Поводження з токсичними відходами

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Октября 2013 в 13:10, курсовая работа

Описание работы

Мета і завдання курсової роботи. Метою курсової роботи є розгляд питань щодо поводження з токсичними відходами, виявлення особливостей та складових правового регулювання поводження з токсичними відходами в Україні.
З урахуванням поставленої мети основними завданнями курсової роботи є:
- визначення токсичних відходів у складі відходів та поводження з ними;
- дослідження правової природи регулювання поводження з токсичними відходами;

Содержание работы

ВСТУП……………………………………………………………………………3
Розділ І. Основні напрямки державної політики у сфері поводження з відходами………………………………………………………………………….5
1.1. Поняття та види відходів…………………………………………….5
1.2. Законодавчі заходи запобігання утворених відходів та екологічно безпечного поводження з ними……………………………………14
Розділ ІІ. Функції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо поводження з токсичними відходами………………………………………………………………………...20
Розділ ІІІ. Основні види правопорушень у сфері поводження з токсичними відходами та застосування юридичної відповідальності за їх скоєння…………………………………………………………………………..
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….32

Файлы: 1 файл

Курсова 4 курс.doc

— 199.50 Кб (Скачать файл)

Порядок збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари ( упаковки ) затверджено  наказом Міністерства економіки  та з питань європейської інтеграції України № 224 від 2 жовтня 2001 року. Порядок передбачає, що приймання та утилізація використаної тари ( упаковки ) має здійснюватися підприємствами, які використовують тару для пакування і транспортування продукції, у процесі діяльності яких утворюється тара, а також імпортерами, продукція яких міститься в тарі, самостійно або шляхом укладення договорів з Державною компанією

«Укрекокомресурси» чи іншими спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

Наказом Державного комітету України  з питань технічного регулювання  та споживчої політики № 289 від 24 грудня 2004 року затверджений Технічний регламент  з підтвердження відповідності  пакування (пакувальних матеріалів) та відходів пакування. Технічний регламент стосується всього пакування, що розміщено на ринку в Україні, та всіх відходів пакування незалежно від того, чи використовувались та створювались вони на промисловому, комерційному, офісному рівнях, у крамницях, побутових службах чи в домашньому господарстві або на будь-якому іншому рівні незалежно від матеріалу, що використовується. Технічний регламент встановлює положення, що мають на меті, по-перше, запобігати створенню відходів пакування, по-друге, забезпечувати вторинне використання пакування, що сприятиме суттєвому зменшенню остаточного видалення таких відходів.

 Регламент передбачає, що послідовно  мають бути досягнуті такі  вимоги: від 50 до 65 % маси відходів  пакування відновлюватимуться чи спалюватимуться на заводах, де спалюються відходи з відновленням енергії; принаймні 60 % маси відходів пакування відновлюватимуться чи спалюватимуться на заводах, де спалюються відходи з відновленням енергії; від 25 до 45 % загальної маси пакувальних матеріалів, що міститься у відходах пакування, повторно перероблятимуться 15 % від маси кожного пакувального матеріалу; мінімальні рівні вторинної переробки матеріалів, що містяться у відходах пакування, складатимуть : 60 % маси скла; 60 % маси паперу та картону; 50 % маси металів; 22,5 % маси пластмаси враховуючи тільки матеріали, які знов переробляються у пластмаси; 15 % маси деревини.

Основні положення щодо порядку  здійснення діяльності, пов’язаної із збиранням і заготівлею окремих  видів відходів як вторинної сировини встановлює ст.. 35 Закону «Про відходи». Така діяльність здійснюється на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону. Підставою для видачі ліцензії на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини є наявність у спеціалізованих підприємствах виробничих і складських приміщень, пресового, вантажопідйомного та аналітичного обладнання, кваліфікованого персоналу.  Загальні вимоги до матеріально-технічної бази для збирання і заготівлі відходів як вторинної сировини, забезпечення протилежної та екологічної безпеки встановлюються Мінприроди України. Операції поводження з окремими видами відходів як вторинної сировини в частині приймання й закупівлі їх у населення спеціалізовані підприємства здійснюють через свої приймальні пункти (стаціонарні або пересувні).

Перелік окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню, затверджений постановою КМУ № 183 від 28 лютого 2001 року. До таких відходів віднесено відходи полімерні, гумові, у тому числі зношені шини. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини затвердженні наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства та Міністерства екології та природних ресурсів України № 52/105 від 19 березня 2001 року.

Постановою Кабінету Міністрів  України № 915 від 26 липня 2001 року «Про впровадження системи збирання, заготівлі  та утилізації відходів як вторинної  сировини» закріплено, що підприємства усіх форм власності, які використовують в Україні тару і пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобов’язані: самостійно з дотриманням вимог законодавства забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до матеріальних норм утилізації або укласти з державною компанією «Укрекокомресурси» договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою їх послуг; забезпечити  виконання норм утилізації, незалежно від того самостійно чи на підставі укладених договорів вони здійснюють збирання і заготівлю використаних тари і пакувальних матеріалів; подавати щороку до 10 грудня територіальним органам Мінприроди України інформацію про обсяги використаних ними тари та пакувальних матеріалів. Постановою встановлені мінімальні норми утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів для підприємств, установ, організацій усіх форм власності у відсотках загальної маси тари і пакувальних матеріалів, які вони використовують в Україні або імпортують разом з продукцією. Вони є такими: на 2009 рік – 25, на 2010 – 30, на 2011 і наступні роки – 35. Кошти, що надходять як оплата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари та пакувальних матеріалів, відповідно до цієї постанови, зараховуються на спеціальний рахунок, відкритий Компанією в Державному казначействі, і використовуються в порядку та за напрямами визначеними КМУ. Контроль за цільовим призначенням зазначених коштів здійснюється органами контрольно-ревізійної служби та наглядовою радою, персональний склад якої затверджується КМУ.

Законом від 21 січня 2010 року Закон  « Про відходи » було доповнено, зокрема положеннями щодо поводження з побутовими відходами. Поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил. Власник або наймач, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок, укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Збирання та перевезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Під час проектування житлових будинків, громадських, виробничих, складських та інших споруд передбачаються будівництво  та облаштування контейнерних майданчиків  для роздільного збирання і зберігання побутових відходів, урн для побутових  відходів. З метою своєчасного збирання побутових відходів, створення безпечних умов для їх зберігання, вивезення з житлових масивів і внутрішньо дворових територій, доріг загального користування та інших об’єктів благоустрою населених пунктів і проведення заходів обладнуються контейнерні майданчики, урни для побутових відходів.

Роздільне збирання побутових відходів має здійснюватися її власниками згідно з методикою роздільного  збирання побутових відходів, яка  затверджується центральним органом  виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Великогабаритні та ремонтні відходи у складі побутових відходів мають збиратися окремо від інших видів побутових відходів. Небезпечні відходи у складі побутових відходів збираються окремо від інших видів побутових відходів, а також мають відокремлюватися на етапі збирання чи сортування та передаватися спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Захоронення побутових відходів дозволяється тільки на спеціально обладнаних для цього полігонах/звалищах. Під час обрання органами місцевого самоврядування або місцевими державними адміністраціями схеми санітарного очищення перевага надається пропозиціям, що передбачають більший ступінь перероблення чи утилізації побутових відходів. Термічне оброблення (спалювання) побутових відходів дозволяється лише на спеціально призначених для цього підприємствах чи об’єктах. Спалювання побутових відходів дозволяється лише на енергетичні цілі з метою одержання теплової та/або електричної енергії. Забороняється проектування, будівництво та експлуатація полігонів побутових відходів без оснащення системи захисту ґрунтових вод, вилучення біогазу та фільтрату.

Перевезення побутових відходів здійснюється спеціально обладнаними транспортними засобами. Орган місцевого самоврядування на конкурсній основі визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту. Механізм надання суб’єктами господарювання послуг з вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах визначається Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими постановою КМУ № 1070 від 10 грудня 2008 року.

Вимоги щодо запобігання та видалення відходів передбачено у ст. 33 Закону «Про відходи». Зберігання та  видалення  відходів здійснюються відповідно до вимог  екологічної   безпеки   та   способами,   що   забезпечують максимальне  використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).  Видалення  відходів здійснюється  відповідно до встановлених законодавством   вимог   екологічної   безпеки   з    обов'язковим забезпеченням  можливості  утилізації  чи  захоронення  залишкових продуктів за  погодженням  з  державною санітарно-епідеміологічною службою  України.

На кожне місце чи об'єкт зберігання  або  видалення  відходів  
складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування  
та  код відходів (згідно з державним класифікатором відходів),  їх  
кількісний  та  якісний  склад,  походження,  а   також   технічні  
характеристики   місць  чи  об'єктів  зберігання  чи  видалення  і  
відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих  місць  
чи об'єктів.

Зберігання та   видалення  відходів  здійснюються  в  місцях,  
визначених органами місцевого самоврядування з  врахуванням  вимог  
земельного   та   природоохоронного  законодавства,  за  наявності  
спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів,  
загальні   технічні   вимоги,   заходи   безпеки,  відомості  щодо  
утворення,   призначення,   методів   оброблення   відповідно   до  
встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для  зберігання  та  видалення  відходів  місця  чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на  одержання дозволу відходів. Забороняється змішування   чи  захоронення   відходів,   для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів,  
у  тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст  
та  інших  населених  пунктів,  на територіях природно-заповідного  
фонду,  на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та  
історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон  
санітарної  охорони  водних  об'єктів,  в  інших  місцях,  що може  
створювати  небезпеку  для  навколишнього природного середовища та  
здоров'я  людини.  Захоронення  відходів  у  надрах допускається у  
виняткових  випадках  за  результатами  спеціальних  досліджень  з  
дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством  
України.

Відповідно  до ст. 32 Закону, метою обмеження та запобігання негативному впливу  відходів на    навколишнє    природне   середовище   та   здоров'я   людини забороняється: вести  будь-яку  господарську  діяльність,  пов'язану  з утворенням відходів,  без одержання від  спеціально  уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги   утворення   та  розміщення  відходів.  Ліміти  на  обсяги  
утворення  і  розміщення  побутових  відходів  не  встановлюються;  
використовувати     результати     наукових    досліджень, впроваджувати в практику  винаходи,  застосовувати  нову  техніку, імпортне   устаткування,  технології  та  системи,  якщо  вони  не передбачають запобігання чи мінімізацію обсягів утворення відходів на всіх стадіях технологічного процесу,  їх утилізацію та безпечне видалення; визначати   місця   розміщення   підприємств,   установок, полігонів,  комплексів,  сховищ  та  інших  об'єктів  поводження з відходами,  проектувати  та  будувати регіональні і міжрегіональні комплекси   оброблення,   знешкодження,  утилізації  та  видалення відходів,    якщо    вони    не    відповідають   екологічним   та санітарно-гігієнічним  вимогам; приймати рішення про розміщення і розвиток міст  та  інших населених  пунктів  без визначення технічних та інших заходів щодо створення умов для утилізації чи видалення побутових відходів; вводити  в дію нові і реконструйовані підприємства та інші об'єкти,  не  забезпечені   устаткуванням   і   технологіями   для  
безпечного  поводження  з відходами,  та в разі відсутності даних,  
необхідних для оцінки їх впливу на навколишнє природне  середовище  
та здоров'я людини, згідно з установленим порядком; передавати чи  продавати  небезпечні  відходи  громадянам, підприємствам,   установам   та   організаціям,   якщо   вони   не забезпечують  утилізації  чи  видалення цих відходів  екологічно безпечним способом; залучати дітей  і  підлітків  до  організованого  збирання відходів (як вторинної сировини), небезпечних для здоров'я;порушувати  строки переробки відходів, ввезених в Україну відповідно  до  встановлених  квотами  умов; порушувати  встановлені  квоти  на  ввезення  в  Україну відходів   як  вторинної  сировини;ввезення  в Україну, за винятком транзитного перевезення, будь-яких  відходів  з метою їх зберігання чи видалення.

Відповідно  до ст..37 Закону «Про відходи», державний  контроль у сфері поводження з відходами здійснюють спеціально  уповноважені  центральні  органи  виконавчої  влади з питань  охорони  навколишнього  природного  середовища,  з  питань житлово-комунального  господарства,  з  питань охорони здоров'я та інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади. Первинний виробничий контроль у сфері поводження з  відходами  
здійснюють у межах своєї компетенції виробники відходів.  
Громадський контроль   у   сфері   поводження   з   відходами  
здійснюють   громадські   інспектори   з   охорони   навколишнього  
природного середовища відповідно до законодавства.  
Нагляд за  додержанням законів у сфері поводження з відходами  
здійснює  Генеральний  прокурор  України  та  підпорядковані  йому  
органи прокуратури в межах повноважень, передбачених законом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Функції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо поводження з токсичними відходами

 

Компетенції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами присвячено розділ ІV Закону «Про відходи». У цьому розділі визначено компетенцію КМУ, АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, спеціально уповноважених органів виконавчої влади у цій сфері.

Серед інших органів виконавчої влади, які можна віднести до спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з  відходами, слід перелічити Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство надзвичайних ситуацій України, Міністерство інфраструктури України, Міністерство юстиції України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство освіти і науки молоді та спорту України, Державна служба технічного регулювання України, Державна митна служба України, Державне водне агентство України, Державне лісове агентство та інші. Відповідно до ст..22 Закону «Про відходи», спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є Міністерство екології та природних ресурсів України та його органи на місцях, Державна санітарно-епідеміологічна служба України та інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції. Мін природи України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань поводження з відходами.

Визначенню  основ функцій державного обліку, моніторингу та інформування у сфері  поводження з відходами присвячено Розділ V Закону «Про відходи». Державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи,  що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік відходів – єдина державна система збирання, узагальнення, всебічного аналізу та зберігання відомостей про відходи під час їх утворення та здійснення операцій поводження з ними. Паспортизація відходів – це процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний окремий вид відходів,  їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів затверджено постановою КМУ № 2034 від 1 листопада 1999 року.

Информация о работе Поводження з токсичними відходами