Удосконалення правового регулювання вільних економічних зон

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ (ВІЛЬНИХ) ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ…………………………………………………………….……………….7

1. Сутність, загальні риси та теоретичні аспекти  створення спеціальних (вільних) економічних зон…………………………………………7
2. Історія створення і організація діяльності спеціальних (вільних) економічних зон………………………………………………………16

1.3. Світовий досвід  і можливості його використання  в Україні………………………………………………………………………...….22

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛЬНИХ (ВІЛЬНИХ) ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН………..30

2.1. Типи спеціальних  (вільних) економічних зон України…………………………………………………………………...…..…..30

2.2. Нормативно-правове забезпечення процесів створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон…………………….45

2.3. Розвиток та функціонування  спеціальних (вільних) економічних  зон в Україні на сучасному  етапі…………………………………………………………………………….....53

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ  ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ (ВІЛЬНИХ) ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ………………………………………………………………………….70

3.1. Проблеми організації та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон……………………………………………….….......70

3.2. Правове забезпечення  системи державних гарантій розвитку та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон України………………………………………………………………………..….85

3.3. Шляхи удосконалення  правового регулювання спеціальних  (вільних) економічних зон в  Україні………………………………………….126

ВИСНОВКИ…………………………………………    …………136

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………...141

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Одним із пріоритетних напрямків розвитку законодавства в Україні є вдосконалення законодавства про ВЕЗ, яке має більш повно відповідати завданням, змісту та умовам створення і функціонування ВЕЗ у країні. Основи законодавства про ВЕЗ в Україні було закладено у 1992 році з прийняттям Верховною Радою України Закону «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», який спирався на чужий досвід та умоглядні уявлення, оскільки на той час відносини щодо створення, функціонування та ліквідації ВЕЗ в Україні ще не існували. З початком створення на практиці перших ВЕЗ, їх функціонуванням, стали визначатися певні недоліки Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», які усувалися шляхом встановлення правових норм в спеціальних законах про створення конкретної ВЕЗ, що призвело до значного дублювання загальних для всіх ВЕЗ норм у спеціальних актах, а закон, що встановлює загальні засади функціонування ВЕЗ, перестав відповідати меті, з якою він був прийнятий, і певною мірою перестав виконувати роль загального для всіх ВЕЗ закону. Господарський кодекс Україні від 16 січня 2003 року, в якому одну з глав присвячено ВЕЗ, не вирішив кодифікаційного завдання щодо ВЕЗ.

Хоча українське законодавство  про ВЕЗ формувалося не тільки спираючись на досвід інших країн, а також з урахуванням географічного положення та особливостей природних умов України, цілей, які ставляться перед ВЕЗ державою, але воно не позбавлено недоліків і внутрішніх протиріч, які негативно відображаються на правозастосовчій діяльності. Вказане зумовлює потребу в проведенні наукового дослідження у цьому напрямку.

Вибір теми дипломної роботи визначається також тим, що в українській юридичній літературі недостатньо досліджуються питання правового регулювання господарської діяльності у ВЕЗ. Не приділено належної уваги специфіці договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту у ВЕЗ. Залишився поза увагою науковців та практиків порядок створення та ліквідації ВЕЗ, що має важливе значення, оскільки з ними пов’язаний строк, протягом якого застосовується спеціальний правовий режим господарювання до суб’єктів ВЕЗ. Недостатньо досліджено категорію “суб’єкти ВЕЗ”, не отримали достатнього наукового опрацювання повноваження органів управління ВЕЗ.

Ця робота є спробою здійснення цілісного підходу до з’ясування правовідносин, що виникають при  створенні, функціонуванні, ліквідації ВЕЗ, особливостей правового механізму здійснення господарської діяльності у ВЕЗ та управління в них. Крім того, наявність у чинному законодавстві України певних прогалин у регулюванні даних відносин зумовлює потребу в дослідженні теоретичних питань правового регулювання господарської діяльності у ВЕЗ та розробленні відповідних науково обґрунтованих рекомендацій щодо розвитку і удосконалення українського законодавства в цій сфері.

Перерахованими вище обставинами  і зумовлені вибір наукового дослідження, а саме дипломної роботи, його актуальність та науково-практичне значення.

Мета дослідження - є виявлення й аналіз основних особливостей правового регулювання господарської діяльності в ВЕЗ та розроблення конкретних пропозицій з удосконалення чинного законодавства України щодо ВЕЗ.

Відповідно до поставленої мети в дипломній роботі потрібно вирішити наступні задачі:

- дослідити історико-правовий аспект організації та діяльності спеціальних (вільних) економічних зон в Україні;

- визначити і дослідити соціально-економічне призначення ВЕЗ;

- окреслити законодавство, що регулює господарські відносини у ВЕЗ, його систему і структуру;

- дослідити ВЕЗ як специфічне явище в господарській системі України і на основі аналізу чинного законодавства та існуючих наукових поглядів визначити поняття ВЕЗ;

- дослідити основні типи ВЕЗ в Україні;

- розкрити зміст спеціального правового режиму господарювання у ВЕЗ;

- дослідити правове становище суб’єктів ВЕЗ та порядок набуття суб’єктом господарювання статусу суб’єкта ВЕЗ;

- дослідити роль, місце і функції органів управління ВЕЗ;

- розкрити зміст порядку створення та ліквідації ВЕЗ;

- визначити проблеми нормативно-правового забезпечення ВЕЗ на сучасному етапі;

- обґрунтувати шляхи удосконалення правового забезпечення організації та діяльності ВЕЗ.

Об’єктом  дослідження виступають відносини щодо створення, функціонування, ліквідації ВЕЗ, особливості здійснення господарської діяльності у ВЕЗ та управління в них і правове регулювання цих відносин.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти законодавства України, що регулюють відносини щодо створення, функціонування, ліквідації ВЕЗ, порядок здійснення господарської діяльності у ВЕЗ і управління в них, практика їх застосування, а також теоретичні та практичні питання правового регулювання господарської діяльності у ВЕЗ.

Методи дослідження. Наукове дослідження побудовано на застосуванні діалектичного методу пізнання та системного підходу. У роботі також застосовано історичний, логічний, порівняльно-правовий методи дослідження та метод аналізу.

Так, діалектичний та історичний методи використано в роботі для дослідження розвитку становлення законодавства щодо ВЕЗ в Україні. За допомогою системного підходу досліджено безпосередньо процес створення та ліквідації ВЕЗ. Через призму порівняльно-правового методу аналізуються наукові позиції та погляди українських і зарубіжних вчених щодо правового регулювання відносин, пов’язаних із створенням, функціонуванням, ліквідацією ВЕЗ та управлінням у них. Шляхом застосування методу аналізу досліджено сучасний стан законодавства щодо ВЕЗ і відповідно внесено пропозиції з його удосконалення.

Проблеми правового  регулювання організації та діяльності вільних економічних зон досліджувались в працях, як вітчизняних так і  зарубіжних вчених, зокрема С.С. Алексєєва, О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.О. Дергачова, М.І. Долішнього, Д.В. Задихайла, О.Р. Зельдіної, А.В. Каркачевої, О.Р. Кібенко, І.С. Коропецького, О.Є. Кузьміна, Л.В. Крупи, В.В. Лаптєва, А.В. Малька, В.К. Мамутова, О.М. Олійник, Г.В. Передрія О.С, В.І. Пили, В.В. Хахуліна, В.С. Щербини, Н.Г. Швидак, Р.Б. Шишки, О.В. Цуканова та ін., Чмир О.С. та інших. Значний науковий і пізнавальний інтерес з цієї проблематики становлять і праці російських вчених С. Вороніна, А. Кузнєцова, Н. Смородинської, Ю. Степанова, В. Шитова та ін..

Проблеми діяльності ВЕЗ розглядалися і розглядаються  у працях таких зарубіжних вчених, як Л. Ханьчуан та Ч. Цзяньпін (Китай), І. Полулях та Е. Лоувен (Німеччина), Я. Монкевич (Польща), Ж. Дюшен та А. Базель (Франція), Р. Болін та А. Менделовіц (США) та інших.

Використовувалися у  процесі дослідження також роботи українських та зарубіжних економістів: В. Н. Василенко, В. І. Пили, О. С. Чмир, Ю.В. Макогон, І. Ю.Сіваченко, Н. О. Кухарської, М. А.Левицького.

Структура дипломної роботи: Дипломна робота складається з трьох розділів, девяти підрозділів, вступу, висновків та списку використаних джерел

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ (ВІЛЬНИХ) ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ

 

3. Сутність, загальні риси та теоретичні аспекти  створення спеціальних (вільних) економічних зон

Згідно із документами  міжнародної конвенції по спрощенню  і гармонізації митних процедур, під  вільною економічною зоною (або  “зоною-франко”) треба розуміти частину  території держави, на якій товари розглядаються як об’єкти, які знаходяться за межами національної митної території (принцип “митної екстериторіальності”) і тому не підлягають звичайному митному контролю та оподаткуванню. Інше кажучи, ВЕЗ – це частина території держави з особливим діючим режимом. Спеціальне законодавство, що виражає цей режим, регулює діяльність господарюючих суб’єктів у ВЕЗ, охоплює наступне коло питань: митне регулювання; оподаткування; ліцензування; візове оформлення; банківську діяльність; майнові та заставні відносини (в т.ч. – відносини, що стосуються прав власності на землю); надання концесій; управління вільною зоною. Певну специфіку в ВЕЗ можуть мати також акти трудового і соціального законодавства.

Термінологія “вільних економічних зон” (ВЕЗ) знайшла широке розповсюдження у світовій практиці на протязі останньої чверті століття. У сучасному вигляді вони виникли на початку 70-х років у країнах південно-східного азіатського регіону. Незабаром ці країни надбали назву “азіатських тигрів”, завдяки їх економічному стрибку за рахунок досягнення найбільш високих у світі темпів розвитку їх господарств. Ще 1 січня 1970 року, одна з перших у світі, Південна Корея прийняла закон про утворення вільної економічної зони. З ціллю залучення іноземних інвестицій, стимулювання зростання експорту, зростання зайнятості, удосконалення промислових технологій і, у кінцевому рахунку, прискорення економічного розвитку країни, цим законом була створена ВЕЗ в прибережних районах Південної Кореї, котра стала одним з лідерів “азіатського дива”, трохи потьмянілого на грунті світової фінансової кризи останніх років.

У 90-і роки за темпами  економічного зростання світовим лідером  став Китай, в якому сьогодні успішно  працюють 5 особливих економічних  регіонів, котрі ще у 1980 р. отримали пільги ВЕЗ. У 1990 р. до них приєднався Пудун у Шанхаї, котрий за обсягами інвестицій 90-х років перевищив сумарні обсяги інвестицій 5 особливих економічних регіонів майже за 20 років (відповідно 25 та 22 млрд. дол.). Окрім цього, 14 міст Китаю отримали статус відкритих приморських територій. Саме фактор приморського узбережжя східних територій Китаю дозволив цим регіонам вийти у лідери економічного розвитку країни навіть в умовах відсутності пільг, притаманних ВЕЗ. Усього на території китайських ВЕЗ на протязі останніх 20 років було введено у дію біля 5700 підприємств з участю іноземного капіталу.

Сьогодні найбільше  розповсюдження за кордоном має трактування  ВЕЗ як територій, на яких, завдяки  введенню безмитного режиму, а також  за допомогою інших економічних  та організаційних регуляторів стимулюється зовнішньоекономічна діяльність із залученням іноземних інвестицій. Офіційно визнаною є дефініція вільної зони (або зони “порто-франко”), котру дано у VIII доповненні до Кіотської конвенції, прийнятої у 1973 році. У ній під зоною “порто-франко” визначалась частина території, на котрій товари розглядались як об’єкти, які знаходяться поза рискою національної митної системи і тому не підлягають обов’язковому митному контролю та оподаткуванню.

Слід відзначити, що вільні митні зони (ВМЗ) у міжнародних торгово-економічних відносинах використовуються вже кілька століть, а перші “порто-франко” виникли на узбережжі Середземного моря ще наприкінці XVI століття. У 1595 р. в італійському місті Генуї одним з перших було проголошено статус вільного порту. Вже більш 200 років існує місто Одеса, яке з 1817 року в дореволюційній Росії мало пільговий режим “порто-франко”, а сьогодні активно домагається такого ж права в незалежній Україні. Сьогодні таких міст у світі нараховується більш 400. Тільки у Європі існує біля 130 ВМЗ, а в США на основі спеціального закону 1934 р., прийнятого з приходом до влади президента Франкліна Рузвельта, функціонує більше 180 ВМЗ, котрі там мають назву “зовнішньоторгових зон”. Загальна кількість ВЕЗ у США зараз зросла до 300. Найбільш великою серед них є науково-технічна ВЕЗ “Силіконова долина”, де зосереджено 20% світових обсягів виробництва комп’ютерів та іншої обчислювальної техніки.

В сучасних теоретичних  роботах, присвячених проблемам  вільних зон, їх сутність трактується  більш широко: вони визначаються як інструмент вибіркового скорочення масштабів державного втручання в економічні процеси. Це формулювання поняття “вільна зона” охоплює весь спектр явищ, пов’язаних з дією преференціального режиму господарювання. Як в іноземній, так і у вітчизняній науковій літературі розповсюджено визначення ВЕЗ, як частини національної території, економічний потенціал якої зорієнтовано на вирішення специфічної задачі (або комплексу задач). Це виділяє частину території країни, що розглядається, із загального ряду. В той же час підприємницька діяльність на території ВЕЗ повинна бути спрямована на вирішення проблем оптимального розміщення продуктивних сил у цілому по країні, а також її інтеграції у світове господарство. В прийнятому 13 жовтня 1992 р. Закону України “Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” було використано термін “спеціальні зони”, котрі мають досить широкий діапазон спеціалізації: “Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на  якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та  порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб”. [6, c. 676]