Економічна система держави в цілому

- створення необхідних  резервів для забезпечення безперервності  бюджетного процесу;

- директивність та  обов'язковість виконання показників бюджету всіма суб'єктами бюджетних відносин.

Опираючись на зазначені  принципи, бюджетне планування забезпечує належне функціонування бюджетної  системи та проведення дієвої бюджетної  політики відповідно до економічної  ситуації на кожному конкретному етапі розвитку суспільства.

Кінцевим результатом  процесу бюджетного планування є  сукупність рішень і бюджетних показників у вигляді державного, місцевих та зведеного бюджетів.

У процесі бюджетного планування важливо правильно вибрати методи планування. Вони є тими інструментами, за допомогою яких держава оптимізує бюджетні потоки у суспільстві. У бюджетному плануванні використовуються такі методи: коефіцієнтів або екстраполяції, нормативний, балансовий, програмування або математичного моделювання .

Метод коефіцієнтів базується на вивченні економічної кон'юнктури в минулих періодах і застосуванні відповідних коефіцієнтів (наприклад, індексів інфляції) до фактичних результатів виконання бюджетів. Досягнуті у минулі періоди показники коригуються за допомогою відповідних коефіцієнтів, які враховують зміни, що передбачаються у плановому періоді. Цей метод є доволі простим у використанні. Однак, йому притаманні суттєві недоліки - разом з коефіцієнтами, які використовуються при плануванні фінансових показників, на наступний період переносяться всі недоліки, що мали місце у минулому, а також не вишукуються внутрішні резерви та можливості економії бюджетних коштів.

Нормативний метод передбачає використання у плануванні системи взаємопов'язаних норм і нормативів. Нормативний метод застосовується, зокрема, у плануванні бюджетних доходів і витрат. Він спроможний відносно об'єктивно оцінити можливості наповнення бюджетів та потреби бюджетних установ у ресурсах і створити умови для їх ефективного та ощадливого використання.

Останнім часом нормативний  метод використовується для визначення мінімальної бюджетної забезпеченості на одного жителя, як критерію оцінки бюджетних потреб регіонів. Так, відповідно до закону "Про місцеве самоврядування в Україні" мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи із законодавчо визначеного рівня мінімальних соціальних потреб.

Нормативний метод буде ефективнішим за умови, якщо норми і  нормативи будуть науково обґрунтованими, прогресивними (тобто зорієнтованими на кращий досвід), відносно стабільними. З огляду на зміни умов соціально-економічного розвитку держави, розвиток науково-технічного прогресу, враховуючи закон постійно зростаючих потреб населення, нормативи повинні час від часу переглядатися. Норми і нормативи мають формуватися на основі єдиного методологічного підходу незалежно від рівнів управління. Це, в свою чергу, дасть змогу виявляти бюджетні резерви, сприятиме економії бюджетних коштів.

Балансовий метод дозволяє узгодити видатки з джерелами їхнього покриття, встановити взаємозв'язок наявного обсягу фінансових ресурсів у державі з відповідними потребами. Попередня практика свідчить про недостатню увагу до цього методу, що проявлялось у необґрунтованому завищенні бюджетних видатків, наданні дотацій збитковим підприємствам. Широке його використання у сучасних умовах дозволяє виявити дефіцит фінансових ресурсів у масштабах держави, ефективно й обґрунтовано перерозподіляти фінансові ресурси між різними ланками бюджетної системи.

Метод програмування або математичного моделювання передбачає побудову фінансових моделей, що імітують рух реальних економічних і соціальних процесів. Починаючи з 2003 року, для формування реальних і збалансованих бюджетів та забезпечення їх касового виконання згідно з бюджетними розписами в автоматизованому режимі використовують програмно-цільовий метод формування бюджету. Він успішно використовується при фінансуванні державних програм економічного і соціального розвитку і дає можливість забезпечити прозорість й обґрунтованість конкретних напрямів видатків бюджету, підвищити ефективність витрачання розпорядниками бюджетних коштів, а отже посилити дієвість управління державними фінансами. Застосування цього методу ґрунтується на програмно-цільовому підході, в основі якого закладені чітко сформульовані цілі і засоби їх досягнення. Він передбачає:

- встановлення пріоритетів  державних видатків за напрямами витрачання з належним соціально-економічним обґрунтуванням необхідності цих витрат;

- забезпечення раціонального  витрачання фінансових ресурсів;

- фінансування тих  суспільних послуг, які найбільшою  мірою відповідають потребам  громади і характеризуються якісними показниками соціальної ефективності при заданих ресурсних обмеженнях;

- призупинення фінансування  згідно з вибором альтернативного  варіанту.

Перспективним методом  планування, а також виконання  і контроль за виконанням бюджету  у світовій практиці є бюджетування, орієнтоване на результати (БОР) і комплексне середньострокове планування видатків бюджету. Цей метод забезпечує розподіл бюджетних ресурсів за цілями, задачами і функціями держави з врахуванням пріоритетів державної політики та кінцевих результатів використання бюджетних коштів.

Метод бюджетування, орієнтованого  на результати дозволяє співставляти затрати і результати, вибирати найбільш оптимальні шляхи використання бюджетних коштів, оцінювати ступінь досягнення запланованих результатів і їх якість.

Основоположним принципом  методу є забезпечення взаємозв'язку між виділеними бюджетними ресурсами  та очікуваними результатами від їх використання.

Програми, які розробляються  відповідно до принципів методу бюджетування, орієнтованого на результати, повинні містити обґрунтування очікуваних результатів від їх реалізації, а також систему показників для вимірювання результатів реалізації програм. Це дозволить проводити:

- попередню оцінку  програм на етапі узгодження  проекту бюджету;

- моніторинг ступеня досягнення намічених цілей і запланованих результатів у процесі реалізації програми;

- оцінку ефективності  реалізації програм.

Запровадження методу бюджетування, орієнтованого на результати, є тривалим процесом і повинно розглядатися в єдиному комплексі з питаннями вдосконалення державного управління.

Особливого значення нині набуває стратегічне планування, яке передбачає розробку стратегії  заходів та механізмів їх реалізації для визначення та прогнозування довго- та середньострокових цілей. Для досягнення поставлених цілей окреслюються напрямки діяльності державних органів, виходячи з фінансових можливостей на певному етапі економічного розвитку. Це в основному визначається у вигляді програмних та прогнозних документів органів влади: Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Державної програми економічного і соціального розвитку на середньостроковий період.

У бюджетному плануванні беруть участь Кабінет Міністрів, відповідні комітети Верховної Ради, міністерства та відомства, наукові установи, громадські організації, а також міжнародні фінансові інституції та зарубіжні консультанти.

Бюджетне планування ґрунтується на нормативній базі, яка визначається відповідним правовим забезпеченням. Основними юридичними документами, які регулюють процес бюджетного планування є:

- Конституція України,  де визначено концептуальні підходи  до вирішення бюджетних питань;

- Бюджетний кодекс, в  якому чітко окреслено стадії  бюджетного процесу на державному і місцевому рівнях та механізм його протікання; міжбюджетні відносини; розмежування видатків між бюджетами; передбачено повноваження органів влади у процесі складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів; відповідальність за порушення бюджетного законодавства тощо;

- закони України, що  регулюють окремі питання з планування бюджетів;

- щорічне Послання  Президента України до Верховної  Ради як затверджене Конституцією право Президента звертатися з посланням "Про основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період". Послання окреслює макроекономічний прогноз розвитку держави на наступний бюджетний рік, який базується на розробленому урядом цільовому сценарії економічного зростання у середньостроковій перспективі;

- укази Президента, які  регламентують окремі поточні  питання, що мають державну  вагу, і повинні підтримуватись державою;

- постанови і розпорядження  Кабінету Міністрів, що регламентують  реалізацію бюджетної політики  держави та регулюють міжбюджетні  відносини. Наприклад, Кабінет  Міністрів затверджує формулу  розподілу міжбюджетних трансфертів і встановлює порядок їх перерахування, визначає порядок здійснення видатків місцевими бюджетами за рахунок субвенцій із державного бюджету;

- інші законодавчі  документи державних і місцевих  органів влади: накази, інструкції міністерств і відомств, бюджетна класифікація тощо.

Бюджетний кодекс (стаття 27) передбачає процедуру експертизи законодавчих документів, які впливають на дохідну та видаткову частини бюджетів. Тому кожен законопроект, внесений до Верховної Ради, протягом семи днів подається до Комітету Верховної Ради з питань бюджету для проведення експертизи. За результатами експертизи протягом двох тижнів Комітет готує експертний висновок щодо впливу відповідного законопроекту на дохідну або видаткову частини бюджетів. До проектів законів, набрання чинності якими призведе до скорочення доходів бюджетів або збільшення видатків, надаються пропозиції про джерела додаткових доходів для покриття видатків, або про видатки.(Додаток А)

 

 

РОЗДІЛ 2

 ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКАЗНИКІВ  ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ  УКРАЇНИ ЗА 2010-2011РР.

 

2.1. Дослідження стану  та динаміки виконання показників  Державного бюджету за доходами за 2010- 2011рр.

 

Доходи бюджету –  це сукупність безповоротних надходжень, справляння яких передбачається законодавством України, що використовуються для фінансування виконання функцій держави [3, 44].

Відповідно до Бюджетного  кодексу України загальний фонд державного бюджету формується за рахунок: податку на прибуток підприємств; податку на додану вартість (крім податку, що зараховується до спеціального фонду згідно із Законом про Державний бюджет України); 50 % збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення; 50 % збору за спеціальне водокористування  (крім  збору  за  спеціальне  водокористування  місцевого  значення);  50 %  платежів  за користування надрами загальнодержавного значення; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; акцизного податку  з вироблених в Україні товарів; акцизного податку  з  увезених  на  територію  України  товарів;  плати  за  ліцензії  на  певні  види  господарської діяльності; увізного мита; вивізного мита; рентної плати за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні; рентної плати за транзитне транспортування природного газу (якщо інше не встановлено Законом про Державний бюджет України); рентної плати за транспортування нафти  та  нафтопродуктів  магістральними  нафтопроводами  та  нафтопродуктопроводами;  інших доходів, які у встановленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету [1].

 Доходи загального фонду протягом 2009−2011рр. займали 75,3−84,7 % загального  обсягу  надходжень  державного  бюджету  України. В абсолютному  значенні  доходи загального фонду у 2011 р. порівняно з 2009 р. збільшилися на 72,7 млрд грн. Частка доходів спеціального фонду у 2011 р. порівняно із 2009−2010 рр. була незначною і становила 15,3 %. Так, за досліджуваний період надходження до загального фонду збільшилися зі 184,6 млрд грн до 257,3 млрд грн ,або на 39%. Це відбулося за рахунок реалізації комплексу антикризових дій, зростання обсягів промислового виробництва, активізації виробничої діяльності промислового комплексу та динамічного розвитку зовнішньоторговельної діяльності. Незважаючи на вказані позитиви, виявлено, що державний бюджет у 2010−2011 рр. не виконано і за доходами, і за видатками. У 2011 р. державний бюджет України загального фонду за доходами виконано на 84,8 %, що пов’язано зі скороченням імпорту на 43,1% при прогнозованих 9,5 %. Крім того, на 12791,8 млн грн не виконані планові обсяги надходжень податку на додану вартість із увезених на територію України товарів, на 3587,8 млн грн – мита на  товари,  що  ввозяться  суб’єктами  підприємницької  діяльності,  на  9274,8 млн грн  –  надходжень податку на прибуток підприємств, на 3688,7 млн грн – податку на додану вартість із вироблених в Україні  товарів  (робіт,  послуг),  на 1292,8 млн. грн.-  рентної плати за  нафту,  що  видобувається в Україні; на 1 157,3 млн грн – надходження коштів, що надходять з інших бюджетів, на 275,8 млн грн – платежів за користування надрами тощо.

Розглянемо  динаміку  доходів  загального  фонду  державного  бюджету  України  відповідно  до структури  бюджетної  класифікації  доходів.  Із  таблиці 2.2  видно,  що  до  загального  фонду  державного бюджету  за  2011 р.  надійшло  240261,36 млн грн,  що  більше  на  53400,52 млн грн.  Проти  2010 р. фактичні надходження до загального фонду державного бюджету зросли на 58 350 млн грн, або на 28,1 %. Серед доходів загального фонду державного бюджету України переважали податкові надходження. У 2011-му вони становили 222265,02 млн грн, що на 67510,38 млн грн, або на 43,6 %, більше від надходжень за 2010 р. Податку на прибуток підприємств у 2011 р. надійшло 54739,4 млн грн, або 115,1 %,  до  плану,  що  на  18775,2 млн грн,  або  на  52,2 %,  більше  за  відповідний  показник  2010 р.

Податку  на  додану  вартість  із  вироблених  в  Україні  товарів  (робіт,  послуг)  у  2011 р.  надійшло 76175,5 млн грн, або 100,2 %, до плану, що на 22538,5 млн грн, або на 42,0 %, більше за відповідний показник 2010 р.

Таблиця 2.1.

Динаміка доходів загального фонду державного бюджету України

 

показник	2010 р. млн..грн		2011 млн.грн		Темп росту,%
	Загальний фонд	усього	Загальний фонд	усього	Загальний фонд	усього
доходи	186860,8400	28415,9570	240261,3600	43963,4810	128,5777	154,7140
Податкові надходжння	154754,6700	-5225,5174	222265,0200	16561,9910	143,624110	156,8
У т.ч.: податок на прибуток підприємства	33786,4130	3242,0224	51974,9520	0,00	153,8339	0,00
Податок на додану вартість	92224,6	-16442,689	114123,94	3027,6243	123,745660	150,7
Акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів	17647,1370	3159,4387	20044,8410	3224,4663	113,587	102,058
Акцизний податок з увезених на митну територію України  підакцизних товарів	1332,6692	2778,4582	1202,0063	5953,5824	90,1954	214,276565
Увізне мито	6581,3273	1054,5363	7519,8959	1922,9581	114,261080	182,351
Рентна плата	-	-	16822,4	1682,4	9745,3	7343,1
Неподаткові надходження	26141,3560	31947,58	15451,317	2665,3530	59,106792	83,419
У т.ч.: кошти, що перераховуються НБУ відповідно до ЗУ «Про Національний банк України	15547,3	15547,3	11898,3	11898,3	76,5	76,5
Рентна  плата	7077,1	9479,3	-	-	-	-
Власні надходження бюджетних установ	0,00	22078,6	0,00	23256,9	-	105,3