Поняття, види, функції та ознаки господарських договорів

Якщо підприємство чи організація, які отримали протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого державною замовленні, не передадуть розбіжностей, що залишилися неврегульованими, влади на рішення арбітражного судна у визначений термін, то пропозиції інша сторона вважаються прийнятими. За інших випадках договір вважається неукладеною.

Описаний порядок  доарбітражного врегулювання розбіжностей, які виникають під час укладання господарських договорів, певний ст. 10 Арбітражного процесуального кодексу. Він є спільним і підлягає дотриманню сторонами, якщо інший (спеціальний) порядок встановлено чинним території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин (ст. 5 АПК України). Отже, третьої особливістю укладання господарських договорів є те, що законодавство передбачає спеціальні порядки укладання господарських договорів окремих видів. Суть їх у тому, що форми, терміни таких договорів та інших. регулюються нормами кодексів, статутів, правив і положень про конкретних видах господарських договорів.

Правова основа, поняття й особливі ознаки господарського договору

Право України регулює  майнові господарські та інші взаємини господарчих суб'єктів зі своїми контрагентами завдяки застосуванню двох основних нормативно-правових категорій: договір і Київський господарський договір. Це майнові договори.

Першу категорію - майновий договір - є загальної. Законодавче майнові договори всі види врегульовані Цивільним кодексом (статті 151-160).

У господарському праві  категорія договір використовують у спільному й спеціальному значеннях. Договір, який регулює ст. 153 Цивільного кодексу, у господарському праві означає будь-яке майнове угоду між двома чи більше суб'єктами господарського права. Але з погляду проведення статутної діяльності господарського суб'єкта майнові договори різні. Наприклад, договір поставки підприємством продукції або договір підряду на капітальне будівництво, з однієї боку; договір купівлі-продажу підприємством меблів для офісу, канцелярських товарів хороших і т.п. - з іншого. Справжні договори різні, оскільки одні регулюють основну статутну діяльність суб'єктів господарювання, інші - обслуговуючу. Тому законодавець визначає і регулює договору про основний господарську діяльність суб'єктів окремої юридичної категорією - категорією господарського договору.

Термін "господарський  договір" в це право України введено Арбітражним процесуальним кодексом України, який регулює порядок розгляду і рішення господарських спорів, тобто. суперечок між підприємствами, установами i організаціями, які виникають під час укладання і виконання господарських договорів (ст. 1 АПК).

Отже, категорії  договір і Київський господарський договір співвідносяться як загальне та особливе. Як особлива категорія господарського законодавства і право України господарський договір має певну правову основу.

Господарські договори України (за відсутності Господарського кодексу) регулюються:

а) загальними статтями Цивільного кодексу про зобов'язання, договорі, зобов'язанні, які випливають із договорів;

б) спеціальними статтями Цивільного кодексу про майнових стосунках між суб'єктами (підприємствами, установами, організаціями). Це, зокрема, відносини: щодо поставок продукції (товарів); закупівлі сільськогосподарської продукції у товаровиробників; капітального будівництва; перевезення вантажів та інших.

З іншого боку, справжні договори регулюються загальними законами про господарючих суб'єктів. Зокрема, відповідно до ст. 21 закону України "Про підприємства України" господарські відносини (але це предмет господарського договору) підприємства коїться з іншими підприємствами й організаціями в всі сфери господарську діяльність здійснюються з урахуванням договорів. Йдеться господарських договорах. Господарські договори регулюються також законів України про окремих видах господарську діяльність: інвестиційну, зовнішньоекономічну, транспортну тощо..

Певну групу представляють  нормативні акти колишнього Радянського  Союзу РСР, які регулюють ті господарські договори, які або частково вирішені законодавством України. Зокрема, справжнє договори доставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного  споживання; договори перевезення вантажів внутрішнім водним транспортом; частково - підрядні відносини у капітальному будівництві.

Арбітражний процесуальний  кодекс України визначає загальний  порядок врегулювання розбіжностей, які виникають під час укладання господарських договорів (ст. 10) та їх зміні і розірвання (ст. 11), і навіть регулює процесуальне відносини про порушення позовної проведення з господарських спорів та їх вирішення.

Отже, у визначенні поняття господарського договору враховуватиме  й загальні ознаки категорії майнового  договору, й особливі його ознаки, зображені  у господарському законодавстві.

Зобщеправовой погляду  господарський договір є господарськеправоотношение між двома чи більше суб'єктами, змістом яких був їх договірні майнові зобов'язання діяти певним чином: передати й прийняти майно, виконати роботу, надати послуги іт.ін. Господарський договір - це регулятор конкретних (одиничних) господарських відносин (зв'язків) між суб'єктами господарську діяльність, умови дії якого встановлюють самі суб'єкти.

Як спеціальназаконодательно-правовая категорія господарський договір має особливі ознаки.

По-перше, господарське законодавство регулює справжній  договір як такий угоду, що має певну економічну правову мета. Господарський договір завжди полягає з господарського (комерційної) метою задля досягнення необхідних господарських і численних комерційних результатів. Це виготовлення й реалізація за плату продукції, виконання робіт і оплата їх результатів, надання платних послуг. Звідси господарські договори - це майнові договори, які обслуговують безпосередньо виробництво і Київський господарський (комерційний) звернення. За критерієм мети господарські договори відмежовуються з інших договорів підприємств, установ і закупівельних організацій, які обслуговують виробництво і прем'єр-міністру звернення, і є допоміжними.

По-друге, щодо господарських  договорів діють окремі правила  щодо підстав їх ув'язнення й змісту господарських договірних зобов'язань. Законодавством про господарських договорах встановлений, що їх, спрямованих на забезпечення пріоритетних потреб України у продукції, роботів і послугах, полягають виходячи з відповідних замовлень. Юридичній особливістю у разі є те, що відсотковий вміст господарського договору, який укладається підставі державного замовлення (державний контракт), обов'язково повинні відповідати цьому замовлення (ст. 152 Цивільного кодексу, ст. 20 закону України "Про підприємства України"). Теоретично такі договори визначаються як плановані.

Не все господарські договори полягають виходячи з державного замовлення. Отже, цей ознака господарського договору перестав бути абсолютної.

Зміст господарських договорів, укладені без державного замовлення, повинні відповідати господарським намірам та юридично висловленому згоди сторін. Теоретично такі договори називають регульованими, тобто. такими, що регулюються найбільш сторонами.

По-третє, закон обмежує коло суб'єктів, які можна суб'єктами господарських договорів. Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу й ст. 1 Арбітражного процесуального кодексу суб'єктами господарських договорів є організації - юридичних осіб (підприємства, установи, організації), зокрема колективні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, індивідуальні, приватні, спільні підприємства міста і т.п., і навіть громадяни-підприємці.

Отже, господарський  договір - це майнове угоду господарюючого суб'єкту з контрагентом, що встановлює (змінює, припиняє) зобов'язання сторін у сфері господарської та комерційної діяльності, під час виробництва та її реалізації продукції, виконанні робіт, надання послуг. Господарський договір відповідно до Закону співвідноситься з допомогою юридичної категорією господарського зобов'язання.Хозяйственное зобов'язання - це врегульовано правом господарське ставлення, завдяки якому один бікуравнена (уповноважена) вимагати одної здійснення господарських функцій - передачі майна, виконання роботи, надання послуг тощо., іншу сторона зобов'язана виконати вимоги щодо предмета зобов'язання і проти неї вимагати при цьому зустрічну винагороду (сплату грошей, зустрічні послуги тощо.).

Категорія господарського зобов'язання водночас є договір загальної (широкої), і часткової щодо господарського договору. Загальною він є оскільки господарські зобов'язання творяться з низки підстав, саме: із об'єктів державного замовлення; з іншого акта органу управління; з господарського договору, укладений виходячи з держзамовлення чи іншого управлінського правового акта; з господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з деяких інших підстав, які суперечать закону (з конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу).

Отже, з одного боку, господарський договірє лише частковим підставою виникнення господарських зобов'язань. У розумінні категорія господарського зобов'язання узагальнює договірні господарські зобов'язання, засновані на договорі. З іншого боку, зміст господарського договору - це сукупність господарських зобов'язань сторін, тобто. їх взаємних правий і обов'язків, які виникають саме з такої договору. Тобто. категорія господарського договору є узагальненої щодо договірних господарських зобов'язань. Господарський договір - це юридичний джерело договірних господарських зобов'язань.

Форма господарського договору

Щодо господарського договору діє загальне правило, на яких повинен бути полягає у письмовій формах. Це встановлено ст. 44 Цивільного кодексу, що називається "Письмові угоди". Закон вимагає, щоб господарські договори вкладалися письмово і було підписано уповноваженими особами.

Разом про те ст. 154 Цивільного кодексу дає можливість сторонам обирати певну письмовій  формі господарського договору. Зокрема, такі господарські договори, як договір поставки, міни, купівлі-продажу, можуть вкладатися у вигляді одного письмового документа, що його підписують боку. Це правда звана повна письмова форма. З іншого боку, договірні відносини між сторонами можуть бути в так званої скороченою письмовій формах - шляхом обміну листям,телетайпограмами, радіограмами, телеграмами іт.ін.Письменной формою договору поставки визнається також замовлення покупця, прийняте до виконання. Є у вигляді, що постачання продукції, яка розподіляється в централізованому порядку, реєструють безпосередньо на замовлення покупців, які відхилені постачальниками протягом 20 днів після їх отримання, тоді як зазначених замовленнях є дані щодо кількості, розгорнутого номенклатури, якості продукції, термінів поставки, ціни, інших необхідні здійснення поставки даних.

Щодо окремих  видів договірних господарських  відносин договірна документація є  типовою (Типовий договір постачання газу, Типовий договір транспортування газу, Типовий договір оренди державного майна т.п.).

Під час упорядкування низки господарських договорів застосовують не довільні, а уніфіковані (стандартні) форми договірних документів, яких діють спеціальні правила їхнього складання і які мають точно певні офіційні назви. Зокрема, це теж стосується форми договорів перевезення вантажів.

Так, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України  накладнає основним перевізним документом встановленої форми, оформленим згідно зі Статутом і Правилам перевезення вантажів і наданим залізниці відправником разом із вантажем. Накладнає обов'язкової двосторонньої письмовій формою угоди на перевезення вантажу, що кладеться між відправником з другого на користь третю сторону - одержувача. Накладна водночас є договором на заставу вантажу задля забезпечення гарантії внесення належної провізної плати й на інших платежів перевезення. Накладна супроводжує вантаж по всьому шляху перевезення до станції призначення.

Виконання повітряних перевезень вантажу складає основі договору повітряної перевезення. Форми  документів, які запевняють справжній  договір, і правил їх застосування підтверджує Міністерство транспорту України.

Аналогічно регулюють  форму договору перевезення вантажів інші транспортні статути і кодекси.

На автомобільний  транспорт формою договору єтоварно-транспортная накладна, на внутрішньому водного - накладна. На морському транспорті накладної оформляють перевезення вантажів. Для інших договорів морських перевезень вантажів застосовують таких форм, як рейсовий чартер і коносамент (ст. 134 Кодексу торгового мореплавства).

Недотримання встановленої законом форми господарського договору не тягне у себе його недійсності, якщо інше не передбачено законодавством. Зокрема, недійсними внаслідок недотримання простий письмовій форми є домовленості пронеустойке і поруці (статті 180 і 191 ЦК), заставу (ст. 13 закону України "Про заставу").

Функції господарського договору

Господарський договір, як будь-який інший, виконує на економіці ряд функцій.

Функції господарського договору - це передбачені чи санкціоновані  законом регулятивні властивості  його як юридичного акта, внаслідок  чого врегульовуються відповідні господарські відносини.

Господарському  договору властивий загальні договірні  і специфічні, тобто. виробничо-договірні, функції.

Спільними функціями  договору є:

- ініціативна (договір як акт прояви ініціативи й узгодженої волі сторін врегулювати певні відносини);

-программно-координационная  (договір як програма поведінки сторін стосовно проведення господарських взаємин держави і засіб узгодження, координації їх дій відповідно до економічних інтересів і намірам);