Нормативно правовой акт

     Види конституційних законів:

1. Органічні закони – тобто закони, необхідність яких прямо передбачена чинною конституцією.
2. Реформуючи закони – тобто якими вносяться зміни в чинну конституцію.

     Конституційні закони мають однопорядкову з конституцією сферу правового регулювання. Вони діють разом з конституцією, оскільки виходять з неї. Проте процедура іх прийняття відрізняється від процедури прийняття конституції тим, що Президент України може застосувати право «вето».

     Конституційні закони відрізняються від інших законів:

• юридичною силою;
• предметом регулювання – особлива сфера;
• порядком прийняття – особлива процедура;

     Звичайний закон - акт, що містить найважливіші правові норми певної галузі (підгалузі, інституту) права або вводить і дію (змінює скасовує) інші закони і міжнародні договори і наділений вищою силою стосовно підзаконних актів.

     Оперативно-забезпечувальні закони розраховані на одноразове застосування. Їх призначення не в виданні нових норм, а в підтвердженні вже існуючих, які регулюють важливі відносини, що відображені в законах і міжнародних договорах і потребують негайного прийняття, або, навпаки, негайної відміни. Також можна відокремити надзвичайні закони – закони , що мають термін дії в умовах надзвичайного стану. Вони можуть зміняти, призупиняти або скасовувати положення звичайних законів на даний час. 

     Види законів за змістом:

1. Установчі – закони, що утворюють органи державної влади і державні структури, передбачають порядок їх діяльності («Про судоустрій України»)
2. Статусні – закони , присвячені визначенню статусу державних органів та їх посадових осіб («Про правовий статус народного депутата України»)
3. Тематичні – самостійні, одиночні законодавчі акти за певною тематикою. Вони регулюють певну сферу відносин («Про бюджетну систему України»)
4. Проблемно-ситуаційні – закони, що спрямовані на вирішення важливого соціального завдання в межах певного періоду внаслідок спонтанно виникаючої проблеми та ситуації («Про деякі питання оподаткування в зв’язку з проведенням новорічних і різдвяних свят для дітей і підлітків і придбанням новорічних святкових подарунків»)
5. Програмні – закони, що містять концептуальні основи, принципи, програми і цілі, програми подальшої розробки законодавства, проведення державної політики. («Про концепцію Національної програми інформатизації»)
6. Реформуючи – закони, що вносять зміни і доповнення до законів з метою підвищення ефективності їх дії; вони складають особливу групу спеціальних законів.

Слід зазначити, що кожен закон повинен мати обов’язкові реквізити:

• назву;
• найменування органа, що прийняв закон;
• номер та дату прийняття;
• преамбулу;
• нормативно - правовий зміст;
• санкцію в разі невиконання;
• відміну законом тих чи інших нормативно правових актів;
• оприлюднення та вступ в силу;
• підпис;

     Назва повинна вказувати на те коло відносин, для регуляції якого був прийнятий цей закон. Необхідно прагнути того, щоб назва закону, яка дозволяє відокремлювати його з маси інших законів, відображала зміст закону. Від рівня державного органу, що прийняв цей закон, залежить його юридичні сила. Номер та дата також допомагають індивідуалізувати закон. Нормативно-правовий зміст є ключовим елементом закону. Зазвичай це статті, які містять норми права. В великих за обсягом законах можуть бути виділені розділи та глави. Преамбула-це мотиви прийняття закону, його цілі та завдання. Також обов’язково повинен бути підпис уповноваженої на те особи, наприклад Президента України. 

     2.2 Підзаконний нормативно-правовий акт 

     Підзаконний нормативно-правовий акт - акт, що видається на основі закону і відповідно до закону. Підзаконні акти володіють меншою юридичною силою, аніж закони. Вони базуються на законах і не можуть суперечити їм. Але слово «підзаконний» означає меншу юридичну обов’язковість цього нормативно-правового акта. Підзаконний акт володіє достатньою юридичною силою. Він посідає важливе місце в усій системі правового регулювання, оскільки забезпечує виконання законів шляхом конкретизованого, деталізованого, нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин. Юридична сила підзаконних актів залежить від органів держави, що приймають цей документ, від їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів. Вони повинні відповідати не тільки Конституції і законам, а також і іншим нормативно-правовим актам, що мають більш високу юридичну силу. Наприклад, акти Міністерства освіти Україні повинні відповідати не лише Закону про освіту, але й нормативним документам Президента України, Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України.

     Ознаки підзаконного акта:

1. Приймається на основі закону, тобто відповідно до нього.
2. Спрямований на його реалізацію, тобто має на меті розвиток закону.

     Види підзаконних актів в Україні (Додаток 1)

     2. За змістом

     Такий поділ є умовним. Він пояснюється тим, що не в усіх нормативно - правових актах містяться норми однорідного змісту. Є акти, які містять норми тільки однієї галузі права – наприклад трудове, сімейне та кримінальне законодавство. Однак поряд з галузевими актами діють акти, що мають комплексний характер. Вони включають до себе норми різних галузей права, що обслуговують певну сферу суспільного життя. Господарське, торгівельне, морське законодавство.

3. За обсягом і характером дії.

     - акти суспільної дії, що охоплюють всю сукупність визначених відносин на всій території;

     - акти обмеженої дії – поширюються тільки на частину території або на визначених осіб, що знаходяться на даної території;

     - акти надзвичайної дії (їх регулятивні можливості реалізуються тільки після настання того стану, на який він розрахований – наприклад воєнне положення); 

 

     Розділ 3: Межі дії нормативно-правового акту 

     Будь який нормативно правовий акт має межі своєї дії. Дія нормативно-правових актів у часі визначається двома моментами: моментом вступу нормативно-правового акту в дію і моментом припинення дії нормативно-правового акту. 

 

     3.1 Дія нормативно-правового акту у часі 

     Якщо в нормативно-правовому акті зазначено час його вступу в дію, то з цього моменту він вступає в силу. Так у Законі України «Про захист економічної конкуренції» від 27.02.2001р. зазначено, що він вступає в дію через рік після моменту опублікування, тобто 27.02.2002р. Також нормативно-правові акти можуть вступати в силу одразу з моменту прийняття - наприклад Конституція України вступила в силу з моменту ії прийняття.

     Якщо порядок вступу не оговорюється, то закони вступають в дію за загальним правилом, встановленим законодавством – нормативні акти парламенту Україні починають діяти на всій території після десятиденного терміну їх оприлюднення (повинні бути оприлюдненими протягом п’ятнадцяти днів після підписання і прийняття до виконання президентом України). Закони та інші нормативно-правові акти оприлюднюються в спеціальних виданнях. Контроль за своєчасністю і правильністю опублікування нормативно-правових актів здійснює Міністерство юстиції України.

     Як можна побачити, термін вступу в силу різних актів різний. І це зрозуміло, бо самі акти, по відношенню до яких встановлюються ці терміни, відрізняються між собою. Логічним є положення, багаторазово перевірене державно-правовою практикою різних країн, у відповідності з якім початок дії закону може бути навмисно відтягнуто через особливу важливість і складність

     Для більш складних і більш важливих нормативно правових актів термін вступу в дію повинен бути більшим, ніж для всіх інших нормативно-правових актів. Це викликано тим, що для ознайомлення та вивчення, а в деяких випадках і для підготовки та прийняття необхідних мір, які пов’язані з реалізацією правових положень, знадобіться більше часу та зусиль, ніж це потребується по відношенню до менш складних нормативно-правових актів. Також важливий не тільки термін вступу в дію нормативно-правових актів, а ще й засіб.

     Нормативно - правові акти сучасності починають діяти одночасно по всій території, на яку вони розраховані, але не виключається можливість, у випадку необхідності, поступового введення в дію того чи іншого нормативно-правового акту.

     Але при всіх умовах закон вступає в дію не раніше дати опублікування. Тобто нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, але не доведені до відома громадян у порядку, встановленому законом не є чинними. Момент набуття чинності нормативно-правового акту залежить від того, хто є суб’єктом його прийняття (народ, уряд, президент, парламент) і яким є його зміст (присвячений він громадянам чи має грифи «теємно»). Наприклад, неопубліковані акти Верховної Ради або Президента України вступають в силу з моменту їх одержання державними органами, тобто оприлюдненням такого акту вважається доведення його до відома установ.

     Втрата юридичної сили нормативно-правовим актом відбувається з моменту:

• закінчення терміну, на який він був прийнятий;
• зміни обставин, на які був розрахований;
• скасування нормативно-правового акту;
• прийняття рішення про неконституційність нормативно правового акту.

     Дія нормативно-правового акту припиняється у випадках:

     -  з закінченням терміну, на який був прийнятий нормативно-правовий акт

     -  прийняття нового нормативно-правового акту з тих же питань тими же або вищестоящими органами.

     Момент припинення дії нормативно-правового акту є моментом втрати його юридичної сили.

     Загалом для законів характерна пряма дія-новий закон поширюється на відносини, які виникли після набуття чинності, тобто на всі нові факти і на триваючі «старі» (лише з моменту набуття чинності) - він діє лише уперед.

     Загальним є правило: закон зворотної сили не має. Вона надає визначеності і стабільності суспільним відносинам, бо громадяни у своїх вчинках орієнтуються на чинні закони. Але таке поняття є.

     Зворотна дія закону - закон поширює дію на нові і старі відносини, що виникли до і після набуття чинності, тобто закон поширюється на всі факти.

     Зворотна дія закону допускається у рідкісних випадках:

• при наявності вказівки в законі про надання йому зворотної сили (або його окремим статтям);
• в загальному правилі про надання зворотної сили кримінальному закону, який скасовує або пом’якшує кримінальну відповідальність, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набуття таким законом чинності, у тому числі на осіб, що відбувають покарання;
• у правилі про надання зворотної сили адміністративному закону, який пом’якшує або скасовує адміністративну відповідальність.

     Правило про надання зворотної сили кримінальному закону зафіксовано в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, ухваленому Генеральною Асамблеєю ООН «..не може призначатися важче покарання, ніж те, що мало відбутися на момент вчинення кримінального злочину. Якщо після здійснення злочину законом установлюється легше покарання, дія цього закону поширюється на даного злочинця».

     Зворотна дія адміністративного закону, відповідно до діючого в Україні Кодексу про адміністративні правопорушення, поширюється лише на матеріальні норми адміністративного права і не стосується процесуальних норм.

     Провадження в справах про адміністративні правопорушення проводиться на основі закону, що діє не під час вчинення правопорушення, а під час і за місцем розгляду справи. Тобто якщо особа вчинила адміністративний проступок, коли діяли одні норми, а справа розглядається пізніше, коли сталі чинними нові процесуальні правила, то справа повинна розглядатися відповідно старих норм.

     Матеріальне право - сукупність правових норм, що встановлюють статус суб’єктів права, регулюють всі види суспільних відносин, визначають моделі правової і противоправної поведінки, види юридичної відповідальності за правопорушення. Це конституційне, цивільне, адміністративне, трудове право та інші.