Економічна система держави в цілому

 

З огляду на соціально-економічну ситуацію в країні, бюджетна політика  передбачає  різний  ступінь  перерозподілу  національного  доходу  держави за допомогою бюджету; пріоритетність бюджетного фінансування тих чи інших заходів; вибір шляхів досягнення збалансованості бюджетних доходів і видатків.  За  допомогою  бюджетної  політики  здійснюється  цільове  спрямування коштів. Важливою складовою бюджетної політики є здійснення збалансованих міжбюджетних відносин. Слід зазначити, що саме ефективно побудовані міжбюджетні відносини впливають на темпи економічного зростання, що є досить актуальним на сьогоднішній день.

Для удосконалення бюджетної політики і, як наслідок, гарантування економічної безпеки необхідне якісне удосконалення казначейської системи виконання бюджетів; оптимізація структури державних витрат, механізму  справляння  бюджетних  доходів  та  виконання  бюджетних  зобов’язань; вдосконалення міжбюджетних відносин; створення ефективної системи управління державним боргом; відміна приватизації державного майна та повернення у державну власність незаконно приватизованих підприємств.

Таким чином, економічна безпека України є відображенням  ефективної бюджетної  політики,  яка  в  свою  чергу  визначає  пріоритети  національної стратегії соціально-економічного розвитку.

Висновок к розділу 2. Аналізуючи дохідну частину бюджетів України за 2010 – 2011 рр., можна дійти висновків, що податкові надходження займають найбільшу частку у  структурі  надходжень,  проте  проявляють  тенденцію  до  зменшення (з 62,4 % у 2008 р. до 56,4 % у 2010 р.), при цьому надходження від справляння ПДВ мають у структурі податкових надходжень найбільшу частку – станом на кінець 2010 бюджетного року загальні надходження від ПДВ становили 27,5 % загальних доходів державного бюджету України. Така ситуація спостерігалася у 2011 р. . У розвинених країнах найбільшу частку доходів бюджету складають надходження від  справляння  прямих  податків (податок  на  прибуток,  податок  на  доходи фізичних осіб), а не податків на споживання. 

Аналіз видатків бюджету України за 2010 – 2011 рр. свідчить про нераціональний розподіл фінансових ресурсів. Так за даний період поточні видатки (разом  по  загальному  і  спеціальному  фондах)  складали  в  середньому 90,7 %  загальних видатків бюджету,  а капітальні видатки – лише 9,3%. Причому спостерігається тенденція до зростання частки поточних видатків у загальних видатках бюджету. За оцінками науковців і експертів, якщо частка капітальних видатків у структурі видаткової частини бюджету становить менше 20 %, то національна економіка постає перед загрозою технологічної відсталості і зниження конкурентоспроможності товарів на зовнішніх і внутрішніх ринках збуту, а, отже,  і  до  загрози  економічної  стагнації.  Цим  пояснюється  неможливість української економіки вже 20 років вийти з економічної кризи, яка залишилася у спадок від СРСР, адже жоден бюджет не передбачав значних відрахувань на видатки розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

 

В період побудови ринкової економічної системи потрібно вирішувати питання дефіциту бюджету, неінфляційних джерел фінансування видатків, фінансування витрат на соціально-культурну сферу та соціальний захист населення, стабілізації економіки, удосконалення податкової політики відповідно до стану економіки і необхідності реального зростання валового внутрішнього продукту [14, 24].

Вирішення цих питань повинно йти, в першу чергу, через збалансування бюджету за рахунок наповнення дохідної його частини, ефективності витрачення бюджетних коштів, скорочення мережі бюджетних установ та удосконалення структури управління. Необхідною умовою є зменшення навантаження на дохідну частину бюджету за рахунок залучення позабюджетних джерел фінансування.

На виконання як державного, так і місцевих бюджетів впливають  такі чинники: зростання валового внутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності обсягів випуску товарів та їх реалізації, збільшення обсягу виробництва і закупок сільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати по установах, що фінансуються з бюджету. Поряд з цим держава має проводити заходи по забезпеченню жорсткого режиму економії коштів, це дасть змогу зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність [14, 25].

Протягом останніх років  законодавчі акти, програми та інші нормативні документи, що визначають обсяги видатків державного та місцевих бюджетів, у переважній більшості приймалися без належного врахування можливостей економіки та населення у сплаті податків для формування доходів бюджету. Це призвело до структурної розбалансованості фінансів держави, значних (прихованих та наявних) дефіцитів Державного бюджету. Розрив між потребою у видатках і обсягом ресурсів бюджету, в т.ч. потенційних, може бути подоланий лише за умови призупинення Верховною Радою чинності окремих законодавчих актів, видатки на виконання яких у бюджеті не передбачені або передбачені не в повному обсязі. Це дасть змогу суттєво оздоровити бюджетну систему і водночас запобігти зростанню заборгованості за зобов'язаннями держави, які не можуть бути виконані [6, 87].

Водночас потрібно запропонувати  механізми, які не дозволятимуть у майбутньому приймати закони без урахування їх впливу на бюджет, а також заходи щодо обмеження дії вже прийнятих законодавчих актів, не забезпечених бюджетними асигнуваннями.

Відповідно до Пропозицій до проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2010-2012 роки головним завданням Державного бюджету України на 2010-2012 роки має стати забезпечення суттєвого зростання доходів громадян з метою реалізації їхніх конституційних прав на достатній рівень життя та формування довгострокових чинників економічного зростання [3].

З цією метою основні напрями бюджетної політики на   2010-2012 роки, пропонується зорієнтувати на досягнення таких стратегічних цілей у сфері бюджетної політики:

- вдосконалення формування Державного бюджету України шляхом забезпечення відповідності норм Закону України про Державний бюджет України нормам Конституції України, Бюджетного кодексу України, Законів України "Про систему оподаткування", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" та інших законів, домовленостям соціальних партнерів за Генеральною угодою та іншим домовленостям, укладеним між ними;

- забезпечення суттєвого зростання доходів громадян з метою реалізації їх конституційних прав на достатній життєвий рівень, в т. ч. компенсування негативного впливу на рівень їх життя масштабного зростання цін на всьому споживчому ринку;

- зниження рівня диференціації видатків з місцевих бюджетів у розрахунку на одного мешканця;

- стале збільшення частки коштів на фінансування освіти, охорони здоров'я, науки, духовного та фізичного розвитку людини;

- розроблення соціальних стандартів видатків з місцевих бюджетів на лікування, оздоровлення, освіту, культуру у розрахунку на одного мешканця;

- надання дотацій житлово-комунальному господарству та газопостачальним організаціям по різниці в цінах і тарифах для населення.

Основні завдання першого  етапу:

- реалізація невідкладних завдань, спрямованих на подолання головних соціально-економічних проблем та забезпечення позитивної динаміки показників розвитку економіки на якісно новій основі, що відповідатиме потребам формування сучасної конкурентоспроможної економіки європейського зразка, надасть міцне довгострокове підґрунтя для посилення позитивного соціального ефекту економічного зростання;

- упорядкування та оптимізація державних витрат з метою максимально ефективного досягнення встановлених цілей соціально-економічного розвитку, впровадження критеріїв оцінки ефективності бюджетної політики;

- запровадження повномасштабної системи соціальних стандартів та економічно обґрунтованої програми їх підвищення та забезпечення формування бюджетів всіх рівнів на їх основі;

- визнання пріоритетами фінансування видатків на розвиток людського капіталу, зокрема на освіту і науку, охорону здоров`я, духовний та фізичний розвиток тощо;

- підвищення рівня фінансової самостійності місцевих бюджетів, забезпечення збалансованого та взаємопов`язаного розмежування доходів і витратних зобов`язань між рівнями бюджетної системи;

- визнання пріоритетами фінансування з Державного бюджету пільг та субсидій населенню на надання житлово-комунальних послуг та заходів з упередження аварій і запобігання техногенним катастрофам у житлово-комунальному господарстві;

- зменшення обсягів тіньової економіки та посилення боротьби з корупцією;

- узгодженість процесів інтеграції у світовий простір із забезпеченням конкурентоспроможності вітчизняного виробництва та національних професійних кадрів .

Основні акценти соціальної політики мають бути орієнтовані  насамперед на працюючу частину населення, зокрема на соціально-економічний захист освітян, медиків, працівників науки і культури.

Зміни у податковій політиці, передбачені проектом Концепції  реформування податкової системи України, мають знайти відбиття у бюджетній політиці, для чого необхідно прийняти відповідні зміни до законодавства у строки, встановлені Законом України "Про систему оподаткування" та статтею 27 Бюджетного кодексу України .

Поглиблення реформування бюджетних відносин згідно принципів  економічної ефективності і соціальної справедливості, визнання найважливішим критерієм результативності економічного розвитку та ефективності дій влади поліпшення добробуту і якості життя громадян:

- створення умов для збалансованості макроекономічної та бюджетної систем в довгостроковому періоді - забезпечення максимального використання ресурсів, що сприяють економічному розвитку країни в інтересах людини;

- надання бюджетній політиці стратегічної орієнтованості шляхом поступового переходу до середньо - і довгострокового бюджетного планування як основи формування Державного бюджету України на відповідний рік, створення системи бюджетних планів;

- забезпечення узгодженості процесу бюджетного прогнозування і планування з програмами соціально-економічного розвитку, розробка та

- впровадження методології оцінки впливу урядових рішень на довго - та середньострокову перспективу;

- децентралізація міжбюджетних відносин, подолання значної диференціації у соціальному розвитку регіонів;

- забезпечення об`єктивності та прозорості системи бюджетного вирівнювання;

- ресурсне забезпечення конституційних прав громадян, повноцінного відтворення робочої сили на основі стійкого зростання реальних доходів населення до рівня європейських стандартів;

- подальше збільшення розмірів державних соціальних стандартів і гарантій, підвищенням розміру мінімальної заробітної плати до 2,5 прожиткових мінімумів у розрахунку на працездатну особу;

- розробка державної стратегії фінансової підтримки інноваційно-інвестиційних проектів загальнодержавного значення;

- перехід від безпосередньо активної ролі держави у процесі виробництва до створення умов для розвитку підприємництва, тобто перехід від політики управління короткостроковими кон`юнктурними коливаннями до політики стратегічного планування, що стане рушієм економічного розвитку у довгостроковій перспективі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Пріоритетом подальших реформ у підвищенні  ефективності  функціонування  загального  фонду  державного  бюджету  України  має  стати:

- зростання доходів;

- оптимізація видатків державного бюджету і забезпечення їх ефективного використання;

- утримання дефіциту державного бюджету на визначеному законом рівні;

-  посилення контролю та підвищення прозорості на всіх стадіях бюджетного процесу.

Для досягнення поставлених  завдань  слід  забезпечити:  поліпшення  інвестиційного  клімату,  створення  сприятливих  умов  для розвитку інновацій; підвищення ефективності використання виробничих та фінансових ресурсів, що сформує відповідну дохідну базу державного бюджету; зменшення податкового тиску на платників за  рахунок  зниження  ставки  податку  на  прибуток,  що  буде  сприяти легалізації  економіки.  Це впливатиме  на  подальше  зростання  економіки  та  забезпечить  суттєве  підвищення  рівня  життя громадян, продовження впровадження економічних реформ.

Вирішення проблем бюджетних  витрат України в умовах перехідного періоду пов’язано, насамперед, з послідовним скороченням прямої участі держави у сфері виробництва. Передача відповідних функцій приватному сектору дозволяє істотно скоротити поточні витрати бюджету, а також створити передумови для збільшення майбутніх доходів у результаті підвищення ефективності  роботи приватизованих господарських об’єктів.