Види недобросовісної конкуренції

Право на ділову репутацію  є суб'єктивним правом, сутність якого  полягає в праві кожного суб'єкта господарювання на недоторканність  його ділової репутації та у можливості вимагати від всіх інших фізичних і юридичних осіб утримування  від порушення цього права.

Право на ділову репутацію є абсолютним суб'єктивним правом через те, що суб'єктивному праву управомоченої особи кореспондує обов'язок невизначеного кола осіб утримуватися від посягань на ділову репутацію. Українська держава охороняє ділову репутацію суб'єктів господарювання встановленням загального обов'язку утримуватися від посягання на це благо і наданням можливості захисту у разі його порушення.

Це право є одним  із прав, що виконують роль правових засобів забезпечення особистої (індивідуальної) сфери суб'єктів від стороннього  втручання. Воно надає управомоченій особі можливість вимагати від невизначеного кола зобов'язаних осіб утримування від порушення її права; вживати у разі такого порушення встановлені законом способи захисту.   [11, с.678]

Для встановлення того, чи порушує конкретна дія суб'єктивні права суб'єкта господарювання, необхідно встановити, чи є конкурентні відносини між правопорушником і особою, права якої порушені. Разом з тим існування таких конкурентних відносин не є обов'язковим, адже недобросовісна конкуренція може мати негативні наслідки і для осіб, які не є учасниками конкурентних відносин (наприклад, споживачі). Отже, не обов'язково повинні існувати конкурентні відносини між правопорушником і тією особою, якій завдана шкода, оскільки потерпілою може бути особа, яка не знаходиться в конкурентних відносинах з правопорушником.

Шкода виражається в зниженні ділової репутації суб'єкта господарювання, що може вплинути на певну майнову  вартість, укладену в діловій репутації, а саме: вартість витрат, здійснених на створення іміджу, підняття рейтингу, престижності самого суб'єкта господарювання та його продукції (витрати на проведення реклами, організацію виставок, презентацій, спонсорські витрати тощо); вартість ділових зв'язків суб'єкта, грошова  оцінка “немайнового” капіталу, престижу торговельної марки, досвіду кваліфікації менеджерів, стабільності клієнтури, репутації  в підприємницькому оточенні; вартість майбутніх неодержаних доходів.

Деякі правопорушення можуть не тягнути за собою завдання майнової шкоди іншим суб'єктам господарювання або споживачам. Однак те, що вони не викликають негативних майнових наслідків, не означає, що вони не завдають ніякої шкоди. Шкідливий їхній характер полягає в тому, що вони призводять до небажаних змін господарських відносин, завдають шкоду правопорядку, порушують суб'єктивні права суб'єктів господарювання і споживачів. [7, с.49]

Шкода може виявлятися в зниженні прибутковості або авторитету фірми, зменшенні продуктивності, виникненні напруженої атмосфери в трудовому колективі тощо.

Оскільки протиправна поведінка, що порушує законодавство про захист від недобросовісної конкуренції, завжди тягне за собою шкідливий результат, шкода є неодмінним елементом складу цього правопорушення.

Таким чином, неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання в конкуренції — це протиправна  шкідлива поведінка суб'єкта господарювання, що завдає шкоди конкурентним підприємницьким  відносинам, порушує законодавство  про захист від недобросовісної конкуренції, права на вільну, чесну конкуренцію, ділову репутацію та правопорядок у цілому.

2. Створення перешкод суб'єктам господарювання   у процесі конкуренції

Другим видом правопорушень, що визнаються недобросовісною конкуренцією в ст.ст.34-35 ГК і главі 3 Закону України  «Про захист від недобросовісної конкуренції», є створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

   Закон називає 7 складів правопорушень, що належать до цього виду:

1. дискредитація суб'єкта господарювання;
2. схилення до бойкоту суб'єкта господарювання;
3. схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника);
4. підкуп працівника, посадової особи постачальника;
5. підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника);
6. досягнення неправомірних переваг у конкуренції;
7. поширення інформації, що вводить в оману.

   Найпоширенішим у  практиці України серед цього  виду правопорушень є дискредитація суб'єкта господарювання. Вона визначена в ст. 8 Закону як поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою або діяльністю суб'єкта господарювання, у тому числі щодо його товарів, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

   Діловою репутацією  вважається оцінка професійних  якостей, суспільна оцінка діяльності  суб'єкта господарювання та його  продукції (товарів, робіт, послуг), що набута протягом тривалого  часу. [14, с.503]

   Отже, дискредитацію  підприємця можна визначити як  дії, пов'язані з поширенням  неправдивих, неточних або перекручених, неповних відомостей, що здатні  завдати шкоди суспільній оцінці  його професійної діяльності.

   Виходячи зі змісту  закону, вина правопорушника та  наявність збитку для ділової  репутації підприємця внаслідок  його дискредитації не є необхідними  елементами складу правопорушення, достатня вірогідність завдання збитку.

   Схиленням  до бойкоту суб'єкта господарювання вважається спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних зв'язків із цим суб'єктом господарювання.

   Схиленням  постачальника до дискримінації  покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на те підстав.

Підкуп працівника, посадової особи постачальника — це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником, посадовою особою постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного чи пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем (замовником) договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, іншого договору або за неукладення договору.

До працівника постачальника  прирівнюється й інша особа, яка  згідно з своїми повноваженнями приймає  рішення від імені постачальника  про поставку товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття  такого рішення або якимось чином  пов'язана з ним.

Підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника) – це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через іншу особу, матеріальних чи інших вигод за неналежне виконання або невиконання працівником, посадовою особою покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем (замовником) договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, іншого договору або за неукладення договору.

До працівника покупця  прирівнюється й інша особа, яка  згідно з своїми повноваженнями приймає  рішення від імені покупця  про придбання товару, виконання  робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або  якимось чином пов'язана з ним.

Досягненням неправомірних  переваг у конкуренції є отримання певних переваг відносно іншого суб'єкта господарювання шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджене рішенням державного органу, наділеного відповідною компетенцією.

Поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Інформацією, що вводить  в оману, є, зокрема, відомості, які:

• містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;
• містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;
• приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;
• містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

3. Незаконне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці

Відповідно до глави 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» третім видом правопорушень, що визнаються недобросовісною конкуренцією, є неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею, згідно ст. 505 Цивільного кодексу України, можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Перелік відомостей, що не складають комерційної таємниці, визначені у постанові Кабінету Міністрів України № 611  від 09.08.1993 р. «Про перелік відомостей, що не є комерційною таємницею».  Ними є:

• установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;
• інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
• дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
• відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
• документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
• інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
• документи про платоспроможність;
• відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
• відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці включає чотири склади правопорушень:

1. неправомірне збирання комерційної таємниці;
2. розголошення комерційної таємниці;
3. схилення до розголошення комерційної таємниці;
4. неправомірне використання комерційної таємниці.

Неправомірним збиранням  комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.