішньоекономічної діяльності.

 

Найбільш доцільною і адекватною вільним ринковим відносинам правовою

формою опосередкування  таких відносин є господарський  договір, адже

результати підприємницької діяльності реалізуються на ринку товарів і

послуг на договірних засадах.

 

Важливість теоретичної  розробки питань, пов'язаних з договірним

регулюванням підприємницьких відносин, зумовлена не лише відсутністю

монографічних досліджень з цих питань у правовій науці, а й потребами

юридичної практики і завданнями щодо нової кодифікації цивільного

законодавства України.

 

 

Класифікація  і системи господарських договорів  із законодавства України

Розмаїття господарську діяльність зумовлює широке коло господарських  договорів. Кожному господарському договору властивий і спільні риси цієї правової категорії, і ознаки, властиві саме тому виду господарських договорів. Тож їх (договорів) розмежування застосовуютьдоктринальную і нормативну класифікації господарських договорів, основний яких був їх юридичні (внутрішні) властивості.

Теорія зобов'язального  права класифікує господарські договору за кількома критеріями.

Засубъектним складом  розрізняютьдво- та багатосторонні договори. Прикладом першого є постачання продукції (боку - постачальник і покупець; ст. 245 Цивільного кодексу). Прикладом другого договору є перевезення вантажів: у ньому беруть участь перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач - обличчя, уповноважене отримати вантаж (ст. 358 Цивільного кодексу).

Залежно від юридичного підстави підписання договору розрізняють два різновиду господарських договорів:

- господарські договори, укладені виходячи з державних  замовлень і змістом яких мають  відповідати цим замовлень. Ці господарські договори визначено й регулюються як державні контракти. Справжнє договори доставки продукції, виконання робіт, надання послуг тим споживачам, потреби яких фінансуються з допомогою держави й замовниками у яких виступають центральні державні органи (міністерства, відомства).Госконтракти об'єднують у собі юридичні властивості держзамовлень (актів централізованого планування) та власне господарських договорів. Особливим їх знаком є те що державу гарантує оплату продукції, робіт, послуг над державними контрактами, як і того, що може надавати економічні пільги виконавцям справжніх договорів. Виконавці державного контракту забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами самостійно через укладання прямих договорів із постачальниками, державнимиснабженческо-сбитовими та інші посередницькими організаціями. Виняток представляють окремі види ресурсів, виробництво і споживання яких контролює і централізовано розподіляє державна (див. закон України "Про постачання продукції для державних потреб" від 22 грудня 1995 р.);

- господарські договори, укладені про поставки продукції,  виконання робіт, надання послуг  виходячи з господарських намірів сторін, юридичне виражених важливими умовами договорів (регульовані договори).

Залежно від способу  виникнення розрізняють формальні, реальні іконсенсуальние господарські договори. Для укладання формального  господарського договору необхідні  два моменту: узгодження волевиявлення  сторін (консенсус) і волевиявлення  вопределенной.(вообще певної законом) формі. Форма господарських договорів письмова, причому здебільшого регулюється імперативними нормами. Це вже їхній важливий ознака. Для укладання реального господарського договору необхідні як узгодження волі сторін, чи передача речі - об'єкта договору.Консенсуальние договори - це такі господарські договори, які творяться у момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених словами чи конклюдентними діями.Консенсуальние господарські договори повинен мати письмовій формі. За способом оферти та засобами визначення змісту розрізняють:

- договори приєднання. Це господарські договори, у яких  один бік явно визначає важливі  умови майбутнього договору. Інший  боці залишається чи прийняти  їх, або розпочинати договір (перевезення вантажів, страхування тощо.);

- договори, зміст яких боку визначають за її укладанні. За змістом істотних передумов розрізняють прості складні господарські договори. Прості договори мають у своєму тексті майнові елементи лише виду договору: поставки, міни, перевезення та інших. У складних господарських договорах об'єднуються майнові елементи двох і більше договорів. Наприклад, у договорі підряду на капітальне будівництво - постачання, поспіль, майновий наймання.

За регулятивними  функціями розрізняють:

- попередні реалізувати  основні господарські договори. Попередній договір визначає умови, куди боку зобов'язуються у визначений термін укласти господарський договір ("договору про договорі"). Такий договір є необхідним щодо тих господарських відносин, у яких для укладання основного договору треба здійснити ряд дій, без його неможливо укласти (поспіль капітальне будівництво складного об'єкта);

- генеральні і  поточні господарські договори. Перший укладається період діяльності, що регулюється її. Генеральний  договір визначає важливі умови співробітництва сторін протягом усього періоду здійснення відповідної діяльності. Поточні (разу) договори укладають виходячи з генерального договору як такі, що розраховані певні (короткі) часові відтинки. Поточні договори, зазвичай, не включають умов, не передбачених генеральним договором, інакше це нова (окремий) договір.

Нормативна класифікація господарських договорів здійснюється за предметним ознакою, тобто. залежно  від видів майнових відносин, що є предметом відповідних договорів.

Їх систему дає  Цивільний кодекс як основний закону про господарських договорах (підрозділ II "Окремі види зобов'язань" розділу ІІІ ">Обязательственное право"). Цивільний кодекс систематизує господарські договору разом із цивільними.

По предметним ознаками закон розрізняє господарські договору передати майна у власність (повне  господарське ведення, оперативне управління), передати майна в терміновеуплатное  користування, на виконання робіт, на перевезення вантажів (транспортні  господарські договори) і надання  інших господарських послуг.

Виконання господарських договорів

Загальні принципи й умови виконання договорів, зокрема господарських, врегульовано главою 15 "Виконання зобов'язань" Цивільного кодексу (статті 161-177). Щодо господарських договорів діють  спеціальні умови виконання, передбачені  нормативними актами про окремих  видах договорів.

На господарські договору поширюються такими інститутами  і категорії загального зобов'язального  права, як умови виконання зобов'язань (ст. 161 ЦК), забезпечення виконання зобов'язань (статті 178-196 ЦК), відповідальність порушення  зобов'язань (статті 203-215 ЦК), умови про  терміні (статті 165 і 166 ЦК) і важливе  місце виконання зобов'язань (ст. 167 ЦК). Особливість виконання господарських договорів лише у цьому, що це категорії й інститути значною міроюдетализируются що й законодавством про окремих видах договорів.

Принципи виконання  господарських договорів. Ці принципи єобщедоговорними (ст. 161 ЦК). Коротко їх суть можна визначити формулою: "виконання господарських договорів мали бути зацікавленими чітким і точним".

Основним принципом  є принцип належного виконання  господарського договору. Це, зокрема, означає виконання його належним суб'єктом (боржником) відповідно до предмета виконання, певного у договорі, в належному місці, відповідним способом. На цьому основного принципу випливає другий принцип - реального виконання господарського договору. Він закріплений ст. 208 Цивільного кодексу, за якою зобов'язання має виконати в натурі. Це означає, що боржник має робити дії, передбачених господарським договором, саме: передати майно, виконати роботу, надати послугу тощо..Заменять такі дії іншими можна лише з згоди кредитора, але вже буде інший договір.

Невиконання господарського договору реально, в натурі, породжує право кредитора вимагати цього  примусово (зокрема, вимагати відібрання майна - об'єкта договору майнового  наймання та його кредитору).

З принципу належного виконання випливає та третій принцип - виконання господарського договору установлений термін. Щодо усіх господарських договорів термін є, зазвичай, їх важливою умовою. Тому порядок включення його запровадження договору досить детально регулюється законодавством (наприклад, Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положенням про поставки товарів народного споживання - щодо відносин поставки).

Наступний принцип  виконання господарських договорів - відповідність виконання вказівкам  закону.Категорию вказівки закону слід тлумачити розширене, а чи не буквально. По-перше, це вказівки закону, у прямому розумінні: господарські договори їх необхідно виконувати відповідно до статей 20-22 і 24 та інших закону України "Про підприємства України", правил Цивільного кодексу й інших законодавчих актів. По-друге, вказівками закону, у цьому випадку є норми положень про поставки, транспортних статутів, відповідних правил перевезення вантажів, прийнятих відповідно до них, тощо.. По-третє, те й норми відомчих нормативних актів: положень, інструкцій, наказів, нормативно-технічних документів. Щодо про планованих договорів діє принцип виконання їхніх відповідно до актам планування. Господарські договори, яких немає будь-яких "вказівок", виконуються "відповідно до вимог, які зазвичай ставляться" (ст. 161 ЦК).

Порядок укладання господарських договорів

Укладання господарського договору - це зустрічнідоговорно-процедурние  дії двох чи більше суб'єктів господарювання щодо виготовлення умов договору, що відповідають їх реальним намірам й фактично економічним  інтересам, і навіть юридичне оформлення договору (надання цих умов певної форми) як правового акта.

Особливістю господарських  договорів і те, що з їхньому  укладенні застосовуються певнітехнико-юридические  процедури, тобто. порядок висловлювання пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття її (акцепту) значною мірою формалізований.

Законодавством  України (статті 153-158 ЦК) встановлено  загальний порядок укладання  будь-яких цивільних договорів (незалежно  від своїх видів), який щодо господарських  договорів діє тоді, коли боку вільно укладають господарські договору:

на біржових торгах, ярмарках, аукціонах тощо.. У цьому  пропозицію укласти договір мають бути висловлена про справжнє намір господарюючого суб'єкту розпочати договір. Пропозиція вважається досить певної, як у ній зазначено усі важливі умови договору чи порядок визначення.

Договір визнається ув'язненим, якщо розрив між сторонами досягнуто згоди щодо його істотних передумов (тобто. тих, визнані такими згідно із законом чи необхідних договорів такого виду), і навіть всіх умов, яких за заявою однієї зі сторін мали бути зацікавленими досягнуто згоди. Коли пропозицію укласти договір зроблено із зазначенням терміну для відповіді, договір вважається ув'язненим, коли особа, який зробив пропозицію, отримала запрошення від з іншого боку відповідь ухвалення пропозиції нинішнього терміну.

Другий особливістю  укладання господарських договорів  є доарбітражне врегулювання розбіжностей, які виникають у своїй. Такі розбіжності між підприємствами, організаціями розглядають керівники чи заступники керівників підприємств і закупівельних організацій чи їх повноваженням інші особи.

За наявності  заперечень щодо умов договору підприємство чи організація, які отримали проект договору, становлять протокол розбіжностей, що робиться застереження у договорі, й у20-дневной термін надсилають боці два примірника протоколу розбіжностей разом із підписаним договором. Підприємство, організація, які отримали протокол розбіжностей, зобов'язані протягом 20 днів роздивитися його, вжити заходів для врегулюванню розбіжностей з іншою стороною, включити договору все прийняті пропозиції, інші ж розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати у цей самий термін влади на рішення арбітражного суду.