Поводження з токсичними відходами

Державний облік відходів ґрунтується на даних спостережень за утворенням відходів та здійсненням  операцій поводження з ними і включає ведення первинного обліку відходів та державної статистичної звітності про них. Первинний облік відходів – реєстрація у формах первинних облікових документів ( картки, журнали, анкети ) відомостей про відходи під час їх утворення на підприємстві та здійснення операцій поводження з ними. Його ведуть підприємства відповідно до типових форм первинної облікової документації з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів.

Форми державної  статистичної звітності про відходи  та інструкції щодо порядку складання цих форм розробляються Мін природи України, погоджуються з МОЗ України і затверджуються Держстатом України. Підприємства заповнюють форми державної статичної звітності на підставі документів первинного обліку і подають їх в установленому порядку територіальним органам державної статистики та відповідним органам виконавчої влади. Органи державної статистики та інші органи виконавчої влади в установленому порядку проводять статистичні спостереження за утворенням відходів і здійсненням операцій поводження з ними, а також забезпечують контроль за достовірністю ведення державної статистичної звітності та інформаційно-довідкового обслуговування користувачів. Контроль за веденням підприємствами первинного обліку відходів та їх паспортизацією здійснюється Мінприроди України, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами відповідно до їх компетенції. Окремим нормативно-правовим актом передбачений порядок ведення обліку безхазяйних відходів, тобто відходів, щодо яких не встановлено власника або власнику яких невідомий. Він затверджений постановою КМУ № 1217 від 3 серпня 1998 року.

Виявлення та паспортизація  відходів здійснення відповідно до ДСТУ 3911-99 (ГОСТ 17.9.0.1-99). Охорона природи. Проводження з відходами. Виявлення відходів і подання інформаційних даних про відходи. Загальні вимоги, ДСТУ 2195-99 (ГОСТ 17.9.0.1-99). Охорони природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, вміст, виклад і правила внесення змін. Стандарт ДСТУ 2195-99 установлює вимоги до складу, вмісту, правил та послідовності заповнення технічного паспорта відходів і внесення подальших змін. Вимоги цього стандарту поширюються на будь-які виявлені відходи виробництва і споживання, а також на ті, які прогнозуються за технологіями, що вводяться, виробництвами та іншими видами взаємодії людини з довкіллям.

До ТПВ (нормативно-інформаційного документа) вводять дані про найменування, місце, умови і обсяги утворення  кожного окремого виду відходів, його технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні , економічні та інші показники, методи їхнього контролю, зокрема враховані чинники впливу, про поля значень, а також відомості про наявні та можливі технології перероблення, зберігання, транспортування, утилізації або видалення цього відходу. Структура ТПВ передбачає його послідовне доповнення і уточнення з метою уточнення назви і показників відходу, що паспортизується, для віднесення його до наявних класів, груп, переліків та інших категорій; виявлення оптимальних технологій перероблення, зберігання, транспортування, утилізації або видалення відходу; вироблення пропозицій щодо заміни первинних джерел сировини паспортизованими відходами; покращення наявних і проектованих технологій, в яких утворюються (прогнозування) відходи з метою мінімізації їхнього утворення і забезпечення екологічної безпеки, зокрема операції поводження з відходами, які не ведуть до їхнього альтернативного використання; визначення ефективних методів контролю відходів; уточнення термінологічних, класифікаційних і метрологічних вимог; оптимального розміщення підприємств з перероблення, утилізації або видалення відходів. Структура ТПВ передбачає його до наявних класів, груп, переліків та інших категорій; виявлення оптимальних технологій перероблення, зберігання, транспортування, утилізації або видалення відходу; вироблення пропозицій щодо заміни первинних джерел сировини паспортизованими відходами; покращення наявних і проектованих технологій, в яких утворюються (прогнозуються) відходи з метою мінімізації їхнього утворення і забезпечення екологічної безпеки, зокрема операції поводження з відходами, які не ведуть до їхнього альтернативного використання; визначення ефективних методів контролю відходів; уточнення термінологічних, класифікаційних і метрологічних вимог; оптимального розміщення підприємств з перероблення, утилізації або видалення відходів.

Відповідно  до ст..27 Закону «Про відходи»,  з метою забезпечення  збирання,  оброблення,  збереження  та аналізу інформації про об'єкти утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться їх реєстр,  в якому  визначаються  номенклатура, обсяги  утворення,  кількісні  та  якісні характеристики відходів, інформація про  поводження з ними та заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів і рівня їх небезпеки. Реєстр об'єктів утворення,  оброблення та утилізації відходів ведеться на підставі звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально   уповноважених   органів   виконавчої  влади у сфері поводження з відходами. Порядок ведення реєстру  об'єктів  утворення,  оброблення  та утилізації відходів визначається Кабінетом Міністрів України № 1360 від 31 серпня 1998 року.

Реєстр складається  з двох частин. До першої частини  включаються об’єкти утворення  відходів. До другої частини – об’єкти  оброблення та утилізації відходів інших власників. Складання і ведення реєстру здійснюють місцеві державні адміністрації за участю органів Мін природи України та МОЗ України на місцях. Критерієм включення ОУВ до реєстру є показник загального утворення відходів, який розраховується за спеціальною формулою. До реєстру включаються об’єкти, для яких показник загального утворення відходів перевищує граничне значення, що дорівнює 1000 умовних одиниць на рік. Критерієм  включення ООУВ до реєстру є показник загального обсягу оброблення чи утилізації відходів, який не може бути меншим 100 тонн на рік.

Відповідно  до ст.. 28 Закону «Про відходи» з  метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих  місць   видалення  відходів,   їх   якісного   і кількісного   складу,  а  також  здійснення  контролю  за  впливом відходів на навколишнє  природне  середовище  та  здоров'я  людини ведеться  реєстр  місць видалення відходів. Реєстр місць   видалення   відходів  ведеться   на  підставі відповідних  паспортів,   звітних   даних   виробників   відходів, відомостей  спеціально  уповноважених  органів  виконавчої влади у сфері поводження з відходами.  Дані реєстру  підлягають  щорічному уточненню. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України № 1216 від

3 серпня 1998 року.

 У реєстрі  вміщується узагальнююча інформація  щодо кожного місця видалення  відходів (розміщення, технічні та  екологічні характеристики, дані  про власника тощо). Реєстр створюється  і ведеться на підставі паспортів місць видалення відходів, звітних даних, що подаються виробниками відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Ведення реєстру здійснюють місцеві державні адміністрації. Контроль за повнотою та якістю ведення реєстру покладається на органи Мін природи України на місцях.

На кожне  місце видалення відходів складається  спеціальний паспорт, у якому  зазначається найменування і код  відходів, їх кількісний та якісний  склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником місць видалення відходів відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, яка була затверджена наказом Мінекобезпеки № 12 від 14 січня 1999 року. Власники місць видалення відходів або за їх дорученням спеціалізовані проектні організації, що мають відповідну ліцензію, здійснюють інвентаризацію місць видалення відходів та складають проекти їх паспортів, що в подальшому погоджуються з органами МОЗ України, Мінпраці України та Мінрегіонрозвитку України на місцях, а також відповідними організаціями, що належать до сфери управління Мін природи України та Держводагенства України, і затверджуються Радою міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міською державними адміністраціями.

На підставі Положення про державний реєстр радіоактивних відходів, затвердженого  постановою КМУ № 480 від 29 квітня 1996 року, ведеться державний реєстр радіоактивних відходів, який є одним з елементів єдиної державної системи обліку та інвентаризації радіоактивних відходів і являє собою послідовний поточний запис актів спеціальної форми про утворення, фізико-хімічний склад, обсяги, властивості, а також перевезення, зберігання та захоронення радіоактивних відходів. Створення і організація ведення реєстру радіоактивних відходів покладається на МНС України.

З метою забезпечення оперативного контролю за місцезнаходження і переміщенням радіоактивних відходів, умовами їх зберігання і захоронення, використанням наявних потужностей із зберігання радіоактивних відходів ведеться державний кадастр сховищ та місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів. Він являє собою зведення систематизованих відомостей про об’єкти призначені для зберігання чи захоронення радіоактивних відходів у єдину інформаційну експертну систему даних про місцезнаходження, кількісну та якісну характеристику сховищ радіоактивних відходів. Створення і організація ведення кадастру покладаються на МНС України. Положення про державний кадастр сховищ та місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів затверджене постановою КМУ № 480 від 29 квітня 1996 року.

Відповідно  до ст..29 Закону «Про відходи», з метою   визначення  та  прогнозування  впливу  відходів  на навколишнє природне середовище,  своєчасного виявлення  негативних наслідків,  їх  відвернення  та  подолання виробники відходів,  їх власники,  а також спеціально уповноважені органи виконавчої влади в  галузі  охорони  навколишнього природного середовища та ядерної безпеки  здійснюють  моніторинг  місць  утворення,  зберігання   і  
видалення відходів. Моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів є складовою  єдиної  системи  державного  моніторингу  навколишнього природного середовища. Мінприроди України здійснює моніторинг звалищ промислових і побутових відходів; моніторинг об’єктів поховання радіоактивних відходів здійснює МНС України на підставі Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою КМУ № 391 від 30 березня 1998 року.

Розділ 3. Основні  види правопорушень у сфері поводження з токсичними відходами та застосування юридичної відповідальності за їх скоєння

Закон України  «Про відходи» закріплює перелік  правопорушень у сфері поводження з відходами. Особи, винні  в  порушенні законодавства про відходи,  несуть відповідальність за:

     а) порушення встановленого порядку поводження з відходами, що  
призвело   або   може   призвести   до  забруднення  навколишнього  
природного  середовища,  прямого  чи  опосередкованого  шкідливого  
впливу на здоров'я людини та економічних збитків;

б)  самовільне  розміщення чи видалення відходів;

     в)   порушення   порядку  ввезення  в  Україну,  вивезення  і  
транзиту  через  її  територію  відходів  як  вторинної  сировини;

     г)  невиконання розпоряджень і приписів  органів, що здійснюють  
державний контроль та нагляд за операціями поводження з  відходами  
та за місцями їх видалення;

     д)  приховування,  перекручення або  відмову від надання повної  
та достовірної інформації за запитами посадових осіб і громадян та  
їх об'єднань стосовно безпеки утворення відходів та  поводження  з  
ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки;

     е)  приховування перевищення встановлених  лімітів  на  обсяги  
утворення та розміщення відходів;

     є)  змішування чи захоронення відходів,  для утилізації яких в Україні  існує  відповідна  технологія,  без  спеціального дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища;

     ж)  порушення правил ведення первинного обліку  та  здійсненняконтролю за операціями поводження з відходами;

     з)  порушення  строків  подання   і  порядку   звітності   щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів;

     и)  невиконання вимог щодо поводження  з відходами (під час  їх  
збирання,   перевезення,   зберігання,   оброблення,   утилізації,  
знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних  
екологічних,    санітарно-епідемічних    наслідків   або   завдало матеріальної чи моральної шкоди;

     і)  передачу   відходів   з   порушенням  установлених  правил на   зберігання,   оброблення   або   видалення підприємствам чи організаціям,  що  не мають відповідного дозволу на проведення цих операцій;

     ї)  порушення   встановлених   правил  і  режиму  експлуатації  
установок і виробництв з  оброблення  та  утилізації  відходів,  а також   полігонів   для  зберігання  чи  захоронення  промислових, побутових   та   інших   відходів   (сміттєзвалищ,    шламосховищ, золовідвалів тощо);

     й)  виробництво продукції з відходів  чи з їх використанням без  
відповідної нормативно-технічної  та  технологічної  документації,  
погодженої в установленому порядку;